Характеристика баскетболу як засобу фізичного виховання 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Характеристика баскетболу як засобу фізичного виховання



Баскетбол – одна із самих популярних ігор у багатьох країнах світу. В Україні баскетбол займає почесне друге місця після такої народної гри як футбол.

Для неї характерні різноманітні рухи: ходьба, біг, зупинки, повороти, стрибки, кидки і ведення м’яча, здійснювані в єдиноборстві із суперниками. Такі різноманітні рухи сприяють поліпшенню обміну речовин, діяльності всіх систем організму, формують координацію.

Баскетбол має не тільки оздоровчо-гігієнічне значення, але й агітаційно-виховне. Заняття баскетболом допомагають формувати наполегливість, сміливість, рішучість, чесність, впевненість у собі, почуття колективізму. Але ефективність виховання залежить, насамперед, від того, наскільки цілеспрямовано в педагогічному процесі здійснюється взаємозв’язок фізичного і морального виховання (Бєлов С.,1990).

Баскетбол, як засіб фізичного виховання, знайшов широке застосування в різних ланках фізкультурного руху.

У системі народної освіти баскетбол включений у програми фізичного виховання дошкільної, загальної середньої, середньої, професійно-технічної, середньої спеціальної і вищої освіти (Портнов Ю.М., 1997).

Баскетбол є захоплюючою атлетичною грою, що представляє собою ефективний засіб фізичного виховання. Не випадково він дуже популярний серед школярів. Баскетбол, як важливий засіб фізичного виховання й оздоровлення дітей, включений у загальноосвітні програми середніх шкіл, шкіл з політехнічним і виробничим навчанням, дитячих спортивних шкіл, міських відділів народної освіти і відділення при спортивних добровільних організаціях.

Закріплення досягнутих результатів і подальше підвищення рівня спортивної майстерності тісно переплітаються з масовою оздоровчою роботою і кваліфікованою підготовкою резервів з найбільш талановитих юнаків і дівчин. Такі резерви підготовляються в дитячих спортивних школах (Джон Р., Вуден, 1987).

Багаторічне навчання дітей вимагає обліку особливостей їхнього вікового розвитку, і в зв’язку з цим, ретельного набору засобів і методів навчальної роботи. В даний час мається багато посібників, що докладно висвітлюють сучасну техніку баскетболу. У них викладені загальні питання організації педагогічної роботи, а також приведені конкретні практичні матеріали, які необхідно засвоювати у визначеному віці (Зельдович Т., Кераминас С., 1964)

Одна з найважливіших задач загальноосвітньої школи – виховання в дітей потреби в повсякденних заняттях фізичними вправами. Рішення цієї задачі вимагає від учителя фізичної культури наполегливості, творчості, багато умінь і знань. І насамперед, треба вміти будувати на тільки свою діяльність, але і діяльність учнів на уроці. Причому так, щоб вона мала своє відповідне продовження у формі самостійних занять у домашніх умовах з метою фізичного самовдосконалення. А для цього, у першу чергу, треба знати реальні можливості своїх вихованців (Туркулов Б.Н., 1993)

Розмаїтість технічних і тактичних дій гри в баскетбол і власне ігрову діяльність мають унікальні властивості для формування життєво важливих навичок і умінь школярів, усебічного розвитку їх фізичних і психічних якостей. Освоєні рухові дії гри в баскетбол і сполучені з ним фізичні вправи є ефективними засобами зміцнення здоров’я і рекреації і можуть використовуватися людиною протягом усього його життя в самостійних формах занять фізичної культури (Кофман Л.Б., 1998).

2.4. Основи планування

Підготовка учня від новачка до учня високого класу – єдина система, складові частини якої взаємопов’язані і зумовлені досягненням певної цілі. Планування — одна із найважливіших умов, що забезпечують безперервний ріст досягнень в процесі багатолітньої підготовки учнів. Базується воно на загальних принципах і методах прийнятих в системи спортивного тренування, і являється інтегральною функцією управління цим процесом.

Основна задача планування – визначити цілі, задачі і програми підготовки команд і способів здійснення цих цілей. Планування підготовки баскетбольних команд і відповідальних учнів базується на загальних об’єктивних закономірностях тренування. До них відносяться єдність загальної та спеціальної підготовки, безперервність тренувального процесу, направленість до максимуму досягнень, взаємозв’язок послідовності і тенденцій до максимальних навантажень, хвилеподібність динаміки навантажень, циклічність.

Рівень розвитку функціональних можливостей учнів, досягнутий в одному сезоні, повинен закріплятися і розвиватися в другому. Форсована підготовка не дає добрих результатів, а приносить шкоду здоров’ю учнів.

При складанні планів аналізується попередній план, його задачі, зміст, ступінь виконання, допущені помилки. Потрібно враховувати можливість створення передумов для успішного рішення задач в подальші періоди роботи. В кожному подальшому плані вимоги до учнів підвищуються.

При складанні планів тренування потрібно дотримуватися ряд вимог

– облік задач і умов роботи;

– конкретність і можливість, варіативність;

– прийнятність і перспективність.

Управління спортивним тренуванням – чітко визначає які вправи, в якому об’ємі, послідовності, співвідношенні, з якою інтенсивністю повинні використовуватись в кожному періоді чи етапі занять з врахуванням закономірностей розвитку спортивної форми для отримання результату в потрібний нам строк. Періодизація – це закономірні часові зміни структури і змісту тренування в рамках відносного кругообігу тренування – певного циклу.

2.5. Види планування

В підготовці баскетболістів існує два розділи планування – командне і індивідуальне, тісно зв’язані між собою. Командне планування спостерігає: перспективне – на 4 роки, поточне – кожен рік, оперативне – по етапам і на період зборів.

2.5.1. Перспективне планування

Це програма підвищення майстерності учнів і команди, де спостерігаються не тільки контрольні завдання на певні строки, але й засоби, за допомогою яких намічається вирішення певних задач. Такий план складається як для команди так і для кожного учня. Ціль перспективного планування – виявити систему роботи вчителя та учня, забезпечити цілеспрямоване та економне використання часу для вирішення важливих задач, учбово-тренувального процесу, спостерігати можливі реакції організму та психіки учня на планувальні навантаження, щоб підійти до відповідальних змагань, в стані найліпшої готовності. В залежності від контингенту учнів строк даного планування може бути чотирьохлітнім (олімпійський чи спартакіадний цикл) чи багаторічний – для молодих перспективних учнів, здатних досягнути високих результатів міжнародного класу, через п’ять років і більше. Перспективне планування не слід перетворювати в механічну суму декількох річних планів з незмінним повторенням із року в рік, одних і тих же задач з одним і тим же змістом.

2.5.2. Поточне планування

Базується на перспективному і відрізняється від нього меншою продовжуваністю (мезоцикл, етап, тренувальний рік), більшою конкретністю цілей, задач методів, більш точним розрахунком часу по різним видам підготовки (фізичної, технічної, тактичної і т д.). В основі поточного планування використовується існуючі наочні закономірності динамічної спортивної форми (встановлення, стабілізації, короткочасне зниження) чи другі самобутні структури тренувального року.

Серед всіх операцій поточного планування найбільш важливими є:

● вибір оптимальної кількості змагань, це залежить від основної цілі тренувального року, кваліфікації, рівня підготовки баскетболістів та календаря змагань;

● вибір оптимальної структури тренувального року, що зв’язано перш за все з кваліфікацією учня. Поточне планування розвиває, деталізує якісні та кількісні характеристики основних положень перспективного плану приміняючи до задач виступів в офіційних змаганнях на протязі річного циклу.

● Для успішних виступів в змаганнях важливо щоб стан найвищої готовності досягнувся до часу проведення головних змагань. Тому поточне планування базується на закономірностях розвитку спортивної форми і основне для них періодизація кругового тренування. Річний цикл тренування прийнято розділяти на підготовчий, змагальний і перехідний періоди, що відповідають трьом основним фазам розвитку спортивної форми – встановлення стабілізації, досягнення високого рівня, зниження.

2.6. Вимоги, що до уроків з баскетболу

● Цілеспрямованість – планування слід проводити в чіткому визначеної кінцевої цілі тренувального процесу і створення перспективи на виявлення етапи часу.

● Систематичність – планування спостерігає певну систему конкретизації і деталізації планів, чіткий його зв’язок всіх його елементів.

● Всебічність – планування заключається в повному розкритті виховних, оздоровчих, освітній і других задач, що витікають із кінцевої цілі і підборі відповідних цим задачам засобів та методів.

● Конкретність – забезпечується деталізацією планувальних задач, засобів та методів в чіткій відповідності зі станом тих хто тренується, матеріальними, кліматичними і другими умовами. Слід враховувати, що спроби конкретизувати учбово-тренувальний процес на довгий строк до успіху не приводили.

● Реальність – планування спостерігає об’єктивних облік тренером власних можливостей, стану ти х хто тренується (учнів), умов забезпечення занять і т.д.

● Простата та наглядність – планування практиці має певні значення, особливо якщо план, призначений для колективного використання.

2.7. Методика навчання вправ з баскетболу

● Стійка учня та пересування в захисті:

● 1. Захисна стійке – на ширині плечей на одній лівій, руки в сторони.

● 2. Захисна стійка з виставленою правою /лівою/ ногою вперед і піднятою правою /лівою/ рукою вперед-угору.

● 3. Пересування вправо, вліво приставним кроком.

● 4. Біг спиною вперед.

● Б. Пересування вперед, назад.

● 6. Стоячи один проти одного в низькій стійці захисника на відстані витягнутих рук, торкнутися рукою ступні партнера, партнер робить крок убік, не даючи можливості доторкнутися до своєї ступні.

 

7. Пересування вперед, назад, вправо, вліво за сигналом.

Стійко учня та пересування в нападі:

1. Постановка ніг, положення тулуба, рук, голови – стійка учня в нападі /без м’яча, з м’ячем/.

2. Біг по дугах та ламаних лініях вправо, вліво.

3. Ривки з різних вихідних положень /сидячи, лежачи/.

4. Зупинка в два кроки.

5. Біг зі зміною швидкості.

6. Біг, зупинка, ривок.

7. Біг, зупинка, повороти на 90, 180, 270, 360°.

8. Біг зі зміною напряму на 90 і 180°.

Ловіння м’яча двома руками:

1. Імітувати тримання м’яча в руках, стежачи за воронкоподібним положенням кистей з розставленими пальцями.

2. Те саме, але присісти і покласти кисті рук на м’яч, який лежить на підлозі, і підняти його.

3. Випустити м’яч з рук так, щоб він ударився об майданчик, а потім, правильно розміщуючи кисті, захопити м’яч.

Передача м’яча двома руками від грудей з місця:

1. Стоячи обличчям один до одного на відстані 3-4 м, учні однієї шеренги передають м’яч своїм партнерам, ті ловлять і передають м’яч зворотно на рівні грудей.

2. Те саме, але на відстані 5-6 м.

3. Шикування в колах. Передачі виконуються стоячому рядом, потім через одного гравця, потім будь-якому.

4. Шикування у зустрічних колонах. Передача з однієї колонії в іншу з наступним пересуванням учнів у кінець протилежної колони.

Ловіння та передача м’яча двома руками від грудей з кроком, зміною місць у русі:

1. У парах на місці на відстані 2-3 му момент ловіння м’яча крок ногою, стоячи позаду. Передача м’яча з наступним кроком.

2. Те саме, але зі зміною місця гравцем після передачі.

3. Ловіння і передача м’яча у русі кроком.

4, Те саме, але під час бігу у повільному і середньому темпі.

Ведення м’яча, пересуваючись кроком і бігом:

1. Високе ведення на місці правою та лівою рукою.

2. Те саме, але без зорового контролю.

3. Ведення м’яча навколо себе правою та лівою рукою.

4. Те саме, але по прямій, пересуваючись кроком.

5. Те саме, але пересуваючись бігом у повільному та середньому темпі.

6. Ведення м’яча по прямій, ловіння двома руками із зупинкою у два кроки, передача.

Ведення м’яча із зміною швидкості та напряму руху:

1. Ведення “змійкою” між гравцями, які стоять у колоні /відстань 2 м/.

2. Ведення із зміною напряму, повторюючи рухи попереднього бігаючого.

3. Ведення по прямій із зміною швидкості за сигналом учителя.

4. У парах – гравець веде м’яч, другий супроводжує його як захисник.

5. Ведення із зміною висоти відскоку.

Ведення м’яча навперемінно правою та лівою рукою:

1. Ведення двох м’ячів одночасно /правою та лівою рукою/.

2. Те саме, але навперемінно.

3. Ведення двох м’ячів однією рукою.

4. Ведення м’яча на обмеженій ділянці майданчика. Завдання – вибити м’яч у партнера і не дати вибити свій.

5. Вправа з двома м’ячами. Учень однією рукою підкидає і ловить м’яч, а другою веде другий м’яч.

6. Естафета з подоланням перешкод для ніг і обводкою всіляких пристосувань.

Повороти на місці:

1. Виконання поворотів вправо та вліво без м’яча,

2. Те сама, але стоячи на місці з м’ячем.

3. Те саме, у поєднанні із зупинками після ведення та ловіння.

4. Те саме, але з протидією захисника.

Кидок м’яча однією рукою від плеча з місця:

1. Імітація кидка без м’яча.

2. Те саме, але з м’ячем.

3. Кидок справа від щита під кутом на відстані 1,5-2 м від нього.

4. Те саме, але зліва.

5. Те саме, але по центру.

Кидок м’яча однією рукою від плеча після ведення:

1. Виконання руху після одного кроку у стрибку.

2. Прийом м’яча після двох кроків у бігу з впростаної вперед руки вчителя з кроком правою ногою, після чого крок лівою, поштовх точно вгору й імітація кидка.

3. Те саме, але з кидком м’яча у кошик.

4. Те саме, але з ловінням невисоко підкинутого м’яча під час пробігання гравця повз учителя.

5. Те саме, але після підкидування м’яча вгору, а потім уперед-угору самим учнем перед початком руху і з ловінням після відскоку від підлоги.

Виривання і вибивання м’яча:

1. Шикування у дві шеренги обличчям один до одного на відстані 1,5-2 м. Гравці однієї шеренги тримають м’яч двома руками перед собою. За сигналом гравці без м’ячів пересуваються пристав«ними кроками вперед і вибивають м’ячі у пасивно чинячих опір партнерів. Потім вони міняються місцями.

2. Шикування те саме, тільки гравці стоять навпроти один одного, утримуючи одночасно один м’яч в руках. За сигналом – виривання м’яча.

3. Те саме, тільки м’яч знаходиться на підлозі.

4. Шикування у коло. Один з учнів веде м’яч ближньою рукою до учнів, що стоять у колі на відстані 1 м. Гравці, роблячи по черзі випади, намагаються вибити м’яч рухом руки знизу вгору або збоку за напрямом ведення.

5. Те саме, тільки ведення виконують 3-4 гравці, рівномірно розосереджуючись по всьому колу.

6. Шикування в парах, один за одним обличчям до стіни в 1,5-2 м від неї. Гравець, що стоїть попереду, – нападаючий, позаду – захисник. Нападаючий виконує передачу в стіну, ловить м’яч і виконує поворот. У момент повороту захисник повинен спробувати захватити м’яч і вирвати його.

Дії проти гравця з м’ячем:

1. Супроводження ведучого м’яч захисником /у парах/.

2. Передачі м’яча у трійках. У центрі захисник, котрий намагається вибити м’яч у нападаючого або перехватити передачу.

3. Те саме, але крайні – це захисники, які намагаються вибитии м’яч у середнього нападаючого.

4. Ведення м’яча “змійкою” у колоні. Ті, щo стоять, – замисники. М’яч можна вибити у ведучого.

5. Тримання гравця, який намагається кинути м’яч у кільце. Захисник намагається перекрити рукою траєкторію кидка.

6. Перехват м’яча яри передачі. Гравці розміщуються паралельно і виходять на передачу від учителя.

Передача м’яча в русі:

1. Передача в парах, трійках указаним способом..

2. Боротьба за м’яч 2 х 2. Гру одночасно проводять у різних місцях майданчика. Застосовуючи розучені Передачі, два гравці володіють м’ячем, а два захисники намагаються перехватити його. Зміна учнів відбувається при перехваті м’ячів.

3. Боротьба за м’яч 2 x 3 /два захисники, три нападаючі/.

Напад швидким проривом:

1. Пересування до щита двох учнів без ведення і зміни місць, тобто тільки за рахунок передач на вихід.

2. Те саме, але з обігріванням одного захисника.

3. Пересування до щита трьох учнів без ведення і зміни місць.

4. Те саме, але з обігруванням двох захисників.

5. Те саме, але із завершенням атаки кидком /проти одного і двох захисників/.

Ловіння м’яча після відскоку від підлоги:

1. Знаходячись у стійці, випустити м’яч на майданчик; присідаючи, супроводжувати його руками до моменту відскоку. Впіймати момент початку відскоку і піймати м’яч.

2. Те саме, але м’яч підкидається вертикально вгору і ловиться після відскоку.

3. М’яч підкидається вгору-вперед і після руху До місця відскоку ловиться.

4. Те саме, але після підкидування м’яча партнером.

Кидок м’яча у кошик однією і двома руками зверху в стрибку:

1. Гравець перебуває у 2-3 м від щита. Після удару об підлогу він робить крок правою і одночасно ловить м’яч, наступний крок виконує лівою, після чого виконує поштовх і у стрибку спрямовує м’яч у кільце.

2. Те саме, але після 2-3 ударів м’яча об підлогу.

3. Те саме, але після тривалого ведення.

4. Те саме, але після ловіння м’яча у русі, ведення двох кроків.

Ловіння високо летячих м’ячів двома руками у стрибку і після відскоку від щита:

1. Гравець кидає м’яч у стіну, у стрибку ловить м’яч, що відскочив» приземляється і після стрибка знову спрямовує м’яч у стіну.

2. Те саме, але після ловіння виконується кидок двома руками у стрибку.

3. Кидки м’ячем у кільце з підхватом м’яча, що відскочив /у парах/.

4. Те саме, але після кидка третім гравцем.

Позиційний напад:

1. Вихід до м’яча із кутів майданчика, коли м’ячем володіє гравець у другій боковій лінії.

2. Вихід від бокових ліній у центр, коли м’ячем володіє середній гравець.

3. Вихід до щита, коли м’ячом володіє гравець у куті майданчика.

4. Вихід до щита вздовж бокової лінії, коли м’яч знаходиться у гравця в центрі ділянки штрафного кидка.

Орієнтовні вправи для оволодіння зонним захистом.

1. Дії проти чисельно переважаючого суперника. Три гравця, розташувавшись трикутником і швидко передаючи м’яч один одному, намагаються створити одному з партнерів можливість атаки кошика дальнім кидком. Два захисники, узгоджувано змінюючи позиці і намагаються заважати виконанню прицільного кидка або перехопити м’яч. Виконується на одному місці і з переміною позицій нападаючими.

2. Атака одного нападаючого двома захисниками. Гравці почергово пересуваються з веденням м’яча для атаки кошика. Захисник намагається змістити нападаючого до однієї з ліній, де його відразу ж атакує другий захисник, намагаючись разом з першим відібрати м’яч. Вправа може застосовуватись і при одночасному рухові двох учнів по крайніх коридорах. У цьому випадку завданням захисників є зміщення підопічних до cepeднього коридору, де діють два партнери.

3. Зміна позицій захисників при чисельній рівності з нападаючими; а/ розміщуючись під щитом на різних ділянках майданчика і у різній розстановці в умовах гри 2 x 2, 3 x 3, 4 x 4, 5 x 5, захисники змінюють свої позиції згідно з передачами нападаючих, що стоїть на місці; б/ те саме, відповідно до входів у зону окремих учнів і змін позицій інших партнерів; в/ те саме, при відступанні до кошика, який захищають, від середини майданчика, по довгих коридорах майданчика і по всьому Майданчику.

4. Організація боротьби за м’яч, що відскочив від щита при чисельній нерівності та рівності суперників: а/ нападаючі після передач м’яча у певних розстановках виконують кидки із середніх і дальніх дистанцій, намагаючись знову оволодіти м’ячем. Захисники в момент кидка займають позиції з таким розрахункам, щоб заважати входити нападаючим у зону оволодіння м’ячем; б/ те саме, після кидків у кошик з ближніх дистанцій, що виконуються гравцями, які входять у зону.

Орієнтовні вправи для оволодіння персональним захистом:

1. “Тримання” гравця з м’ячем, розташованого поблизу кільця /в парах/. Захисник приймає стійку з виставленою вперед ногою і піднятою вгору рукою. На обманний рух нападаючого він відповідає невеликим кроком назад і в сторону можливого проходу, після початку ведення робить один крок вперед, а потім пересувається приставними кроками. Кидок закриває ближньою до м’яча рукою.

2. Перехват м’яча у нападаючих, що просуваються до кільця: захисник, відступаючи, намагається не дати кому-небудь з нападаючих встати йому за спину і, спостерігаючи за м’ячем, готується до перехвату; те саме, але три нападаючих діють проти двох захисників.

3. “Тримання” гравця, який намагається звільнитись, отримати м’яч. Гравці розміщуються в парах біля бокових ліній. За сигналом нападаючі намагаються звільнитися від опіки, щоб одержати м’яч. Захисники заважають цьому. Вчитель передає м’яч гравцю, то звільнився від опіки.

4. Нападаючий стає під кільце, перед ним розміщуються три захисники. Нападаючий намагається пройти під другий щит. Троє захисників заважають цьому.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-10; просмотров: 441; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.204.142.235 (0.069 с.)