Тема: Еврістичні методи прогнозування. Граф.

1. Вузли графа представляють собою:

а) проблеми, або події, якими описується досліджуваний об'єкт;

б) зв'язки між подіями, якими описується досліджуваний об'єкт.

 

2. Альтернатива – є:

а) множина проблем, або подій виконання яких необхідно для досягнення початкової цілі прогнозу;

б) постановка задачі та умови проведення прогнозних досліджень.

 

3. Прогнозний граф після проведення першого тура опитування експертів складається з:

а) одного рівня;

б) двох рівнів;

в) трьох рівнів.

 

4. До якого моменту буде продовжуватися процес побудови графа:

а) коли проблеми, якими закінчується граф вирішені;

б) коли експерти не бачать шляхів вирішення проблем;

в) коли проблема має багато розв'язків.

 

ПИТАННЯ ДЛЯ ЗАЛІКУ

з курсу "Економічне прогнозування"

 

1. Предмет та природа прогнозування.

2. Визначення прогнозування. Економічне прогнозування.

3. Практичне значення економічного прогнозування.

4. Історія розвитку прогнозування.

5. Основні функції прогнозування.

6. Стан прогнозування в Україні і за рубежем.

7. Прогнозування як елемент управління економікою держави.

8. Класифікація прогнозів.

9. Місце економічного прогнозування в загальній системі прогнозів.

10. Етапи економічного прогнозування.

11. Елементи системного аналізу при розв'язанні проблеми економічного прогнозування.

12. Класифікація методів економічного прогнозування.

13. Інформаційно-прогнозні системи економічного прогнозування.

14. Загальна схема розробки економічних прогнозів.

15. Методологічні основи економічного прогнозування.

16. Основні принципи економічного прогнозування.

17. Прийоми та методи прогнозування.

18. Моделювання як метод економічного прогнозування.

19. Тенденція. Тренд.Метод екстраполяції.

20. Інтерполяційний поліном Лагранжа.

21. Метод найменших квадратів.

22. Метод вирівнювання.

23. Вибір інтервала вирівнювання.

24. Статистичні показники. Моментні і інтервальні часові ряди.

25. Правила побудови часових рядів.

26. Середні величини.

27. Прогнозування за допомогою експоненціального вирівнювання.

28. Експоненціальні середні.

29. Вибір початкових умов задачі експоненціального вирівнювання.

30. Вибір оптимальних параметрів задачі експоненціального вирівнювання.

31. Статистичний аналіз сезонності.

32. Індекси сезонності.

33. Прогнозування сезонних явищ.

34. Сезонні хвилі.

35. Моделі сезонної хвилі.

36. Гармоніка.

37. Основні етапи проведення економетричного аналізу.

38. Види економетричних моделей.

39. Властивості економетричних моделей.

40. Види стандартних функцій, які описують економетричні моделі.

41. Прогнозування за допомогою багатомірного аналізу.

42. Альтернатива. Оптимальна стратегія розвитку об'єкту.

43. Таксономія. Геометрична інтерпретація багатовимірних об'єктів.

44. Матриці відстані.

45. Метод упорядкування статистичної сукупності об'єктів.

46. Метод розбиття множини об'єктів на підмножини.

47. Експерт. Експертні оцінки.

48. Класифікація евристичних методів.

49. Концепція "мозкової атаки".

50. Метод "Дельфи".

51. Морфологічний метод.

52. Метод "сценаріїв".

53. Метод дерева цілей.

54. Сітьові методи.

55. Метод Перт.

56. Метод історичної аналогії.

57. Матричний метод.

58. Оптимізаційні методи.

59. Прогнозний граф.

60. Процедура опитування експертів.

61. Побудова прогнозного графа на прикладі прогнозування розвитку економіки держави в цілому.

62. Порівняльні оцінки методів прогнозування.

63. Сумісна обробка результатів евристичного і математичного прогнозування.

64. Схема отримання комбінованого прогнозу.

65. Поняття "суперечливості" при прогнозуванні економічних явищ.

66. Апріорні можливі границі прогнозуючих величин.

67. Логічний аналіз.

68. Особливості комбінованого методу прогнозування.

69. Макроекономічні показники.

70. Особливості прогнозування на макрорівні.

71. Основні економічні категорії в системі національних рахунків.

72. Взаємозв'язки між показниками.

73. Вибір показників для прогнозування.

74. Сучасні моделі розвитку економіки України.

75. Суть внутрішньофірмового прогнозування.

76. Прогнозування продажу продукції.

77. Прогнозування інвестицій.

78. Прогнозування хазяйського ризику.

79. Зв'язок прогнозування з бізнес-плануванням фірми.

80. Оцінка інвестиційних проектів.

 

ПІДСУМКОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ

 

Контрольні заходи

 

Контрольні заходи, які дозволяють оцінити рівень знань студентів по курсу, поділяються на поточні та підсумкові.

У поточному порядку знання оцінюються в процесі виконання теоретичних та розрахункових контрольних завдань і тестування у формі опитування або письмово.

Поточні контрольні заходи проводяться наприкінці вивчення тем курсу згідно з тематичним планом навчальної дисципліни в залежності від обсягу вивченого матеріалу. Перелік запитань та задач визначається змістом лекційного курсу та виконаними практичними завданнями.

Періодичність та складність поточних контрольних заходів обирається викладачем. Можливо систематичне проведення опитування, надання коротких письмових відповідей або тестування на початку кожного практичного заняття протягом 5-10 хвилин за матеріалом вивченим на попередньому занятті. Або періодичне більш глибоке розкриття за відносно ширшим переліком завдань, що охоплює матеріали декілька занять, змісту окремих аспектів економіки транспортної галузі три-чотири рази у семестрі.

Якість засвоєння навчального матеріалу по дисципліні в цілому визначення за підсумком виконання контрольної роботи, при проведенні іспиту по курсу.

Контрольна робота виконується студентами безвідривної форми навчання у письмовій формі згідно з другим розділом даних методичних вказівок.

Залік проводиться усно. Студенти отримують екзаменаційні білети, які містять два комплексних питання з курсу та одне розрахункове завдання. Білети побудовано таким чином, що можлива оцінка знань по загальних економічних проблемах функціонування і розвитку транспорту та по особливостях господарювання залізниць. Задачі дозволяють оцінити рівень надбання навичок прикладної роботи та побудовано по розрахункових матеріалах практичних занять.

Після отримання білету студенту надається 20 хвилин на підготовку по теоретичних питаннях та вирішення задачі. Після підготовки проводиться співбесіда з екзаменатором, протягом якої викладач може задавати додаткові питання. Якість підготовки оцінюється за чотирибальною системою („відмінно”, „добре”, „задовільно”, „не задовільно”).