Аналіз стану і використання основних фондів.

Аналізуючи основні фонди, насамперед треба визначити їх середньорічну вартість і динаміку зміни за ряд років. При цьому корисно зіставити темпи їх зміни з динамікою зростання вартості продукції або обсягів виробництва в натуральному виразі. Останній показник повинен мати вищі темпи зростання порівняно з основними фондами. Але економічні труднощі, які мають місце в нашій країні, можуть спричинити і зворотні тенденції.

Основні фонди підприємства поділяють на виробничі основні засоби і невиробничі основні засоби. Перші включають основні засоби основного виду діяльності (промисловості та інших галузей народного господарства). Основні засоби основної діяльності складаються з будівель і споруд, устаткування, інструменту та інших основних фондів.

Аналізуючи склад основних виробничих фондів, необхідно поділити їх на активні та пасивні, визначивши питому вагу кожної групи. Треба ретельно вивчити, як змінюється співвідношення цих груп упродовж останніх років. При цьому невпинне збільшення частки активних фондів у вигляді робочих і силових машин — мета кожного підприємства.

У сучасних ринкових умовах дуже важливо звернути увагу на те, яка частка основних фондів здана або взята в оренду, яку земельну площу підприємство займає і наскільки доцільно використовує її.

Інвестиційну діяльність підприємства можна оцінити, вивчивши суми залишків незавершеного будівництва, які числяться на бухгалтерському балансі (форма № 1, рядок 020), додатково можна поцікавитися, за рахунок яких коштів воно здійснювалося і чи є у підприємства довгобуд, якої він давності тощо.

Аналізуючи стан основних фондів, насамперед на підставі даних першого розділу активу бухгалтерського балансу, розраховують коефіцієнт спрацювання (зносу) основних фондів і вивчають його динаміку за ряд років. Як допоміжні можна застосовувати коефіцієнти вибуття, оновлення основних засобів, показники вікового складу устаткування. Повсюдне погіршання цих показників свідчить про серйозні проблеми з оновленням устаткування на підприємствах країни, відсутність коштів для фінансування цих потреб. До того ж, спрацьовані основні засоби зумовлюють застосування застарілих технологічних процесів, що спричиняє неконкурентоспроможність продукції більшості підприємств.

Говорячи про рівень спрацювання основних засобів, мають на увазі фізичний знос. Але є ще й моральне старіння фондів, яке значно погіршує становище.

Обсяг випуску продукції безпосередньо пов’язаний з величиною виробничої потужності, яка характеризується максимально можливим річним (добовим) випуском продукції певного асортименту в незмінних умовах. Зрозуміло, виробнича потужність змінюється, якщо вводять у дію нові основні фонди, поліпшують стан діючих або ліквідують старе й непотрібне устаткування. Все це неважко передбачити при плануванні виробництва продукції.

Однак виробнича потужність залежить також і від:

– якості та складу сировини;

– трудової дисципліни і кваліфікації працівників;

– використовуваних на виробництві інструментів і пристосувань;

– асортиментно-структурних зрушень у випуску продукції;

– кількості та якості ремонтів устаткування;

– рівня організації праці та управління тощо.

Треба розрізняти проектну (планову) і фактичну потужність. Остання може бути більшою за проектну у зв’язку з обставинами, зазначеними вище, але фактичний обсяг виробництва ніколи не може перевищити фактичну потужність підприємства.

У процесі аналізу визначають ступінь використання виробничої потужності. Якщо коефіцієнт завантаження менший за 0,5 – 0,6, ретельно досліджують причини такого становища і розробляють заходи для його виправлення. Проте не слід вимагати і повного використання основних фондів, оскільки підприємство повинно мати резервні потужності, які забезпечують його стійку роботу і можливість швидко задовольнити короткострокові додаткові потреби ринку. Більше того, резервні потужності в деяких галузях народного господарства конче необхідні як засіб забезпечення надійності та безперервності роботи багатьох інших підприємств і навіть регіонів. Передусім це стосується підприємств енергопостачання, зв’язку, транспорту.

Для нових підприємств аналіз завантаження потужностей – особливо важлива справа. При цьому вивчаються не тільки ступінь освоєння відповідних виробничих потужностей, а й темпи і строки згідно з планом або проектом. Основні причини негараздів такі:

– неякісне і неповне виконання будівельно-монтажних робіт;

– конструктивні недоліки в устаткуванні та його неякісний монтаж;

– некомплексний пуск (за тимчасовими схемами);

– нестача кваліфікованої робочої сили;

– недостатня забезпеченість необхідними матеріалами та енергетичними ресурсами;

– відсутність належного обсягу попиту на ринку;

– інші неузгодження та помилки в організації та управлінні.

Недовикористання діючих виробничих потужностей значною мірою спричинене незбалансованістю окремих ланок підприємства, які перебувають у спільному технологічному ланцюгу. Тому реальна виробнича потужність підприємства визначається величиною «найвужчого» місця на виробництві (рис. 7.1). Виявлення та усунення таких місць — важливе завдання аналізу.

 

 

Рисунок 7.1 – Визначення виробничої потужності підприємства (Мп)

Резерви, пов’язані з недовантаженням виробничих потужностей, лише частково можна використати зусиллями колективу самого підприємства. Щодо інших — потрібні злагоджені дії і співробітництво багатьох підприємств і навіть галузей господарства країни. Ліквідація «вузьких» місць на підприємстві, як правило, потребує значних капітальних вкладень і часу.

Усі показники використання основних засобів звичайно поділяють на дві групи:

– показники екстенсивного використання;

– показники інтенсивного використання.

Показники першої групи характеризують роботу устаткування за часом або за кількістю (охопленням). Показники другої групи пов’язані з його виробітком, тобто визначають рівень використання потужності. Останні показники обов’язково мають одиниці виміру (гривні, штуки, метри тощо).

У процесі аналізу досліджуються склад і структура календарного фонду верстатного часу, співвідношення наявного, встановленого і діючого устаткування. Коефіцієнт змінності роботи устаткування дає змогу порівняти цей показник з планом, у динаміці та порівняно з іншими спорідненими підприємствами. За наявності інформації аналізують також склад і використання виробничих і допоміжних площ.

 

Таблиця 7.2 – Дані для аналізу використання основних засобів

Показник	За планом	Фактично	Відхилення (+, –)
1. Обсяг товарної продукції, тис. грн.			+ 3
2. Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн.		696,3	+ 36,3
3. Виробничі площі, м^2	13 200	13 230	+ 30
4. Кількість верстатів, одиниць			+ 5
5. Кількість годин, відпрацьованих усіма верстатами за рік	150 000	132 300	– 17 700
6. З них у першу зміну	100 000	94 500	– 5500
Розрахункові показники
7. Фондовіддача (1: 2)	2,0	1,9	– 0,1
8. Кількість годин, відпрацьованих одним верстатом за рік (5: 4)		1653,75	– 346,25
9. Випуск продукції на одиницю площі, грн./м^2 (1: 3)			-
10. Середньорічний виробіток одного верстата, грн. (1: 4)	17 600	16 537,5	– 1062,5
11. Середній виробіток за 1 верстато-годину, грн. (1: 5)	8,8	10,0	+ 1,2
12. Коефіцієнт змінності (5: 6)	1,5	1,4	– 0,1

 

 

Особливу увагу завжди звертають на розрахунки та аналіз показника фондовіддачі (фондомісткості продукції). Необхідно розібратися у тенденціях її зміни і вивчити фактори, які на неї впливають.

Нарешті, слід перейти до аналізу використання окремих типів устаткування і машин. Недоліки в його використанні можуть бути пов’язані:

1) з наявністю диспропорцій у діючому парку верстатів;

2) зі змінами асортименту і структури випуску продукції, а отже, і потреб у тих або інших видах устаткування;

3) з рівнем забезпеченості матеріально-технічними ресурсами і кваліфікованою робочою силою;

4) з технічним станом, якістю ремонтів і догляду за устаткуванням;

5) з іншими причинами.

Розрахунок впливу факторів на обсяг товарної продукції (за даними табл. 7.2)

І. З використанням величини основних фондів

Зміна величини основних виробничих фондів:

36,3 тис. грн. × 2 грн./грн. = 72,6 тис. грн.

Зміна фондовіддачі:

– 0,1 грн./грн. × 696,3 тис. грн. = – 69,63 тис. грн.

Разом: 3,03 тис. грн.

ІІ. З використанням виробничих площ

Зміна виробничих площ:

+ 30 м² × 100 грн. / м² = + 3,0 тис. грн.

Зміна випуску продукції у розрахунку на одиницю площі:

0 × 132300 м² = 0,0

Разом: 3,0 тис. грн.

ІІІ. З використанням кількості верстатів

Зміна кількості верстатів:

5 × 17,6 тис. грн. = 88 тис. грн.

Зміна середньорічного виробітку одного верстата:

– 1062,5 грн. × 80 = – 85 тис. грн.

Разом: 3,0 тис. грн.

IV. З використанням відпрацьованого часу

Зміна кількості відпрацьованих годин:

– 17700 год × 8,8 грн./год = – 155,76 тис. грн.

Зміна виробітку за 1 верстато-годину:

1,2 грн./год × 132300 год = 158,76 тис. грн.

Разом: 3,0 тис. грн.

Те саме, але з трьома факторами:

Зміна кількості верстатів

5 × 2000 год × 8,8 грн./год = 88000 грн.

Зміна кількості годин, відпрацьованих одним верстатом за рік:

– 346,25 год × 80 × 8,8 грн. / год = – 243 760 грн.

Зміна середнього виробітку за одну верстато-годину

1,2 грн./год × 1653,75 год × 80 = 158 760 грн.

Разом: 3000 грн.

Зведення резервів, тис. грн.

1. Підвищення фондовіддачі до планового рівня 69,63

2. Підвищення середньорічного виробітку одного верстата до планового рівня 85,00

3. Більш повне використання часу роботи верстатів 155,76

Доведення часу роботи кожного верстата до запланованого рівня 243,76

Усього: 243,76

Оскільки всі резерви дублюють один одного, то слід брати тільки найбільший.