Злочини у сфері охорони держ таємниці

Злочини, передбачені в розділі XV КК, посягають на різні сфери національної безпеки України (обороноздатність, недоторканність державних кордонів тощо). Але видові об'єкти цих злочинів настільки неоднорідні, що сформулювати якісно однорідну групу суспільних відносин, яка становила б родовий об'єкт цих злочинів, дуже важко, що й змушує визначати його через сукупність видових об'єктів.

Залежно від родового об'єкта злочини, що розглядаються, традиційно поділяють на три групи: 1) злочини у сфері охорони державної таємниці та конфіденційної інформації (статті 328-330 КК); 2) злочини у сфері охорони державних кордонів (статті 332-334 КК); 3) злочини у сфері забезпечення призову та мобілізації (статті 335-337 КК).

Суб'єкт переважної більшості злочинів спеціальний. Ним може бути:

- особа, яка мала законний доступ до відповідної інформації чи предметів у зв'язку зі службовою діяльністю (статті 328-330 КК);

- член екіпажу або пілот-одинак, які здійснюють політ міжнародними авіалініями (ст. 334 КК);

- призовник (ст. 335 КК): військовозобов'язаний (статті 336-337 КК).

Суб'єктивна сторона злочинів, що розглядаються, характеризується умисною формою вини, проте деякі з них (передбачені у статтях 328, 333-334 КК), можуть вчинятися як з умислом, так і з необережністю. Особливе місце займає злочин, передбачений у ст. 329 КК,- він має дві форми вини: умисел або необережність щодо діяння у вигляді порушення порядку поводження із носіями секретної інформації і необережність щодо наслідків у вигляді втрати документів або інших матеріальних носіїв секретної інформації.

Розголошення держ таємниці

Об'єктом злочину є режим державної таємниці, тобто встановлений згідно з вимогами відповідних актів законодавства єдиний порядок забезпечення охорони державної таємниці що забезпечує безпеку держави

Предметом злочину є: 1) документи, що містять державну таємницю; 2) інші матеріальні носії секретної інформації, що містять державну таємницю; 3) предмети, відомості про які становлять державну таємницю.

Документ - це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці або на іншому носієві.

Предмети, відомості про які становлять державну таємницю,- це комплекси, системи, засоби, окремі агрегати, блоки, вузли, прилади, матеріали, хімічні продукти, апаратура, устаткування, макети, зразки та інші матеріальні носії інформації, що становить державну таємницю, які не є документами (зразки зброї, військової та спеціальної техніки, обладнання, палива, сировини тощо).

З об'єктивної сторони цей злочин сформульований як злочин з матеріальним складом і полягає у двох взаємопов'язаних фактах, перший із яких є причиною, а другий - наслідком:

1) порушення особою, якій було довірено матеріальні носії секретної інформації, що містить державну таємницю, або предмети, відомості про які становлять державну таємницю, встановленого законом порядку поводження із ними;

2) втрата зазначених матеріальних носіїв інформації або предметів. Між цими фактами обов'язково має бути безпосередній причиновий зв'язок.

Порушення порядку поводження із вказаними матеріальними носіями інформації або предметами містить склад злочину, передбаченого ст. 329, лише у випадку, якщо воно стосувалось порядку, встановленого саме законом, а не будь-яким іншим нормативно-правовим актом, і може полягати в недотриманні: а) режиму секретності при роботі з відповідними документами чи предметами: неправильна організація обліку таємних предметів, відсутність належної охорони приміщень, де зосереджені таємні документи, недотримання належних умов транспортування таких документів (предметів), робота з таємними документами в умовах, що не гарантують їх збереження; б) правил таємного діловодства: передавання таємних документів на доповідь, ознайомлення чи виконання без належного оформлення такого передавання, несанкціоноване виготовлення копій таємних документів і т. ін.

Втрата передбачає вихід хоча б одного носія інформації, що містить державну таємницю, або предмета, відомості про який становлять таку таємницю, поза волею особи, якій вони були довірені, із її правомірного володіння - назавжди або на певний час.

Злочин слід вважати закінченим з моменту втрати носія інформації (предмета), незалежно від того, чи ознайомились з ним сторонні особи.

Суб'єктом злочину є особа, яка мала відповідний допуск до документів або інших матеріальних носіїв секретної інформації, що містять державну таємницю, а також до предметів, відомості про які становлять державну таємницю. Про поняття такої особи див. коментар до ст. 328.

Військовослужбовці та військовозобов'язані під час проходження ними зборів за втрату документів, матеріалів, що містять державну таємницю у сфері оборони, або предметів, відомості про які становлять державну таємницю у будь-якій сфері, несуть відповідальність за ч. 2 ст. 422, а за втрату документів і матеріалів, що містять державну таємницю в інших сферах,- за ст. 329.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом або необережністю до діяння (порушення встановленого законом порядку поводження з відповідними носіями секретної інформації або предметами) і необережністю до наслідків у вигляді втрати вказаних носіїв інформації (предметів), а також до тяжких наслідків.

Умисне знищення чи приховування документів, що містять державну таємницю, вчинене, наприклад, з метою помсти особі, якій вони були довірені, має кваліфікуватися за ст. 357.

Кваліфікованим видом розглядуваного злочину є втрата матеріального носія інформації, що містить державну таємницю, або предмета, відомості про який становлять таку таємницю, яка спричинила тяжкі наслідки.