Класифікація об'єктів культурної спадщини за типами

а) споруди (витвори) та визначні місця;

б) комплекси (ансамблі) та визначні місця;

в) споруди (витвори), комплекси (ансамблі) та нерухомі об'єкти культурної спадщини;

г) споруди (витвори), комплекси (ансамблі) та визначні місця.

 

За видами об'єкти культурної спадщини поділяються на

а) археологічні, історичні, об'єкти монументального мистецтва та об'єкти науки і техніки;

б) історичні, об'єкти монументального мистецтва, об'єкти архітектури та містобудування, об'єкти садово-паркового мистецтва та об'єкти науки і техніки

в) археологічні, історичні, об'єкти монументального мистецтва, об'єкти архітектури та містобудування, об'єкти садово-паркового мистецтва, ландшафтно-природні території та об'єкти науки і техніки;

г) об'єкти садово-паркового мистецтва, ландшафтно-природні території та об'єкти науки і техніки.

 

9. До кращих твердинь (замків) Волині відносять

а) Луцький, Любомильський й Олицький;

б) Одеський, Підгорецький і Золочівський;

в) Поморянський, Свіржський та Старосільський;

г) Луцький й Олицький.

 

До туристично найбільш загосподарьованих замків Львівщини відносять

а) Одеський, Підгорецький і Золочівський;

б) Луцький, Любомильський й Олицький;

в) Одеський, Підгорецький, Золочівський, Поморянський, Свіржський та Старосільський;

г) Поморянський, Свіржський та Старосільський.

 

ТЕМА 7. СПЕЛІОТУРИСТИЧНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ

“…Печери… По-різному називають їх люди: підземна казка, світ чудес, восьме диво… Та в кожному випадку – це частинка рідної землі, унікальний, неповторний дивосвіт, який ми повинні вивчати і оберігати...”

Радзієвський В.О.

АНОТАЦІЯ:

Тема присвячується характеристиці основних видів печер за походженням; характеристиці печер України як пам’ятків природи; розгляду етапів розвитку спелеології в Україні; вивченню напрямів розвитку спелеотуризму в Україні; історії вивчення печер України; напрямів використання печер в рекреаційних цілях.

 

НАВЧАЛЬНІ ЗАВДАННЯ:

· дослідити історію вивчення печер України;

· вивчити печери України як пам’ятки природи;

· зробити аналіз використання печер в рекреаційних цілях.

 

ФОРМИ КОНТРОЛЮ:

1.Тестування.

2.Усне опитування.

 

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТЕМИ:

Печери – характеристика та основні види за походженням

Термін " спелеологія " (від гр. " спелеон " — печера) запропонував у 1890 р. французький археолог Емель Рів'єр. Зміст цього поняття весь час змінювався.

Під спелеологією нині розуміють одну з наук про Землю, що вивчає походження, розвиток, геологічні, гідрогеологічні та мікрокліматичні особливості печер, їх сучасну і древню фауну, технічні прийоми проникнення під землю і роботи в підземних умовах.

Печера — це геологічний об'єкт у вигляді порожнини або порожнин у верхньому шарі земної кори, які мають один або кілька отворів на поверхні.

Найбільш вживаними у спелеологів є такі терміни:

Печера - це порожнина в літосфері, довжина якої більше найбільшого розміру (ширини або висоти) входу.

Якщо навпаки - то дана порожнина називається гротом.

Якщо порожнина розташована вертикально - то неї називають колодязем (до 20 м глибини) або шахтою (глибше).

Глибина печери - перепад висот між входом і нижньою крапкою порожнини.

Довжина печери - сумарна довжина всіх прохідних ходів.

“Лази” - вузькі, але довгі ділянки порожнин.

“Зали” - великі порожнини з високим зводом, відділені від сусідніх ділянок лазами.

“Каміни” - вертикальні ділянки порожнин.

“Сифони” - ділянки, заповнені водою.

“Галереї” – горизонтальні відносно прямі печери.

все це частини порожнин. Оскільки багато порожнин переходять одна в іншу - то говорять також про печерні системи (або системи підземель), що включають до себе зв'язані переходами шахти, гроти та ін.

Як же вони утворюються?

На це питання існує дві відповіді: або в результаті просочування води, що роками руйнує гірську породу, або від постійних руйнівних ударів хвиль об прибережні скелі.

Деякі гірськи печери почали створюватися 60 000 000 років тому. Лили дощі, розливалися ріки, і монолітні гори повільно руйнувалися. Дощі постійно капали на гори, і на них почали з'являтися тріщини. А дощі продовжували лити. Вода струменіла, збільшуючи тріщини. Вона знаходила нові щілини в моноліті. Тріщини розширювалися до тунелів. Тунелі перехрещувалися, виникали ніші. Через мільйони років печери прийняли свою форму. А вода робила печери усе більше й більше.

Морські печери виникли під впливом хвиль, що плещуться об кам'яні стрімчаки уздовж узбережжя. Хвилі розчиняли стрімчаки. Вони руйнувалися також галькою й дрібним піском, що підточуються рік у рік.