Тип уроку: консультація (дистанційний урок)

Дата уроку: 08.12.2016 р.

Тип уроку: консультація (дистанційний урок)

Квазари

На початку 60-х років XX століття були відкриті надпотужні радіоджерела. Спочатку вчені називали їх «квазізоряними радіоджерелами». Згодом кількість виявлених подібних об'єктів зросла, і громіздку назву змінили на квазар (скорочено від англійського quasi-stellar radio source). Учених вразили значні швидкості (0,92-0,97 с), з якими згідно з ефектом Допплера, віддаляються квазари. Відповідно, за законом Хаббла, відстані до квазарів сягають 3680-3880 Мпк. У багатьох квазарів виявлена зміна блиску. У деяких випадках блиск змінюється дуже швидко — протягом доби. Це означає, що розміри квазарів відносно незначні - швидко змінний об'єкт не може бути великим.

Природа квазарів, джерела їхньої енергії дотепер залишаються остаточно не з'ясованими. Імовірно, квазари є ядрами галактик. У 1980-х роках відкриті слабкі туманності, які оточують квазари. У спектрах цих туманних об'єктів виявлені такі ж червоні зміщення, як і у самих квазарів. На думку вчених, ці туманні плями — галактики, центрами яких є квазари.

 

Космологічні моделі.

 

Космологія — наука про Всесвіт у цілому, про найзагальніші закони його будови і розвитку. Сучасна космологія ґрунтується на створеній А. Ейнштейном (1916 р.) загальній теорії відносності (ЗТВ), в якій було встановлено, що:

Розвиток і подальша доля Всесвіту значною мірою залежать від значення середньої густини речовини, яка його заповнює. Особливу роль має значення критичної густини речовини.

Якщо р > 10^-29 г/см³, то розширення Всесвіту рано чи пізно зупиниться і зміниться його стисненням. У такій моделі Всесвіт пульсує; досягнувши найбільших розмірів, знову стискається і відбувається черговий Великий вибух.

Якщо р < 10^-29 г/см³, то Всесвіт відкритий, нескінченний, і його розширення буде тривати вічно. Це означає поступову загибель Всесвіту внаслідок вичерпання енергії (охолодження).

 

Проблема «прихованої маси».

Астрономами виявлено нерівномірність заповнення речовиною найближчого до нас простору.

У великих масштабах Всесвіт однорідний, і значення середньої густини речовини у ньому - це один із найважливіших параметрів. Середня густина усієї видимої речовини - зір, пилу, газу, а також випромінювання - не перевищує 10% критичної густини.

Окрім речовини, яка спостерігається, у Всесвіті наявна загадкова «прихована» або темна речовина, яка нічим не проявляє себе, крім гравітації. Її маса у багато разів перевищує масу видимої речовини. Останніми роками астрономи отримали цілий ряд прямих вказівок на те, що в основному саме ця темна речовина заповнює Всесвіт. Можливо, це поки що не відкриті елементарні частинки, а можливо, вакуум має такі властивості, що робить свій внесок у повну густину матерії. Це якнайважливіше космологічне питання досі залишається відкритим.

 

Проблема горизонту.

Час, що називається віком Всесвіту, залежно від прийнятого значення сталої Габбла виявляється близьким до 12-15 млрд років.

Оскільки швидкість світла с має скінченне значення, то і розмір спостережуваного Всесвіту - також скінченна величина. На сьогодні за значення сталої Габбла Н = 75 км / (с • Мпк) габблівський радіус становить 4 000 Мпк.

Але поняття радіуса Всесвіту досить умовне: реальний Всесвіт безмежний і ніде не закінчується. Якщо спостерігач буде рухатись, то його спостережуваний «горизонт» буде відсуватися все далі й далі. Через скінченність швидкості світла величина червоного зміщення у спектрі далекої галактики є водночас і мірою віддалі до неї, і мірою часу, який минув відтоді, коли вона випустила той сигнал, що ми зараз сприймаємо.

Спостерігаючи все віддаленіші галактики, ми зазираємо у їхнє минуле, бо бачимо їх такими, якими вони були мільйони й мільярди років тому.

Якби атоми були більші і масивніші, то вони втратили б стабільність.

Якби сила гравітації була дещо сильнішим чи слабшим, то Всесвіт давно пережила би колапс або настільки швидко розширилася, що такі зірки, як Сонце, просто не встигли б зародитися або термін їх життя не перевищив би мільйона років.

Якби сильна взаємодія, що скріпляє атомні ядра, було на кілька відсотків слабкіше або сильніше, то процес термоядерної реакції в надрах зірок припинився б і не відбувся синтез важких елементів, не утворився вуглець - основа всієї відомої нам життя, а, можливо, не виникло взагалі ніяких зірок.

Антропний принцип.

Філософська основа космології — антропний принцип (від грец. антропос — людина): «Ми спостерігаємо Всесвіт таким, яким ми його бачимо, бо ми існуємо». Тобто, може десь у космосі існують світи з іншими параметрами, але там немає розумних істот, які могли б описати своє буття і передати цю інформацію з минулого в майбутнє.

 

Цивілізація може закінчити життя самогубством через атомну війну. Події останніх років показують, що така загроза існує, поки атомна зброя поширюється серед держав, які не спроможні її належним чином контролювати.

Недостатність питної води.

Дата уроку: 08.12.2016 р.

Тип уроку: консультація (дистанційний урок)

Квазари

На початку 60-х років XX століття були відкриті надпотужні радіоджерела. Спочатку вчені називали їх «квазізоряними радіоджерелами». Згодом кількість виявлених подібних об'єктів зросла, і громіздку назву змінили на квазар (скорочено від англійського quasi-stellar radio source). Учених вразили значні швидкості (0,92-0,97 с), з якими згідно з ефектом Допплера, віддаляються квазари. Відповідно, за законом Хаббла, відстані до квазарів сягають 3680-3880 Мпк. У багатьох квазарів виявлена зміна блиску. У деяких випадках блиск змінюється дуже швидко — протягом доби. Це означає, що розміри квазарів відносно незначні - швидко змінний об'єкт не може бути великим.

Природа квазарів, джерела їхньої енергії дотепер залишаються остаточно не з'ясованими. Імовірно, квазари є ядрами галактик. У 1980-х роках відкриті слабкі туманності, які оточують квазари. У спектрах цих туманних об'єктів виявлені такі ж червоні зміщення, як і у самих квазарів. На думку вчених, ці туманні плями — галактики, центрами яких є квазари.

 

Космологічні моделі.

 

Космологія — наука про Всесвіт у цілому, про найзагальніші закони його будови і розвитку. Сучасна космологія ґрунтується на створеній А. Ейнштейном (1916 р.) загальній теорії відносності (ЗТВ), в якій було встановлено, що: