Операції з формування статутного капіталу банку.

Операції з формування статутного капіталу банку.

Основним складником власного капіталу банку за значенням є Статутний капітал (фонд), що формується через емісію акцій чи внесків засновників. Статутний капітал може створюватися лише за рахунок власних коштів учасників чи акціонерів. Не допускається його формування за рахунок банківських кредитів, коштів непри­буткових організацій (таких, які за статутом не мають права на здійснення комерційної діяльності та отримання прибутку), бю­джетних коштів, які мають інше цільове призначення. Порядок фо­рмування статутного фонду залежить від форми організації банку. Для акціонерних товариств відкритого типу Статутний фонд фор­мується через проведення відкритої передплати на акції. Статутний фонд банку, який є акціонерним товариством закритого типу, ство­рюють через пропорційний розподіл усіх акцій серед засновників банку згідно з часткою їхніх внесків до статутного фонду. У разі створення банку у формі товариства з обмеженою відповідальністю Статутний фонд поділяють на частки, величина яких фіксується у засновницьких документах, а учасники банку відповідають за взя­тими на себе зобов'язаннями в межах своєї частки.

У процесі формування статутного фонду комерційні банки мо­жуть випускати два види акцій — звичайні (прості) та привілейо­вані.

Банкам забороняють випуск акцій на пред'явника. Перший випуск акцій банку має складатися тільки зі звичайних акцій, а їх­ню реєстрацію та продаж звільнено від оподаткування. Додаткові емісії можуть включати і звичайні, і привілейовані акції. Банки на­дають останнім перевагу з тим, щоб запобігти розширенню кола власників банку та втрати контролю над ним. Додаткова емісія ак­цій є ефективним методом швидкого поповнення статутного капі­талу банку. Додаткову емісію акцій банк може оголосити лише піс­ля того, як усі учасники виконали свої зобов'язання щодо оплати паїв або акцій і попередньо оголошений підписний капітал повніс­тю оплачено. Формування та збільшення статутного капіталу банк може здійснювати тільки у формі грошових внесків (резидентами України — у гривнях, нерезидентами — у вільноконвертованій іно­земній валюті, або у гривнях).

Мінімальний розмір статутного капіталу на момент реєстрації банку не може бути менше:

1) для місцевих кооперативних банків — 1 млн євро;

2)для комерційних банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області, — 3 млн євро;

3)для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України, — 5 млн євро.

Перерахування розміру статутного капіталу в гривні здійсню­ється за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установле­ним Національним банком України на день укладення установчого договору.

Синтетичний облік статутного капіталу ведеться на пасивному балансовому рахунка № 500 «Зареєстрований статутний капітал банку», який має два субрахунки: № 5000 «Сплачений зареєстрова­ний статутний капітал банку» і № 5001 «Несплачений зареєстрова­ний статутний капітал банку». Аналітичний облік ведеться в розрізі акціонерів банку.

Відображення операцій за рахунками групи 500 «Статутний ка­пітал банку» здійснюється лише на балансі головного банку (юри­дичної особи).

 

Функції власного капіталу.

Власний капітал (кошти) банку являє собою грошові кошти, внесені акціонерами (засновниками інших сфер діяльності. Влас­ному капіталу комерційного банку належить незначна частка в су­купному капіталі (приблизно 8—10 %), тоді як у промислових під­приємств цей показник становить 40—60 %. У комерційних банках власний капітал має інше призначення, ніж в інших сферах підпри­ємництва. Якщо в підприємництва забезпечення платоспроможнос­ті і виконання більшості оперативних функцій підприємств та ор­ганізацій, \то власний капітал комерційного банку слугує насам­перед для страхування інтересів вкладників і менше — для фінан­сового забезпечення своєї оперативної діяльносте

Розмір власного капіталу є важливим фактором забезпечення надійності функціонування банку і повинен перебувати під контро­лем органів, що регулюють діяльність комерційних банків. Однією з вимог, яку висуває НБУ до комерційних банків, є підвищення рі­вня капіталізації, що сприяє збільшенню рівня фінансової стабіль­ності і надійності банківської системи України в цілому.

Призначення банківського капіталу виражається в його функці­ях. Власний капітал комерційного банку виконує певні функції:

1. Захисна: власний капітал слугує насамперед для страхування інтересів вкладників і кредиторів банку, а також для покриття пото­чних збитків від банківської діяльності. На сьогоднішній день це ос­новна функція капіталу, оскільки в умовах, коли значна частина ре­сурсів вкладається в ризикові активи (кредити і цінні папери), навіть порівняно невеликі втрати можуть призвести до банкрутства банку.

2. Забезпечення оперативної діяльності є другорядною функції.ля капіталу банку. Вона має вагу на перших етапах діяльності ба­нку, коли за рахунок власного капіталу формується його інфра-струкура і розгортається його діяльність (фінансування придбання комп'ютерної та оргтехніки, будівництво оренда офісів і т. п.).

3. Регулювальна: через фіксацію розміру власного капіталу регу­лювальні органи впливають на діяльність банку в цілому. Розмір власного капіталу банку є порогом допуску на банківський ринок

мінімальний розмір статутного капіталу) та регулятором розширен­ня масштабів діяльності банку (прийняття банком додаткових ризи­ків, без яких неможливо отримати додаткові прибутки). Регулюваль­ні органи ставлять у залежність від адекватного нарощення капіталу.

Зважаючи на джерела і порядок формування, капітал банку на­дається зі статутного капіталу, резервного капіталу, спеціальних фондів, нерозподіленого прибутку, субординованого боргу.

 

 

Додатковий капітал банку.

Українська методика визначення капіталу поділяється на:

1)основний (капітал І рівня);

2)додатковий (капітал II рівня).

Основний капітал банку включає сплачений і зареєстрований Статутний капітал і розкриті резерви, які створені або збільшені за ра­хунок нерозподіленого прибутку, надбавок до курсу акцій і додатко­вих внесків акціонерів у капітал, загальний фонд покриття ризиків, що створюється під невизначений ризик при проведенні банківських опе­рацій, за винятком збитків за поточний рік і нематеріальних активів.

До додаткового капіталу банку належать:

1) нерозкриті резерви (такі резерви не відображаються в опублікованому балансі банку);

2)резерви переоцінки;

3)гібридні (борг/ капітал) капітальні інструменти;

4)субординований борг— це звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти, які, за умовою контракту, не можуть бути вилучені з банку раніше ніж через 5 років, а в разі банкрутства чи ліквідації повертаються інвесторові після погашення претензій усіх інших кредиторів. При цьому сума таких коштів, включених у ка­пітал, не може перевищувати 50 % розміру основного капіталу зі щорічним зменшенням на 20 % від його первинної вартості протя­гом 5 останніх років угоди.

При цьому додатковий капітал не може перевищувати 100 % повного капіталу.

 

Операції з формування статутного капіталу банку.

Основним складником власного капіталу банку за значенням є Статутний капітал (фонд), що формується через емісію акцій чи внесків засновників. Статутний капітал може створюватися лише за рахунок власних коштів учасників чи акціонерів. Не допускається його формування за рахунок банківських кредитів, коштів непри­буткових організацій (таких, які за статутом не мають права на здійснення комерційної діяльності та отримання прибутку), бю­джетних коштів, які мають інше цільове призначення. Порядок фо­рмування статутного фонду залежить від форми організації банку. Для акціонерних товариств відкритого типу Статутний фонд фор­мується через проведення відкритої передплати на акції. Статутний фонд банку, який є акціонерним товариством закритого типу, ство­рюють через пропорційний розподіл усіх акцій серед засновників банку згідно з часткою їхніх внесків до статутного фонду. У разі створення банку у формі товариства з обмеженою відповідальністю Статутний фонд поділяють на частки, величина яких фіксується у засновницьких документах, а учасники банку відповідають за взя­тими на себе зобов'язаннями в межах своєї частки.

У процесі формування статутного фонду комерційні банки мо­жуть випускати два види акцій — звичайні (прості) та привілейо­вані.

Банкам забороняють випуск акцій на пред'явника. Перший випуск акцій банку має складатися тільки зі звичайних акцій, а їх­ню реєстрацію та продаж звільнено від оподаткування. Додаткові емісії можуть включати і звичайні, і привілейовані акції. Банки на­дають останнім перевагу з тим, щоб запобігти розширенню кола власників банку та втрати контролю над ним. Додаткова емісія ак­цій є ефективним методом швидкого поповнення статутного капі­талу банку. Додаткову емісію акцій банк може оголосити лише піс­ля того, як усі учасники виконали свої зобов'язання щодо оплати паїв або акцій і попередньо оголошений підписний капітал повніс­тю оплачено. Формування та збільшення статутного капіталу банк може здійснювати тільки у формі грошових внесків (резидентами України — у гривнях, нерезидентами — у вільноконвертованій іно­земній валюті, або у гривнях).

Мінімальний розмір статутного капіталу на момент реєстрації банку не може бути менше:

1) для місцевих кооперативних банків — 1 млн євро;

2)для комерційних банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області, — 3 млн євро;

3)для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України, — 5 млн євро.

Перерахування розміру статутного капіталу в гривні здійсню­ється за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установле­ним Національним банком України на день укладення установчого договору.

Синтетичний облік статутного капіталу ведеться на пасивному балансовому рахунка № 500 «Зареєстрований статутний капітал банку», який має два субрахунки: № 5000 «Сплачений зареєстрова­ний статутний капітал банку» і № 5001 «Несплачений зареєстрова­ний статутний капітал банку». Аналітичний облік ведеться в розрізі акціонерів банку.

Відображення операцій за рахунками групи 500 «Статутний ка­пітал банку» здійснюється лише на балансі головного банку (юри­дичної особи).

 

Функції власного капіталу.

Власний капітал (кошти) банку являє собою грошові кошти, внесені акціонерами (засновниками інших сфер діяльності. Влас­ному капіталу комерційного банку належить незначна частка в су­купному капіталі (приблизно 8—10 %), тоді як у промислових під­приємств цей показник становить 40—60 %. У комерційних банках власний капітал має інше призначення, ніж в інших сферах підпри­ємництва. Якщо в підприємництва забезпечення платоспроможнос­ті і виконання більшості оперативних функцій підприємств та ор­ганізацій, \то власний капітал комерційного банку слугує насам­перед для страхування інтересів вкладників і менше — для фінан­сового забезпечення своєї оперативної діяльносте

Розмір власного капіталу є важливим фактором забезпечення надійності функціонування банку і повинен перебувати під контро­лем органів, що регулюють діяльність комерційних банків. Однією з вимог, яку висуває НБУ до комерційних банків, є підвищення рі­вня капіталізації, що сприяє збільшенню рівня фінансової стабіль­ності і надійності банківської системи України в цілому.

Призначення банківського капіталу виражається в його функці­ях. Власний капітал комерційного банку виконує певні функції:

1. Захисна: власний капітал слугує насамперед для страхування інтересів вкладників і кредиторів банку, а також для покриття пото­чних збитків від банківської діяльності. На сьогоднішній день це ос­новна функція капіталу, оскільки в умовах, коли значна частина ре­сурсів вкладається в ризикові активи (кредити і цінні папери), навіть порівняно невеликі втрати можуть призвести до банкрутства банку.

2. Забезпечення оперативної діяльності є другорядною функції.ля капіталу банку. Вона має вагу на перших етапах діяльності ба­нку, коли за рахунок власного капіталу формується його інфра-струкура і розгортається його діяльність (фінансування придбання комп'ютерної та оргтехніки, будівництво оренда офісів і т. п.).

3. Регулювальна: через фіксацію розміру власного капіталу регу­лювальні органи впливають на діяльність банку в цілому. Розмір власного капіталу банку є порогом допуску на банківський ринок

мінімальний розмір статутного капіталу) та регулятором розширен­ня масштабів діяльності банку (прийняття банком додаткових ризи­ків, без яких неможливо отримати додаткові прибутки). Регулюваль­ні органи ставлять у залежність від адекватного нарощення капіталу.

Зважаючи на джерела і порядок формування, капітал банку на­дається зі статутного капіталу, резервного капіталу, спеціальних фондів, нерозподіленого прибутку, субординованого боргу.

 

 

Додатковий капітал банку.

Українська методика визначення капіталу поділяється на:

1)основний (капітал І рівня);

2)додатковий (капітал II рівня).

Основний капітал банку включає сплачений і зареєстрований Статутний капітал і розкриті резерви, які створені або збільшені за ра­хунок нерозподіленого прибутку, надбавок до курсу акцій і додатко­вих внесків акціонерів у капітал, загальний фонд покриття ризиків, що створюється під невизначений ризик при проведенні банківських опе­рацій, за винятком збитків за поточний рік і нематеріальних активів.

До додаткового капіталу банку належать:

1) нерозкриті резерви (такі резерви не відображаються в опублікованому балансі банку);

2)резерви переоцінки;

3)гібридні (борг/ капітал) капітальні інструменти;

4)субординований борг— це звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти, які, за умовою контракту, не можуть бути вилучені з банку раніше ніж через 5 років, а в разі банкрутства чи ліквідації повертаються інвесторові після погашення претензій усіх інших кредиторів. При цьому сума таких коштів, включених у ка­пітал, не може перевищувати 50 % розміру основного капіталу зі щорічним зменшенням на 20 % від його первинної вартості протя­гом 5 останніх років угоди.

При цьому додатковий капітал не може перевищувати 100 % повного капіталу.