В якій відповіді (відповідях) названі види одиничних злочинів?

1) кваліфікуючі;

2) особливо кваліфікуючі;

3) спеціальні;

4) прості;

5) з пом’якшуючими обставинами;

6) описові;

7) складні;

8) бланкетні;

9) комбіновані;

10) жодна з наведених вище відповідей не є правильною.

 

77. Продовжуваний злочин – це:

1) злочин, який складається з двох або більше однорідних діянь, об’єднаних єдиним злочинним наміром;

2) злочин, який складається з двох або більше різнорідних діянь, об’єднаних єдиним злочинним наміром;

3) злочин, який складається з двох або більше тотожних діянь, об’єднаних єдиним злочинним наміром;

4) злочин, який складається з двох або більше тотожних, однорідних чи різнорідних діянь, об’єднаних єдиним злочинним наміром;

5) злочин, який складається з декількох діянь, об’єднаних єдиним злочинним наміром;

6) злочин, який складається з трьох і більше тотожних діянь, об’єднаних єдиним злочинним наміром;

7) жодна з наведених вище відповідей не є правильною.

 

78. Сукупність злочинів – це (вкажіть найбільш повну і точну відповідь):

1) вчинення особою двох злочинів;

2) вчинення особою двох або більше самостійних злочинів;

3) вчинення особою двох або більше самостійних злочинів, по яким винесено обвинувальний вирок;

4) вчинення особою двох або більше самостійних злочинів, по яким винесено обвинувальний вирок, який набрав законної сили;

5) вчинення особою нового злочину після звільнення її від кримінальної відповідальності за попередній злочин;

6) вчинення особою двох або більше самостійних злочинів, по яким винесено оправдувальні вироки;

7) вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини КК, за жоден з яких її не було засуджено;

8) жодна з наведених вище відповідей не є правильною.

 

79. В якій відповіді (відповідях) правильно названо види сукупності злочинів?

1) складна сукупність;

2) проста сукупність;

3) спеціальна сукупність;

4) ідеальна сукупність;

5) привілейована сукупність;

6) усічена сукупність;

7) загальна сукупність;

8) реальна сукупність;

9) абстрактна сукупність;

10) жодна з наведених вище відповідей не є правильною.

80. Повторністю злочинів визнається:

1) вчинення двох злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК;

2) вчинення декількох діянь, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК;

3) вчинення трьох злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК;

4) вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК;

5) вчинення трьох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК;

6) вчинення чотирьох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК;

7) вчинення особою нового злочину після звільнення її від кримінальної відповідальності за попередній злочин;

8) вчинення злочину, який складається з двох або більше тотожних діянь, об’єднаних єдиним злочинним наміром;

9) вчинення особою декількох тотожних діянь, об’єднаних єдиним злочинним наміром;

10) жодна з наведених вище відповідей не є правильною.

 

81. Рецидивом злочинів визнається:

1) вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК;

2) вчинення особою декількох тотожних діянь, об’єднаних єдиним злочинним наміром;

3) вчинення злочину, який складається з двох або більше тотожних діянь, об’єднаних єдиним злочинним наміром;

4) вчинення особою нового злочину після звільнення її від кримінальної відповідальності за попередній злочин;

5) вчинення нового необережного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин;

6) вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин;

7) вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за необережний злочин;

8) вчинення нового умисного злочину особою, яка засуджена вироком суду без призначення покарання;

9) вчинення нового умисного злочину особою, яка відбула покарання за діяння, злочинність і караність якого усунута законом;

10) жодна з наведених вище відповідей не є правильною.

 

 

82. Правовою підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності є:

1) наказ міністра юстиції України;

2) рішення Ради національної безпеки України;

3) постанова Пленуму Верховного Суду України;

4) КК України;

5) постанова Верховної Ради України;

6) наказ Генерального прокурора України;

7) рішення Європейського суду з прав людини;

8) закон України про амністію;

9) постанова Кабінету Міністрів України;

10) рішення Конституційного Суду України.

 

83. Вкажіть види звільнення особи від кримінальної відповідальності, передбачені в Загальній частині чинного КК України:

1) звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв”язку з недосягненням встановленого кримінальним законом віку;

2) звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв”язку зі зміною обстановки;

3) звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв”язку з вагітністю та пологами;

4) звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв”язку з тяжкою хворобою особи, що вчинила злочин;

5) звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв”язку зі зміною політичної ситуації;

6) звільнення особи від кримінальної відповідальності за клопотанням потерпілого;

7) звільнення особи від кримінальної відповідальності за поданням прокурора;

8) звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв”язку з дійовим каяттям;

9) звільнення особи від кримінальної відповідальності за клопотанням Уповноваженого Верховної Ради з прав людини і згодою Генерального Прокурора;

10) жодна з наведених вище відповідей не є правильною.

 

84. Від кримінальної відповідальності згідно чинного законодавства України може бути звільнена лише особа, яка:

1) вчинила злочин у віці, з якого не може наставати кримінальна відповідальність;

2) вчинила злочин у стані необхідної оборони;

3) вчинила злочин у стані крайньої необхідності;

4) вчинила злочин при затриманні злочинця;

5) згідно чинного кримінального закону не підлягає кримінальній відповідальності;

6) в установленому законом порядку визнана неосудною;

7) вчинила злочин, що через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто яким не заподіяла і не могла бути заподіяти шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі;

8) вчинила злочин в стані сильного душевного хвилювання;

9) вчинила злочин під впливом фізичного чи психічного примусу;

10) жодна з наведених вище відповідей не є правильною.

 

85. Перебіг давності притягнення до кримінальної відповідальності зупиняється, якщо:

1) засуджений ухиляється від відбування покарання;

2) засуджений вчинить до закінчення передбачений в законі строків давності новий злочин;

3) особа, що вчинила злочин, ухилилася від слідства або суду;

4) особа вчинить новий тяжкий злочин;

5) особа вчинить особливо тяжкий злочин;

6) особа вчинить новий умисний злочин;

7) особа вчинить новий злочин невеликої або середньої тяжкості;

8) особа вчинить новий злочин, за який згідно з законом може бути призначено довічне позбавлення волі;

9) вчинить новий злочин, за який згідно з законом може бути призначено позбавлення волі на сірок більше 5 років;

10) вчинити новий злочин, що спричинить особливо тяжкі наслідки;

11) жодна з наведених вище відповідей не є правильною.

 

86. Вкажіть умови, за яких можливе звільнення особи від покарання:

1) особа вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості;

2) судом визнано, що з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи і суді не можна вважати суспільно небезпечною;

3) особа вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості;

4) бездоганна поведінка особи свідчить про можливість її виправлення без реального відбування покарання;

5) про звільнення такої особи є клопотання трудового колективу;

6) особа на час вчинення злочину була неповнолітньою;

7) немає жодної правильної відповіді.

 

87. Після закінчення іспитового строку засуджений звільняється судом від призначеного йому покарання якщо:

1) він виконав покладені на нього обов’язки;

2) протягом іспитового строку він не вчинив нового злочину;

3) визнав свою вину та пообіцяв не вчиняти нових злочинів;

4) своєю поведінкою підтвердив своє виправлення;

5) повністю відшкодував потерпілому завдані збитки;

6) став на шлях виправлення;

7) немає жодної правильної відповіді.

 

88. Особа, яка засуджена до покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років особливо тяжкий злочин, звільняється від відбування цього покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком суду його не було виконано в такі строки:

1) два роки;

2) три роки;

3) п’ять років;

4) сім років;

5) десять років;

6) п’ятнадцять років

7) немає жодної правильної відповіді.

 

89. У разі одужання особи, яка була звільнена від покарання у зв’язку з тим, що під час його відбування захворіла на психічну хворобу, що позбавила її можливості усвідомлювати свої діяння або керувати ними:

1) вона повинна бути направлена для відбування покарання;

2) вона завжди звільняється від відбування покарання;

3) покарання заміняється більш м’яким;

4) залежно від суспільної небезпеки особи вона може бути направлена для відбування покарання або звільнена від покарання;

5) залежно від суспільної небезпеки особи призначене їй покарання може бути замінене більш м’яким;

6) така особа передається на піклування родичам;

7) немає жодної правильної відповіді.

 

90. Вкажіть підстави, за яких допускається застосування до неповнолітніх примусових заходів виховного характеру:

1) у випадку, коли неповнолітній вперше вчинив тяжкий злочин але примирився з потерпілим та відшкодував завдані збитки або усунув заподіяну злочином шкоду;

2) у випадку, коли неповнолітній заподіяв шкоду в стані необхідної оборони;

3) у випадку, коли неповнолітній вчинив злочин з необережності;

4) у випадку, коли неповнолітній вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, якщо встановлено, що його виправлення можливе без застосування покарання;

5) у випадку, коли неповнолітній вперше вчинив злочин середньої тяжкості і є прохання батьків застосувати до нього примусові заходи виховного характеру;

6) у випадку, коли неповнолітній вперше вчинив тяжкий злочин і було визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання;

7) у випадку, коли неповнолітній вперше вчинив злочин середньої тяжкості, якщо встановлено, що його виправлення можливе без застосування покарання;

8)жодна за наведених вище відповідей не є правильною.

 

91. У випадку ухилення неповнолітнього, що вчинив злочин, від застосованих до нього при звільненні від кримінальної відповідальності примусових заходів виховного характеру:

1) такому неповнолітньому суд робить попередження;

2) до такого неповнолітнього застосовується більш суворий примусовий захід виховного характеру;

3) до такого неповнолітнього суд застосовує покарання;

4) ці заходи скасовуються і неповнолітній притягується до кримінальної відповідальності;

5) до такого неповнолітнього суд застосовує покарання, яке виконується разом з застосованими примусовими заходами виховного характеру;

6) неповнолітній притягується до кримінальної відповідальності за сам факт ухилення від застосування до нього примусових заходів виховного характеру;

7) суд може скасувати ці заходи і притягти неповнолітнього до кримінальної відповідальності;

8) жодна за наведених вище відповідей не є правильною.

 

92. Вкажіть, які з перелічених нижче покарань можуть бути застосовані до неповнолітніх:

1) штраф;

2) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;

3) громадські роботи;

4) виправні роботи;

5) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;

6) арешт;

7) позбавлення волі на певний строк;

8) довічне позбавлення волі;

9) конфіскація майна;

10) обмеження волі;

11) службові обмеження для військовослужбовців;

12) тримання в дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців;

13) жодна з наведених вище відповідей не є правильною.

93. Вкажіть, які з перелічених нижче покарань можуть бути застосовані до неповнолітніх лише як основні:

1) штраф;

2) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;

3) громадські роботи;

4) виправні роботи;

5) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;

6) арешт;

7) позбавлення волі на певний строк;

8) довічне позбавлення волі;

9) конфіскація майна;

10) обмеження волі;

11) службові обмеження для військовослужбовців;

12) тримання в дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців;

13) жодна з наведених вище відповідей не є правильною.

94. Штраф застосовується лише до неповнолітніх:

1) які досягли віку, з якого дозволяється працевлаштування;

2) батькі яких можуть сплатити штраф;

3) які працюють;

4) що мають самостійний дохід, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення;

5) які мають повну середню освіту;

6) які мають заможних батьків, які можуть сплатити за неповнолітнього штраф;

7) жодна з наведених вище відповідей не є правильною.

95. При призначення покарання неповнолітньому суд, крім обставин, передбачених в статтях 65-67 КК України враховує також:

 

1) умови його життя;

2) наявність родичів за кордоном;

3) наявність трудового стажу;

4) умови його виховання;

5) стать;

6) наявність певного фаху;

7) вплив дорослих;

8) місце проживання;

9) поточну успішність в навчальному закладі;

10) рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього;

11) місце його народження;

12) жодна з наведених вище відповідей не є правильною.

96. Для особи, яка вчинила злочин невеликої тяжкості у віці до вісімнадцяти років, встановлюються такі строки давності для звільнення від кримінальної відповідальності:

1) один рік;

2) два роки;

3) три роки;

4) чотири роки;

5) п’ять років;

6) шість років;

7) сім років;

8) вісім років;

9) дев’ять років;

10) десять років;

11) одинадцять років;

12) жодна з наведених вище відповідей не є правильною.

10. Перелік питань до підсумкового контролю знань студентів з дисципліни «Кримінальне право» (Загальна частина)

ПИТАННЯ НА ЗАЛІК

1. Система кримінального права. Поняття, завдання та принципи кримінального права.

2. Кримінальне право і суміжні галузі права

3. Наука кримінального права.

4. Структура кримінального законодавства. Особлива і Загальна частини. Структура статей Особливої частини. Зміст і призначення кримінально-правової норми.

5. Дія кримінального закону у просторі.

6. Дія кримінального закону у часі. Зворотна сила кримінального закону.

7. Тлумачення кримінального закону.

8. Поняття злочину та його ознаки.

9. Класифікація злочинів.

10. Відмінність злочину від інших видів правопорушень.

11. Кримінальна відповідальність: поняття та види.

12. Підстави кримінальної відповідальності та форми її реалізації.

13. Поняття і значення складу злочину.

14. Ознаки складу злочину та його види.

15. Поняття об’єкта злочину і його значення для визначення характеру і ступені загрози суспільним відносинам.

16. Види об’єктів злочину. Вертикальна та горизонтальна класифікація об’єктів злочину. Родовий та безпосередній об’єкт злочинів

17. Предмет злочину, та його місце у структурі складу злочину.

18. Поняття, значення об’єктивної сторони злочину.

19. Обов’язкові ознаки об’єктивної сторони: суспільно небезпечне діяння (діяльність чи бездіяльність).

20. Суспільно небезпечні наслідки: поняття, види. Кримінально-правове значення. Причинний зв’язок між діянням (дією чи бездіяльністю) і суспільно небезпечними наслідками.

21. Факультативні ознаки об’єктивної сторони злочину: місце, час, обстановка, знаряддя, спосіб та засоби вчинення злочину.

22. Поняття і види суб’єкта злочину. Ознаки загального суб’єкта: фізична особа, осудна особа, вік кримінальної відповідальності.

23. Поняття неосудності. Юридичні (психологічні) та медичні (біологічні) критерії неосудності. Обмежена осудність, її значення.

24. Вік суб’єкта злочину та його вплив на кримінальну відповідальність особи.

25. Відповідальність за злочин, скоєний у стані сп’яніння.

26. Поняття спеціального суб’єкту, як факультативний елемент складу злочину. Основні їх види.

27. Поняття і види суб’єкта злочину. Ознаки загального суб’єкта: фізична особа, осудна особа, вік кримінальної відповідальності.

28. Поняття неосудності. Юридичні (психологічні) та медичні (біологічні) критерії неосудності. Обмежена осудність, її значення.

29. Вік суб’єкта злочину та його вплив на кримінальну відповідальність особи. Відповідальність за злочин, скоєний у стані сп’яніння.

30. Поняття спеціального суб’єкту, як факультативний елемент складу злочину. Основні їх види.

31. Поняття і значення суб’єктивної сторони складу злочину.

32. Поняття та форми вини, та їх значення.

33. Умисел та його види.

34. Необережність як форма вини, та її види.

35. Змішана (складна) форма вини.

36. Мотив і мета злочину, їх види та кримінально-правове значення.

37. Помилка та її вплів кримінальну відповідальність.

38. Поняття і види стадій злочину

39. Закінчений злочин

40. Незакінчений злочин і його види

41. Готування до злочину

42. Замах на злочин

43. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин

44. Добровільна відмова від вчинення злочину

45. Поняття та ознаки співучасті.

46. Форми співучасті у злочині, та їх кримінально-правова характеристика.

47. Види співучасників.

48. Кримінальна відповідальність співучасників та її підстави.

49. Спеціальні питання відповідальності співучасників.

50. Причетність до злочину. Поняття та види причетності.

51. Відмінність окремих видів причетності до злочину від співучасті у злочину.

52. Поняття, види і значення множинності злочинів.

53. Одиничний злочин.

54. Сукупність злочинів і її види.

55. Повторність злочинів і її види.

56. Рецидив злочинів і його види.

57. Відмінність рецидиву від повторності злочинів. Відмінність повторності від сукупності злочинів.

58. Поняття, види і значення обставин, що виключають злочинність діяння.

59. Необхідна оборона. Спеціальні види необхідної оборони (ч.5 ст.36 УК)

60. Перевищення меж необхідної оборони.

61. Уявна оборона.

62. Затримання особи, що вчинила злочин.

63. Перевищення заходів, необхідних для затримання особи, що вчинила злочин.

64. Крайня необхідність.

65. Перевищення меж крайньої необхідності.

66. Відмінність крайньої необхідності від необхідної оборони.

67. Фізичне або психічне примушення.

68. Виконання наказу або розпорядження.

69. Діяння, пов'язане з ризиком.

70. Виконання спеціального завдання по попередженню або розкриттю злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації.

71. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям.

72. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим.

73. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки.

74. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки.

75. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням термінів давності.

76. Поняття, ознаки, цілі і значення покарання по кримінальному праву.

77. Система і види покарань в кримінальному праві.

78. Штраф.

79. Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

80. Позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю.

81. Суспільні роботи.

82. Виправні роботи.

83. Службові обмеження для військовослужбовців.

84. Конфіскація майна.

85. Обмеження свободи.

86. Позбавлення волі на певний термін.

87. Довічне позбавлення волі.

88. Загальні засади призначення покарання.

89. Обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

90. Призначення покарання за незакінчений злочин і злочин, вчинений в співучасті.

91. Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом.

92. Призначення покарання за сукупністю злочинів.

93. Призначення покарання за сукупністю вироків.

94. Правила складання покарань і залік терміну попереднього ув’язнення.

95. Поняття звільнення від покарання і його відбування.

96. Звільнення від покарання осіб, що вчинили діяння, караність яких законом усунена.

97. Звільнення від покарання осіб, що втратили суспільну небезпеку.

98. Звільнення від покарання у зв'язку із закінченням терміну давності обвинувального вироку суду.

99. Звільнення від відбування покарання з випробуванням. Правові наслідки даного виду звільнення від відбування покарання.

100. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

101. Звільнення від відбування покарання за хворобою.

102. Заміна невідбутної частини покарання більш м’яким.

103. Амністія і помилування.

104. Поняття судимості, її погашення і зняття.

105. Примусові заходи медичного характеру (поняття, цілі, види, коло осіб, до яких ці заходи застосовуються, порядок їх продовження, зміни і припинення).

106. Примусове лікування.

107. Особливості кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх.

108. Школи (теорії, напрями) кримінального права.

109. Франко-германська кримінально-правова система.

110. Англо-американська кримінально-правова система.

111. Загальна частина кримінального права Російської Федерації.