Бджолиний віск — Cera alba, cera flava

Бджолиний віск виділяється восковими залозками робочих бджіл. Віск відкладається у вигляді тонких прямокутних пластинок на черевці бджоли. Бджоли знімають ці пластинки одна "в одної і за допомогою щелеп будують із них стільники. Віск отримують двома способами: витоплюванням та екстракцією органічними розчинниками. Для медичного використання віск отримують шляхом сонячного воскотоплення або плавлення воскосировини з наступ­ним пресуванням. У медицині використовують відбілений віск (для підбілювання використовують 20%-й розчин водню пероксиду).

Фізичні властивості. Віск, витоплений із нововідбудованих сот, має білий або світло-жовтий колір і приємний медовий запах. З часом віск темнішає внаслідок нашарування невоскових компонентів. Віск має кристалічну, зернисту структуру, щільну, тверду консистенцію. Під час жування не прилипає до зубів, а при розминанні пальцями перетворюється на пластичну масу. Не розчиняється у воді й холодному спирті. Розчиняється в органічних розчинниках.

Хімічний склад. Вільні вуглеводні, спирти та кислоти, складні ефіри вищих жирних кислот — церотинової, мірицилової, пальмітинової і церилового спирту.

Застосування. Справляє пом’якшувальну та протизапальну дію. Входить до складу багатьох мазей, пластирів, свічок, а також використовується в косметиці. Крім того, його використовують для виробництва фарб, лаків, мастик, а також для просякання шкір, тканини, дерева тощо.

Продукти життєдіяльності змій

Змії належать до рептилій. Відмінною ознакою отруйних змій є отруйні залози і зуби. Парні отруйні залози розміщуються у скроневій ділянці, позаду очей, мають однакову будову в різних представників і різняться лише за розмірами. Вони являють собою видозмінені слинні залози, що відкриваються назовні вивідною протокою. Протока сполучається з отруйними зубами за допомогою мішечка, утвореного складкою слизової оболонки. При відкриванні мішечка отрута із залози під дією м’яза потилично-скроневого комплексу через протоку надходить до отруйного зуба. Отруйні зуби мають різну будову, залежно віл того, до якої родини належить змія. Довжина зубів — 1—2 см і більше. Кількість зубів також різна: від 1 пари до 8—15. Отруйні зуби легко ламаються, але їх змінюють зуби, які розміщені позаду діючих зубів у складці слизової оболонки піднебіння. У змій завжди є декілька пар запасних отруйних зубів, тому видалення отруйного зуба не гарантує безпеки укусу. Знешкодити отруйну змію можна лише у разі видалення її отруйних залоз.

Отримання зміїної отрути. Для добування отрути змій відловлюють і утримують у спеціальних розплідниках - серпентаріях (тераріумах). Отруту отримують різними способами: дають кусати вінець скляної чашки або стаканчика; безпосередньо натискають на отруйну залозу; подразнюють залозу слабким електричним струмом.

Фізичні властивості. Отрута змій — негуста, прозора рідина, безбарвна або забарвлена у жовтуватий колір. При змішуванні і водою утворює опалесценцію. Швидко втрачає токсичність у воді, ефірі, хлороформі. У висушеному стані та при заморожуванні зберігається тривалий час. Отриману отруту висушують і зберігають у темному місці. Висушена отрута являє собою жовті кристали, що легко розчиняються у воді, гліцерині, сольових розчинах. Під дією спирту отрута інактивується. У висушеному стані отрута може зберігатись десятки років. Для отримання 1 г отрути необхідно 250—300 змій.

Хімічний склад. Отрута змій — це складний комплекс біологічно активних речовин: ферментів, токсичних поліпептидів, білків зі специфічними біологічними властивостями (фактор росту, антикомплементарний комплекс), а також неорганічних компонентів, пігментів тощо. За характером токсичної дії отруту змій поділя­ють на дві групи:

1. Отрута геморагічної дії (родина гадюкові (Viperidae) — гадюка звичайна, гюрза); родина канальчастозубчасті (Сrotalidae) — гримуча змія). Ця отрута діє на кров, руйнуючи еритроцити і ці­лість кровоносних капілярів. Крім того, отрута впливає на формені елементи крові, що зумовлює згущення крові, утворення тромбів, а згодом кров на тривалий час втрачає здатність згортатись. Це призводить до утворення геморагічного набряку та крововиливів. Зменшення об’єму циркулюючої крові провокує порушення функцій серцево-судинної системи.

Перша допомога: енергійне відсмоктування отрути з ранки протягом 5—7 хв, надання повної нерухомості ураженій кінцівці і швидка доставка хворого до лікувального закладу. Накладання джгута категорично протипоказано!

2. Отрута нейротропної дії (родина аспідові (Еlapidae) — кобри). Ця отрута діє в першу чергу на центральну нервову систему, спричинюючи послаблення та параліч дихального центру. Також у ній містяться фактори, які впливають на згортання крові, але гемолітична дія проявляється меншою мірою, ніж від отрути гадюк і гримучих змій.

Перша допомога: накладання тугої пов’язки па уражену кінцівку. Не можна накладати джгут, що тисне, оскільки це може призвести до розвитку шоку! Необхідно забезпечити спокій ураженій кінцівці і якомога швидше доставити хворого до медичного закладу для надання кваліфікованої допомоги.

Застосування. Препарати з отрути змій застосовують як болезаспокійливий і протизапальний засіб при радикулітах, невралгіях, артралгіях, міалгіях, поліартритах, міозитах. Протипоказані при алергії до отрути змій, при туберкульозі легень, гарячкових станах, недостатності мозкового й серцевого кровообігу, при органічних ураженнях нирок і печінки.

Лікарські препарати. Віпраксин і наяксин в ампулах; стерильна отрута; стабілізований розчин зміїної отрути віперину; мазі “Віпросал”, “Віпросал В”, “Віпратокс”.

ВИСНОВОК

до першого питання:

В медицині широко застосовуються препарати з продуктів життєдіяльності бджоли медичної та змій. Фармацевт повинен володіти повною інформацією про використання лікарських форм з продуктів тваринного походження.