Ринок праці, умови його виникнення. Переваги та недоліки ринку праці. Функції ринку праці

Ринок праці – це соціально-економічна категорія, яка характеризує відносини людей, що проявляються в процесі найму, оцінки, звільнення працівників та встановлення розмірів компенсацій за використану робочу силу в залежності від ряду чинників.

Першою умовою виникненняринку праці є юридична свобода і здатність власника робочої сили за своїм розсудом розпоряджатися своїми здібностями до праці.

Другою умовою є відсутність у людини всього необхідного для ведення свого господарства як джерела одержання всіх потрібних для життя засобів існування.

Третьою умовою є поява на ринку праці покупця-підприємця, який економічно змушений вийти на ринок праці, щоб купити запропоновану для продажу здатність до праці потрібних йому працівників.

Переваги ринку праці:

- полегшує та прискорює процес узгодження особистих, колективних та загальнодержавних інтересів при розміщенні працівників у системі суспільного поділу праці;

- надає необхідну гнучкість процесу підготовки та розподілу робітників та спеціалістів;

- сприяє підвищенню ефективності праці за рахунок раціонального розміщення працівників за соц.сферами виробництва;

- виконує функцію зв’язуючої ланки між професійною підготовкою працівників та їх використанням;

- поліпшує вибір людьми професій у відповідності до їх здібностей і бажань, із урахуванням суспільних потреб.

Недоліки ринку праці:

- розвиток ринку праці супроводжується відродженням та поглибленням товарно-грошового фетишизму;

- групові та особисті інтереси відособлених групових та індивідуальних виробників переважають над загальнонародними цілями та завданнями;

- стихійність ринку праці.

Функції ринку праці:

- суспільного поділу праці;

- інформаційна;

- посередницька;

- ціноутворююча;

- стимулююча;

- оздоровлююча;

- регулююча.

 

11. Елементи ринку праці. Ринкова кон'юнктура

Елементами ринку праці виступають товар, попит, пропозиція та ціна. Співвідношення попиту та пропозиції визначає кон’юнктуру ринку праці.

Попит на робочу силу – це суспільна платоспроможна потреба в робочій силі.

Пропозиція робочої сили – являє собою контингент працездатного населення, що пропонує роботодавцю свою здатність до праці в обмін на фонд життєвих благ.

Ціноутворення на ринку праці має свої специфічні особливості. Нижньою межею коливання ціни робочої сили є вартість робочої сили. Верхній рівень ціни робочої сили обмежується величиною знову створеної вартості.

У разі збігу попиту та пропозиції кон’юнктура ринку праці буде трудозрівноваженою, у разі перевищення попиту над пропозицією – трудодефіцитною, у разі перевищення пропозиції над попитом – трудонадлишковою.

Товаром на ринку праці є індивідуальна робоча сила, яка розглядається як сукупність фізичних та духовних якостей, якими володіє організм, жива особа і які вона застосовує кожного разу, коли виробляє будь-які споживчі вартості.

 

12. Поняття зайнятості та зайнятого населення

Зайнятість населення – один із найважливіших макроекономічних показників стану економіки країни.

Зайнятість – це діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, що не суперечить законодавству та, як правило, приносить заробіток (трудовий доход).

До зайнятого населення належать громадяни України, які законно проживають на території держави:

- працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном;

- громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві;

- обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління і громадських об’єднаннях;

- особи, які проходять службу у Збройних силах України, прикордонних, внутрішніх військах, органах національної безпеки та внутрішніх справ;

- особи, які проходять професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації з відривом від виробництва, навчаються у загальноосвітніх школах і ВНЗ;

- зайняті вихованням дітей, доглядом за хворими, інвалідами та громадянами похилого віку;

- працюючі громадяни інших держав, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не пов’язані із забезпеченням діяльності посольств і місій.

 

13. Види і форми зайнятості населення

За способом участі в суспільній праці:

- зайнятість за наймом;

- самостійна зайнятість.

За формами власності підприємств:

- зайнятість на держ.підприємствах;

- зайнятість на колективних під-вах;

- зайнятість на приватних під-вах.

За мірою відповідності потребам економіки та людини:

- продуктивна;

- раціональна;

- ефективна.

За мірою охоплення економічно активного населення:

- повна;

- неповна.

За кількісними характеристиками неповного робочого часу:

- неповний робочий час;

- неповний робочий тиждень;

- поділ робочих місць;

- неоплачувані відпустки.

За легітимністю працевлаштування:

- формальна;

- неформальна.

За формами організації:

первинна зайнятість;

- вторинна зайнятість.

За стабільністю трудової діяльності:

- постійна зайнятість;

- тимчасова;

- сезонна.

 

14. Сутність безробіття, статут безробітного. Класифікація видів безробіття

Безробіття – складне соц.-ек. Та психологічне явище, при якому значна частина активних працездатних громадян не може знайти роботу, яку б вони могли виконувати.

Безробітнім, за методологією МОП, вважається той, хто в даний момент не має роботи, шукає її, готовий приступити до роботи протягом наступних 2х тижнів і не має інших джерел доходу, крім зп в сфері оплачуваної зайнятості.

Класифікація:

1. За повнотою обліку:

- реальне;

- офіційне.

2. За формами вияву:

- відкрите;

- приховане.

3. За поширеністю:

- загальне;

- галузеве;

-регіональне.

4. За соц..-професійним складом:

- професійне;

- етнічне;

- молодіжне;

- жіноче;

- серед соц..-вразливих верств населення.

5. За причинами виникнення:

- фрикційне;

- структурне;

- конверсійне;

- циклічне;

- сезонне;

- добровільне;

- вимушене.

6. За сутністю:

- постійне;

- тимчасове.