Особливості партіонного методу організації виробництва

 

Партіонний метод організації виробництва являє собою побудову виробничого процесу при виготовленні партії виробів. Такий метод виробництва доцільний, економічно виправданий в умовах, коли на підприємстві велика номенклатура виробів, кожне з яких випускається в невеликій кількості, тобто в умовах серійного та на окремих ділянках масового виробництва.

Партіонний метод організації виробництва має наступні характерні риси.

1 Виготовлення продукції серіями та запуск деталей у виробництво здійснюється партіями. При цьому під серією розуміється сукупність конструктивно та технологічно подібних виробів, а під партією – кількість деталей, що одночасно запускають у виробництво. Ця особливість даного методу організації вимагає від виробництва гнучкості, тобто можливості швидко перебудовуватися на випуск нової продукції.

2 Здійснюється періодичне переналагодження устаткування, кількість якого залежить від розміру партії деталей та частоти їхньої повторюваності.

3 Устаткування розташовується за групами однорідних верстатів та агрегатів, тому що за кожним робочим місцем закріплене виконання не однієї строго певної деталеоперації, а декілька деталеоперацій. Тому організаційно та економічно невигідно розташовувати устаткування за ходом технологічного процесу однієї, нехай навіть важливої, самої трудомісткої у виготовленні деталі. У цеху таких деталей може бути кілька десятків. Однак всі вони мають, як правило, різну послідовність виконання технологічних операцій.

4 Оскільки передача виробів з операції на операцію провадиться партіями, а виконання операцій за часом на окремих робочих місцях строго не регламентується, то використовуються транспортні засоби загального призначення (крани, візки, електрокари та інші подібні транспортні засоби).

5 Застосовується переважно універсальне та спеціалізоване устаткування, а їхнє конкретне співвідношення на підприємстві залежить від розміру партії однотипних деталей, що запускають у виробництво, та частоти їхньої повторюваності.

6 Досягнення рівномірної роботи забезпечується не синхронізацією операцій стосовно такту потоку або ритму, а розробкою та дотриманням у виробництві ряду нормативів, що організують виробничий процес. Найважливішими з них є: величина партії деталей, тривалість виробничого циклу виготовлення різних партій деталей, період повторюваності запуску партій, розміри заділу, стандартні графіки запуску-випуску, у яких визначаються тільки крайні точки – дні запуску та дні випуску даної партії деталей.

7 За робочим місцем закріплюються декілька періодично повторюваних деталеоперацій, що пов'язано з виготовленням продукції серіями та запуском деталей у виробництво партіями. Рівень серійності процесу характеризується коефіцієнтом серійності.

8 Притаманним є значний обсяг незавершеного виробництва як між робочими місцями, так і між виробничими ділянками, що пов'язано із запуском деталей у виробництво партіями. Розміри партій деталей, що запускають у виробництво, досягають великих величин і вони передаються з операції на операцію після завершення обробки всієї партії деталей або в розмірі транспортної партії.

Партіонний метод організації виробництва має кілька різновидів залежно від обсягу випуску та номенклатури виробів.

Розрізняють три різновиди партіонного методу організації виробництва: дрібносерійний, який наближається за своїми особливостями до одиничного методу організації виробництва; середньосерійний – це класична форма партіонного методу; крупносерійний партіонний метод організації виробництва, який у значній мірі за особливостями своєї організації наближається до потокового методу. Віднесення заводу, цеху до того або іншого різновиду партіонного методу організації виробництва ґрунтується на масштабі випуску та широті номенклатури виробів.

Випуск продукції в усе більших кількостях при партіонному методі організації виробництва дозволяє провести значну уніфікацію виробів, що випускаються, та технологічних процесів на базі стандартизації або нормалізації деталей.

Найважливіше організаційно-економічне значення для партіонних методів організації виробництва має величина та повторюваність виготовлення партій деталей, що запускають у виробництво. Саме розмір партії деталей впливає на ефективність виробництва в цеху, на підприємстві.

Дрібні партії деталей знижують завантаження устаткування внаслідок великої кількості переналагоджень, вони погіршують такі показники роботи, як продуктивність праці, собівартість продукції, але одночасно знижують розміри незавершеного виробництва та потребу у виробничих площах для його зберігання. Великі партії деталей, наприклад, ті, що дорівнюють місячній програмі, дозволяють налагодити ритмічність виробництва, підвищити завантаження устаткування, скоротити час на його переналагодження, підвищити продуктивність праці, поліпшити якість, знизити собівартість продукції. Разом з тим великі партії збільшують залишки незавершеного виробництва, подовжують виробничий цикл, вимагають більших виробничих площ для зберігання незавершеного виробництва. Тому треба запускати у виробництво не мінімальний і не максимальний розміри партій деталей, а оптимальний розмір. Тільки така партія дозволить цеху, підприємству знизити поточні виробничі витрати.

Важливим фактором, що впливає на оптимальний розмір партії деталей, а отже, на підвищення ефективності виробництва, є трудомісткість виготовлення деталей. Існує наступна залежність між розміром партії та трудомісткістю її виготовлення: чим вище трудомісткість, тим менший повинен бути розмір партії деталей, що запускається у виробництво, тому що велика партія значно збільшує тривалість виробничого циклу, розмір незавершеного виробництва, а отже, "заморожуються" значні матеріальні та фінансові ресурси підприємства.

Розмір партії повинен враховувати громіздкість і матеріаломісткість деталей, тому що ефективність виробництва значною мірою залежить від наявного складу транспортних засобів на підприємстві, їхньої вантажопідйомності. Висока матеріаломісткість деталей приводить до відволікання значних фінансових коштів підприємства, а отже, до вповільнення оборотності оборотних коштів, що в умовах ринкової економіки означає погіршення фінансового стану та стійкості підприємства.

Технологічний процес виготовлення ряду деталей передбачає виконання одних-двох операцій на дуже дорогому, надточному (прецизійному) устаткуванні, переналагодження якого вимагає величезних витрат часу та коштів. У цьому випадку зниження загальних витрат на виробництво можливе лише при високому коефіцієнті завантаження такого устаткування за рахунок збільшення розміру партії деталей, що запускається у виробництво.

На оптимальний розмір партії деталей можуть впливати ще ряд умов виробництва, характерних для конкретного цеху.

Порівняно з потоковим методом партіонний метод організації виробництва має нижчі значення техніко-економічних показників та показників ефективності роботи підприємства, що повєязано, перш за все, із скороченням обсягу випуску продукції та розширенням номенклатури, асортиментів продукції. При партіонному методі організації виробництва зростає частка витрат на оплату праці, збільшуються умовно-постійні витрати на одиницю продукції. Однак треба відзначити, що необхідність використання партіонного методу організації виробництва диктується іншими організаційно-технічними умовами в порівнянні з потоковим виробництвом. Застосування потокового методу організації виробництва в умовах серійного виробництва може призвести до ще більш різкого погіршення техніко-економічних показників роботи підприємства.

Не зважаючи на наведені недоліки є значні резерви підвищення ефективності партіонного методу організації виробництва. Це насамперед резерви підвищення рівномірності виробництва продукції, пропорційності, паралельності, безперервності, спеціалізації виробництва у прямоточності вантажних потоків.

Резерв рівномірності виробництва продукції являє собою додаткову кількість продукції, яку підприємство може одержати при її виготовленні рівними партіями в рівні проміжки часу. Для цього необхідно визначити причини нерівномірної роботи та вжити заходів по підвищенню коефіцієнта рівномірності виробництва продукції. Основними причинами нерівномірної роботи підприємства є: порушення графіка подачі сировини або матеріалів у зв'язку з поганою організацією обслуговування робочих місць, низький рівень організації технологічного процесу, позапланова зупинка устаткування через технічну несправність, зміни попиту, що є властивим для ринкової економіки.

Підвищення рівня рівномірності виробництва приводить до поліпшення використання активної частини основних виробничих фондів, у першу чергу, робочих машин та устаткування.

Резерв підвищення пропорційності при партіонному методі організації виробництва являє собою додатковий обсяг продукції, що підприємство може одержати в результаті усунення диспропорцій у виробничій потужності ділянок, цехів або окремих груп устаткування. Для виявлення рівня пропорційності проводяться розрахунки спряженості (сполученості) ділянок цеху. Наприклад, виробнича потужність цеху – 25 тис. виробів, пропускна здатність фрезерної ділянки цеху – 18 тис. виробів, шліфувальної – 22 тис. виробів, свердлильної – 30 тис. виробів. Коефіцієнт спряженості фрезерної ділянки – 0,72; шліфувального – 0,88; свердлильного – 1,2. Якщо коефіцієнт спряженості менше одиниці, то ділянка є "вузьким місцем" (у наведеному прикладі – це фрезерна та шліфувальна ділянки, тут порушена пропорційність). Якщо коефіцієнт спряженості більше одиниці, то ділянка має зайву виробничу потужність (у наведеному прикладі – це свердлильна ділянка).

Резерв паралельності при партіонному методі організації виробництва визначається виявленням можливості скорочення тривалості виробничого циклу в результаті переходу з послідовного на змішаний або паралельний вид руху предметів праці. Розрахунки показують, що, за інших рівних умов, робочий час виробничого циклу (технологічний цикл) скорочується при змішаному виді руху предметів праці (сполученні виробничих операцій) на 30-40%; при паралельному – на 45-50% у порівнянні з послідовним сполученням операцій. Порівнюючи розрахунковий технологічний цикл при паралельному виді руху предметів праці з фактичним, визначають резерв часу та можливий додатковий випуск продукції. Разом з тим треба враховувати, що перехід на паралельний вид руху предметів праці веде до зниження коефіцієнта завантаження устаткування. Тому поряд з розрахунком додаткової кількості продукції, що підприємство може виготовити в результаті підвищення рівня паралельності, необхідно визначати можливе збільшення собівартості продукції у зв'язку зі зниженням інтенсивності завантаження устаткування.

Для визначення резерву безперервності необхідно підрахувати час перерв, протягом якого предмети праці пролежують між робочими місцями за організаційних причин, у зв'язку з технічними неполадками на виробництві.

Необхідно скорочувати час перерв у результаті пролежування партії деталей через серійність виробництва, тобто час очікування початку обробки партії деталей через зайнятість робочого місця обробкою деталей іншого серійного виробу, що виготовляє в цьому ж цеху. Час такого пролежування партії деталей не можна повністю скоротити в умовах партіонного методу організації виробництва (це можливо тільки в умовах потокового методу організації виробництва), але є значні резерви скорочення цих перерв на кожному підприємстві.

Також треба скорочувати час перерв у результаті пролежування деталей через партіонність виробництва (через запуск деталей увиробництво партіями), тобточас очікування закінчення обробки останньої деталі в конкретній партії, тому що тільки після цього вся партія деталей буде подана на інше робоче місце для наступної обробки. Щоб втрати часу пролежування деталей через партіонність були мінімальними, треба запускати у виробництво не мінімальний розмір партії деталей і не максимальний, а оптимальний її розмір.

При просторовому розміщенні виробничих ділянок визначальним є принцип прямоточності. При визначенні резервів прямоточності аналізують шляхи руху деталепотоків. Визначають найкоротший шлях руху різних партій деталей, починаючи від запуску їх у виробництво та закінчуючи випуском готової продукції, що виключає їхні зворотні рухи в процесі виробництва. Отже, треба розробити комплекс заходів щодо компонування взаємозалежних робочих місць, ділянок, цехів, складських та інших служб, що забезпечують самий короткий шлях переміщення партії деталей у просторі. Оптимізація технологічних планувань устаткування в цеху дозволить значно скоротити виробничий цикл, знизити витрати на транспортування та собівартість виготовлення партії продукції.

Ефективність партіонного методу організації виробництва в цілому поступається потоковому. Однак треба відзначити одну перевагу партіонного методу організації виробництва перед потоковим методом організації – порівняльна легкість переходу з виробництва одного на випуск іншого виду продукції, що в умовах високодинамічного ринкового середовища стає одним з найважливіших факторів забезпечення конкурентоспроможності підприємства. Це пояснюється тим, що устаткування на підприємстві при партіонному методі розташовується за видами однотипних верстатів, тому перехід на випуск нових або модернізованих виробів не вимагає технологічного перепланування устаткування в цеху, досить обмежитися його переналагодженням. При потоковому методі організації виробництва устаткування розташоване за ходом технологічного прогресу виготовлення строго певних деталей, тому перехід на випуск нової продукції вимагатиме корінного технологічного перепланування устаткування в цехах заводу, значних витрат коштів та часу. Деталі знову освоюваного виробу, навіть якщо їх виготовляють за колишньою технологією, майже завжди мають іншу послідовність виконання операцій, а отже, необхідне перепланування потокових ліній.