Джерела походження фразеологізмів.

5. Сфери вживання.

 

Терміни та їх місце у діловому мовленні.

Наукові поняття визначаються спеціальними словами — термінами, які складають основу наукової мови.

Термін — це слово або усталена сло­восполука, що чітко й недвозначно позначає наукове чи спеціальне по­няття. Термін не називає поняття, як звичайне слово, а, навпаки, поняття приписуємо терміну, додаємо до нього. У цій різниці вбачається відома конвенційність терміна, яка полягає в тому, що науковці чи фахівці тієї або іншої галузі домовляються, що розуміти, яке поняття вкладати в той або інший термін. Отже, конкретний зміст поняття, визначеного терміном, буде зрозумілим лише завдяки його дефініції — лаконічному логічному визначенню, яке зазначає суттєві ознаки предмета або значення поняття, тобто його зміст і межі.

Усі терміни мають низку певних ознак, до яких належать:

а) системність терміна (зв'язок з іншими термінами даної предметної
царини);

б) приязність дефініції (визначення) в більшості термінів;

в) моносемічність (рівнозначність) терміна в межах однієї предметної
галузі, однієї наукової дисципліни або царини фахової діяльності;

г) стилістична нейтральність;

д) відсутність експресії, образності, суб'єктивно-оцінних відтінків.

 

Терміни поділяються на загальновживані (аванґард, ідея, гіпотеза,

формула) та вузькофахові, уживані в певній галузі науки (знаменник, дільник, чисельник).

На відміну від загальнолітературної, мова професійного спілкування вимагає однозначності тлумачення ключових понять, зафіксованих у тер­мінах. Для будь-якої царини діяльності це дуже важливо, оскільки неточне вживання того чи іншого слова може мати небажані наслідки. Цього можна легко уникнути, якщо вживати терміни лише в тій формі та значенні, які зафіксовано в нормативних словниках останніх видань.

У множині термінів кожної галузі вирізняють дві складниці: терміно­логію і терміносистему.

Термінологія — це така підмножина термінів, яка відображає поняття, що утворилися й функціонують у кожній галузі стихійно.

На відміну від термінології, терміносистема — це опрацьо­вана фахівцями певної галузі та лінґвістами підмножина термінів, яка адекватно й рівнозначно відображає систему понять цієї галузі.

Від термінів слід відрізняти номенклатурні назви — своєрідні налички предметів, явищ, понять. Якщо в основі терміна лежить загальне поняття, то в основі номенклатурної назви — одинцеве.

До номенклатури входять серійні марки машин, приладів, верстатів, найменування підприємств, установ, організацій, географічні назви й на­зви рослин, звірів тощо.

До номенклатури входять серійні марки машин, приладів, верстатів, найменування підприємств, установ, організацій, географічні назви й на­зви рослин, звірів тощо.

Професійна лексика

Професіоналізми — слова й мовленнєві звороти, властиві для мови людей певних фахів. Оскільки професіоналізми вживають на позначення спеціяльних понять лише в царині того чи іншого фаху, ремесла, промислу, вони не завжди відповідають нормам літературної мови. Професіоналізми виступають як неофіційні (а отже, експресивно забарвлені) синоніми до термінів. З-поміж професіоналізмів можна вирізнити науково-технічні, професійно-виробничі, просторічно-жарґонні. Вони доволі різноманітні щодо семантичних характеристик.

На відміну від термінів, професіоналізми не мають чіткого науко­вого визначення й не становлять цілісної системи. Якщо терміни — це зазвичай абстрактні поняття, то професіоналізми — конкретні, тому що детально диференціюють ті предмети, дії, якості, що безпосередньо пов'язані із цариною діяльності відповідного фаху, наприклад:

1. Слова та словосполуки, притаманні мові моряків:

кок — кухар; камбуз — кухня; кубрик — кімната відпочинку екі­пажу; бак — носова частина корабля; чалитися — приставати до берега; ходити в море — плавати; компас, Мурманськ, рапорт тощо.

2. Професіоналізми працівників банківсько-фінансової, торговельної та
подібних галузей: зняти касу, підбити, прикинути баланс.

3. Назви фіґур вищого пілотажу в пілотів: штопор, бочка, петля, піке
таін.

4. Професіоналізми користувачів ПК:

мама — материнська плата; клава — клавіатура; скинути ін­формацію — переписати; вінт — вінчестер (твердий диск нагро­мадження інформації).

5. Професіоналізми музикантів:

фанера — фонограма;ремікс — відома мелодія у новій обробці; роз­крутити (пісню, ім'я) — розрекламувати.

Здебільшого професіоналізми застосовуються в усному неофіційному мовленні людей певного фаху. Виконуючи важливу номінативно-комуні­кативну функцію, вони точно називають деталь виробу, ланку техноло­гічного процесу чи певне поняття й у такий спосіб сприяють кращому взаєморозумінню. У писемній мові професіоналізми вживають у виданнях, призначених для фахівців (буклетах, інструкціях, порадах).

Професіоналізми використовують також літератори з метою створення фахового колориту, відтворення життєдіяльності певного професійного середовища у своїх творах.

В ОДС професіоналізми використовують із певними застереженнями. Канцеляризми — слова й мовленнєві звороти, що позбавляють образ­ності, емоційності та індивідуальності стилю, надають йому нейтрального, офіційного та шаблонного значення, наприклад: восени й узимку — в осінньо-зимовий період хвилюватися — переживати стан занепокоєння зголодніти — відчувати потребу в харчуванні.

 

 

Використання неологізмів та запозичень

Неологізми — слова, що позначають нові поняття і предмети, поділяють на два кущі: неологізми, які стали термінами, та неологізми - професіоналізми, або слова професійного жаргону. Використовування нових слів у тексті документа має ґрунтуватися на оцінці того, чи є це слово терміном, чи називає поняття, яке має усталену позначку в мові.

Неологізми першого куща доцільно використовувати в діловій мові. Це слова типу автосалон, прес-секретар (речник), телефакс, супутникова інформація, фінанси, проґрес, політика, демократія, бюджет, баланс, авізо, ну жер, бандероль, бланк, шифр, серія, комп'ютер, робот та ін.

Неологізми другого куща не варто вживати в офіційній діловій мові, якщо в українській мові є їхні прямі відповідники усталеного традицій­ного значення.

авторитет повага, пошана, вага

анархія безлад

апеляція звертання

аргумент підстава, мотив, обґрунтування, довід

асортимент набір

баланс рівновага

бартер товарообмін

Декілька порад щодо вживання неологізмів, чужомовних запозичень у діловій мові та в науковому стилі:

а) не слід використовувати запозичення, якщо в українській мові є їхні
прямі відповідники;

б) слід використовувати запозичення лише в тому значенні, у якому їх
зафіксовано в сучасних словниках, а якщо є синоніми — добирати по­трібних найточніших відповідників, виходячи з контексту;

в) не можна використовувати в одному документі (тексті) запозичення та
його український відповідник.

Переваги віддають державній мові, що значним чином полегшить ве­дення діловодства й допоможе уникнути небажаних двозначностей і по­милок.

 

 

Фразеологія.

Фразеологією – 1) розділ мовознавства, що вивчає фразеологізми, тобто стійкі сполучення слів, і 2) сукупність усіх фразеолоогізмів у мові.

Стійкі словосполучення лексично неподільні, а тому в ряді випадків близькі за значенням до окремих повнозначних слів.