Види вартості основних фондів. Показники стану та руху основних виробничих фондів

Облік основних фондів здійснюють у натуральній та вартісній формі.

Натуральні показники (кількість одиниць, потужність обладнання, виробнича площа тощо) використовуються при визначенні виробничої потужності, розробці балансів обладнання, удосконаленні складу основних фондів і т.д.

Вартісна форма обліку необхідна для визначення розмірів амортизації, калькулювання собівартості продукції.

Основні виробничі фонди оцінюють за декількома видами вартості:

1) початковою балансовою вартістю;

2) відновною балансовою вартістю;

3) залишковою вартістю.

Початкова (первісна) вартість основних виробничих фондів , показує їх вартість на момент встановлення і складається з ціни обладнання , транспортних витрат на його доставку , і витрат на установку і монтаж обладнання, у гривнях:

 

, (6.1)

Відновна вартість ОВФ – це вартість їх відтворення в сучасних умовах. Вона може бути як більшою за початкову вартість (якщо має місце інфляція), так і меншою за неї (у випадку, коли в наслідок впровадження досягнень НТП тієї самий вид ОВФ виробляється з меншими витратами й коштує дешевше).

Залишкова вартість ОВФ – це вартість основних виробничих фондів за вирахуванням суми зносу:

 

, (6.2)

 

Зношення основних фондів - це втрата ними частини вартості. Схема видів зносу наведена на рисунку 6.1.

 

 

Рисунок 6.1 - Схема видів зношення ОВФ

 

Для характеристики стану парку машин й устаткування використаються наступні показники:

1) вік машин й устаткування й нормативний термін служби;

2) середній вік по групах машин;

3) зношування по всьому парку машин.

Фізичний знос відбувається нерівномірно. Розрізняють повний і частковий знос ОВФ. При повному зносі діючі фонди ліквідуються і замінюються новими, частковий знос компенсується шляхом ремонту.

Коефіцієнт фізичного зносу розраховується за формулою:

 

, (6.3)

 

де - первісна вартість ОВФ, грн;

-сума зносу ОВФ, грн.

Амортизація основних фондів

 

Основні фонди на підприємстві повинні відтворюватися. Їхня вартість переноситься поступово на собівартість продукції, що виготовляється, для того, щоб накопичувалися кошти в амортизаційному фонді на оновлення основних фондів.

Грошове відшкодування зносу основних фондів шляхом включення частини їх вартості у витрати на випуск продукції називаться амортизацією.

Існує два основних види нарахування амортизації: звичайний та прискорена. Звичайна амортизація нараховується лінійним методом, річна сума амортизації та норма амортизації є незмінними протягом усього рядок служби основних фондів.

Річна торба амортизації, грн:

 

, (6.4)

 

де - норма амортизації;

 

, (6.5)

 

де - ліквідаційна вартість основних виробничих фондів, тис. грн;

- роки служби ОВФ, років.

З огляду на наявність морального зносу ОВФ та інфляції (яка може знецінити накопичену суму амортизації) підприємству вигідніше скоріше нараховувати амортизацію ОВФ та придбати нові ОВФ, особливо тих складових фондів, які піддаються швидкому моральному зносу.