Христос Воскрес – воскресне й Україна

Час перед Великоднем — прекрасна нагода переосмислити своє життя, подумати над вічним, відкинути зайве, очиститися. Саме в такий час студенти нашої групи писали листи зі словами вдячності для українських військових, які на даний час перебувають у зоні проведення АТО на Сході України.
У ці листи кожен з нас вклав частинку своєї душі. Ми щиро вітали наших захисниківзі святом Великодня, висловлювали слова подяки, підтримували бойовий дух солдатів і офіцерів, які постійно знаходяться під безперервним обстрілом ворогів-бойовиків, побажали нашим воїнам якнайшвидше здолати ворога та з перемогою повернутися живими та неушкодженими до рідних домівок, де на них чекають родини. Були і листи, написані у віршовій формі, які налаштовуватимуть наших захисників на перемогу та віру в кращу долю України.

Лист до воїнів
Дорогі наші захисники,
Ви до подвигів вже звикли

І вам уже не страшно
Воювать за нас відважно.
Ви невтомно захищаєте
Україну-неньку,
А у снах усе приходите
На рідну земельку.
Згадуєте рідну матір
Кохану-єдину,
Рідне місто, рідну школу,
Вільну Україну.
Вдячна я вам за жертовність
Рідній Україні
Й сподіваюсь, що додому
Вернетесь живими.
А сьогодні вас вітаю
З святом Великодня
І благаю щиро Бога,
Щоб дав вам здоров'я,
Щоб вернулись всі щасливі
До рідної хати,
З свіжим хлібом щоб зустріла
Всіх рідная мати.
Щоб в майбутнім Батьківщина
Наша процвітала
Й «Ще не вмерла Україна»
Повсюди лунало.

Двірник Марія

 

Ми знаємо сучасне прислів’я: «Одне добре діло цінніше ста проповідей». З цим абсолютно згодні. Мало навчати добру та «читати мораль» іншим. Потрібно ще робити дійсно важливі, корисні для людей справи. А це не всі люди вміють.

 

Віра в перемогу через творчість

 

Україні

Там, де правда, завжди є сила,
Той, хто бореться, встане не раз.
Як помрем, то помрем красиво,
Жага волі погубить нас.
Там, де мрія, завжди є зброя,
Той, хто хоче, знайде свій шлях.
Пролилися тут ріки крові,
Що Системі принесли крах.
Там, де розум, завжди є дія,
Той, хто мислить, лиш змінить все.
Боротьба наша - вже Подія
Що Вітчзні свободу несе.

Портрет Українця

Контур його обличчя викувано зі сталі,
Контур його душі виткано з молитов.
Він стоїть міцно-міцно, спіткнеться та піде далі,
Він живе чесно-чесно, впаде і повстане знов.
Руки його - колиска вічного чорнозему,
Очі його - небесна Богова Виш-блакить.
Він відчуває щиро, коріння його з Едему,
Він розмовляє гучно, тиша йому болить.
Серце його - це сито, в кулях, немов дірках,
Думка його - як шахта мудрості і тепла.
Хто йому на заваді, стане прогнилим прахом,
Він-бо - Дитя Господнє, плоть від Його ребра.

Встати

Абсурдність війського стану,
Недолік армійських чобіт.
Я встану! Я встану! Я встану!

Розправлю колосся цих жит!
Відсутність законів моралі,
Убивство як справа буденна.
Що далі? Як далі? Хто далі?
Система ганебно системна.
Вогонь, що розпалено Сходом,
Яскраво і міцно горить,
Та з цим предковічним народом
Ми зможем його зупинить!

Собко Ірина

 

 

Загалом, ми вважаємо, що доброта - це перш за все діло. До того ж справжній добрий вчинок завжди робиться безкорисливо. Він чиниться «за порухом душі». Доброта може виявлятися і в малих вчинках, необов’язково у чомусь великому. Хоча з часом людина буде здатна творити і великі справи. Як мати Тереза, наприклад, яка допомагала мільйонам бідних та хворих людей.

Добрі вчинки приностять радість не тільки оточуючим людям, але і тому, хто їх робить. Без добра життя нещасне. На цю тему в народі існує ще одне прислів’я: «Зле тому, хто добра не робить нікому».

 

Завітав до малят Миколай…

До хворих дітей Бродівського району цього року Святий Миколай проходив у лікарню, щоб подарувати маленьким дітям радість. Студенти нашої групи вирішили до них завітати зі святковими побажаннями..
Вечір пройшов на славу... Для дітей проводилися вікторини, загадки-цікавинки про казкових героїв, ігри, читалися новорічні вірші та привітання. За активну участь діти отримували маленькі, але приємні для них подарунки. Захоплюючою для усіх присутніх (дітей, батьків і медперсоналу) видалася інсценізація казки «Бурячок», Казкові герої подарували особливу радість усім присутнім. На цій зустрічі студенти мали неабияку змогу проявити свої акторські здібності, виступити у ролі казкових персонажів, а сааме: у ролі діда - Христина Семків, баби - Молявчик Іванка, онучки - Марків Оля, собачки-Жучки - Бородайко Олена, кицьки - Коцінська Ліля, мишки-Сірова Віта, зайчика - Гудима Аліна та головного героя казки бурячка - Мельник Оксана.

 

 

Діти - це майбутні робітники і вчені, науковці й космо­навти, воїни і моряки, працівники поля й лісу, це ті люди, які прийдуть на зміну нинішнім патріотам рідної країни і будуть обстоювати та захищати її інтереси.

На деякий час студентам вдолся зробити все можливе, щоб малята забули хвилини смутку, відчули смак щастя…Надзвичайно приємно було на їх обличчях бачити посмішки та радіти разом з ними маленькому щастю…

 

«Чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять!»

Важливо дбати не тільки про моральне очищення, а й про очищення помешкань, дворів, вулиць, одним словом, своєї малої Батьківщини, адже

для кожного з нас Україна розпочинається з рідної домівки, з тієї вулиці, по якій ми ходимо щодня. Деякі вулиці нашого міста знову і знову потопають у смітті: це і пластмасовий посуд, і папір, і пляшки, і ще багато непотребу, який прибирати ніхто не хоче. Більшість людей поводять себе або як випадкові перехожі, або як злодії-крадії, що прийшли лишень для того, щоб забрати красу. Природна краса міста може зникнути під купами сміття, а люди будуть мати все менше простору для здорового відпочинку. На жаль, знайдуться лише поодинокі громадяни, котрі нестимуть обгортки від морозива чи пляшанку від пива бодай 100 метрів, розшукуючи смітник. Але й навіть коли цей смітник поруч, наприклад, на зупинці транспорту, все одно, купи сміття знаходяться де завгодно поруч із ним. І ця проблема стосується кожного. Поки ми самі не почнемо дбати про чистоту вулиць міста - ніхто нам порядок не зробить.

Тому наша група організовано вирішила прибрати територію біля гуртожитку. Кожен із нас добросовісно приклав максимум зусиль у прибиранні. Ми були дуже здивовані, бо зібрали дуже багато пакетів із сміттям. Проте залишилися задоволені нашою роботою. Приємно було глянути на те, що ця територія є дуже красива, а ця купа сміття лише зіпсувала її красу. Наша мета була в тому, щоб змінити ставлення жителів міста до спільного простору та прищепити потребу не смітити й дбати про довкілля. Потрібно починати з маленького, з маленької території, і подавати приклад іншим.