Твоя віра – це і є твоя мотивація

(волонтерство)

У кожного, хто чує про волонтерство, виникають різні думки з цього приводу, то ж ми хочемо відкрити для вас маленьку завісу про діяльність цих людей і спробувати з’ясувати, чи можна кожному відкрити своє серце і впустити в нього ще когось, окрім себе.

Як кажуть, репортаж з місця подій…

Звертаючись до проблем волонтерства, ми по суті звертаємось до такого загону людей, які розумом і серцем розуміють і відчувають біль, труднощі, радощі і печалі інших людей. І, як стверджують самі учасники цього руху, це прекрасний стан душі.

Волонтери - хто вони?

Існує в науці чимало визначень: добровільні помічники; люди, які надають безкоштовну допомогу; людина, яка працює безкоштовно; людина, яка переходить у розпорядження суспільства і сприяє розв'язанню місцевих проблем; людина, яка допомагає "будувати храм"; це такі ж люди, як і інші, але трохи кращі. Нам імпонує і термін "волонтер", і термін "доброволець". Адже для інших людей головне не назва, а суть всіх тих справ, які здійснюють волонтери. І ще більш важливий аспект, який ми поціновуємо у діяльності волонтерів, - це їхня добровільна участь у реалізації різноманітних соціальних програм, що служать тим, хто потребує підтримки і допомоги.

Досвід волонтерства показує, що людина при включенні в групу добровольців, зазвичай має власну мотивацію, суть якої можна виразити через п'ять основних потреб: бути, робити, любити, дарувати, відчувати.

І якщо ці потреби будуть задоволені, то вона відбулася як волонтер. Адже для реалізації кожноїі з цих потреб людина має виконати необхідну роботу, а іноді і не один, і не два рази, а працювати тижні, місяці.

Волонтер лише тоді зможе бути волонтером, коли він спроможний відчувати означені потреби інших людей. У такому випадку потреби однієї людини можуть посилюватися потребами іншої, що в результаті дасть змогу досягти бажаних результатів.

Щорічно волонтерськими організаціями проводяться найрізноманітніші акції. От і студентка нашої групи Собко Ірина вирішила приєднатися до декількох з них і зробити добру справу.

Першою була акція «Подаруй усмішку другу». Акція проводилась в рамках соціальної кампанії «Добрі справи», заснованої Міською радою(м.Львів) у 2014 році. Учасники акції (у їх складі була і Собко Ірина) «полювали» за усмішками відразу в чотирьох місцях центральної частини Львова: на площі перед оперним театром імені Марії Заньковецької, біля пам'ятника Данилу Галицькому, біля пам'ятника Володимиру Івасюку та на площі перед пам'ятником Іванові Франку.

Перехожі, в яких волонтери помітили усмішку, отримали шоколадні батончики та повітряні кульки. Кожного, хто отримав подарунок, волонтери фотографували з усмішкою на обличчі. Згодом ці фотографії продемонструють на одній з благодійних виставок.

У даному заході участь могли взяти як школярі, так і студенти, чи то старші люди.

Я можу подарувати людям хороший настрій. Люди, думаю, будуть згадувати, що я їм подарувала, наприклад, шоколадку і до кінця дня, згадуючи це, будуть усміхатися. Ми стараємося дарувати подарунки тим, хто усміхається, однак, якщо людина йде і звертає увагу на нас, то ми також їй щось даруємо, — розповіла наша студентка волонтер Ірина Собко..
Наступним нашим кроком була допомога в зборі коштів хворим дітям. Приємно відзначити те, що дана організація працює і у Бродах. Напевно, більшість із вас неодноразово бачили людей з прозорими скриньками-допомоги. Ось про них і йде мова. Організація «Допоможи дитині!» діє майже у всіх містах України та допомогла чималій кількості дітей з різними видами хвороб.

Я надзвичайно щаслива, що мені вдалося приєднатися до акції та вкласти хоча б маленьку частинку у цю справу.
Сподіваюся, що кожен з вас відкритий до милосердя та турботи і, прочитавши це, неодмінно допоможе, якщо не матеріально, то морально.

Студентка групи П-33 Собко Ірина

 

«Ні війні!»

Мир на землі — це затишок і тиша, Це сміх дитячий і душі політ,
Коли поет чарівні вірші пише
Про незвичайний, дивовижний світ.

 

Мир на землі — це росяні світанки,
Краса і творчість, пісня у гаях.
Мир на землі — це вечори і ранки
Із радістю і щастям у серцях.

 

Це та земля, де сміх і пісня лине,
А діти йдуть до школи знов і знов.
Й ніколи у боях ніхто не гине,
Бо там господар — щастя і любов.

 

Надія Красоткіна

Ми пам’ятаємо, як неспокій ввірвався на Україну 21 листопада 2013 року, коли люди повстали проти влади та корупції. Тодішні події сколихнули усіх, не залишили байдужими ні малих, ні дорослих українців. Кожен підтримував наших героїв як міг, хтось матеріально, хтось фізично, а хтось духовно. Виникло багато волонтерських акцій та благодійних марафонів.

У зв'язку з цим було організовано благодійний марафон "Діти - Янголи Миру".

В марафоні брали участь учні загальноосвітніх закладів, студенти вищих навчальних закладів, лідери молодіжних громадських організацій. Бродівський педагогічний коледж не залишився осторонь цієї акції. Студенти нашої групи організували флешмоб, до якого були залучені групи П-13 та П-23. Цей флешмоб виконували під пісню Гайтани "Сонце нам сяє", зміст якої неабияк підходить до цієї акції. Благодійний марафон відбувся в неспекотну пору, але зумів залишити тепло в кожному серці. Флешмоб виконувався з різноманітними рухами, які відображали українську символіку та передавали дух українців. Щоб показати єдність України, учасники акції в кінці флешмобу, об'єднавшись, утворили кордон України. Після чого показали, що ми протестуємо війні. Відобразили це живими літерами і утворили фразу "Ні війні!".
Ми сподіваємось на те, що наші вчинки та заклики будуть почуті.
Студенти Бродівського педагогічного колледжу імені Маркіяна Шашкевича - за мир! Благодійний марафон відбувся 17.11.2014р.

 

 

 

Студенти групи П-33 готуються до флешмобу «Ні війні!»

 

Допомога АТО

Допомога АТО – один із нових, нещодавно доданих пунктів сімейного та особистого бюджету багатьох українців. Прекрасно розуміючи те, що на Сході в антитерористичній операції задіяно безліч мобілізованих хлопців і чоловіків, студенти нашої групи намагаються допомогти їм у міру своїх сил і можливостей.

Карта Сходу

 

Ми оформили стінгазету для воїнів. «Маленька долонька» від кожної студентки буде зігрівати бійця у важку хвилину. Адже кожна з нас на цій долоньці написала те, що вона бажає нашим солдатам-захисникам, які жертвують своїм життям заради нас.

А починалося все досить цікаво: ми отримали карту Сходу, і потрібно було її оформити так, як би ми хотіли, щоб її побачили герої АТО. Довго думали і нарешті вирішили, що кожна долонька і кожен вірш, який ми напишемо, символізуватиме наші почуття. Кольори долоньок - жовтий і блакитний уособлюють нашу Вітчизну. Кожне слово пронизане нашими мріями і побажаннями про щасливе майбутнє для усіх, хто є громадянином України. І ми сподіваємося, що цей невеличкий вчинок, ця карта хоч якимось чином потішить серце кожного героя, який перебуває на Сході.

 

 

 

Щодня ми чуємо новини про те, скільки бійців загинуло, скільки було поранено. Багато з них залишаться інвалідами назавжди. Люди виражають вдячність волонтерськими рухами і моральною підтримкою.
Ось і ми вкладаємо частинку себе у цю допомогу, хоч, правда, ці вчинки не маштабного характеру, але це все те, що в наших силах.
У гуртожитку проходила акція «Збір овочів для воїнів АТО», яка тривала протягом 5 днів. Студенти збирали (привозили з дому) для учасників АТО різні овочі: картоплю, моркву, цибулю, капусту і червоний буряк.
Овочі були відправлені на сушіння і доставлені в зону АТО.
Не потрібно опускати руки, кожна крапля в океані важлива. Допомога стане продовженням або підтримкою биття хоробрих сердець...

На превеликий жаль, армія сьогодні сумне і величне слово. Ще вчора воно було зовсім незначне і не привертало уваги, але сьогодні все змінилося. Армія стала для нас захисником. Ми знаємо, як за нас гинуть солдати, юні хлопці, наші брати і сини.
У нашому коледжі почали плести сітки, і студенти нашої групи також вирішили долучитися … Почали плести з надією в серці і сподіватися, що ця сітка може врятувати хоча б одне невинне життя, а, може, і більше.
Плели ми, як і в коледжі, так і в гуртожитку. Коли брали нібито прості, нікому не потрібні клаптики тканини, які зробили з «древніх» мішків, ми розуміли і усвідомлювали, для чого це робимо, а коли згадували «страшні» відомості зі Сходу, то хотілося ці ниточки якнайсильніше стискати, щоб вони ніколи не розмоталися. Те, що ми дізналися про АТО, ще більше захопило нас плести. Плелося нам швидко, бо компанія була весела, плела вся наша група. Кожен із нас мав, що сказати і розказати чи то про минулі, чи про сьогоднішні дні, які події відбуваються в нашій державі.
А ще можна сказати, що ця робота об’єднала нас. Коли ми плели сітку, то раділи тому, що зробили добрий вчинок, і день не минув марно. Наша робота допоможе бійцям. Кожен з нас казав: «Я обов’язково прийду ще раз плести сітку!»