Практична підготовка лікарів-інтернів на базі стажування

Відповідальний за випуск

СКЛАД РОБОЧОЇ ГРУПИ

Лисенко Григорій Іванович – заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор, директор інституту сімейної медицини Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, завідувач кафедри сімейної медицини, дійсний член Королівського Коледжу лікарів загальної практики (Великобританія), президент Української асоціації сімейної медицини.

Кияк Юліан Григорович - доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри сімейної медицини ФПДО Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького.

Гринь Владислав Костянтинович - доктор медичних наук, професор, академік НАМН України, завідувач кафедри Загальної практики - сімейної медицини ФІПО Донецького національного медичного університету ім. М. Горького.

Корж Олексій Миколайович - доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри загальної практики - сімейної медицини Харківської медичної академії післядипломної освіти.

Марченко Віра Григорівна - доктор медичних наук, професор, перший проректор Харківської медичної академії післядипломної освіти.

Нагорная Наталія Володимирівна - доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри педіатрії ФІПО Донецького національного медичного університету ім. М. Горького, декан факультету інтернатури і післядипломної освіти.

Заремба Євгенія Хомівна – доктор медичних наук, професор кафедри сімейної медицини ФПДО Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького, дійсний член Світової і Європейської організації сімейної медицини – загальної практики, віце-президент Української асоціації сімейної медицини, президент Асоціації сімейних лікарів Львівщини, академік АН ВШУ.

Снопков Юрій Петрович – доктор медичних наук, професор кафедри загальної практики - сімейної медицини Харківської медичної академії післядипломної освіти.

Бережний Вячеслав Володимирович -доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри педіатрії-2 Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика.

Ященко Оксана Борисівна - кандидат медичних наук, доцент кафедри сімейної медицини інституту сімейної медицини Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика.

Матюха Лариса Федорівна – кандидат медичних наук, доцент кафедри сімейної медицини інституту сімейної медицини Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика.

Хіміон Людмила Вікторівна - кандидат медичних наук, доцент кафедри сімейної медицини інституту сімейної медицини Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, дійсний член Королівського Коледжу лікарів загальної практики (Великобританія).

Данилюк Світлана Володимирівна - кандидат медичних наук, доцент кафедри сімейної медицини інституту сімейної медицини медицини Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика.

Глядєлова Наталія Павлівна -кандидат медичних наук, доцент кафедри педіатрії-2 Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика.

Корнєва Валентина Володимирівна -кандидат медичних наук, доцент кафедри педіатрії-2 Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика.

Скибчик Василь Антонович - доктор медичних наук, доцент кафедри сімейної медицини ФПДО Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького.

Соломенчук Тетяна Миколаївна - доктор медичних наук, доцент кафедри сімейної медицини ФПДО Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького.

Цогоїва Луїза Магомедівна – кандидат медичних наук, доцент кафедри загальної практики - сімейної медицини Харківської медичної академії післядипломної освіти.

Бассов Олег Іренархович - кандидат медичних наук, доцент кафедри Загальної практики - сімейної медицини ФІПО Донецького національного медичного університету ім. М. Горького.

Ткаченко Вікторія Іванівна - кандидат медичних наук, доцент кафедри сімейної медицини інституту сімейної медицини Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика.

 

.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Відповідно до наказів МОЗ України №1074 від 03.12.2010 р. «Про заходи МОЗ України щодо удосконалення підготовки лікарів» та № 1088 від 10.12.2010 р. «Про удосконалення післядипломної освіти лікарів» з метою поліпшення якості навчання в інтернатурі проведено перегляд Типового навчального плану та програми спеціалізації (інтернатури) випускників вищих медичних закладів освіти ІІІ-IV рівнів акредитації зі спеціальності «Загальна практика-сімейна медицина».

Відповідно до наказів МОЗ України від 23.02.2005 р. № 81 «Про затвердження переліку спеціальностей та строки навчання в інтернатурі випускників медичних і фармацевтичних вищих навчальних закладів, медичних факультетів університетів» та №621 від 25.11.2005 р. «Про внесення змін до наказу МОЗ України №81», дворічна спеціалізація (інтернатура) є обов'язковою формою післядипломної підготовки випускників усіх факультетів вищих медичних закладів освіти ІІІ-IV рівнів акредитації незалежно від підпорядкування та форми власності. Після закінчення інтернатури її випускникам присвоюється кваліфікація лікаря-спеціаліста з певного фаху.

Основною метою інтернатури є підвищення рівня професійної готовності лікарів-інтернів для їх самостійної роботи в якості лікаря-спеціаліста «загальна практика-сімейна медицина».

Навчальні плани та уніфікована програмаінтернатури (спеціалізації) випускників вищих медичних навчальних закладів освіти ІІІ – ІV рівнів акредитації за спеціальністю «загальна практика – сімейна медицина» є нормативним документом, що визначає зміст та форму навчання, встановлює вимоги щодо обсягу та рівня професійної підготовки спеціалістів.

Нормативно правовою базою для створення типового навчального плану та програмиінтернатури (спеціалізації) випускників медичних вищих навчальних закладів освіти ІІІ – ІV рівнів акредитації зі спеціальності «Загальна практика – сімейна медицина» є Рекомендації Всесвітньої асоціації сімейних лікарів 2005 р. (WONCA), наказ міністерства праці та соціальної політики №336 від 29.12.2004 р. «Про затвердження випуску 1 кваліфікаційних характеристик «професії працівників, що є загальними для всіх видів професійної діяльності»», наказ МОЗ України №72 від 23.02.2001 р. «Про затвердження окремих документів з питань сімейної медицини», МОЗ України №1074 від 03.12.2010 р. «Про заходи МОЗ України щодо удосконалення підготовки лікарів» та наказ МОЗ України № 1088 від 10.12.2010р. «Про удосконалення післядипломної освіти лікарів».

В інтернатуру зараховуються випускники вищих медичних закладів освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації після складання державних іспитів та присвоєння кваліфікації лікаря і отримання диплому. Підставою для зарахування в інтернатуру є диплом лікаря, посвідчення про скерування на роботу за персональним розподілом або довідка про право на самостійне працевлаштування.

Інтернатура проводиться у формі очно-заочного навчання на кафедрах вищих медичних закладів освіти ІІІ-IV рівнів акредитації і закладів післядипломної освіти та стажування в базових установах охорони здоров'я. Базою стажування для лікарів-інтернів за спеціальністю «загальна практика – сімейна медицина» повинні бути центри/амбулаторії сімейного медицини чи відділення сімейної медицини в складі міських поліклінік.

Початок навчання з 1 серпня. Випускники, які з поважних причин не можуть своєчасно приступити до навчання в інтернатурі, зобов’язані до 15 серпня повідомити про це Головне управління державної служби та медичних кадрів Міністерства охорони здоров’я України. Якщо випускник без поважних причин не приступив до навчання в інтернатурі до 1 вересня, то він не допускається до проходження інтернатури. У цьому випадку він, за поданням управління охорони здоров’я обласної держадміністрації, може бути зарахований до інтернатури з початку наступного навчального року з дозволу Головного управління державної служби та медичних кадрів Міністерства охорони здоров’я України.

Мета циклу інтернатури (спеціалізації) – підготовка лікарів «загальної практики-сімейної медицини», відповідно чинних директивних документів і згідно вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики лікаря-спеціаліста за спеціальністю «загальна практика-сімейна медицина», набуття ними професійних практичних навичок і вмінь, формування професійної готовності до самостійної лікарської діяльності, формування сімейного лікаря, як організатора та координатора лікувально-діагностичної та профілактичної роботи на територіальній дільниці тощо.

Навчальний план та уніфікована програма розраховані на 2 роки спеціалізації (інтернатури). Протягом першого року – 6 місяців (936 годин) — навчання на відповідних кафедрах вищих медичних навчальних закладів ІІІ-IV рівня акредитації, 5 місяців (780 годин) — праця в амбулаторії (відділенні) сімейної медицини, 1 місяць — відпустка. Протягом другого року – 4 місяці (624 години) — навчання на відповідних кафедрах вищих медичних навчальних закладів ІІІ - IV рівня акредитації, 7 місяців (1092 години) — праця в амбулаторії (відділенні) сімейної медицини, 1 місяць — відпустка.

Зміст програми охоплює весь обсяг необхідних теоретичних знань, умінь і практичних навичок, необхідних лікарю-спеціалісту для самостійної роботи в установах амбулаторного та поліклінічного типу та надання кваліфікованої лікарської допомоги хворим і потерпілим.

Викладання основних розділів проводиться згідно чинних протоколів і стандартів лікування, визначених наказами МОЗ України щодо надання медичної допомоги пацієнтам.

Програму побудовано за системою блоків. Основними блоками є 20 курсів програми. Курс – самостійна частина програми, в якій подано значну за обсягом теоретичну і практичну інформацію з певного розділу спеціальності або суміжних дисциплін. Курси розбито на розділи, кожний з яких включає кілька тем, а кожна тема складається з окремих елементів. Для полегшення орієнтації в програмі та впорядкування інформації, що міститься в ній, курси і розділи закодовано.

Відповідно до наказу №1088 від 10.12.2010 р. в Типовий навчальний план та програму підготовки лікаря-інтерна зі спеціальністі «загальна практика-сімейна медицина» введені нові курси: «Імунопрофілактика» та «Медицина невідкладних станів».

Курс «Імунопрофілактика» складає 6 годин. Даний курс може викладатись на кафедрі сімейної медицини, або на кафедрі педіатрії, або на кафедрі дитячих інфекційних захворювань (якщо вона є як окрема структура або курс у медичному вищому навчальному закладі).

Курс «Медицина невідкладних станів» введений з метою покращення підготовки для складання ліцензійного іспиту КРОК-3, його обсяг - 156 годин. Такий курс проводиться у вигляді лекцій (8 годин), практичних занять (136 годин), модульного контролю знань (12 годин). Заняття проводять кафедри сімейної медицини, хірургії, педіатрії, акушерства та гінекології та інші. Кафедральні години цього курсу наведені у навчальному плані документу.

Також в Типовий навчальний план та програму підготовки лікаря-інтерна за спеціальністю «загальна практика-сімейна медицина» введено новий курс «Протидія насильству в сім’ї» (6 годин).

Заняття за додатковими програмами проводиться у вигляді таких циклів: військово-медична підготовка, організація невідкладної медичної допомоги населенню при надзвичайних ситуаціях, СНІД та вірусні гепатити, радіаційна медицина, особливо небезпечні інфекції, клінічна імунологія, імунопрофілактика, протидія насильству в сім’ї, трансплантологія, медична інформатика, гуманітарні аспекти клінічного мислення, медицина невідкладних станів.

Курси «Військово-медична підготовка» (додаткова програма, 10 годин) та «Військово-спеціальна підготовка» (курс 20, 36 годин) введені в Типовий навчальний план та програму підготовки лікаря-інтерна за спеціальністю «загальна практика-сімейна медицина» відповідно до наказу N 31/68/53 від 10.02.2003р. Міністерства оборони України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров’я України «Про удосконалення системи підготовки офіцерів медичної служби запасу». Програма курсів з військово-медичної та військово-спеціальної підготовки інтернів вищих медичних навчальних закладів України III-IV рівня акредитації включає положення, що викладені в додатку 5 відповідного наказу.

Факультативно слухачі будуть ознайомлені з історією України, основами конституційного права громадян України.

Викладання основних курсів програми проводиться на кафедрі сімейної медицини та на спеціалізованих кафедрах вищих навчальних медичних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації.

Для виконання даної програми в процесі навчання передбачено такі види занять: лекції, практичні заняття, семінари. Під час навчання на кафедрі сімейної медицини та спеціалізованих кафедрах лікарі-інтерни у відповідності з навчальним планом підвищують рівень теоретичної підготовки та оволодівають практичними навиками. Теоретична підготовка передбачає обов'язкове відвідування лекцій, активну участь у семінарських заняттях, поточних науково-практичних і патологоанатомічних конференціях тощо. На практичних заняттях лікарі під керівництвом викладача опановують практичні навички. При складанні тематичних планів на кафедрах, які приймають участь в підготовці інтернів за спеціальністю «загальна практика-сімейна медицина» доцільно вводити заняття з урахуванням методологічних підходів інтегрованого ведення найбільш поширенних захворювань, що зустрічаються в загальнолікарській практиці..

Регламентована навчальним планом кількість лекційних годин становить не більше 5% загальної кількості навчальних годин, практичних занять – не менше 70%, семінарських занять разом з контролем знань до 25%. Крім цього, кафедрами, що відповідають за підготовку лікарів-інтернів, повинна плануватися позааудиторна самостійна робота лікарів-інтернів, яка не включається в навчальний план. Самостійна робота інтерна над засвоєнням навчального матеріалу та оволодінням основними практичними навиками має велике значення для формування клінічного мислення майбутнього спеціаліста. Самостійна позааудиторна може виконуватися: у клініці (чергування в клініці, курація хворих під керівництвом лікаря-ординатора відділення, участь в проведенні лабораторно-інструментальних обстежень), бібліотеці вищого навчального закладу, навчальних кабінетах кафедр та класах для відпрацювання практичних навичок із застосуванням муляжів, комп’ютерних класах. В необхідних випадках ця робота проводиться відповідно до заздалегідь складеного графіка, що гарантує можливість індивідуального доступу інтерна до потрібних дидактичних засобів.

Самостійна робота інтерна над засвоєнням навчального матеріалу та оволодінням основними практичними навиками, що передбачені освітньо-професійною характеристикою інтерна, також повинна здійснюватися під час навчання на базах стажування.

У кінці програми подано перелік умінь та практичних навичок, якими повинен оволодіти лікар під час навчання на циклі інтернатури (спеціалізації), відповідно до кваліфікаційних вимог до лікаря-спеціаліста за спеціальністю «загальна практика-сімейна медицина» та список рекомендованої літератури.

Для визначення рівня знань і навичок слухачів програмою передбачені такі види контролю: базовий, проміжний, заключний. Базовий контроль визначає рівень підготовки інтернів та проводиться на початку навчання. Після кожного розділу програми проводиться етапний контроль (який може проводитись у вигляді ком’ютерного контролю та оцінки оволодіння практичними навиками та вміннями). Проміжний контроль проводиться наприкінці першого року навчання на кафедрах. Заключний контроль знань проводиться за традиційною схемою і складається із трьох частин: перевірка теоретичних знань (комп'ютерний тестовий контроль та КРОК–3); оцінка оволодіння практичними навиками та вміннями; іспит. Для заключного іспиту використовують атестаційну комп’ютерну тестову програму, затверджену Міністерством охорони здоров’я України.

Кафедри сімейної медицини, у разі необхідності, можуть змінювати розподіл годин між кафедрами та у межах тематичних розділів, але кількість змінених годин не повинна перевищувати 20% від загального обсягу.

Лікарі, які виконали план і програму інтернатури, атестуються для визначення рівня знань і практичних навичок з присвоєнням звання лікаря-спеціаліста за спеціальністю «загальна практика-сімейна медицина». Їм видається сертифікат встановленого зразку про присвоєння звання «лікар-спеціаліст» за спеціальністю «загальна практика-сімейна медицина».

 

 

Графік навчального процесу

Роки навчан­ня

Місяці

VIII

IX

X

XI

XII

I

II

III

IV

V

VI

VII

1-й рік

Б

К

К

К

К

К

К

Б

Б

Б

Б

В

2-й рік

Б

Б

Б

Б

Б

Б

Б

К

К

К

К

В

Примітка: Б – стажування на базі

К – навчання на кафедрі та суміжних кафедрах

В – відпустка

Основною метою роботи на базах стажування є засвоєння професійних практичних навичок і вмінь, вивчення основних особливостей організації роботи лікаря «загальної практики-сімейної медицини» та підготовки лікаря-інтерна до самостійної роботи в амбулаторії (відділенні) сімейної медицини. Виконання навчальної програми на базі стажування досягається шляхом їх практичної лікарської діяльності під керівництвом безпосереднього керівника інтернів в амбулаторії (відділенні) сімейної медицини протягом всього періоду перебування на базі.

Якщо в амбулаторії сімейної медицини на базі стажування неможливо забезпечити умови для виконання всього обсягу роботи, передбаченого програмою навчання лікаря-інтерна за спеціальністю «загальна практика – сімейна медицина», керівнику лікаря – інтерна на заочній базі стажування рекомендується забезпечити можливість отримання лікарем – інтерном необхідних знань та вмінь на базі спеціалізованих кабінетів багатопрофільних поліклінік.

І. Практична діяльність.

Діагностична робота

Основна мета цього розділу роботи – оволодіння сучасними методами діагностики в умовах амбулаторії (відділення) сімейної медицини. Не дивлячись на навчання у вищому медичному закладі освіти, вдосконаленню знань з діагностики слід приділяти особливу увагу. Перш за все, йде мова про закріплення отриманих раніше знань та навичок на такому рівні, який міг би бути основою для подальшої самостійної роботи. По-друге, специфіка роботи сімейного лікаря вимагає вдосконалення певного обсягу спеціалізованих діагностичних маніпуляцій, визначення необхідності скерування хворого на додаткові методи обстеження та інтерпретація їх результатів.

Керівнику інтернів необхідно приділяти велику увагу удосконаленню ними практичних навичок, згідно з переліком, відповідно кваліфікаційним вимогам до лікаря-спеціаліста.

При складанні індивідуального плану підготовки лікаря-інтерна керівник встановлює конкретний термін оволодіння різними практичними навичками і кількість маніпуляцій з урахуванням характеру і обсягу лікувально-діагностичної роботи на базі стажування та графіку навчання на кафедрах в очній частині інтернатури.

Лікувальна робота

У процесі підготовки лікарі-інтерни засвоюють принципи консервативного і оперативного лікування хворих в амбулаторних умовах, основи надання невідкладної медичної допомоги, спостереження за хворими в післяопераційному періоді. Лікарі вивчають особливості організації і проведення лікування хворих в умовах стаціонару на дому. Достатню увагу слід приділяти у вивченні лікарями-інтернами немедикаментозних методів лікування, заходів реабілітації та санаторно-курортного лікування. Інтерн повинен вміти визначити покази до госпіталізації та забезпечити наступність щодо лікування хворих.

Протиепідемічна робота

Санітарно-протиепідемічна робота передбачає знання інтернами основних документів, які регламентують заходи з підтримання санітарно-епідемічного режиму у лікувально-профілактичних закладах, основних заходів асептики та антисептики. Лікар-інтерн за допомогою керівника складає план щеплень на дільниці та проводить контроль його виконання та ефективності. Керівникам інтернів необхідно проводити з лікарями-інтернами практичні заняття з організації протиепідемічних заходів при виникненні осередку інфекції.

ПРОФЕСІЙНІ ЗАВДАННЯ

І. Організація надання медичної допомоги на первинному рівні:

• забезпечення пацієнту задоволеності первинним і подальшими контактами з системою охорони здоров’я; менеджмент недиференційованих проблем зі здоров’ям пацієнта;
• забезпечення доступної для прикріпленого пацієнта медичної допомоги незалежно від місця його проживання і фізичного стану; організація медико-психологічної допомоги пацієнтам з врахуванням стану здоров’я і вікових особливостей;
• координація з професіоналами первинної ланки та іншими спеціалістами, забезпечення медичного маршруту пацієнта (функція «воротаря») на вищі рівні медичної допомоги, в заклади соціального спрямування, хоспіси, санаторії та ін.;
• організація командної роботи закладу чи підрозділу закладу первинної медико-санітарної допомоги;
• ефективне використання можливостей системи охорони здоров'я;
• забезпечення конфіденційності інформації про кожного пацієнта; діяти в інтересах пацієнта;
• можливість залучення необхідних додаткових ресурсів для забезпечення медичної допомоги належної якості;
• проведення:оцінки, аналізу та моніторингу стану здоров’я прикріпленого населення;
• проведення оцінки епідеміологічної ситуації за місцем проживання прикріпленого населення та сумісно з представниками санітарно-епідеміологічного наглядуорганізація необхідних протиепідемічних та профілактичних заходів; залучення керівників закладів та підприємств, профспілкових і інших громадських організацій, пацієнтів до активної участі в проведенні лікувально-оздоровчих заходів;
• якісне ведення обліково-звітньої документації;
• проведення експертизи тимчасової непрацездатності, направлення на ЛТЕК, моніторингу причин непрацездатності і інвалідності;

ІІ. Проведення заходів щодо профілактики захворювань та травматизму, формування здорового способу життя, виявлення та корекція факторів ризику найбільш поширених захворювань:

• виявлення осіб з факторами ризику захворювань та їх корекція;
• формування здорового способу життя (пацієнт/сім’я/громада); сумісно із центрами здоров’я участь у пропаганді медичних знань, раціонального харчування; проведення гігієнічного навчання і виховання, антиалкогольної і антинаркотичної роботи;
• проведення медичного консультування батьків щодо вигодування, загартовування, виховання, підготовки дітей до знаходження в організованих колективах (дошкільних і шкільних установ), профорієнтації;
• організація та проведення школи відповідального батьківства, школи здоров’я для пацієнтів з хронічними захворюваннями та ін.;
• імунізація населення відповідно до календаря щеплень та за епідпоказами;
• сумісно із центрами здоров’я індивідуальні і групові консультування з профілактики інфекцій ПСШ/ВІЛ, етики, психології, соціальних, медико-генетичних і медико-сексуальних аспектів сімейного життя, планування сім’ї, методів контрацепції, репродуктивних ризиків, ендемічних хвороб;
• рання діагностика захворювань згідно чинних стандартів та протоколів, виконання профілактичних програм згідно наказів МОЗ України;

ІІІ. Надання лікувально-діагностичної допомоги:

· проведення обстеження та лікування пацієнтів згідно наказів МОЗ та чинних в Україні стандартів; при необхідності скерування до спеціаліста;

· проведення обстеження, лікування та надання невідкладної (екстреної) допомоги пацієнтам з гострими та хронічними неінфекційними та інфекційними захворюваннями, травмами, та ін., керуючись наказами МОЗ та чинними в Україні стандартами;

· проведення немедикаментозної та медикаментозної вторинної профілактики захворювань, керуючись наказами МОЗ та чинними в Україні стандартами;

· проведення моніторингу ефективності лікування пацієнтів з хронічними захворюваннями внутрішніх органів, виховання у пацієнтів «прихильності» до лікування;

· використання формуляру лікарських засобів для первинного рівня медичної допомоги, визначення та облік побічних дій лікарських засобів;

· організація проведення необхідної передопераційної підготовки при планових оперативних втручаннях та післяопераційної реабілітації пацієнтів;

· організація медико-соціальної допомоги та лікування хронічних наслідків хірургічних втручань (пацієнти після ампутацій, колостомії, онкологічних операцій та ін.);

· участь в медико-соціальній реабілітації пацієнтів після перенесених інфаркту міокарда, церебральних інсультів, травм, інвалідизуючих захворювань;

· проведення навчання пацієнтів з хронічними захворюваннями внутрішніх органів;

· медико-соціальна та психологічна допомога/підтримка сімей в яких живуть люди з ВІЛ/СНІД, діти-інваліди, тяжкохворі, діти-сироти;

· диспансеризація населення відповідно до чинного законодавства та в межах компетенції первинної медико-соціальної допомоги;

· надання паліативної допомоги на дому;

· координація вирішення психосоціальних проблем, що виникають у пацієнтів та в їх сім’ях, виявлення підлітків схильних до вживання психоактивних речовин.

ІV. Забезпечення медико-соціальної опіки на особливих етапах життя пацієнта/сім’ї:

А. Ведення пацієнток з нормальною вагітністю:

· діагностика та спостереження за вагітними з фізіологічним перебігом вагітності згідно з чинним клінічним протоколом; своєчасне взяття вагітних на облік (до 12 тижнів);

· виявлення і лікування екстрагенітальної патології у вагітних;

· консультування з питань підготовки вагітних та членів її родини до появи новонародженої дитини;

· оцінка та акушерський і перинатальний ризики;

· консультування з питань підготовки до пологів;

· консультування вагітної щодо ознак початку пологів; планове скерування до пологового будинку;

· взаємодія з другим рівнем медичної допомоги (своєчасне скерування вагітної до акушера-гінеколога, інструментального (УЗД) і параклінічних досліджень;

· розробка і обговорення індивідуального плану дій вагітної (і дорослих членів родини, що мешкають з нею) при ознаках початку пологової діяльності;

· виявлення та скерування вагітних груп ризику на вищий рівень медичної допомоги: виявлення відхилень від фізіологічного перебігу вагітності; скерування на 2-й рівень; зворотній зв’язок з 2-м рівнем (обмін інформацією); контроль за виконанням вагітною рекомендацій спеціалістів вищого рівня;

· надання допомоги вагітним при невідкладних станах згідно клінічних протоколів і настанов; дистанційне консультування зі спеціалістами 2-го і 3-го рівнів і отримання від них вичерпної інформації щодо клінічної ситуації; організація транспортування на вищий рівень (при потребі), ретельне документування наданої допомоги; негайне скерування до спеціаліста при прогностично важких ускладненнях вагітності;

· динамічне спостереження за породіллями: отримання від фахівців 2-го і 3-го рівнів вичерпної інформації щодо стану породіллі і новонародженого; виконання призначень фахівців 2-го і 3-го рівнів та контроль за дотриманням їх рекомендацій породіллями; організація патронажу згідно чинних клінічних протоколів та настанов; консультування з питань гігієни післяпологового періоду та з питань підтримки грудного вигодовування; консультування з питань післяпологової контрацепції;

• профілактика, рання діагностика і надання допомоги при післяпологових ускладненнях легкого перебігу (психологічний статус, лактостаз, тріщини сосків, затримка інволюції матки) та скерування при необхідності породіль на вищий рівень; організація психосоціальної підтримки інших членів сім’ї;

· виявлення протипоказів до вагітності і пологів, направлення на переривання вагітності;

· проведення реабілітації жінкам у післяпологовому періоді та після переривання вагітності.

Б. Медична опіка над немовлятами та дітьми:

· профілактична та інформаційно-просвітницька робота з батьками: проведення навчання батьків з питань грудного вигодовування, харчування немовляти, дитини до року і більш старшого віку; з профілактики раптової смерті, догляду за залишком пуповини та шкірою немовляти, безпеки дитини, характеру сну та випорожнення, необхідності імунопрофілактики керованих інфекцій, календаря щеплень, нормального фізичного та психічного розвитку дитини - оволодіння ними комплексом вправ для фізичного та психоемоційного розвитку дитини;

· розробка індивідуальних рекомендацій та проведення консультування батьків з питань: порушення харчування і вигодовування; порушення поведінки дитини; взаємостосунків між батьками і дитиною та ін.;

· проведення профілактичних обстежень, проведення профілактики рахіту і анемії, керуючись наказами МОЗ та чинними в Україні стандартами;

· організація та проведення щеплень згідно чинного наказу МОЗ; огляд та оцінка стану дитини перед щепленням (визначення тимчасових протипоказів); спостереження після щеплень; скерування до педіатра для визначення постійних протипоказів; консультування батьків і надання допомоги дитині при поствакцинальних реакціях;

· спостереження за новонародженими та дітьми до 1 року: своєчасне отримання (активний запит) інформації належної якості і обсягу від фахівців 2-го і 3-го рівнів; перший спільний огляд новонародженого лікарем і медсестрою на 5-й день життя дитини або не пізніше 2-го дня після виписки зі стаціонару; індивідуальне динамічне спостереження із врахуванням соціального і психологічного стану сім’ї; до 6-місяців щомісячно: оцінка фізичного та психоемоційного розвитку дитини, визначення його відповідності віковій нормі розвитку (згідно протоколу), а після 6 місяця - огляд 1 раз у квартал. Спостереження за здоровими дітьми до 3 років згідно протоколу;

· діагностика і скерування до профільних спеціалістів немовлят та дітей зі станами, що не відповідають віковим фізіологічним нормам; діагностика, лікування, при необхідності скерування до профільних спеціалістів дітей з гострими та загостренням хронічних захворювань згідно наказів МОЗ України та чинних протоколів; організація і контроль виконання призначень спеціалістів вищого рівня; контроль за результатами дослідження на фенілкетонурію, гіпотиреоз та ін.;

· раннє виявлення загрозливих симптомів і захворювань немовлят (ознаки запалення пупкової ранки, судоми, блювота, діарея, гіпо-гіпертермія, відмова від годування, порушення дихання, ознаки інфекції, отруєння, травми, укуси тварин і комах, анафілактичний шок), надання невідкладної допомоги з детальним документуванням, вчасне скерування до спеціаліста. Забезпечення маршруту пацієнта, при потребі транспортування на вищий рівень. Отримання зворотнього інформування від спеціалістів щодо подальшого ведення дитини і контроль виконання призначень спеціалістів вищого рівня;

· виявлення, оцінка та при можливості корекція сімейних проблем, які можуть вплинути на клінічні та поведінкові прояви розвитку дитини: смерть когось із членів родини; розлучення; насильство над дитиною; алкоголізм; наркоманія, важка хвороба когось із членів родини, тощо;

· виявлення та оцінка порушення уваги, труднощів при навчанні в школі, порушення поведінки та емоційної сфери дитини, консультування і при необхідності скерування до відповідних спеціалістів;

· діагностика і консультування найбільш частих медичних проблем підлітків, включаючи характер харчування, порушення розвитку, гінекомастію, акне, травми, депресію/психосоціальні проблеми, ранні статеві контакти, контрацепція, наркоманія та вживання алкоголю, куріння, питання спортивної медицини;

ЗАГАЛЬНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

І. Лікар загальної практики – сімейної медицини повинен знати:

· загальні цілі і задачі системи охорони здоров’я, основи законодавства України про охорону здоров’я та нормативні документи, які регламентують діяльність органів та закладів охорони здоров’я; правові аспекти діяльності лікаря загальної практики-сімейної медицини;

· завдання первинної медико-санітарної допомоги, роль сімейного лікаря у вирішенні цих задач;

· права та обов’язки лікаря загальної практики - сімейної медицини та права пацієнта;

· структуру організації надання медичної допомоги населенню громади/регіону/країни; ресурси і можливості первинного, вторинного та третинного рівнів медичної допомоги громади/регіону/країни; організацію роботи амбулаторно-поліклінічних та лікарняних закладів, швидкої та невідкладної допомоги; можливості лікарів загальної практики - сімейної медицини при організації медичної та соціальної допомоги; порядок скерування пацієнта будь-якого віку, статі, соціального статусу та характеру захворювання для надання лікувально-діагностичної допомоги на вторинному та третинному рівнях; порядок залучення соціальних служб, санаторно-курортної служби та ін.;

· правила ведення медичної та обліково-звітної документації;

· основні показники здоров’я населення країни/регіону/громади/дільниці; медико-соціальну структуру населення власної дільниці/громади; групи населення з прогностично найбільш несприятливим станом здоров’я та методи їх вивчення;

· знати фізіологію і патологію людини, біологічні і соціальні причини захворювання;

· знати психологію здорової ї хворої людини та знати, як спілкуватися з пацієнтами, членами їх родини і колегами;

· методику обстеження пацієнта (опитування, огляд, пальпація, перкусія, аускультація тощо);

· основи лабораторної, інструментальної, функціональної, ендоскопічної, радіологічної діагностики захворювань;

· сучасну класифікацію хвороб;

· покази та протипокази до санаторно-курортного лікування;

· індикатори якості медичної допомоги;

· стандарти медичної допомоги, затверджені МОЗ України та клінічні протоколи;

· методи первинної, вторинної і третинної профілактики найбільш поширених захворювань (корекція факторів ризику, раннє виявлення захворювань, імунізація, медикаментозна та немедикаментозна профілактика);

· організацію диспансерного нагляду за хворими будь-якого віку та статі, патронажу за вагітними та новонародженими;

· основи організації паліативної допомоги;

· правила санітарно-епідеміологічного режиму в лікувально-профілактичних закладах та відповідні документи, які їх регламентують;

· необхідні протиепідемічні заходи при виникненні інфекційних захворювань;

· імунопрофілактику інфекційних хвороб;

· принципи організації надання медичної допомоги в екстремальних ситуаціях;

· питання експертизи тимчасової і постійної втрати працездатності;