ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Структура звіту про виробничу практику



- Звіт з практики складається згідно з графіком проходження практики і повинен містити такі розділи:

· загальні відомості про підприємство;

· організаційна структура управління бухгалтерською службою та її функції.

· методичне та інформаційне забезпечення обліку;

· організація бухгалтерського обліку.

У РОЗДІЛІ 1 “Загальні відомості про підприємство”слід розглянути характеристику підприємства за такими параметрами:

1.1. Час заснування та основні етапи розвитку.

1.2. Правовий статус, форма власності та види діяльності згідно зі статутом підприємства.

1.3. Планово-економічна та фінансова діяльність підприємства.

У РОЗДІЛІ 2 “ Організаційна структура та функції бухгалтерської служби, планово-економічного відділу, відділу організації праці та заробітної плати”:

2.1. Досліджується організаційна структура та функції кожного структурного підрозділу (посадові інструкції, структура розподілу обов’язків).

2.2. Встановлюються функціональні зв’язки, які існують між підрозділами та органами управління.

У РОЗДІЛІ 3 “Методичне та інформаційне забезпечення структурних підрозділів” необхідно висвітлити наступні питання:

3.1. Перелік основних нормативних документів (закони, укази, положення тощо), якими користуються на підприємстві для ведення бухгалтерського обліку.

3.2. Організація технологічного процесу обробки інформації та форма ведення бухгалтерського обліку (автоматизована, журнальна, меморіально-ордерна, журнально-ордерна, спрощена).

У РОЗДІЛІ 4 “Організація бухгалтерського обліку”необхідно висвітлити наступні питання:

4.1. Ознайомлення з первинними і зведеними касовими документами (прибутковими і видатковими касовими ордерами, їх реєстром та касовою книгою) і вивчення особливостей їх складання.

4.2. Ознайомлення з первинними банківськими документами (платіжними дорученнями, об’явками на внесення готівки в банк, чеками, банківськими виписками) і вивчення особливостей їх складання.

4.3. Ознайомлення з первинними документами для обліку наявності і руху основних засобів (актами приймання – передачі (внутрішнього переміщення), актами списання, інвентарними картками та інвентарними описами ) і вивчення особливостей їх заповнення.

4.4. Ознайомлення з первинними документами для обліку товарно-матеріальних цінностей (накладними, лімітно-забірними картками, відомостями на відпуск матеріалів, оборотно-сальдовими відомостями і т.д. ) і вивчення особливостей їх заповнення.

4.5. Ознайомлення з особливостями оподаткування підприємств:

4.5.1. Вивчення законодавчої бази з оподаткування різних видів діяльності підприємств

4.5.2. Ознайомлення з основними загальнодержавними та місцевими податками.

4.5.3. Особливості нарахування податків: база оподаткування, ставка, терміни сплати:

- прямих податків (податок та прибуток, податок на доходи фізичних осіб, єдиний податок);

- непрямих податків ( ПДВ ).

4.6. Ознайомлення з первинними документами для обліку праці та заробітної плати (табель відпрацьованого часу, відомість нарахування заробітної плати, платіжна відомість).

4.6.1. Ознайомлення з особливостями складання табеля обліку робочого часу

4.6.2. Вивчення законодавчої бази для нарахування заробітної плати, утримань із неї та нарахувань на фонд оплати праці та податку на доходи фізичних осіб (див. п. 4.5.3.).

4.6.3. Ознайомлення з відомостями нарахування заробітної плати (книгою обліку нарахування заробітної плати) та відомістю нарахування та утримання єдиного соціального внеску.

4.7. Ознайомлення зі звітністю підприємства.

4.7.1. Ознайомлення з фінансовими звітами (Баланс, Звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал)

4.7.2. Ознайомлення із податковою звітністю (Звіт 1 ДФ, комунальний податок, декларація по податку на прибуток, декларація по ПДВ, звіти залежно від специфіки підприємства: розрахунок податку на землю та інші).

 

2.7. Оформлення звіту про практику[1]

Звіт оформляється, як правило, за допомогою комп’ютера на одній стороні аркуша білого паперу формату А-4 (210´297 мм) через 1,5 комп’ютерних інтервали до тридцяти рядків на сторінці, 14-го розміру комп’ютерного шрифту. На кожному аркуші повинні бути поля таких розмірів: ліворуч, зверху та знизу – не менше 20 мм, праворуч – не менше 10 мм. Шрифт друку повинен бути чітким, чорного кольору. Щільність тексту має бути однаковою. Якщо у текст вписуються від руки іншомовні слова, формули, умовні знаки, то їх треба вписувати чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту повинна наближатись до щільності основного тексту.

Друкарські помилки, описки чи графічні нечіткості, виявлені у процесі оформлення роботи, можна виправляти охайним підчищенням чи за допомогою коректора і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту (фрагменту малюнка) тим самим кольором, яким написаний текст.

Заголовки структурних частин роботи «ЗМІСТ», «ВСТУП», «ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОРГАНІЗАЦІЇ» та інші, включаючи «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ», «ДОДАТКИ» (якщо такі є) друкують великими літерами симетрично до тексту. Кожну структурну частину треба починати з нової сторінки.

Тексти розділів можуть складатись з підрозділів. Заголовки підрозділів друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапка у кінці заголовка не ставиться.

Якщо підрозділи містять пункти, то заголовки цих пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці у підбір до тексту. У кінці заголовка, надрукованого у підбір до тексту, ставиться крапка.

Якщо заголовок складається з двох чи більше речень, то їх розділяють крапкою. Заголовки чи слова у них не підкреслюються і слова при переносах не розбиваються.

Відстань між заголовками (за винятком заголовка пункту) і подальшим текстом має дорівнювати трьом міжрядковим інтервалам, а відстань між заголовком і останнім рядком попереднього тексту (для тих випадків, коли кінець одного і початок другого підрозділу розташовується на одній сторінці) - чотирьом міжрядковим інтервалам.

Нумерація. Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць, формул подається арабськими цифрами без знака №.

Нумерація сторінок має бути наскрізною, причому першою сторінкою є титульний аркуш, але на ньому номер сторінки не ставиться. Сторінки з додатками і списком літератури включаються у наскрізну нумерацію. Номер сторінки проставляється у правому верхньому кутку сторінки без будь яких знаків, тобто без крапки у кінці, без виділення рисками, дужками тощо.

Номер розділу ставиться після слова «Розділ», наприклад, «Розділ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА ВАТ «ЛЬВІВСЬКИЙ АВТОБУСНИЙ ЗАВОД».

Підрозділи нумеруються у межах розділу. Номер підрозділу складається із номера розділу та свого порядкового номера, розділених крапкою. У кінці також ставиться крапка, наприклад, «2.1.» (перший підрозділ (параграф) другого розділу). Пункти нумеруються арабськими цифрами у межах кожного підрозділу. Номер пункту має складатися із номера розділу, підрозділу і пункту (свого порядкового номера), розділених крапками. У кінці номера пункту також ставиться крапка, наприклад, «2.1.3.» (третій пункт першого підрозділу другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка. Номери підрозділів і пунктів ставляться на їх початку, номер пункту – на початку першого рядка абзацу, яким розпочинається відповідний пункт. Цифра номера пункту не повинна виступати за межі абзацу.

Якщо пункти міститимуть підпункти, то їх нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

Примітка. Структурні частини «ЗМІСТ», «ВСТУП» «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ», «ДОДАТКИ» не нумеруються. Якщо жоден з розділів у звіті не буде містити підрозділів, то слово «Розділ» можна не писати, а просто нумерувати структурні частини, починаючи з характеристики організації, наприклад, «1. ХАРАКТЕРИСТИКА ВАТ «ЛЬВІВСЬКИЙ АВТОБУСНИЙ ЗАВОД».

Оформлення ілюстрацій (рисунків). Ілюстрації (фотографії, схеми, креслення, графіки тощо) називаються рисунками, які нумеруються послідовно у межах розділу або наскрізно (якщо рисунків не багато) арабськими цифрами. Якщо рисунків багато, то номер рисунка має складатися із номера розділу і порядкового номера рисунка, розділених крапкою, наприклад, «Рис.1.2.» (другий рисунок першого розділу), а далі йде назва рисунка. При посиланні на рисунок перший раз необхідно вписувати його повний номер, наприклад, «(рис.1.2)». Подальші посилання на рисунки виконуються разом із скороченим словом «дивись», наприклад «(див.рис.1.2)». Рисунки мають розташовуватись одразу після посилання на них у тексті. Якщо на певній сторінці немає місця, то їх необхідно розташувати на наступній сторінці. Рисунки розташовують у зручній для ознайомлення формі тобто, щоб для вивчення цього рисунка сторінку не треба було повертати, а якщо повертати, то за годинниковою стрілкою. Номер рисунка, його назва і пояснювальні підписи розміщуються послідовно під рисунком.

Оформлення таблиць. Таблиці у роботі нумеруються послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. У правому верхньому куті курсивом пишеться слово «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці складається із номера розділу і порядкового номера таблиці, розділених крапкою, у кінці номера таблиці крапка не ставиться наприклад «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу). При посиланні на таблицю вказують її повний номер, а слово «Таблиця» пишуть у скороченому вигляді, наприклад, «(табл.1.2)». Якщо у роботі тільки одна таблиця, то її не нумерують і слово «Таблиця» не пишуть.

Під словом «Таблиця» розміщується заголовок таблиці симетрично до форми таблиці. Слово «Таблиця» і заголовок починаються з прописної букви. Назва не підкреслюється.

Таблиці потрібно розташовувати після першої згадки її у тексті так, щоб її зручно було розглядати без повороту сторінки або з поворотом її за годинниковою стрілкою. Якщо на даній сторінці немає місця, то таблиці розташовують на наступній сторінці у зручній для ознайомлення формі.

При переносі таблиці на наступну сторінку нумерацію колонок необхідно повторити, а над нею розмістити слова «Продовження табл.» із зазначенням її номера, наприклад, «Продовження табл.1.2».

Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш, при цьому назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою у межах одної сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то у першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її шапку, в другому випадку – першу колонку.

Заголовки граф таблиці пишуться з великої букви, підзаголовки граф – з малої, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великої, якщо вони мають самостійне значення. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу «№ з/п» (номер за порядком) у таблицю включати не потрібно (крім випадків, коли на рядок таблиці є посилання у тексті). Якщо текст, який повторюється у графі таблиці складається з одного слова, то його можна замінити лапками; якщо текст повторюється і складається з двох чи більше слів, то при першому повторенні його замінюють на слова «Те ж», а далі - лапками. Замість цифр, марок, знаків, букв, математичних символів лапки не допускаються. Якщо числові дані у якомусь рядку таблиці не наводяться, то у ньому ставиться прочерк.

Оформлення формул. Формули в роботі (якщо їх більше одної) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули у розділі, між якими ставиться крапка. Номер формули пишеться біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули (якщо формула велика, то на рівні нижнього рядка формули до якої він відноситься) в круглих дужках, наприклад (2.2) (друга формула другого розділу). Пояснення позначень символів чи числових коефіцієнтів наводиться безпосередньо під формулою у тій послідовності, у якій вони подані у формулі. Це пояснення подається з нового рядка, починаючи зі слова «де», двокрапка після якого не ставиться. Значення кожного символу чи числового коефіцієнта подається з нового рядка. Розмірність одного і того ж параметра у межах роботи має бути однаковою. При посиланні у тексті на формулу, необхідно подати її повний номер у дужках, наприклад, «У формулі (1.2)».

Рівняння і формули виділяються з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка.

Оформлення приміток. Якщо у тексті є необхідність у примітках, в яких вказують довідкові чи пояснювальні дані, то пишеться слово «Примітка» чи «Примітки». Якщо приміток на одному аркуші в одному пункті чи підпункті декілька, то після слова «Примітки» ставиться двокрапку і примітки нумеруються, наприклад:

Примітки:

1. …..

2. …..

3. …..

Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова «Примітка» ставиться крапка.

Оформлення посилань. У роботі (проекті) часто робляться посилання на джерела, матеріали чи окремі результати, які використовуються при розробці проблеми, задачі, розгляді питання та ін. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо цього документа, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг.

Якщо використовуються відомості із джерел документальної інформації чи з великою кількістю сторінок, то у посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дається посилання.

Посилання у тексті роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком їх у списку використаної літератури, виділивши двома квадратними дужками, наприклад, « …у працях [2-5, 8]…» чи [17, с.20-25].

Часто посилання на джерела робиться у виносках. При такому варіанті посилання має відповідати його бібліографічному опису, часто з вказівкою на номери сторінок.

При посиланнях на ілюстрації, таблиці, формули, які розміщені у самому звіті про практику, відповідно вказується: порядковий номер ілюстрації (наприклад, «рис. 2.4»; номер таблиці (наприклад, «…у табл. 1.4»); порядковий номер формули (наприклад, «…у формулі 2.2»). При повторних посилання на ілюстрації та таблиці треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад, «див. рис. 2.4».

Оформлення списку використаної літератури. До цього списку включаються усі використані джерела, які розташовуються за алфавітом або у порядку посилань на них у тексті. Інформація про видання (монографії, підручники, довідники тощо) має включати: прізвище та ініціали автора, назву книги, місце видання, видавництво і рік видання, обсяг у сторінках. Ці дані друкуються у самих виданнях.

Прізвище автора подається у називному відмінку. Якщо є два, три чи чотири автори, то їх прізвища з ініціалами подають у тій послідовності, у якій вони надруковані у книзі; перед прізвищем наступного автора ставлять кому. При наявності більше чотирьох авторів, вказують прізвища з ініціалами тільки перших трьох, а далі пишуть слова «та інші». Назву місця видання необхідно подати повністю у називному відмінку; можна скорочувати назви тільки двох міст: Київ (К.), Москва (М.).

Дані про статтю із періодичного видання мають вказувати: прізвище та ініціали автора, заголовок статті, назву видання (журналу), назву серії (якщо така є), рік випуску, номер видання (журналу), сторінки, на яких розміщена стаття. Заголовок статті подається у тому вигляді, як вказано у періодичному виданні. Назву серії пишуть після скороченого слова «сер». Номери сторінок, на яких розміщена стаття, розділяють рискою, наприклад, с.32-39.

Оформлення додатків. Додатки оформляються як продовження звіту на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини (книги), розміщуючи їх у порядку посилань у тексті роботи. Кожний додаток починається з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими буквами з першої прописної симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими буквами з першої великої друкується слово “Додаток …” і велика літера української абетки, наприклад, «ДОДАТОК А», «ДОДАТОК Б». Додатки слід позначати послідовно відповідно до букв алфавіту, за винятком букв Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Один додаток позначається як додаток А.

Текст кожного додатка може поділятись на розділи та підрозділи, які нумеруються у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатка А; В.3.1. – підрозділ перший третього розділу додатка В. Ілюстрації, таблиці і формули у додатках нумеруються у межах кожного додатка, наприклад: рис. А.1.2. – другий рисунок першого розділу додатка А; формула (В.1) – перша формула додатка В.

При оформленні додатків окремою частиною (книгою) на титульному аркуші роботи під її назвою друкують великими буквами слово «ДОДАТКИ».

 

Додаток А





Последнее изменение этой страницы: 2017-02-17; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.232.96.22 (0.013 с.)