ТОП 10:

Тема 4. Суб’єкти вищої школи



Студентство як активна соціальна група в системі вищого навчального закладу, яка має свою мету, свої специфічні особливості і яка готується до виконання соціальних ролей і функцій інтелігенції; самореалізація студентів у фаховій підготовці як психолого-педагогічна проблема; права і обов’язки студентів; соціальний статус студента: правовий, психологічний, педагогічний аспекти; кризові явища суспільного життя сучасної молоді; питання адаптації першокурсників до умов вищого навчального закладу; робота з обдарованими студентами; специфіка роботи з іноземними студентами, студентами-інвалідами; навчання студентів за кордоном відповідно до проектів по обміну; вдосконалення і розвиток особистісно-професійного потенціалу студентів у процесі самовиховання; культура навчальної роботи студентів; характеристика студентського колективу та шляхи його згуртування; лідер студентського колективу; педагогічні умови самореалізації майбутніх фахівців: а) врахування специфіки роботи вищих навчальних закладів різного профілю підготовки студентів; б) стимулювання, розкриття та реалізації власного потенціалу студентів у навчальній, виховній, громадській, науково-дослідницькій, самоосвітній видах діяльності; в) побудова міжособистісних відносин між викладачем і студентом, між студентами у процесі сумісної діяльності; г) організація студентського самоврядування. Працевлаштування випускників.

Педагогічна професія як засіб професійно-педагогічної самореалізації викладача вищого навчального закладу: особливості, структура та функції педагогічної діяльності викладача вищого навчального закладу; завдання, права та обов’язки викладача вищого навчального закладу; Деонтологічний кодекс педагога; педагогічна культура, її компоненти; мовленнєва культура; ораторське мистецтво викладача; педагогічна техніка, її компоненти; педагогічний такт та авторитет педагога; педагогічне спілкування як взаємодія суб’єктів педагогічного процесу, що здійснюється за допомогою знакових засобів і спрямоване на значущі зміни властивостей, станів, поведінки та особистісно-сенсових утворень суб’єктів; рівні педагогічного спілкування: примітивний, маніпулятивний, стандартизований, діловий, особистісний; стилі педагогічного спілкування: авторитарний, демократичний, ліберальний; самореалізація викладача вищого навчального закладу в різних видах діяльності: навчальній, виховній, громадській, самоосвітній, методичній; аудиторна та позааудиторна робота зі студентами; роль та функції куратора академічної студентської групи; викладач вищого навчального закладу як консультант, який допомагає у виборі студентами навчальних курсів, складанні індивідуальних навчальних планів; підготовка тьюторів, інструкторів, модераторів з метою розкриття внутрішніх ресурсів учасників навчально-виховного процесу у вищій школі.

Магістри, аспіранти, докторанти як науковий потенціал вищого навчального закладу; правила вступу до магістратури, аспірантури, докторантури, права і обов’язки магістрів, аспірантів, докторантів; робота наукового керівника, консультанта магістерської, дисертаційної роботи; етика відносин між керівником і здобувачем у процесі пошукової діяльності.

Змістовий модуль2. Загальні питання педагогіки вищої школи.

Тема 1. Загальні питання педагогіки вищої школи, методологія, методи науково-педагогічних досліджень

Педагогіка вищої школи як наука та мистецтво: мета, завдання, об’єкт, предмет, її категорії ( людина, особистість, індивідуальність, виховання, навчання, освіта, формування, соціалізація); фактори розвитку особистості: індивідуальний розвиток, середовище, організована виховна система; система педагогічних наук, джерела їх розвитку, зв'язок педагогіки вищої школи з іншими науками (акмеологією, андрагогікою, гносеологією, етнопедагогікою, інформатикою, історією педагогіки, математичною статистикою, методиками навчальних дисциплін, педагогічними технологіями, професійною етикою, порівняльною педагогікою, психологією вищої школи, соціальною педагогікою, спеціальною педагогікою (дефектологією), соціологією, філософією).

Цілісний педагогічний процес у вищій школі як спеціально організована взаємодія суб’єктів навчально-виховної діяльності, спрямованої на цілісний особистісно-професійний розвиток особистості тих, хто виховує і навчає, та тих, хто виховується і навчається; компоненти педагогічного процесу (мотиваційно-цільовий, змістово-процесуальний, оцінювально-результативний).

Педагогічна взаємодія суб’єктів педагогічного процесу у ВНЗ (сутність педагогічної взаємодії, педагогічне спілкування як форма взаємодії викладача і студентів, міжособистісні відносини як результат педагогічної взаємодії, сумісна діяльність викладачів і студентів як спосіб реалізації педагогічної взаємодії).

Методологія педагогіки вищої школи як вчення про структуру, логічну організацію, вимоги, методи (прийоми), форми, засоби забезпечення педагогічної діяльності у вищому навчальному закладі різного профілю на філософському, загальнонауковому, конкретно-науковому рівнях; характеристика окремих філософських підходів до вивчення педагогічних явищ і процесів у вищій школі (діалектичний матеріалізм, екзистенціалізм, неопозитивізм, неотомізм, педагогічна антропологія, позитивізм, прагматизм); характеристика окремих загальнонаукових підходів до вивчення педагогічних явищ і процесів у вищій школі (системний, особистісно-діяльнісний підходи); характеристика окремих загальнонаукових підходів до вивчення педагогічних явищ і процесів у вищій школі (акмеологічний, аксіологічний, гендерний, герменевтичний, гуманістичний, компетентнісний, персоналізований, ресурсний, синергетичний).

Методи науково-педагогічних досліджень як упорядкована сукупність прийомів, процедур і операцій емпіричного й теоретичного пізнання та вивчення явищ і процесів педагогічної дійсності з метою досягнення поставленої наукової мети; теоретичні методи (вивчення та узагальнення масового та індивідуального досвіду, зокрема й педагогічного, аналіз наукової (психолого-педагогічної та іншої) літератури, архівних матеріалів, документації, продуктів діяльності людини, аналіз понятійно-термінологічної системи, аналогії, які основані на спільності фундаментальних законів діалектики для процесів природи, побудова гіпотез, уявного педагогічного експерименту, прогнозування, моделювання), емпіричні методи (спостереження (лабораторні й польові), самоспостереження, бесіда, інтерв’ю, проективні методики, анкетування, соціометрія, метод рейтингу, педагогічне тестування, педагогічний консиліум, педагогічний експеримент (глобальний, локальний, мікро-експеримент, пілотажний, природний і лабораторний), науково-педагогічна експедиція), методи математичної статистики (критерій Стьюдента).

Експеримент як метод дослідження, в процесі якого створюються умови для з’ясування залежності між педагогічними засобами і результатами їх використання, його етапи (констатувальний, формувальний, контрольний), складання плану організації, проведення, оформлення результатів експерименту.







Последнее изменение этой страницы: 2017-02-08; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.226.209.201 (0.005 с.)