Протокол з первинної реанімації та післяреанімаційної допомоги новонародженим, що затверджений наказом моз україни від 08. 06. 2007 № 312.

Протокол базується на принципах американської АВС-реанімації:

А – забезпечення прохідності дихальних шляхів (А – Airways – дихальні шляхи)

В – стимуляція або відновлення дихання (В – Breathing – дихання)

С – підтримання циркуляції (кровообігу) (С – Circulation – циркуляція, кровообіг)

 

Заходи після народження дитини та визначення необхідності реанімації у дитини, яка народилась після вилиття чистих навколоплодових вод:

 

¨ Відразу після народження дитини акушерка приймає його у теплі пелюшки, визначає та оголошує час народження, викладає на живіт матері і починає швидко обсушувати, звертаючи увагу на наявність крику. Обсушування в цей момент відіграє роль початкової тактильної стимуляції.

¨ Якщо дитина не кричить, перевіряють наявність самостійного дихання, ознакою якого є помітні регулярні рухи грудної клітки. Нормальна частота дихання новонародженого – 30-60 за 1 хвилину.

¨ Одночасно оцінюють м’язовий тонус дитини, звертаючи увагу на положення кінцівок і наявність самовільних рухів.

¨ У разі відсутності самостійного дихання або наявності дихання типу «гаспінг» з частотою менше 30 за хвилину слід негайно:

1) перетиснути і перерізати пуповину,

2) інформувати матір, що дитина має проблеми зі встановленням дихання і їй буде надано допомогу,

3) загорнути немовля і перенести на реанімаційній стіл під джерело променевого тепла.

 

Особливості визначення потреби в реанімації у дитини, яка народилась після вилиття навколоплодових вод, забруднених меконієм:

¨ Відсмоктування з верхніх дихальних шляхів дитини після народження голови не потрібно, оскільки це втручання не зменшує ризику розвитку синдрому аспірації меконію.

¨ До викладання на живіт матері та висушування оцінити «активність» - наявність адекватного самостійного дихання, м’язовий тонус і ЧСС.

¨ У разі наявності у неї ознак: відсутність дихання або дихання типу «гаспінг», або брадипное, м’язова гіпотонія, ЧСС менше 100 за хвилину негайно перетиснути і перерізати пуповину, інформувати матір, що дитині буде надано допомогу, та не забираючи пелюшок та уникаючи тактильної стимуляції, перенести немовля на реанімаційний стіл.

¨ Дітей, які після народження є «активними» (адекватне дихання, ЧСС більше 100 за хвилину, задовільна рухова активність) викладають на живіт матері і спостерігають за їх станом. У разі відсутності дихальних розладів забезпечують стандартний медичний догляд.

¨ Незалежно від особливостей меконіального забруднення вод відсмоктування з трахеї новонародженого без ознак порушення стану не рекомендується.

¨ Спостереження передбачає оцінку наявності дихальних розладів (тахіпное, експіраторний стогін, втягнення податливих ділянок грудної клітки) протягом 3-х послідовних годин після народження (кожні 15 хвилин протягом першої години).

 

Початкові кроки допомоги дитині, яка народилась після вилиття чистих навколоплідних вод:

 

• Надати дитині положення на спині або на боці з помірно розігнутою назад головою з підкладенням під плечі валиком.
• Забезпечити прохідність дихальних шляхів.
• Перевірити, чи повністю висушені шкіра і волосся, провести додаткове обсушування за потребою.
• Забрати вологу пелюшку і знову забезпечити правильне положення.
• Повторно оцінити стан дитини і розпочати ШВЛ мішком і маскою у разу відсутності дихання або ЧСС менше 100 за 1 хвилину.

• За наявності центрального ціанозу, незважаючи на адекватне дихання і ЧСС більше 100 за 1 хвилину, призначити кисневу терапію.

 

Правила забезпечення прохідності дихальних шляхів:

 

• відсмоктування проводити спочатку з рота, потім – з носа,
• використовувати для видалення секрету і слизу одноразову гумову грушу, у разу відсутності – стерильні одноразові катетери,
• під час відсмоктування не вводити катетер або грушу надто енергійно або глибоко (не глибше 3 см від рівня губ у доношеного новонародженого і 2 см у передчасно народженої дитини),
• відсмоктувати короткочасно, обережно, поволі видаляючи катетер або грушу назовні,
• тривалість відсмоктування не повинна перевищувати 5 секунд.

 

Особливості початкових кроків допомоги дитині, яка народилась після вилиття вод, забруднених меконієм:

 

• Спеціальні початкові кроки допомоги необхідні дитині за наявності у неї ознак: відсутність дихання або дихання типу «гаспінг», або брадипное, м’язова гіпотонія, ЧСС менше 100 за хвилину.
• Забезпечити правильне положення новонародженого.
• Уникаючи тактильної стимуляції, під контролем прямої ларингоскопії відсмоктати вміст нижньої глотки (анатомічна ділянка над голосовими зв’язками).
• Після цього інтубувати трахею і провести відсмоктування з неї за допомогою перехідника, який з’єднує ендотрахеальну трубку і трубку відсмоктувача.
• Провести обсушування, забрати вологу пелюшку, знову забезпечити правильне положення і оцінити стан дитини.
• У разі відсутності або неадекватності самостійного дихання або ЧСС менше 100 за 1 хвилину повторно інтубувати трахею і розпочати ШВЛ реанімаційним мішком.
• За наявності центрального ціанозу розпочати кисневу терапію.

 

Визначення потреби реанімації і початкові кроки допомоги треба виконати приблизно за 30 секунд.

 

Алгоритм подальших дій після 30 секунд вентиляції мішком і маскою:

 

Ø Якщо ЧСС більше 100 за 1 хвилину і наявне адекватне самостійне дихання:

1) Поступово припинити ШВЛ, зменшуючи її тиск і частоту.

2) За відсутності центрального ціанозу та дихальних розладів викласти дитину на грудну клітку матері, накрити теплою пелюшкою і ковдрою та кожні 15 хвилин оцінювати адекватність самостійного дихання, ЧСС і наявність центрального ціанозу.

Ø Якщо ЧСС більше 100 за 1 хвилину і відсутнє або неадекватне самостійне дихання продовжити ШВЛ протягом наступних 30 секунд

Ø Якщо ЧСС більше 100 за 1 хвилину, наявне адекватне самостійне дихання, однак після припинення ШВЛ з’явився центральний ціаноз або дихальні розлади:

2) призначити вільний потік кисню за допомогою кисневої трубки, спрямовуючи його до носа дитини (швидкість не повинна перевищувати 5 літрів за хвилину).

3) Перевести дитину у відділення інтенсивної терапії.

Ø Якщо ЧСС менше 100, але більше 60 за 1 хвилину незалежно від характеру дихання продовжувати ШВЛ.

Ø Якщо ЧСС менше 60 за хвилину:

1) негайно розпочати непрямий масаж серця з частотою 90 компресій за хвилину,

2) продовжувати ШВЛ 100% киснем з частотою 30 за хвилину.

Ø Якщо ЧСС менше 60 за хвилину після 30 секунд непрямого масажу серця і ШВЛ:

1) інтубувати трахею і ввести 0,01% розчин адреналіну ендотрахеально.

2) продовжувати ШВЛ 100% киснем з частотою 30 за хвилину паралельно з непрямим масажем серця.

3) у разі збереження брадикардії через 30 секунд після введення адреналіну ендотрахеально катетеризувати вену пуповини та ввести адреналін внутрішньовенно (через 3 хвилини після першого введення).