Тема 1. Європейська конвенція про захист прав людини та основоположних свобод: загальна характеристика

 

Iсторико-правові аспекти становлення прав людини у світі та в Україні Утвердження інституту омбудсмана у світі. Європейська гуманітарна юстиція. Європейська Конвенція про захист прав людини та основних свобод. Європейська комісія з прав людини.

Роль і значення теми для майбутньої професійної діяльності:

Розгляд цієї теми має велике значення у формуванні майбутнього фахівця юриста, оскільки проблеми захисту прав і свобод людини існують вже не одне десятиліття. Разом з демографічними, екологічними, енергетичними та іншими цю категорію проблем цивілізоване людство поставило у розряд глобальних, вимагаючих першочергового розв’язання. Чому? Намагання не лише продекларувати права і свободи людини, але й забезпечити їх виконання: це – одне з досягнень цивілізації чи просто інстинкт самозбереження? Як би там не було, ця справа благородна і вимагає відповідного до себе ставлення.

За яких необхідних умов може бути забезпечено реалізацію та захист прав і свобод людини? На думку деяких вчених, чи не єдиним (бо всі інші не мають такої значущості, не є настільки вирішальними) чинником, що реально цьому сприяє, є режим демократії. І нехай доказом на користь цього буде хоча б вислів класика про те, що демократія – це не лише влада більшості, це, перш за все, захист меншості.

Україна, поставши 1991 року на шляху демократії, цілеспрямовано прямує до досягнення міжнародних рівнів у сфері захисту прав і свобод людини. Вже 12 вересня 1991 року Законом “Про правонаступництво” Україна гарантувала “забезпечення прав людини кожному громадянину України незалежно від національної належності та інших ознак відповідно до міжнародно-правових актів про права людини”. 1996 року, “дбаючи про забезпечення прав і свобод людини…” (Преамбула), Верховна Рада України прийняла Конституцію України, яка визнає людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпеку найвищою соціальною цінністю в Українській державі. Правам і свободам в Конституції присвячений Другий розділ, статті якого складають чверть від кількості статей всієї Конституції і майже відтворюють у національному законодавстві Загальну Декларацію прав людини, що є красномовним свідоцтвом того, яке значення віддає Україна правам і свободам.

Міжнародно-правовим нормам в українській правовій системі віддається перевага перед національними (ст. 9 Конституції України). Це обумовлює існування наднаціональної системи захисту прав і свобод людини, однією з підсистем якої є дієвий правозахисний механізм передбачений Європейською Конвенцією про захист прав людини й основних свобод. Доречі, ця Конвенція – чи не єдиний міжнародний документ, що не тільки закріплює права людини, а й створює систему їх захисту. Тому її цінність є не стільки у фіксації прав та свобод, скільки у створенні механізму їх імплементації, сутність якого полягає у виникненні на європейському просторі особливого органу – Європейського Суду з прав людини.

Крім того, Європейська Конвенція з прав людини є не тільки міжнародно-правовим інструментом в галузі прав людини, що має на меті захист широкого спектра громадянських і політичних прав особи, разом з тим вона є договором, юридично обов’язковим для Високих Договірних Сторін, який встановлює систему контролю за здійсненням прав людини в межах країни-члена Ради Європи, якою є й Україна.

Україна є державою європейської орієнтації, тому її вступ до Євросоюзу – стратегічна мета зовнішньої політики. Тут же слід зазначити, що вступу всіх нинішніх країн-членів Євросоюзу передувало їх членство у Раді Європи, а останньому – ратифікація Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Ключові поняття: конвенційні норми, класифікація конвенційних норм. протоколи до Конвенції, ієрархія прав, абсолютні права, права, що відносяться до відправлення правосуддя, права з внутрішніми обмеженнями, баланс прав, катування, нелюдське поводження, моральна та фізична недоторканність, обвинувачення, суб’єкт кримінального обвинувачення, ефективність прав, якість закону, приватне життя, рівність можливостей, права і свободи людини, право на життя, заборона катувань, заборона рабства, право на свободу та особисту недоторканність, право на справедливий судовий розгляд, право на повагу до приватного і сімейного життя, свобода думки, совісті і віросповідання, свобода виявлення поглядів, свобода зібрань та об’єднання, право на шлюб, право на ефективний засіб правового захисту, заборона дискримінації, право на вільне володіння майном, право на освіту, право на вільні вибори, свобода пересування.

Обсяг знань, вмінь студента після вивчення теми

Після вивчення даної теми студенти повинні:

знати визначення таких понять, як конвенційні норми, класифікація конвенційних норм. протоколи до Конвенції, ієрархія прав, абсолютні права, права, що відносяться до відправлення правосуддя, права з внутрішніми обмеженнями, баланс прав, катування, нелюдське поводження, моральна та фізична недоторканність, обвинувачення, суб’єкт кримінального обвинувачення, ефективність прав, якість закону, приватне життя, рівність можливостей, права і свободи людини, право на життя, заборона катувань, заборона рабства, право на свободу та особисту недоторканність, право на справедливий судовий розгляд, право на повагу до приватного і сімейного життя, свобода думки, совісті і віросповідання, свобода виявлення поглядів, свобода зібрань та об’єднання, право на шлюб, право на ефективний засіб правового захисту, заборона дискримінації, право на вільне володіння майном, право на освіту, право на вільні вибори, свобода пересування;

вміти надавати класифікацію організаційно-правовим та матеріально-правовим нормам, розкривати процедурні гарантії, що стосуються вислання іноземців, право на оскарження у кримінальних справах, відшкодування за судову помилку, право не бути притягнутим до суду або покараним двічі, рівність чоловіка та жінки.