Система органів управління у царині екології

Державний орган – це будь-яка організація, яка наділена державними владними повноваженнями згідно з чинним законодавством, тобто може приймати акти управління, що є обов’язковими не тільки всередині організації, але й для необмеженого кола сторонніх осіб. Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов’язані діяти виключно відповідно до Конституції та законів України, тобто їх владні повноваження не можуть визначатися у підзаконних актах!

За спеціалізацією державні органи поділяються на:

а) органи загальної компетенції (займаються усіма питаннями: і екологічними, і неекологічними у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці);

б) органи спеціальної компетенції (займаються вузьким колом законодавчо визначених повноважень (міністерства та відомства).

· Органи загальної компетенції: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України (уряд), Президент України, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування. Їх повноваження визначаються Конституцією України, а також спеціальними Законами України: „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 року, „Про місцеві державні адміністрації” від 9 квітня 1999 року, „Про Кабінет Міністрів України” від 21 грудня 2006 року тощо.

Органи спеціальної компетенції поділяються на:

а) спеціальні екологічні органи (виключно чи переважно займаються екологічними питаннями);

б) спеціальні неекологічні органи (для яких екологічна функція не є основною).

Спеціальні екологічні органи:

· Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (його повноваження визначені Законом України „Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 року, Положенням про Міністерство охорони навколишнього природного середовища, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 року № 1524 та іншими актами екологічного законодавства) – центральний спеціально уповноважений орган виконавчої влади з екологічних питань.

Структурними підрозділами Мінприроди є:

а) Державна екологічна інспекція Мінприроди (орган державного екологічного контролю, повноваження якого визначаються Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 р., Положенням про Державну екологічну інспекцію затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2001 р. № 1520 тощо);

б) Державна служба заповідної справи Мінприроди (Положення про Державну службу заповідної справи затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2001 р. № 1000), яка здійснює управління заповідною справою і координує діяльність служб державної охорони природно-заповідного фонду України;

в) Державна геологічна служба Мінприроди (діє на підставі Закону України «Про державну геологічну службу» від 4 листопада 1999 р.);

г) Державна комісія України із запасів корисних копалин Мінприроди (діє на підставі Закону України «Про державну геологічну службу» від 4 листопада 1999 року і Положення про Державну комісію України із запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2000 року № 1689);

ґ) Державна служба геодезії, картографії та кадастру Мінприроди (діє на підставі Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність від 23 грудня 1998 року).

Мінприроди координує і спрямовує діяльність поресурсових органів:

· Державної аґенції земельних ресурсів України (діє на підставі Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року);

· Національної аґенції екологічних інвестицій України (утворена згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 4 квітня 2007 року № 612) – відає питаннями охорони клімату;

· Державного комітету України по водному господарству (діє на підставі Водного кодексу України від 6 червня 1995 року);

· Державного комітету лісового господарства України (діє на підставі Лісового кодексу України в редакції від 8 лютого 2006 року).

Органом охорони природних ресурсів, діяльність якого координується і спрямовується Мінагрополітики є Державний комітет рибного господарства України (діє на підставі Закону України «Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них» від 6 лютого 2003 року).

Спеціально уповноваженим державним органом, що відає питаннями енергозбереження є Національна аґенція України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (діє на підставі Закону України «Про енергозбереження» від 1 липня 1994 року).

Органи охорони природних комплексів:

· Міністерство регіонального розвитку та будівництва України (утворене згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 року № 323);

· Міністерство з питань житлово-комунального господарства України (утворене згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 року № 323);

· Державна служба туризму і курортів Міністерства культури і туризму України (діє на підставі Закону України „Про туризм” у редакції від 18 листопада 2003 року);

Органи забезпечення екологічної безпеки:

· Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (діє на підставі Законів України „Про правові засади цивільного захисту” від 24 червня 2004 року, „Про поводження з радіоактивними відходами” від 30 червня 1995 року тощо);

Структурними підрозділами МНС є:

а) Державна гідрометеорологічна служба МНС (діє на підставі Закону України „Про гідрометеорологічну діяльність” від 18 лютого 1999 року і Положення про Державну гідрометеорологічну службу затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 р. № 570);

б) Державний департамент страхового фонду документації МНС (діє на підставі Закону України „Про страховий фонд документації України” від 22 березня 2001 року), у його складі діє також Державна технічна інспекція Державного департаменту страхового фонду документації;

в) Державний департамент – Адміністрація зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення МНС (діє на підставі Закону України „Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 27 лютого 1991 року);

· Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (утворений згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2006 року № 1195);

· Державна санітарно-епідеміологічна служба МОЗ України (діє на підставі Закону України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” від 24 лютого 1994 року);

· Державний комітет ядерного регулювання України (діє на підставі Закону України „Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку” від 8 лютого 1995 року);

· Національна комісія з радіаційного захисту населення України (діє на підставі Закону України „Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання” від 14 січня 1998 року);

· Державна служба з карантину рослин Мінагрополітики України (діє на підставі Закону України „Про карантин рослин” у редакції від 19 січня 2006 року).

Спеціальні неекологічні органи:

· Національна космічна агенція України;

· Міністерство охорони здоров’я України;

· Міністерство аграрної політики України;

· Міністерство транспорту та зв’язку України;

· Міністерство палива та енергетики України;

· Прокуратура України;

· Міністерство внутрішніх справ України тощо.