Виготовити макети типових конструкцій сукні, спідниці жіночих та брюк жіночих або чоловічих

Мета роботи: набуття навичок у підготовці лекал, тканини до розкроювання та виготовленні макету

 

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ

Виготовлення макетів конструкцій та примірки їх на фігурі є одним із критеріїв оцінки якості первинного креслення деталей конструкцій та оцінки якості посадки конструкцій на фігурі.

Виготовлення макету типової або базової конструкції виконується у певній послідовності з дотриманням ряду правил. Макети типових конструкцій сукні, спідниці та брюк виготовляються після виконання лабораторної роботи 4, де здійснена оцінка якості первинних креслень деталей конструкцій.

Студент виготовляє макети кожної з трьох типових конструкцій за наданою нижче послідовністю, описаною для виготовлення макету сукні.

 

ВИКОНАННЯ РОБОТИ

1. Зняти копії деталей спинки, переду та рукава з первинного креслення деталей конструкції сукні на кальку. При цьому нанести лінії грудей, талії, стегон, лінії довжини рукава, ширини рукава, всі монтажні позначки. Копії деталей вирізати.

2. Підписати кожну з деталей: вид конструкції, найменування деталі, кількість деталей крою, розмір, П.І.Б. студента. Нанести написи на лінях згинів деталей: лінія середи спинки (л.с.с), лінія середини переду (л.с.п) (напівзаносу), а також розташування нитки основи (н.о) (рисунки 1,2).

3. Позначити величини припусків у см на шви та уточнення розташування ліній, а також величини припусків до контурних ліній деталей на підгін низу (рисунки 1, 2).

4. Підготувати макетну тканину до розкроювання деталей, а саме, попрасувати її без додавання вологи.

5. Виконати компактну розкладку лекал на тканині з врахуванням припусків, позначених на лекалах.

6. Обвести крейдою або милом по черзі контури лекал на тканині відповідно до розкладки. Нанести лінії виточок, лінії грудей, талії, стегон, середини спинки, переду, лінії довжини рукава, ширини рукава, монтажні позначки. При цьому до контурних ліній деталей додавати передбачені величини припусків.

7. Вирізати деталі з врахуванням передбачених припусків.

8. Прокласти копіювальні шви по намічених лініях та монтажних позначках контрастними нитками №40 або №50. Ширина стібка 0,5÷0,7 см.

9. Розрізати нитки копіювального шва.

10. Зметати виточки деталей та деталі макету, суміщаючи монтажні позначки. Ширина стібка 0,5÷0.7 см. При цьому лівий плечовий шов залишити не зметаним на 4,0÷5,0 см з боку горловини для того, щоб макет можна було надягнути.

11. Підігнути та заметати низ макету та низ рукавів.

Макет сукні готовий до 1-ої примірки.

Для виготовлення макетів спідниці та брюк необхідно повторити операції з 1 по 11 (рисунки 3, 4, 5).

 

Для виконання примірок макетів необхідні наступні матеріали та інструменти: первинні креслення деталей конструкцій, булавки, крейда або мило, ножиці, нитки контрастних кольорів, голка, лекала, за якими були викроєні деталі макетів, лінійка, олівець.

 

 

Рисунок 1 – Позначення припусків на шви і корегування ліній, підгини на лекалах деталей спинки та переду типової конструкції сукні

 

 

 

Рисунок 2 – Позначення припусків на шви і корегування ліній, підгин на лекалі деталі рукава типової конструкції сукні

 

 

Рисунок 3 – Позначення припусків на шви і корегування ліній, підгини на лекалах деталей типової конструкції спідниці

 

 

Рисунок 4 – Позначення припусків на шви і корегування ліній, підгин на лекалі передньої половинки брюк та поясі

 

Рисунок 5 – Позначення припусків на шви і корегування ліній, підгин на лекалі задньої половинки брюк

Лабораторна робота 5

АНАЛІЗ ДЕФЕКТІВ ОДЯГУ

Мета роботи: набуття навичок у розпізнаванні конструктивних дефектів одягу та застосуванні способів їх усунення

 

ЗМІСТ РОБОТИ

1. Виконати аналіз дефектів ”горизонтальні складки” та способів їх усунення.

2. Виконати аналіз дефектів ”вертикальні складки” та способів їх усунення.

3. Виконати аналіз дефектів ”діагональні складки” та способів їх усунення.

4. Виконати аналіз дефектів ”кутові заломи” та способів їх усунення.

5. Виконати аналіз дефектів ”балансові порушення” та способів їх усунення.

6. Виконати аналіз дефектів динамічної невідповідності та способів їх усунення.

Висновки по роботі.

 

Матеріали та інструменти: олівець, гумка, лінійка.

Рекомендована література [1-4, 6, 19, 21-25].

 

 

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ

Дефекти одягу виникають з різних причин та пов’язані перш за все з відсутністю достатньої інформації про форму та розміри тіла людини, яка використовується при побудові розгорток деталей одягу.

Вся сукупність дефектів одягу поділена на три групи та надана у вигляді класифікації (рисунок 5.1) [1,21].

Конструктивні дефекти виникають з причин невідповідності розмірів і форми одягу розмірам і формі тіла людини. Вони пов’язані з тим, що розмірні ознаки, які використовуються при побудові розгорток деталей конструкцій, не характеризують форму тіла на відповідних ділянках. Також конструктивні дефекти виникають в результаті неправильно визначених прибавок на вільне облягання, розхилів виточок та місць їх розташування. Конструктивні дефекти поділені на шість підгруп (рисунок 5.1). Вони проявляються у вигляді горизонтальних, вертикальних, діагональних складок, кутових заломів, балансових порушень та дефектів динамічної невідповідності.

Технологічні дефекти виникають з причин відхилення від контурних ліній лекал при розкроюванні деталей виробів; невідповідності суміжних зрізів деталей за довжиною та формою в результаті чого виникає додаткове розтягування або посадка матеріалу, зміщення монтажних позначок

 

Рисунок 5.1 – Класифікація дефектів одягу

 

при їх нанесенні на деталі крою або при з’єднанні деталей; порушення спряження зрізів деталей; порушення ширини швів при з’єднанні деталей; викривлення країв; невідповідності розмірів дублюючої прокладки, підкладки розмірам деталей верху, їх перекосів; порушення режимів волого–теплової обробки (ВТО) деталей та виробу в цілому.

Технологічні та конструктивні дефекти одягу часто пов’язані між собою, а також можуть бути викликані ще й тим, що не були враховані властивості матеріалів при розробці конструкцій.

У процесі примірок макету (виробу) рекомендується усувати дефекти конструктивним способом, як найбільш ефективним, а не за рахунок використання ВТО, оскільки, по-перше, ВТО – трудомісткий процес, по-друге, дефект, усунутий з використанням ВТО, може з’явитись знову в результаті експлуатації виробу.

Дефекти моделювання виникають в одязі в результаті неправильного застосування прийомів конструктивного моделювання до деталей вихідної конструкції (базової, типової конструкції або базової моделі), при цьому вихідна конструкція має якісну посадку.

Для виявлення дефектів виріб має бути надягнутий на фігуру відповідного розміру, але деякі технологічні дефекти можна розпізнати і без надягання виробу на фігуру.

Для усунення дефекту необхідно: розпізнати дефект, визначити причини його виникнення, визначити спосіб його усунення.

ВИКОНАННЯ РОБОТИ

Використовуючи літературу студент виконує аналіз конструктивних дефектів. При цьому в зошиті з лабораторних робот має бути: ескізне зображення виробу з дефектом на фігурі, опис дефекту, якій зображений на ескізі, вказана причина його виникнення, опис способу його усунення з наданням схеми розгортки деталі до та після усунення дефекту (див. приклад, рисунок 5.2). При цьому знак (–) означає зменшення площі деталі, відповідно знак (+) означає збільшення площі деталі.

Дефекти “горизонтальні складки” в одязі можуть виникати з двох причин, а саме, при недостатній ширини деталі (або деталей) та зайвій довжині деталі (або деталей). При недостатній ширині деталі виникають напружені горизонтальні складки, при зайвій довжині деталі виникають вільні горизонтальні складки.

Дефекти “вертикальні складки” виникають при зайвій ширині деталей, а також при недостатній довжині деталей, коли верх та низ виробу зафіксований на фігурі.

Дефекти “діагональні складки” виникають при зміщенні однієї деталі відносно іншої при з’єднанні деталей під час виготовлення виробу. При цьому контури деталей можуть мати правильну форму та розміри. Крім того діагональні складки можуть виникати при порушенні опорного та бокового балансу конструкції.

Дефекти “кутові заломи” пов’язані з неправильним формоутворенням деталей за рахунок виточок та ліній членування, які проходять через екстремальні точки опуклостей поверхні тіла людини. Також даний дефект може виникати при недостатній величині посадки, передбаченої для створення об’ємної форми деталей.

Студент виконує аналіз кожної групи дефектів плечового одягу (у тому числі на рукавах), поясного одягу і надає по 4 – 6 прикладів до кожної групи дефектів.

Група дефектів “балансові порушення” пов’язані з порушенням рівноважного розташування одягу на фігурі, проявляються у вигляді похилих складок, крученні частин виробу навколо тіла, рукава навколо руки.

Студент виконує аналіз даної групи дефектів, які можуть виникати як у плечовому так і у поясному одязі на прикладах порушення передньо-заднього, опорного та бокового балансу виробів. Кількість прикладів 6 – 8.

Дефекти динамічної невідповідності одягу проявляються, як правило, при виконані рухів людиною в одязі.

Студент виконує аналіз даної групи дефектів на 3-х – 5-ти прикладах.

Таким чином, в результаті виконання лабораторної роботи студент має надати не менше 25-ти прикладів конструктивних дефектів одягу відповідно до класифікації (рисунок 5.1), зробити висновки щодо різноманітності та причин виникнення конструктивних дефектів.

Аналіз дефектів одягу студент може надати в табличній формі або як на прикладі, наведеному нижче.

 

ПРИКЛАД АНАЛІЗУ ДЕФЕКТУ

 

 

 

Рисунок 5.2 – Зображення дефекту та способу його усунення

 

Опис дефекту: вільні горизонтальні складки під поясом спідниці ззаду.

 

Причина: порушення передньо-заднього балансу спідниці, а саме, невідповідність різниці між довжиною лінії середини переднього полотнища та довжиною лінії середини заднього полотнища спідниці різниці між розмірними ознаками фігури Дсп – Дзз.

 

Усунення: змістити точку 1 вниз на величину /1-2/, оформити нову лінію талії, забезпечуючи її спряження та прямий кут у точці 2.

 

Лабораторна робота 6