Сучасний стан охорони праці в україні

Сучасний стан охорони праці в україні

Основні поняття в галузі охорони праці, їх терміни та визначення

Класифікація факторів що впливають на умови праці

Гігієнічна класифікація умов праці.

Основне завдання аналізу ризику шкідливих умо праці

6. законодавчі акти що регламентують питання охорони праці на виробництві

Основні нововведення закону україни «про охорону праці»

Охорона праці жінок, неповнолітніх та інвалідів

Медичні огляди працівників

Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці

Стандарти в галузі охорони праці санітарні норми та правила

Документи підприємства про охорону праці

Фінансування заходів з охорони праці

Принципи державної політики в галузі охорони праці

Системи органів державного управління охороною праці

Види контролю за станом охорони праці

Профспілковий та громадський контроль за охороною праці

Обов'язки власника в галузі охорони праці

Організація служби охорони праці на виробництві

Характеристика інструктажів з охорони праці

Визначення понять: нещасний випадок на виробництві,травма,травматизм,професійне захворювання,професійний ризик

22. питання охорони праці в колективному договорі

Призначення та зміст атестації робочих місць

Колективні та індивідуальні засоби захисту працюючих

Сучасний стан виробничого травматизму ы профзахворюваності

Основні причини виникнення травматизму на виробництві

Порядок розслідування нещасних випадків на виробництві

Класифікація виробничих травм та їх наслідки

Склад і обов'язки комісії по розслідуванню нещасних випадків

Облікові форми нещасних випадків на виробництві

Основні методи аналізу травматизму коефіцієнти травматизму

Заходи попередження травматизму

Основи фізіології праці

Визначення понять: трудовий процес,трудова операція,працездатність,функціональний стан,профорієнтація,професійний відбір

Фізіологічні принципи раціоналізації трудових процесів

Суть медико-фізіологічної класифікації важкості праці

Фізіологічні основи раціоналізації режимів праці

Профорієнтація та профвідбір в ринкових умовах

Загальна характеристика шкідливих виробничих факторів

Виробничий шум: джерела, нормування, вплив на працюючого

Ультразвук і інфразвук

Вібрація, вплив на працюючого, методи захисту

Виробничий пил: джерела, вплив на працюючого, засоби захисту.

Електромагнітне випромінювання на виробництві: дія на працюючих, засоби захисту

Виробничий мікроклімат

Лазерне випромінювання

Виробнича вентиляція

Вимоги охорони праці до офісних приміщень та обладнання

Вимоги до розташування виробничих та допоміжних приміщень

Загальні вимоги безпеки до технічного обладнання та виробничих процесів

Дія електроструму на людину.

Чинники, що впливають на тяжкість електротравм

Електрозахисні засоби і заходи

Адміністративно-громадський контроль за охороною праці на підприємстві

Причини і наслідки виробничих пожеж

Категорії приміщень та будівель за пожежною небезпекою

Система попередження пожеж

Характеристика пожежних оповіщувачів

Способи гасіння пожеж

Характеристика вогнегасників

Дії персоналу під час пожежі

Забезпечення та контроль стану пожежної безпеки на виробництві

Медичні огляди працівників

З метою зниження рівня професійної захворюваності, збереження здоров'я працюючих ст. 17 Закону «Про охорону праці» та ст. 26 Закону «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» передбачено обов'язкове проведення попереднього та періодичних медичних оглядів працюючих.

У ст. 17 Закону «Про охорону праці» зазначено, що роботодавець зобов'язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець повинен забезпечити проведення оздоровчих заходів. Медичні огляди проводять відповідні заклади охорони здоров'я, працівники яких несуть відповідальність згідно із законодавством за відповідність медичного висновку фактичному стану здоров'я працівника. Порядок проведення медичних оглядів визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.

Роботодавець має право в установленому законом порядку притягнути працівника, який ухиляється від проходження обов'язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності, а також зобов'язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.

Медичний огляд — це огляд працівників спеціальною комісією лікарів з обов'язковими лабораторними, клінічними і функціональними дослідженнями з метою визначення можливості допуску до конкретної роботи (професії) за станом здоров'я, а також патологічних станів, що розвинулися протягом трудової діяльності і перешкоджають продовженню роботи за певним фахом.

Попередній медичний огляд — це огляд, який проводиться при прийнятті (або переведенні) на роботу, де є вплив шкідливих речовин та несприятливих виробничих факторів, для визначення початкового стану здоров'я претендента та його відповідності конкретно обраній професії, всебічне та поглиблене обстеження стану здоров'я особи, яка приймається на роботу, для визначення можливості використання її праці в окремих виробництвах, а також на роботах з важкими, шкідливими та небезпечними умовами праці.

Мета періодичних медичних оглядів — цілеспрямоване планове спостереження за станом здоров'я працюючих і виявлення перших ознак професійних захворювань, а також своєчасне виявлення симптомів загальних захворювань, що потребують амбулаторного або стаціонарного лікування.

Роботодавець видає наказ щодо проведення медичних оглядів, забезпечує і несе відповідальність за своєчасну і організовану явку працівників на них.

Основною відповідальною особою, яка проводить попередні та періодичні медичні огляди, є дільничний терапевт (цеховий або терторіальний).

При проведенні періодичних медичних оглядів питання про придатність до роботи працюючого вирішується у кожному окремому випадку індивідуально, з урахуванням особливостей функціонального стану організму, характеру і прояву патологічного процесу, віку працюючого, його професійної підготовки, стажу роботи.

Результати періодичних медичних оглядів заносяться в амбулаторну картку хворого. До цієї ж картки вносять і дані попереднього медичного огляду. Після кожного чергового періодичного медичного огляду в картку заносяться дані про професійний маршрут працівника, який обстежується.

Заключний акт складається у 4-х примірниках і передається для виконання і контролю роботодавцеві, у профком підприємства, до санепідемстанції, а один примірник залишається в лікувально-профілактичному закладі.

 

Основи фізіології праці

Фізіологія праці — це наука, що вивчає зміни функціонального стану організму людини під впливом його трудової діяльності й обґрунтовує методи та засоби організації трудового процесу, спрямовані на підтримку високої працездатності й збереження здоров’я працюючих.

Основними завданнями фізіології праці є:

- вивчення фізіологічних закономірностей трудової діяльності;

- дослідження фізіологічних параметрів організму під час виконання різних видів робіт;

- розробка практичних рекомендацій і заходів, спрямованих на оптимізацію трудового процесу, зниження втомлюваності, збереження здоров’я й високої працездатності впродовж трива-лого часу.

В основі будь-якої трудової дії лежить цільова установка, на основі якої в центральній нервовій системі утворюється певна програма дій, що реалізується в системно організованому поведінковому акті. Такі запрограмовані дії називають динамічним стереотипом. Сутність динамічного стереотипу полягає в тому, що в ЦНС формуються довготривалі поточні нервові процеси, які відповідають просторовим, тимчасовим та упорядкованим особливостям впливу на організм зовнішніх і внутрішніх подразників. При цьому забезпечується точність і своєчасність реакції організму на звичні подразники, що особливо важливо у формуванні різних трудових навичок. Наявність динамічного стереотипу позбавляє зайвих дій в процесі виконання роботи, заощаджує енергію та віддаляє настання втоми. Крім того, динамічний стереотип забезпе-чує пристосування організму до мінливих умов праці.У процесі трудової дії до ЦНС надходить інформація про хід виконання програми, на підставі якої можливі поточні корективи. Точність програмування й успішність виконання програми зале-жать від досвіду й кількості попередніх повторень цієї дії, тобто автоматизму навичок.

Під час трудового процесу активізуються різні фізіологічні системи. Якщо переважають фізичні зусилля, то насамперед активізується м’язова система й система так званого вегетативного забезпечення м’язової діяльності (кровообіг, дихання); під час інтенсивної фізичної роботи зростає рівень обмінних процесів, кількість спожитого за хвилину кисню, хвилинний обсяг і частота дихання, кількість серцевих скорочень тощо.У процесі розумової діяльності активізуються відділи кори головного мозку, у яких зростає споживання кисню; під час збільшення розумового чи емоційного напруження частішає пульс, підвищується артеріальний тиск, прискорюються обмінні процеси.У фізіології праці найважливішими є поняття працездатності й втоми.

Під працездатністю розуміють потенційну можливість людини виконувати впродовж певного часу й з достатньою ефективністю роботу конкретного обсягу та якості. Під впливом безлічі факторів працездатність змінюється в часі й умовно її можна поділити на такі фази:

- перша фаза — «впрацьованості», за якої підвищується активність центральної нервової системи, зростає рівень обмінних процесів, посилюється діяльність серцево-судинної системи, що приводить до зростання працездатності;

- друга фаза — стійкої працездатності, у цей період відзначається оптимальний рівень функціонування ЦНС, ефективність праці максимальна;

- третя фаза — зниження працездатності, пов’язана з появою втоми.

Тривалість кожної з цих фаз залежить як від індивідуальних особливостей ЦНС, так і умов середовища, у яких виконується робота, виду й характеру діяльності, емоційного та фізичного стану організму. Розуміння процесів зміни працездатності дає змогу попередити й віддалити настання втоми. Наприклад, у студентів перших курсів вищих навчальних закладів відповідно до біологічних ритмів «пік» працездатності припадає на 11 годин; фаза стійкої працездатності триває приблизно до 16 годин, а потім починається третя фаза — зниження працездатності. Відповідно до цього основною проблемою є подовження другої фази. Цього можна досягти цілим комплексом заходів, серед яких найефективнішими є зміна видів діяльності, виробнича гімнастика, перерви в роботі тощо, тобто заходи, спрямовані на попередження появи втоми.

Трудовий процес – це вплив людини на предмет праці за допомогою знаряддя праці або за рахунок дії керованого людиною знаряддя праці з метою виготовлення продукту, що здійснюється в певних природних або штучних умовах.

Трудовая операция — это единица трудовой деятельности сотрудника, часть работы, осуществляемая непрерывно одним сотрудником (или группой) на одном рабочем месте. Трудовая операция характеризуется постоянством предмета труда, рабочего места и исполнителя. При изменении двух последних условий работа над одним предметом труда делится на отдельные операции.

Працезда́тність люди́ни — здатність до трудової діяльності, яка залежить від стану здоров'я людини.

Професійна орієнтація — заходи, спрямовані на ознайомлення людини з її здібностями й можливостями для того, щоб запропонувати їй вибрати одну з найбільш підходящих для неї професій з врахуванням потреб виробництва. Професійна орієнтація — це наукова дисципліна, яка допомагає людині обрати свою майбутню професію з урахуванням всіх її здібностей, потреб і бажань.

Професі́йний відбі́р — процедура вірогідної оцінки професійної придатності людини, вивчення її можливостей до оволодіння певною спеціальністю, досягнення необхідного рівня майстерності та ефективного виконання професійних обов'язків.

У різні проміжки часу організм людини неоднаково реагує на фізичне та нервово-психічне навантаження, а працездатність людини та продуктивність праці протягом доби зазнає деяких коливань. Відповідно до добового циклу найвищий рівень працездатності спостерігається з 8 до 20 години. Працездатність знижується у вечірні і нічні години. Особливо несприятливий період з 1 до 4 години ночі.

Працездатність людини протягом робочої зміни характеризується фазовим розвитком. Розрізнюють такі фази:

· Фаза наростаючої працездатності. Протягом цього періоду відбувається перебудова фізіологічних функцій від попереднього виду діяльності людини до виробничої. Залежно від характеру діяльності та особистих якостей людини ця фаза триває від кількох хвилин до 1,5-2 годин.

· Фаза стійкої високої працездатності характеризується тим, що в організмі людини встановлюється відносна стабільність чи навіть деяке зниження напруженості фізіологічних функцій. Цей стан збігається з високими трудовими показниками (підвищення видобутку, зменшення браку, зниження витрат робочого часу на виконання операцій, скорочення простоїв обладнання, зменшення помилкових дій). Залежно від ступеня важкості праці фаза стійкої працездатності може утримуватися протягом двох та більше годин.

· Фаза розвитку втоми та пов'язане з цим зниження працездатності триває від кількох хвилин до кількох годин і характеризується погіршенням функціонального стану організму та техніко-економічних показників трудової діяльності.

Для вивчення динаміки продуктивності праці використовуються індекси продуктивності праці. В умовах виробництва однорідної продукції індекс продуктивності праці може бути обчислений такими методами:

КОЛИВАННЯ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ:

В узагальненому вигляді працездатність протягом доби характеризується такою динамікою:
приблизно з 6-ї години ранку (вихідний рівень) і протягом шести годин працездатність підвищується, досягаючи максимуму о 10—12 год;

з 12-ї до 15-ї години працездатність поступово знижується до рівня, нижчого за вихідний;
з 16-ї до 18-ї години фізіологічна і трудова активність знову підвищується до рівня, який значно вищий за вихідний, але не перевищує максимальної працездатності;

з 18-ї до 22-ї години рівень активності знижується до вихідного;
при роботі в нічну зміну працездатність з 22-ї до 3-ї години продовжує різко знижуватися;

з 3-ї години працездатність поступово зростає, досягаючи о шостій годині ранку вихідного рівня.

 

Працездатність змінюється і протягом тижня, хоча точних даних про біологічну періодичність її коливань немає. Останні в основному пояснюються стомленням людини, соціальними і психологічними факторами. На кривій тижневої працездатності простежуються три фази: впрацювання, яке припадає на понеділок; стійкого стану — вівторок, середа, четвер; розвитку втоми — п’ятниця і субота.

 

Коливання працездатності спостерігаються протягом року, які також зумовлюються навколишнім середовищем (температурою, схильністю до простудних захворювань весною і восени, зміною емоційних настроїв залежно від пори року і т. ін.).

 

Знання про коливання працездатності слугують основою для розробки графіків змінності, початку роботи, тривалості обідньої перерви, регламентованих перерв на відпочинок, а також певних ергономічних заходів для компенсації зниження працездатності.

 

Основним завданням профорієнтації є забезпечення професійного вибору з врахуванням індивідуальних здібностей, інтересів і характеру людини та можливостей розвивати їх в процесі роботи з метою підвищення кваліфікації і професійного рівня.

Особливою проблемою в ринкових умовах є професійна переорієнтація людей зрілого віку, які вже мають професію або спеціальність. Професійна переорієнтація їх має свої особливості порівняно з професійним самовизначенням молоді. Однією з таких особливостей є наявність сформованих і закріплених в певному виді трудової діяльності знань, навичок, умінь, професійно важливих якостей. Другою особливістю є зменшення з віком можливостей якісних змін особистості, утворення нових психологічних структур, які відповідали б вимогам другого виду діяльності. В ринкових умовах, особливо на перехідному етапі, при виборі професії змінюються пріоритети. Домінуючим фактором вибору стає мотив досягнення матеріального достатку в майбутньому. Однак без врахування особистісних якостей він не завжди може бути достатнім в процесі навчання. Тому професійна орієнтація повинна базуватися на двох пріоритетах: мотивації та особистісних якостях.

Профорієнтація - це система заходів, спрямованих на виявлення особистісних особливостей, інтересів і здібностей у кожної людини для надання йому допомоги в розумному виборі професій, найбільш зі відповідних його індивідуальним можливостям.

У процесі профорієнтації здійснюється робота профорієнтолога, охоплює такі етапи: інформаційний (профосвіта); діагностичний; консультування; трудових спроб; співбесіди.

Перший етап — інформаційний. Перш ніж обрати професію, абітурієнти мають отримати максимум інформації про професії, їх зміст, статус на ринку праці, рівні освіти, перспективи працевлаштування, можливості продовження навчання.

Другий етап — діагностика. Для того, щоб обрати якусь конкретну професію, абітурієнт має визначити які у нього схильності, інтереси, чи усвідомлює він до кінця свій вибір.

Третій етап — консультування. Передбачається, що протягом консультацій кожен абітурієнт отримає індивідуальну консультативну допомогу у виборі професії з використанням професіограм і психограм. Також проводиться робота зі Схемою аналізу професій. У процесі консультації може здійснюватися (відбуватися) переорієнтація абітурієнтів на іншу професію (спеціальність), якщо обрана ним професіє є неактуальною або не відповідає здібностям абітурієнта, однак кінцевий вибір залишається за ним.

Четвертий етап — трудові спроби. На цьому етапі майстри виробничого навчання або педагоги проводять практику з абітурієнтами, які первинно визначилися з професією (спеціальністю), в лабораторіях і навчально-виробничих майстернях закладів професійного навчання. Під час трудових спроб абітурієнти знайомляться з робочими місцями, їх технічним оснащенням; порівнюють свої очікування з реальними умовами трудової діяльності; оцінюють свої можливості в обраній професії.

П'ятий етап — співбесіда. Адміністрація та роботодавці спілкуються індивідуально з кожним абітурієнтом. Мета співбесіди — визначити, чи готовий працювати абітурієнт, і в разі його готовності запропонувати йому певну вакансію.

Послуги профорієнтації зазвичай надаються фахівцями Державної служби зайнятості у міських чи обласних центрах зайнятості.

Профвідбір - це система заходів, що дозволяє виявити людей, які за своїми індивідуальними особистими якостями найбільш придатні до навчання і подальшої професійної діяльності з певної спеціальності.

Професійна придатність - це імовірнісна характеристика, що відображає можливості людини по оволодінню якою професійною діяльністю.

У профвідборі професійна придатність може оцінюватися за кількома критеріями: за медичними показниками (стан нервової системи, слуху, зору, серцево-судинної і дихальної систем і т. д.); відбір за даними освітнього цензу, спрямований на виділення тих осіб, знання яких забезпечують успішне оволодіння чи виконання даних професійних обов'язків; психологічний відбір призначений для виявлення осіб, які за своїми здібностями та індивідуальними психофізіологічними можливостями відповідають вимогам, пропонованим специфікою діяльності.

Процес профвідбору

Перший етап включає психологічне вивчення професії з метою виявлення вимог до людини і розкриттю внутрішньої структури діяльності. Інформація про професійну діяльність може бути отримана з різних джерел: вивчення інструкцій, що регламентують діяльність; спостереження за діяльністю фахівців; бесіда з фахівцями про особливості професії, кінозйомка, хронометраж. Інформація про професії узагальнюється у професіограмі, в якій вказуються особливості даної професійної діяльності, основні дії, операції, їх послідовність, необхідна спеціальна підготовка, потрібні знання і уміння, режим праці та відпочинку. Потім оцінюють ступінь значимості різних психічних властивостей і якостей особистості для ефективного виконання даної діяльності.

Другий етап відбору включає вибір психодіагностичних методів дослідження, в тому числі тестів, найбільшою мірою характеризують ті психічні процеси і професійні дії, стосовно яких належить оцінювати професійну придатність. До психодіагностичних методик і тестів пред'являються наступні вимоги:
1) прогностична цінність методики - характеризує можливість тесту виявляти розходження в психофізіологічних функціях в осіб з різним рівнем професійної підготовленості;
2) надійність методики - характеризує стабільність результатів, одержуваних з її допомогою при повторних дослідженнях одного і того ж людини;
3) диференційованість методики - означає, що кожна методика повинна оцінювати строго визначену функцію психіки людини..

Наступний етап відбору припускає психологічний прогноз успішності навчання і наступної діяльності на основі зіставлення відомостей про вимоги професії до людини і отриманих психодіагностичних даних, з акцентом на оцінку особистісних характеристик; про можливість цілеспрямованого вдосконалення і компенсації професійно значимих якостей (з урахуванням часу, відведеного на навчання); ймовірність адаптації до професії, можливості появи екстремальних ситуацій і впливів.

Виділяють два типи професійної придатності: абсолютну (до професій такого типу, де потрібні спеціальні здібності) і відносну (до професій, оволодіння якими доступно практично для будь-якого здорового людини).

Оцінюючи профпридатність, в профвідборі іноді орієнтуються насамперед на пошук осіб з високим рівнем розвитку психологічних якостей, найбільш важливих для досягнення успіху в навчанні і виконанні професійної діяльності (підхід по максимуму). Часом більш ефективним є інший підхід, коли намагаються головним чином виявити і усунути осіб з низькими показниками по професійно важливим якостям (підхід по мінімуму). При реалізації "підходу по мінімуму" мінімально допустимі показники тестів можуть бути чітко визначені вимогами професії.

Ультразвук і інфразвук

Інфразвук - це коливання в пружному середовищі, що мають однакову з шумом фізичну природу, але поширюються з частотою меншою за 20 Гц. Основними джерелами інфразвуку на виробництві є тихохідні масивні установки та механізми (вентилятори, поршневі компресори, турбіни, електроприводи та ін.), що здійснюють обертові та зворотно-поступальні рухи з повторенням циклу менше, ніж 20 разів за секунду (інфразвук механічного походження). Інфразвук аеродинамічного походження виникає при турбулентних процесах у потоках газів чи рідин.

Хоча людина і не чує інфразвуку, він чинить несприятливий вплив на весь організм людини, в тому числі й на орган слуху, знижуючи його рівень чутності практично на всьому частотному діапазоні звукових хвиль. Інфразвукові коливання сприймаються людиною як фізичне навантаження, що зумовлює передчасне втомлення, запаморочення, біль голови, порушення функції вестибулярного апарату, зниження гостроти зору та слуху, появу відчуття страху, загальну немічність. Медики виявили, що інфразвук може також впливати і на психіку людини.

Несприятливий вплив інфразвуку суттєво залежить від рівня звукового тиску, тривалості впливу та діапазону частот. Найбільш небезпечною вважається частота інфразвукових коливань близько 7 Гц, оскільки вона збігається з альфа-ритмом біострумів мозку і може спричинити резонансні явища.

Інфразвук поділяють на постійний і непостійний. У першого рівень звукового тиску змінюється не більше 10 дБ за 1 хв, а у другого - понад 10 дБ за 1 хв. Відповідно до ДСНу 3.3.6.037-99 характеристиками інфразвуку, що нормуються на робочих місцях, є рівні звукового тиску в октавних смугах частот з середньогеометричними частотами 2, 4, 8 і 16 Гц (для постійного інфразвуку) та загальний еквівалентний рівень звукового тиску за шкалою "Лінійна" шумоміра в дБл1и (для непостійного інфразвуку). Допустимі рівні інфразвуку наведені в табл. 2.12:

Традиційні мтоди боротьби з шумом, засновані на звукоізоляції та звукопоглинанні, є малоефективними щодо інфразвуку, оскільки останній має значно вищу проникну здатність. Тому необхідно, перш за все, домогтися усунення або зниження рівня інфразвуку в джерелі, що його генерує. Для цього підвищують циклічність устаткування (понад 20 ц/с), жорсткість коливних конструкцій великих розмірів, установлюють глушники реактивного типу тощо.

Ультразвук широко використовується в багатьох галузях промисловості для інтенсифікації процесів хімічного травлення, нанесення металевого покриття, очищення, змивання та знежирення деталей і виробів, дефектоскопії (оцінка якості зварних швів, структури сплаву) та ін.

Ультразвук широко використовується в багатьох галузях промисловості для інтенсифікації процесів хімічного травлення, нанесення металевого покриття, очищення, змивання та знежирення деталей і виробів, дефектоскопії (оцінка якості зварних швів, структури сплаву) та ін.

Ультразвук, так само як і інфразвук, орган слуху людини не сприймає, однак він може спричиняти біль голови, загальну втому, розлади серцево-судинної та нервової систем.

За способом передачі від джерела до людини ультразвук поділяють на: повітряний (передається через повітря) та контактний (передається на руки людини, що працює через тверде чи рідинне середовище).

За спектром ультразвук поділяють на: низькочастотний (коливання частотою від 1,2 o 104 до 1,0 o 106 Гц передаються людині повітряним чи контактним шляхом) та високочастотний (коливання частотою від 1,0 * 105 до 1,0 o 109 Гц передаються людині тільки контактним шляхом).

Параметрами повітряного ультразвуку, що нормуються у робочій зоні, е рівні звукового тиску в третинооктавних смугах з середньогеометричними частотами 12,5; 16,0; 20,0; 25,0; 31,5; 40,0; 63,0; 80,0;100,0 кГц. Для контактного ультразвуку параметром, що нормується, є пікове значення віброшвидкості в частотному діапазоні від 0,1 МГц до 10,0 МГц або його логарифмічний рівень. Допускається також застосовувати як параметр інтенсивність ультразвуку.

 

Електромагнітне випромінювання — це процес утворення вільного електромагнітного поля, що випромінює заряджені частинки, які прискорено рухаються. Його головними джерелами є телевізійні передачі та радіолокаційні станції, пристрої сотового й інших видів радіозв’язку, високовольтні мережі електропередач, комп’ютерна техніка тощо.

Ступінь біологічного впливу електромагнітних полів на організм людини залежить від частоти коливань, напруженості та інтенсивності поля, тривалості його впливу. Підвищений рівень електромагнітних випромінювань шкодить здоров’ю людини. Від цього страждає передусім нервова і серцево-судинна системи, виникають головний біль і перевтома, знижується точність робочих рухів, порушується сон. Електромагнітне випромінювання викликає зміни тиску крові, гіпотонію або гіпертонію.

Захист від електромагнітного випромінювання здійснюється за такими напрямами:
- завдяки дистанційному контролю і керуванню в екранованому приміщенні. Захисні властивості екранів базуються на ефекті послаблення напруженості електричного поля в просторі поблизу заземленого металевого предмета. Екрани виготовляються у вигляді металевої сітки, розміщеної між екранним простором та джерелом електричного поля;

- організаційними заходами (проведенням дозиметричного контролю, медичних оглядів, додатковою відпусткою, скороченням робочого часу);

- застосуванням засобів індивідуального захисту (окулярів, шоломів, рукавиць, спеціального взуття, спецодягу).

 

 

Виробничий мікроклімат

Під терміном "виробничий мікроклімат" розуміють умови виробничого середовища, які забезпечують відчуття комфортності на виробництві.

До параметрів виробничого мікроклімату належать температура і вологість повітря, а також швидкість його руху. Ці компоненти виробничого середовища здатні як знижувати, так і підвищувати продуктивність праці, спричинювати не пов'язані з виробничим процесом захворювання, впливати на самопочуття персоналу тощо.

На багатьох виробництвах температура і вологість, швидкість повітря впливають на людину одночасно.

Розрізняють оптимальні, допустимі та шкідливі мікрокліматичні умови. Для виробничих приміщень та відкритих територій у спекотну і холодну пору року наведенні в «Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень».

Наприклад у металургійному виробництві, де діють висока температура, шум, вібрація, м’язове напруження, призводить до значних змін різних видів обліку і функціонального стану організму. Ці зміни призводять до утруднення серцево-судинної діяльності, до порушень процесів терморегуляції, впливають на функціональний стан системи дихання, травлення, нервової системи, на скоротливу функцію м’язів, що може з’явитися причиною порушення самопочуття працюючого.

Зниження негативного впливу мікроклімату можна досягти за рахунок таких заходів:

- впровадження раціональних технологічних процесів;

- механізація та автоматизація виробничих процесів, дистанційного управління, екранування робочих місць;

- теплоізоляцію обладнання;

- ефективне планування і розміщення гарячих виробництв;

- раціональні системи вентиляції;

- раціоналізація режимів праці і відпочинку;

- застосування спецодягу.

Методи захисту працюючих від переохолодження у виробничих приміщеннях передбачають:

- створення захисних споруд на відкритих майданчиках;

- застосування пристроїв місцевого опалення на постійних робочих місцях;

- обладнання приміщень для обігріву;

- повітряні завіси;

- спецодяг с тепловим опором.

 

Лазерне випромінювання

Лазерне випромінювання (ЛВ) - використовується в телебаченні, системах передачі інформації, спектроскопії, металообрізі, зварюванні, електронній техніці, в біології ті медицині.

Це сприяє залученню великої кількості працюючих для обслуговування лазерних установок. Тому поряд зі своїми унікальними властивостями лазерні установки створюють певну небезпеку для здоров’я обслуговуючого персоналу.

Виробнича вентиляція

Вентиляція – це регульований повітрообмін, що забезпечує видалення з приміщення забрудненого повітря і подачу на місце видаленого свіжого повітря.

Основна вимога до вентиляційних систем – це вилучення з приміщення забрудненого, вологого або нагрітого повітря та подача на йог місце чистого повітря, що відповідає санітарно-гігієнічним вимогам.

За способом переміщення повітря вентиляція буває природна, штучна (механічна) та суміщена (природна та штучна одноча