Сутність суспільного виробництва. Основні фактори суспільного виробництва, їх взаємодія.

Процес виробництва – це діяльність людей по безпосередньому створенню матеріальних благ, необхідних для задоволення їх потреб. Всяке виробництво представляє собою суспільний і безперервний процес, оскільки постійно повторюючись, воно історично розвивається від найпростіших форм (добування первісною людиною їжі з допомогою примітивних засобів) до сучасного рівня автоматизації та високої продуктивності.

Створення матеріальних благ являє собою вирішальну сферу діяльності людей. Тому, відносини, що складаються в процесі виробництва, визначають характер відносин розподілу, обміну і споживання, зумовлюють економічний лад суспільства в цілому. З цієї сторони, вияснення суті процесу виробництва, його особливостей має першочергове значення для розуміння всієї системи економічних відносин.

Всякий процес виробництва є перш за все процес праці, тобто процес, що здійснюється між людиною і природою І в якому людина видозмінює природу стосовно задоволення своїх потреб.

Незаперечною умовою процесу виробництва в любому суспільстві є наявність речових (об'єктивних) та особистих (суб'єктивних) факторів виробництва.

Речові фактори охоплюють засоби виробництва, що складаються із засобів праці і предметів праці.

По своїй натуральній формі речові фактори представляють сукупність різнорідних споживчих вартостей, що мають різні властивості - вагу, форму, потужність і т.д. В цьому своєму проявленні вони не є економічною категорією і являються предметом вивчення природничих, технічних і технологічних наук.

Економічна теорія розглядає засоби виробництва з двох сторін: по-перше, як необхідну умову створення матеріальних благ; по-друге, як об'єкт власності. Ці обидві сторони визначають характер і спосіб використання засобів виробництва, допомагають відтворити суспільні відносини в процесі взаємодії останніх і тих хто на них працює.

Таким чином, речові фактори (засоби виробництва) є матеріальною основою певних суспільних відносин, і такий їх аналіз позволяє вияснити можливості їх розвитку, ефективність, соціальні наслідки їх використання в умовах того чи іншого суспільного ладу.

Другим основним фактором виробництва є особистий (суб'єктивний) фактор, тобто працівник, з його здатністю до праці. Здатність до праці, або сукупність фізичних і духовних здібностей, якими володіє організм, жива особа людина, і які пускаються нею в хід всякий раз, коли вона виготовляє які-небудь споживні вартості називається робочою силою. В цьому розумінні робоча сила є загальною категорією всіх способів виробництва.

Суть і характерні риси процесу виробництва розкриваються через механізм поєднання речових та особистих факторів виробництва.

Характер з'єднання речових і особистих факторів виробництва визначається відносинами людей до засобів виробництва. В суспільстві, де панує товарна форма організації виробництва існує найм робочої сили, який відображає товарну форму останньої.

В процесі взаємодії основних факторів виробництва необхідна підтримка і безперервне відновлення здатності людей до праці, кількісний і якісний ріст робочої сили.

Матеріальною основою відтворення робочої сили є фонд життєвих засобів, тобто сукупність матеріальних і духовних життєвих засобів, необхідних для нормального відтворення робочої сили. Сюди включається відновлення працездатності самого робітника, утримання сім'ї, освіта, підвищення кваліфікації, соціально-культурний розвиток та інші потреби.

В сучасних умовах появилися нові завдання і проблеми пов'язані з відтворенням робочої сили. Справа в тому, що рівень зайнятості в абсолютній більшості економічних районів країни наближається до відносної межі. Тому можливості залучення додаткових трудових ресурсів, основним чином пов'язаних з природнім приростом населення, за останні роки суттєво зменшилося в зв'язку з цим особливого значення набувають проблеми кращого використання робочого часу, зміцнення дисципліни праці, ліквідації плинності кадрів, збалансованості приросту робочих місць і чисельності трудових ресурсів і т.д. Тобто, мова йде про забезпечення переходу до трудозберігаючої форми розвитку виробництва.

Сьогодні дуже важливо для раціонального використання робочої сили перебудова особистих якостей працівника таких, як: підвищення почуття відповідальності, самостійність, свідома дисципліна, творча ініціатива, сучасний характер економічного мислення, тощо, Все це пов'язано з розвитком людського фактору, з створенням типу працівника, який відповідає вимогам сучасного виробництва.

Таким чином раціональне і повне використання особистого фактору (робочої сили) не є самоціллю, а засобом дальшого розвитку і підвищення ефективності суспільного виробництва.

В сучасних умовах виробництва, НТР викликала до життя новий фактор - інформацію. Сьогодні вона виступає умовою роботи сучасної системи машин, підвищення якості і кваліфікації робочої сили, а також необхідною передумовою успішної організації самого процесу виробництва.

НТР зумовила швидкий розвиток сфери обслуговування, яка не створює самостійного продукту, проте виконує важливі суспільні функції. До цієї сфери відносяться виробнича (транспорт, зв'язок, енергетичне та інформаційне обслуговування) і соціальна (освіта, охорона здоров'я, громадське харчування, житлово-комунальне господарство) інфраструктура.