про виконання програми професійно-орієнтованої безвідривної практики

Прізвище	Люблинська
Ім’я	Ангеліна
По батькові	Михайлівна
Курс	ІІ
Група	СРб-1-11-4.0д
Спеціальність	Соціальна робота
Освітньо-кваліфікаційний рівень(бакалавр, спеціаліст, магістр)	бакалавр
Керівник практики від Інституту (посада, П.І.Б)	Тимошенко Наталія Євгенівна
Звіт захищений	«___» __________ 20_ _ р.
Підсумкова оцінка за практику	(к-ть балів)	(EСTS)	(традиц. сис-ма)
Підпис практиканта

 

Київ – 2013

 

Термін проходження практики: з 18.09.12 до 17.01.13.

Місця проходження практики:

· КМЦСССДМ;

· Київський палац дітей та юнацтва;

· Православний центр розвитку сім’ї «Сім’я в радість»;

· Центр соціально-психологічної реабілітації дітей №1;

· Благодійна організація Фонд «Асперн»;

· Благодійна організація «Соціальна служба «Віфанія»

· Міжнародний жіночий правозахисний центр «Ла Страда Україна»

· Київський міський правобережний центр для ВІЛ-інфікованих дітей і молоді;

· Всеукраїнський громадський центр «Волонтер».

Після проходження практики, я можу впевнено сказати, що дійсність перевершила мої очікування. Практика залишила лише гарні і приємні спогади. Такий успіх був зумовлений багатьма факторами.

По-перше, кожний вищеперерахований заклад дуже тепло прийняв своїх «наслідників», окрім, на жаль, Центру соціально-психологічної реабілітації дітей №1 (якось співпраця з цим закладом не дуже вдалася). Всі фахівці намагалися надати повну інформацію стосовно закладу в якому вони працюють, розкрити діяльність даного закладу, з якою категорією населення вони працюють, посвятити у тонкості роботи соціального працівники а також і соціального педагога.

По-друге, ми мали можливість оцінити роботу закладу, беручи в його діяльності безпосередню участь. Так ми знайомилися з принципами та напрямками робіт певних організацій, і ці знання, що ми здобули – дуже корисні, вони знадобляться нам у подальшому житті, і також остаточно сфорумавили наші уявлення щодо майбутньої професії. Кожний заклад розкривав нові види діяльності, форми роботи. Не можна сказати, яка організація була найважливішою, але точно можу сказати, що Київський міський центр соціальних служб для сім’ї дітей та молоді – той заклад, який найґрунтовніше розкрив сутність роботи соціального працівника, надав необхідну для подальшої роботи інформацію. І завдяки цій організації, а конкретно Крисову Леоніду Петровичу, я змінила своє упереджене ставлення до ВІЛ-інфікованих людей, що стало поштовхом в переоцінці взагалі певних поглядів, на ті чи інші явища.

По-третє, особисто я набула навичок спілкування, а цей фактор посідає чи не найголовніше місце в моїй професійній діяльності. У цьому я преважно вдячна Київському міському правобережному центру для ВІЛ-інфікованих дітей та молоді, за те, що відкрив для мене існування таких відкритих та щирих фахівців, які дуже привітно нас зустріли, а також Благодійній організації Фонду «Асперн». Ці дві організації показали гарний приклад, як можна і потрібно звертатися до дітей та гостей, це справді справило гарне враження і залишило приємні спогди.

Також, вдячна координатору нашої практики – Тимошенко Наталії Євгенівні, вона зробила все для того, щоб проходження нашої практики було комфортним та успішним.

Отже, цілком практикою я дуже задоволена. Не найкращі враження залишилися лише після відвідування Центру соціально-психологічної реабілітації дітей №1. Надана інформація стосовно діяльності центру не була переконливою, так як по мірі її надання вона змінювалася. Але я не жалкую, що відвідала цей заклад, тому що, він привів мені яскравий приклад, як будуть почувати себе люди, якщо не надати їм повної інформації і намагатися приховати, щось важливе. Негативний досвід – також досвід, з якого слід зробити певні висновки.