У чому полягає діагноз системи?

1) в безпосередньому обстеженні об’єкта та містить, з одного боку, вивчення документації, а з другого — масове виявлення та аналіз думок співробітників;

2) складанні вичерпного плану заходів, що мають на меті досягнення цілей галузі;

3) побудові й аналізі «дерева цілей»;

4) в діяльності, яка має на меті забезпечити цілеспрямоване поводження системи під час зміни умов зовнішнього середовища або умов її функціонування;

51. Системне дослідження довільної проблеми починається з:

1) аналізу структури системи;

2) визначення наявних ресурсів;

3) виявлення цілей;

4) формулювання проблеми;

52. Штучні системи – це:

1) системи, які створила людина;

2) такі, що їх можна описати з достатньою точністю;

3) складаються з численних взаємозалежних і таких, що взаємодіють між собою, різнорідних елементів та підсистем.;

4) системи, які складаються з елементів, що не мають фізичних аналогів у реальному світі;

53. Великі складні системи – це:

1) системи, які створила людина;

2) такі, що їх можна описати з достатньою точністю;

3) складаються з численних взаємозалежних і таких, що взаємодіють між собою, різнорідних елементів та підсистем;

4) системи, які складаються з елементів, що не мають фізичних аналогів у реальному світі;

54. Кібернетичні системи – це:

1) такі, що їх можна описати з достатньою точністю;

2) складаються з численних взаємозалежних і таких, що взаємодіють між собою, різнорідних елементів та підсистем;

3) системи, які складаються з елементів, що не мають фізичних аналогів у реальному світі;

4) складні динамічні системи з управлінням;

55. Стратифікацією складної системи називається:

1) декомпозиція системи за аспектами діяльності;

2) множина зі встановленими співвідношеннями між її елементами або операціями над ними;

3) процес подання інформації у вигляді деякої послідовності символів;

4) вид з’єднання між елементами, при якому вихідний вплив одного елемента передається на вхід іншого елемента;

56. За природою елементів системи поділяють на:

1) реальні, фізичні, абстрактні;

2) технічні, людино-машинні (ергатичні), організаційні;

3) природні, штучні;

4) прості, складні, великі;

57. Системи за ступенем участі в реалізації управлінських впливів людей поділяють на:

1) реальні, фізичні, абстрактні;

2) технічні, людино-машинні (ергатичні), організаційні;

3) природні, штучні;

4) прості, складні, великі;

58. За ступенем зв’язку із зовнішнім середовищем системи поділяють на:

1) відкриті, закриті й ізольовані;

2) технічні, людино-машинні (ергатичні), організаційні;

3) природні, штучні;

4) стійкі (рівноважні), не рівноважні;

59. За ступенем складності системи поділяють на:

1) реальні, фізичні, абстрактні;

2) технічні, людино-машинні (ергатичні), організаційні;

3) природні, штучні;

4) прості, складні, великі;

60. За ступенем стійкості ступенем системи поділяють на:

1) реальні, фізичні, абстрактні;

2) технічні, людино-машинні (ергатичні), організаційні;

3) природні, штучні;

4) стійкі (рівноважні), не рівноважні;

61. За тривалістю існування системи поділяють на:

1) постійні, тимчасові;

2) технічні, людино-машинні (ергатичні), організаційні;

3) природні, штучні;

4) стійкі (рівноважні), не рівноважні;

62. За характером поводження системи поділяють на:

1) реальні, фізичні, абстрактні;

2) технічні, людино-машинні (ергатичні), організаційні;

3) природні, штучні;

4) з управлінням, без управління;

63. Рівноважний режим функціонування, або рівновага системи – це:

1) здатність її зберігати свій стан як завгодно довго (як за відсутності, так і за наявності зовнішніх збурювальних впливів);

2) режим, коли протягом рівних проміжків часу система приходить до одного й того самого стану (потрапляє в точку фазового простору);

3) рух динамічної системи з одного стійкого режиму (періодичного або рівноважного) до іншого;

4) інтерпретація результатів, яка полягає у здійсненні перекладу з абстрактної мови системи в більш конкретну, змістов­ну мову опису реального об’єкта;

64. Періодичний режим функціонування системи – це:

1) здатність її зберігати свій стан як завгодно довго (як за відсутності, так і за наявності зовнішніх збурювальних впливів);

2) режим, коли протягом рівних проміжків часу система приходить до одного й того самого стану (потрапляє в точку фазового простору);

3) рух динамічної системи з одного стійкого режиму (періодичного або рівноважного) до іншого;

4) інтерпретація результатів, яка полягає у здійсненні перекладу з абстрактної мови системи в більш конкретну, змістов­ну мову опису реального об’єкта;

65. Перехідним режимом системи називається:

1) здатність її зберігати свій стан як завгодно довго (як за відсутності, так і за наявності зовнішніх збурювальних впливів);

2) режим, коли протягом рівних проміжків часу система приходить до одного й того самого стану (потрапляє в точку фазового простору);

3 ) рух динамічної системи з одного стійкого режиму (періодичного або рівноважного) до іншого;

4) інтерпретація результатів, яка полягає у здійсненні перекладу з абстрактної мови системи в більш конкретну, змістов­ну мову опису реального об’єкта;

66. Прямим зв’язком називається:

1) зміна станів системи з часом;

2) процес подання інформації у вигляді деякої послідовності символів;

3) вид з’єднання між елементами, при якому вихідний вплив одного елемента передається на вхід іншого елемента;

4) вид з’єднання між елементами, при якому вихідний вплив одного елемента передається на вхід того ж елемента;

67. Зворотним зв’язком називається:

1) зміна станів системи з часом;

2) процес подання інформації у вигляді деякої послідовності символів;

3) вид з’єднання між елементами, при якому вихідний вплив одного елемента передається на вхід іншого елемента;

4) вид з’єднання між елементами, при якому вихідний вплив одного елемента передається на вхід того ж елемента;

68. Системи, що містять як елементи технічні пристрої та можуть протягом деякого проміжку часу функціонувати без участі людини, носять назву:

1) економічних;

2) технічних;

3) ергатичних;

4) організаційних;

69. Системи, які містять у контурі управління як технічні пристрої, так і людей, що взаємодіють з цими пристроями, називають:

1) економічні;

2) технічні;

3) ергатичні;

4) організаційні;

70. Розташування частин та елементів у порядку від вищого до нижчого називають:

1) системою;

2) підсистемою;

3) ієрархією;

4) над системою;

71. Зв’язки між підсистемами різних рівнів називають:

1) системними;

2) вертикальними;

3) ієрархічними;

4) горизонтальними

72. Зв’язки між підсистемами одного рівня називають:

1) системними;

2) вертикальними;

3) ієрархічними;

4) горизонтальними4

73. Для кожної підсистеми зв’язки з усіма підлеглими їй підсистемами називають:

1) зовнішніми;

2) внутрішніми;

3) ієрархічними;

4) горизонтальними;

74. За ступенем конкретності завдання кінцевих результатів цілі системи класифікують так:

1) вимірні, невимірні;

2) точкові, інтервальні;

3) функціональні, предметні;

4) функціональні, структурні;

75. За жорсткістю фіксації результату цілі системи класифікують так:

1) вимірні, невимірні;

2) точкові, інтервальні;

3) функціональні, предметні;

4) функціональні, структурні;

76. За можливістю визначення у кількісній формі бажаних результатів цілі системи класифікують так:

1) вимірні, невимірні;

2) точкові, інтервальні;

3) функціональні, предметні;

4) функціональні, структурні;

77. Підсистема – це:

1) дослідження реальних систем, явищ і об’єктів за допомогою моделей, що охоплює побудову моделей, дослідження властивостей моделей та перенесення здобутих відомостей на реальні системи;

2) кількісна чи якісна визначеність станів динамічної системи, яка фіксується спостереженнями;

3) процес подання інформації у вигляді деякої послідовності символів;

4) сукупність елементів, об’єднаних спільним процесом функціонування, які, взаємодіючи, реалізують певну операцію, необхідну для досягнення поставленої перед системою в цілому мети;

78. Система, в якій із часом відбуваються деякі зміни, називають:

1) статичною;

2) динамічною;

3) економічною;

4) кібернетичною;

79. Спосіб, за допомогою якого елементи системи взаємодіють між собою, є:

1) кодуванням;

2) зв’язком;

3) систематизацією;

4) синтезом;

80. Все те, що перебуває зовні системи, необхідні умови існування та розвитку системи, називають:

1) зовнішнім середовищем;

2) ендогенними змінними;

3) екзогенними змінними;

4) елементами;

81. Відношення тотожності (взаємно однозначної відповідності) двох систем в деякому структурному або функціональному аспекті – це:

1) моделювання;

2) систематизація;

3) гомоморфізм;

4) ізоморфізм;

82. Діяльність, яка має на меті забезпечити цілеспрямоване поводження системи під час зміни умов зовнішнього середовища або умов її функціонування, становить сутність:

1) регулювання;

2) саморегуляції системи;

3) встановлення рівноваги системи;

4) управління (системою);

83. Стійка впорядкованість та зв’язок між елементами та підсистемами системи – це:

1) структура системи;

2) стан поводження системи;

3) рівновага системи;

4) критерій;

84. Параметри порядку:

1) параметри системи що визначають її поводження

2) характеризується значеннями ознак системи в даний момент часу.

3) системи, які створені людиною

4) для кожної підсистеми зв’язки з усіма підлеглими їй підсистемами

85. Стан системи:

1) характеризується значеннями ознак системи в даний момент часу

2) ситуаційний аналіз

3) системний аналіз

4) системні характеристики

86. Штучна система:

1) системи, які створені людиною

2) структури, що виникають спонтанно у відкритих нерівноважних системах

3) віднесення запису до одного із заздалегідь визначених класів, наприклад, під час оцінювання ризиків, пов’язаних із видачею кредитів.

4) інформація, подана в певних формах, адекватних можливим процесам її обробки

87. Якщо у системі наявні зворотні зв’язки (при чому зв’язок АВ не еквівалентний ВА), то кількість можливих зв’язків між r елементами дорівнює:

1)

2)

3)

4)

88. Внутрішні зв’язки системи:

1) для кожної підсистеми зв’язки з усіма підлеглими їй підсистемами

2) це можливість застосування даної ЕММ для вивчення аналогічних об’єктів

3) це врахування особливих факторів функціонування системи і введення їх у модуль

4) запис при якому не використовується чітко визначена знакова система

89. Прості системи:

1) такі, які можна описати з достатньою точністю

2) це неподільна частина системи, що має деяку самостійність стосовно всієї системи

3) кількісна чи якісна визначеність станів динамічної системи, яка фіксується спостереженнями

4) методологія дослідження об’єктів довільної природи через їх розгляд як системи

90. Ізольовані системи:

1) складні динамічні системи із управлінням

2) детальний аналіз усіх складових макроекономічної системи з метою виявлення найуразливіших моментів

3) відношення загальної інформативності системи до загальної вартості інформації

4) системи, що не обмінюються із зовнішнім середовищем енергією, речовиною, інформацією

91. Структура системи:

1) стійка впорядкованість та зв’язок між елементами та підсистемами системи

2) детальний аналіз усіх складових макроекономічної системи з метою виявлення найуразливіших моментів

3) визначення математичного методу для розв’язку проблем системи

4) полягає у перетворенні її входів на виході

92. Фазовий простір:

1) абстрактний багатовимірний математичний простір, координатами якого є незалежні параметри руху системи

2) державна регуляторна політика

3) ідентифікація інтересів галузі та регіону

4) необхідні відповідні перспективні програми

93. Елемент системи:

1) інвестиції, як елемент розвитку економічної системи

2) це неподільна частина системи, що має деяку самостійність стосовно всієї системи

3) соціальний захист населення, як головного елементу суспільства

4) система прав і обов’язків суб’єктів

94. Підсистема:

1) частина системи, виокремлена за тими чи іншими системотвірними ознаками

2) наявність оптимального плану

3) враховані всі суттєві фактори при побудові моделі

4) відома імовірність появи випадкової величини

95. Рівновага системи:

1) узгодження суміжних задач, врахування всіх необхідних умов для знаходження оптимального плану та за потребою подальше покращення якості розв’язку

2) оцінки ендогенних змінних та коефіцієнтів цільової функції (Cj)

3) це здатність її зберігати свій стан як завгодно довго

4) віднесення запису до одного із заздалегідь визначених класів, наприклад, під час оцінювання ризиків, пов’язаних із видачею кредитів.

96. Ендогенні змінні:

1) змінні, які відомі до розрахунку варіанту ПР за допомогою моделі

2) це коефіцієнти біля невідомих у системі основних умов і обмежень

3) ті, які визначаються у ході розрахунку варіанту ПР за допомогою моделі і не задаються поза нею

4) це невідомі обсяги виробництва продукції i-го виду

97. Метою стабілізації є:

1) коли результат економічних реформ забезпечує можливість побудови і реалізації стабілізаційної політики

2) властивість системи, що полягає у тому, що сукупність функціонування взаємозв’язаних елементів системи породжує якісно нові її функціональні властивості

3) означає, що відхилення деяких параметрів системи від заданих не перевищують допустимих значень

4) підтримка заданого рівня вихідного стану об’єкту управління

98. Вхід системи:

1) характеризується сукупністю впливів на неї зовнішнього середовища

2) інформаційне забезпечення задачі

3) програмне забезпечення задачі

4) сукупність елементів, що знаходяться у відношення та зв’язках між собою та утворюють деяку єдність

99. Виходи системи:

1) результат реакції системи на вплив зовнішнього середовища на функціонування системи для досягнення певної мети

2) система альтернавних варіантів

3) тільки базисні та опорні плани економічної системи

4) фактори зовнішнього економічного середовища, імовірність появи яких невідома

100. Самоорганізація:

1) діяльність, що спрямована на забезпечення цілеспрямованої поведінки системи за змінюваних умов зовнішнього середовища, або умов її функціонування

2) виникнення в системах певних просторових, часових або функціональних структур без специфічного впливу на систему з боку зовнішнього середовища, тобто виникнення або зростання впорядкованості (порядку із хаосу)

3) властивість системи, що полягає у тому, що сукупність функціонування взаємозв’язаних елементів системи породжує якісно нові її функціональні властивості

4) це запис задачі у структурній формі

101. Хаос:

1) визначений рух елементів у системі

2) це процес вибору таких значень керованих змінних задачі, які б надавали цільовій функції екстремального значення

3) нерегулярний рух

4) інформація про конкурентів та партнерів

102. Цілісні системи:

1) науковий підхід, який полягає у поєднанні частин, виявленні властивостей, що притаманні всій системі в цілому

2) це комплекс науково – обґрунтованих методів управління та застосування інформаційних систем з метою отримання ефективного плану ведення системи

3) властивість системи, яка полягає в тому, що з одного боку – це цілісне утворення, а з другого боку – в її складі чітко можуть бути виділенні окремі об’єкти

4) стан системи, коли відносно незначні змінні параметрів системи або зовнішніх факторів можуть призвести до значних, якісних змін у її стані, траєкторії або її структурі

103. Ієрархія системи:

1) ;

2) .

3) визначена ймовірність появи випадкових факторів

4) розташування частин або елементів системи за певним порядком від вищого до нижчого

104. Зовнішнє середовище:

1) визначає короткотермінову поведінку системи

2) визначає стратегію та необхідність збільшення чи зменшення основного апіталу фірми від одного до іншого періоду

3) визначає дія яких з плином часу модифікує різні аспекти функціональних характеристик

4) все те, що перебуває зовні системи

105. Канал зв’язку:

1) система чи середовище, де здійснюється передавання сигналу

2) активний протекціоналізм стосовно до інтелектуального, науково-технічного потенціалу країни

3) засіб створення умов для розвитку підприємництва у науково-технічній сфері

4) засіб створення умов для розвитку підприємництва у економіці країни

106. Динамічна система:

1) інформаційне забезпечення задачі

2) програмне забезпечення задачі

3) сукупність елементів, що знаходяться у відношення та зв’язках між собою та утворюють деяку єдність

4) система в якій із часом відбуваються деякі зміни

107. Дисипативні структури:

1) абстрактне відображення реальної дійсності

2) наука про управління системами

3) ситуація, в якій стан усіх наявних фірм у галузі, а також їх перелік залишається незмінним

4) структури, що виникають спонтанно у відкритих нерівноважних системах

 

ТЕМА 3

«Модель»

1. Оберіть процедури, які необхідні для обґрунтування типу моделі:

1) верифікація;

2) оцінка адекватності;

3) проблемний аналіз;

4) алгоритмізація;

2. Модель називають адекватною, якщо:

1) вона відповідає реальному процесу, що моделюється;

2) процес її дослідження дає очікувані результати;

3) вона точно відображає модельований процес чи явище;

4) у ній відсутні стохастичні фактори;

3. Моделювання:

1) це дослідження реальних систем за допомогою моделей, що включає побудову моделі, дослідження властивостей моделей та перенесення отриманих результатів на реальні системи

2) це врахування всіх факторів, що впливають на розвиток підприємства та визначення їх кількісних параметрів

3) це концентрований вираз економічних факторів і умов за допомогою математичних рівнянь та нерівностей

4) це визначення коефіцієнтів цільової функції (Cj), а також ТЕК (aij)

4. «Павутиноподібна» модель стосується дослідження:

1) співвідношення попиту і пропозиції;

2) рівноважної ціни на продукцію;

3) умов насичення попиту;

4) умов максимізації пропозиції;

5. Модель – це:

1) деякий об’єкт-замінник об’єкта-оригіналу, що забезпечує вивчення деяких істотних, з погляду дослідника, властивостей оригіналу;

2) деякий об’єкт збудований для приближеного опису економічних процесів за допомогою відносно невеликого числа концепцій або змінних;

3) деякий об’єкт, що забезпечує вивчення деяких істотних, з погляду дослідника, властивостей;

4) наглядний приклад;

6. До основних типів моделей належать:

1) фізичні, аналогові, знакові, математичні;

2) фізичні, аналогові;

3) математичні, статистичні;

4) фізичні, аналогові, статистичні, математичні;

7. Верифікація моделі – це:

1) властивість моделі;

2) перевірка правильності структури (логіки) моделі;

3) перевірка відповідності здобутих у результаті моделювання даних у реальному процесі в економіці;

4) перевірка моделі;

8. Валідація моделі – це:

1) перевірка відповідності здобутих у результаті моделювання даних реальному процесу в економіці;

2) властивість моделі;

3) перевірка правильності структури (логіки) моделі;

4) перевірка моделі;

9. Граф називається скінченим, якщо:

1) множина вершин і ребер не перетинаються;

2) множина його вершин і ребер скінчена;

3) множина його вершин скінчена;

4) множина його ребер скінчена;

10. Порядком графа називають:

1) непорожня численність вершин чи вузлів;

2) кількість його вершин;

3) число ребер;

4) число вершин и ребер;

11. Два ребра графа називаються суміжними, якщо:

1) якщо численності їхніх кінцевих вершин збігаються;

2) якщо вони не мають загальну кінцеву вершину;

3) якщо численності їхніх кінцевих вершин не збігаються;

4) вони інцидентні одній вершині;

12. Граф можна задати за допомогою:

1) матриці інцидентності;

2) матриці суміжності;

3) списку ребер;

4) кількості його вершин;

13. Граф називається однорідним ступеня k, якщо:

1) ступені всіх його вершин рівні k;

2) якщо його вершини можна розбити на дві непересічних підмножини V1 і V2;

3) якщо його вершини можна розбити на k непересічних підмножини V1, V2,..., Vk;

4) якщо кожна вершина однієї підмножини з’єднана ребром з кожною вершиною іншої підмножини;

14. Звичайний граф називається повним, якщо:

1) якщо кожна вершина однієї підмножини з’єднана ребром з кожною вершиною іншої підмножини;

2) кожна пара його вершин з’єднана ребром;

3) якщо його вершини можна розбити на дві непересічних підмножини V1 і V2;

4) якщо він орієнтований, і з будь-якої вершини в будь-яку іншу мається орієнтований шлях;

15. Маршрутом графа називається така послідовність вершин і ребер, при якій:

1) будь-яка вершина не зустрічається двічі;

2) декілька ребер, інцидентних одній і тій самій парі вершин;

3) граф, в якому ребра, що виходять з кожної вершини, однозначно пронумеровані, починаючи з 1;

4) кожні два сусідні ребра послідовності мають спільну інцидентну вершину;

16. Маршрут графа називається ланцюгом, якщо:

1) всі його ребра одинакові;

2) всі вершини різні;

3) кожне ребро зустрічається в ньому не більше одного разу;

4) декілька ребер, інцидентних одній і тій самій парі вершин;

17. Дві вершини графа називаються зв’язаними, якщо:

1) існує маршрут з початком в одній із цих вершин і кінцем у іншій;

2) ці вершини з’єднує ребро;

3) степінь яких дорівнює 1;

4) вершини є кінцями деякого ребра;