Перспективи функціонування вільних економічних зон на території україни

В Україні проблема створення і функціонування вільних економічних зон набуває все більшої актуальності. В останні роки Уряд нашої країни приділяв велику увагу процесам формування цих зон і, впершу чергу, розробці необхідної нормативної бази по сприянню їх функціонуванню. Необхідно розглянути існуючу нормативну базу і досвід їх діяльності за останні роки, що дасть можливість зробити деякі висновки щодо удосконалення їх діяльності в майбутньому.

Законом України від 13.10.92 «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» визначено правові і економічні основи статусу вільних зон на території України, порядок створення, ліквідації та механізм їх функціонування. За правовою концепцією, утворення вільних економічних зон визначено одним із інструментів державної політики щодо досягнення відкритості економіки України зовнішньому світу, стимулювання міжнародного економічного співробітництва на базі залучення іноземних інвестицій.

Незважаючи на значні зрушення, які відбулися в економічно-правовому полі з моменту прийняття цього Закону, зміни або доповнення до нього не вносилися. А базовий закон про створення та діяльність територій пріоритетного розвитку в чинному законодавстві відсутній.

Нині питання функціонування спеціальних економічних зон та запровадження спеціального режиму інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Україні врегульовано більше ніж 100 різними законодавчими і нормативними актами.

Поряд з окремими регіональними законами про спеціальні економічні зони, починаючи з 1999 року в Україні приймаються законодавчі акти щодо запровадження спеціального режиму інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку і спеціальної інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків. Територією пріоритетного розвитку вважається територія в межах міста, району, на якій склалися несприятливі соціально-економічні умови та з метою створення нових робочих місць запроваджується спеціальний інвестиційний режим у пріоритетних видах економічної діяльності.

Протягом 1998—1999 років на території України створено п'ять вільних економічних зон: «Азов», «Донецьк», «Курортопо-ліс Трускавець», «Славутич», «Яворів», у 2000 році створено вільні економічні зони «Рені», «Порто-франко», «Закарпаття», «Ін-терпорт Ковель», «Порт Крим».

На сьогоднішній день і досі ведуться дискусії щодо доцільності впровадження таких економічних реформ, оскільки Україна перебуває в умовах критично слабкої державної влади.

З одного боку дійсно, в цілому ряді держав СЕЗ досить успішно грають роль стабілізатора депресивних регіонів. Прикладом є РФ, де за допомогою СЕЗ залучаються інвестиції в слаборозвинуті регіони, детально відбираючи суб’єктів, які будуть діяти на її території. Також одним з найважливіших факторів необхідності впровадження СЕЗ є те, що ЄС не підтримує жодних форм заохочення інвестицій, пов’язаних з наданням пільг, а отже увага інвесторів буде спрямована саме на Українські СЕЗ. Багато з визнаних фахівців країни переконані також в тому, що маючи великий брак деякої продукції за допомогою СЕЗ можна отримати їх за пільговими цінами.

З іншого ж боку СЕЗ має і негативні властивості. Однією з них є руйнування конкурентного середовища в країні, що перешкоджає нормальному функціонуванню цінового механізму. Також за даними Мінекономіки в 2002 році сума наданих пільг перевищила суми отриманих на території СЕЗ доходів. Інші ж фахівці говорять про те, що в зонах можуть працювати тільки «обрані», що суперечить принципам діяльності вільної економічної зони. Також підприємства, створені в межах СЕЗ мають розвивати економіку та інфраструктуру країни, а на практиці, на жаль, відбувається лише ухилення від податків. При такому ставленні державного уряду до балансу інтересів інвесторів та самої держави впровадження СЕЗ є небезпечним для самої економіки.

Отже, СЕЗ є дійовим важелем в залучені інвестицій до слаборозвинутих регіонів країни, але ефективність їх діяльності повністю залежить від роботи і ставленні до них державної влади. Таким чином, з огляду на нестабільну політичну ситуацію в країні сьогодні, можна говорити про те, що успішна діяльність СЕЗ стає майже нереальною.