Тема 1. 1. Категорійно-понятійний аппарат з безпеки життєдіяльності.

1. Мета та завдання курсу БЖД.*

2.Поняття і визначення, що використовують в БЖД. *

3. Поняття небезпеки і ризику.**

4. Аксіоми безпеки життєдіяльності. Системний підхід у БЖД. **

5. Сучасні проблеми життєдіяльності.*

 

1.Безпека життєдіяльності – це складна категорія, яка охоплює життя і діяльність людини у взаємодії з довкіллям (природним і штучним).

Завдання вивчення дисципліни «Безпека життєдіяльності» передбачає опанування знаннями, вміннями та навичками вирішувати професійні завдання з обов’язковим урахуванням галузевих вимог щодо забезпечення безпеки персоналу та захисту населення в небезпечних та надзвичайних ситуаціях і формування мотивації щодо посилення особистої відповідальності за забезпечення гарантованого рівня безпеки функціонування об’єктів галузі, матеріальних та культурних цінностей в межах науково-обґрунтованих критеріїв прийнятного ризику.

Мета вивчення дисципліни полягає у набутті студентом базових знань для здійснення професійної діяльності з урахуванням ризику виникнення техногенних аварій і природних небезпек, які можуть спричинити надзвичайні ситуації та привести до несприятливих наслідків; формування у студентів відповідальності за особисту та колективну безпеку.

Головна мета безпеки життєдіяльності полягає у тому, щоб сформувати в людини свідоме та відповідальне ставлення до питань особистої безпеки й безпеки тих, хто її оточує. Навчити людину розпізнавати й оцінювати потенційні небезпеки, визначати шлях надійного захисту від них, уміти надавати допомогу в разі потреби собі та іншим, а також оперативно ліквідовувати наслідки прояву небезпек у різноманітних сферах людської діяльності.

2. Безпека життєдіяльності як наука розглядає проблеми охорони здоров’я і безпеки людини у навколишньому середовищі, виявляє небезпечні та шкідливі чинники, розробляє методи і способи захисту людини шляхом зниження небезпечних і шкідливих чинників до допустимих значень, розробляє способи ліквідації наслідків небезпечних і надзвичайних ситуацій.

Актуальність проблем БЖД в теперішній час визначається рядом причин:

- порушення екологічної рівноваги природного середовища внаслідок надмірного антропогенного навантаження на біосферу;

- зростання числа техногенних аварій і катастроф при взаємодії людини зі складними технічними системами;

- соціально-політична напруженість у суспільстві.

Основна мета безпеки життєдіяльності - навчити людину розпізнавати й оцінювати потенційні небезпеки, визначати шлях надійного захисту від них, уміти надавати допомогу в разі потреби собі та іншим, а також оперативно ліквідовувати наслідки прояву небезпек у різноманітних сферах людської діяльності.

Безпека життєдіяльності – стан діяльності, при якому з визначеною ймовірністю виключений прояв небезпеки як у виробничій, так і невиробничій сфері з урахуванням взаємного впливу навколишнього середовища, людини та суспільства.

Безпека - це стан, у якому небезпека та умови, які ведуть до фізичного, психологічного або матеріального збитку, контролюються з метою забезпечення здоров’я і добробуту індивідів та суспільства. Але безпека не визначається як повна відсутність небезпеки, а їх контроль, щоб захистити здоров’я і добробут індивідів та суспільства.

Небезпека –це явища, об’єкти, процеси, що за певних умов і в певний час здатні завдавати шкоди здоров’ю або життю людини, як відразу так і в майбутньому, тобто викликати небажані наслідки.

Потенційна небезпека – це така небезпека, яка має неявний характер і проявляється в умовах, які важко передбачити.

Ризик - це критерій реалізації небезпеки у просторі та часі, а також якісний критерій шкоди.

Умови, за якими небезпека може реалізуватися в подію, називаються небезпечною ситуацією. Ситуацію, за якої проявляється велика можливість виникнення нещасного випадку, прийнято називати небезпечною або аварійною, а коли загинули люди – катастрофічною.

Аварія – це випадковий вихід з ладу машин, механізмів, кораблів, літаків, їх пошкодження, руйнація, нещасний випадок, велика невдача.

Катастрофа (грец.) – переворот, знищення, загибель, випадкове горе, дія якого може продовжуватися в напрямі, що визначається дією, яка відбулася.

Небезпека може завдати шкоду людині лише в тому разі, коли вона проявляється(наприклад, наїзд автомобіля на людину). Проявлення небезпеки спричиняє дію окремих чинників, що можуть завдати шкоди.

Чинник – причина, рушійна сила, властивості будь-якого процесу, що визначають його характер чи окремі його риси.

Надзвичайна ситуація – це порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, яка призвела або може призвести до загибелі людей та значних матеріальних утрат.

3. Потенційними джерелами небезпек є всі об’єкти, системи, предмети, які мають енергію, хімічні та біологічні активні компоненти або властивості, які не відповідають умовам життєдіяльності людини. За своєю природою небезпеки бувають: потенційні (приховані), перманентні (постійні, безперервні), тотальні (загальні, всеохоплюючі). Отже, у світі немає місця і часу, де і коли б людині не загрожували небезпеки. Раніше джерелами небезпек були явища природи, тваринний світ тощо. З часом з’явились небезпеки, створені самою людиною (антропогенного походження) та створеним нею середовищем (техногенного походження).

Небезпека – це наслідок дії окремих чинників на людину. Розділяють: уражаючі, небезпечні та шкідливі чинники.

Уражачі чинники можуть привести до загибелі людини.

Небезпечні чинники викликають за певних умов травми або різке погіршення здоров’я (головний біль, погіршення зору, слуху).

Шкідливі чинники можуть викликати захворювання та зниження працездатності людини як у явній, так і прихованій формі.

Між небезпечними та шкідливими чинниками немає принципової різниці. Один і той самий чинник в залежності від величини та часу дії може бути небезпечним або шкідливим. Небезпечними та шкідливими чинниками можуть бути предмети, засоби, продукти праці, дії, природнокліматичне середовище (грози, повені, флора, фауна), люди.

Гранично-допустимий рівень негативного чинника (ГДР) – рівень чинника, який при щоденній (крім вихідних днів) праці на протязі 8 годин або іншого часу, але не більше 41 години в тиждень, протягом всього трудового стажу не може викликати захворювань або відхилень у стані здоров’я, що виявляються сучасними методами діагностики в процесі роботи або у віддалені строки життя даного чи наступних поколінь.

Класифікація негативних чинників:

І. За структурою:

· прості (струм, токсичність);

· складні та похідні (аварії, пожежі, вибухи).

ІІ. За походженням:

· активні - ті, які можуть діяти на людину через різні види енергії. Чинники активної групи поділяються на підгрупи:механічні, термічні, електричні, хімічні, біологічні, психофізичні.

· пасивно-активні - чинники, які проявляються внаслідок дії самої людини: гострі нерухомі предмети, малий коефіцієнт тертя, нерівності поверхонь, похилі підйоми.

· пасивні - ті, які проявляються опосередковано: корозія матеріалів, накип, недостатня міцність конструкцій, підвищені навантаження на механізми і машини та ін. Формою прояву цих чинників є руйнування, вибухи, аварії.

ІІІ. За характером та природою дії:

· фізичні: підвищені або понижені: температура, вологість, атмосферний тиск; підвищена швидкість руху повітря; недостатня освітленість; конструкції, що руйнуються; підвищений рівень статичної електрики; підвищений рівень електричної напруги і ряд інших.

· хімічні – це хімічні елементи, речовини та сполуки, які перебувають у різному агрегатному стані (твердому, рідкому та газоподібному) і поділяються залежно від шляхів проникнення та характеру дії на організм людини.

· біологічні чинники поділяються на макроорганізми (рослини та тварини) і мікроорганізми (бактерії, віруси, спірохети, грибки, простіші).

· психофізіологічні чинники: фізичні (статичні та динамічні) і нервово-психічні перенавантаження (монотонність праці).

Негативні наслідки у разі проявлення небезпеки можливі за таких умов:

– небезпека реально існує;

– людина перебуває в зоні дії окремих чинників;

– людина не має достатньо ефективних засобів захисту або діє неадекватно ситуації.

Прояв небезпек відбувається з певних причин. Причина – це збіг обставин, внаслідок яких проявляється небезпека та виникають ті чи інші негативні наслідки: нервові потрясіння, травми, хвороби, що спричиняють інвалідність, а іноді й смерть людини. Таким чином, утворюється ланцюг «небезпека – причина – наслідки». Розірвавши ланцюг (тобто ліквідувавши причину), можна уникнути проявлення небезпеки і, відповідно, наслідків. Недопущення проявлення небезпек з негативними наслідками – основа безпечної життєдіяльності.

У випадку реалізації небезпеки можна говорити про відносні показники шкоди. Тому в дисципліні «Безпека життєдіяльності» прийнято наступне визначення ризику:

Ризик - це відношення кількості небезпечних подій із заподіяною шкодою (n) до максимально можливої їх кількості за певний проміжок часу (N):

Наведена формула дозволяє розрахувати розміри загального та групового ризику.

 

4.Головним об'єктом вивчення БЖД є потенційна і реальна небезпека, під якою розуміють явища, процеси, об'єкти, здатні у визначених умовах негативно впливати на природні процеси, що протікають у біосфері і завдавати шкоду здоров'ю людини безпосередньо чи побічно.

Кожний об'єкт матеріального світу, що містить енергетичні, хімічні чи біологічні активні компоненти характеризується тим чи іншим ступенем небезпеки. Таким чином, ця характеристика є невід'ємною формою їхнього існування. Виходячи з цього, формується аксіома про потенційну небезпеку.

Потенційна небезпека є універсальною властивістю процесу взаємодії людини із середовищем існування на всіх стадіях життєвого циклу.

Аксіома про потенційну небезпеку визначає, що всі дії людини й усі компоненти середовища існування (насамперед технічні і технологічні) крім позитивних властивостей і результатів мають здатність генерувати негативні чинники. Причому, будь-яка нова позитивна дія чи результат предметної діяльності людини неминуче супроводжується виникненням нової потенційної небезпеки чи групи небезпек.

Системний (або комплексний) аналіз безпеки життєдіяльності потребує розгляду людини як ланки в системі “людина – машина – середовище існування”.

У своїй життєдіяльності людина, керуючись певною ціллю, діє на машину й отримує конкретний результат. Щоб досягти максимального погодження результатів з поставленою ціллю, вводяться зворотні зв’язки для коректування дій. Дуже часто в цій системі життєдіяльності людини з’являються шкідливі й небезпечні чинники, які діють на неї. Тоді в систему вводиться захист людини. У наш час актуальним є не тільки захист людини від виробництва і навколишнього природного середовища, а й захист навколишнього природного середовища від людини та виробництва. На цю систему діють у відповідних умовах чинники надзвичайних ситуацій.

Система повинна в цих умовах стійко функціонувати і забезпечувати захист людини. Система “людина – машина – середовище” гарантує досягнення таких цілей:

– отримання результату життєдіяльності, необхідного людині;

– забезпечення безпеки життєдіяльності людини;

– недопущення появи уражальних і зменшення дії небезпечних і шкідливих чинників до допустимих значень;

– зменшення небезпечної дії життєдіяльності людини на навколишнє середовище і залучення необхідних захисних заходів;

– забезпечення стійкості функціонування і захисту людини при дії різних чинників надзвичайних ситуацій.

У системі “Л – М – С”, що розглядається, структурно виділяється декілька підсистем:

1. Пряма взаємодія людини і машини (вивчає “Ергономіка та інженерна психологія”).

2. Проблема безпеки людини на виробництві (розглядає “Охорона праці”).

3. Взаємодія системи “Л – М” з навколишнім природним середовищем (аналізує “Екологія” (“Промислова екологія”)).

4. Дія на систему чинників надзвичайних ситуацій, розробка методів їх прогнозування, засобів і прийомів захисту людини, рішення проблеми ліквідації їх наслідків (вивчає “Цивільна оборона”).

Тому, безпека життєдіяльності – це комплексна дисциплина.

5. Проблеми забезпечення життєдіяльності в нормальних умовах середовища проживання. Можна виділити цілий ряд важливих проблем для забезпечення нормальних умов життя та праці.

1. Підтримка параметрів середовища життя в необхідних межах. Це одна із складних проблем, які стоять перед населенням Землі. Виникає проблема технологічної безпеки суспільства, тому що на даному етапі розвитку суспільства існує очевидна невідповідність якості і складності технологічних процесів рівню освіти та культури того чи іншого суспільства.

2. Забезпечення населення усіма видами енергоресурсів ( електроенергією, газом, нафтопродуктами, тощо). Енергетична криза в теперішній час торкнулась багатьох країн, в яких хронічно не вистачає енергоресурсів, що суттєво впливає не життєдіяльність людей.

3. Проблема забезпечення продуктами харчування є фізіологічною основою життєдіяльності. Зі збільшенням чисельності населення ця проблема постає особливо гостро.

4. Наявність і раціональне використання питної води.

5. Проблема охорони здоров’я. Суть цієї проблеми полягає у визначенні форм, методів і засобів профілактики, лікування, реабілітації, а також організації відпочинку людини.

6. Охорона прав людини і громадського порядку. Суть цієї проблеми полягає у визначенні правової основи, необхідної системи, сил і засобів для забезпечення вільної і безпечної життєдіяльності людей. Права людини зафіксовані в законах любої держави. В теперішній час, ця проблема виходить за межі держави і стає міжнародною проблемою.

7. Забезпечення людей усіма параметрами штучного середовища життя. Гострою проблемою для багатьох людей в різних країнах є житло, транспорт, суспільні споруди, спортивні комплекси, медичні заклади, ін.

8. Охорона праці. Суть цієї проблеми полягає у створенні безпечних і комфортних умов трудової діяльності людини. Ці умови повинні виключати одержання травм і професійних захворювань людини на виробництві.

9. Ліквідація, переробка або використання відходів виробництва. Особливо небезпечними є відходи атомних, хімічних, біологічних виробництв.

10. Перспективною проблемою для людей Землі є освоєння нових просторів та світів.

Явище безпеки характеризується 4 суттєвими ознаками:

1. Універсальністю: безпека турбує всіх людей на землі, оскільки відсутність безпеки має загальні загрози нормальному життю (безробіття, наркоманія, злочинність, тероризм, забруднення довкілля, порушення прав і свобод людини);

2. Взаємозалежністю: безпека сьогодні більше не стосується тільки окремої людини, соціальної групи чи навіть країни (голод, захворювання, забруднене середовище, торгівля наркотиками, етнічні конфлікти не є ізольованими подіями, які обмежені житлом людини чи національними кордонами);

3. Підконтрольністю розвитку подій: про безпеку можна говорити тільки тоді, коли та чи інша небезпека виявляється на ранніх етапах виникнення, коли ліквідуються глибинні утворення дисбалансу між людиною і світом, а не їх трагічні наслідки. Значно дешевше та більш гуманно діяти на ранніх етапах відповідно до розвитку подій, ніж пускати події за течією;

4. Проблемністю людського життя, яка не дає змоги повно розв’язати проблему безпеки людини, домогтися абсолютної ліквідації небезпеки, тому людські проблеми повинні бути мінімізовані, оскільки має значення все: як живеться людині в суспільстві, який її соціальний і духовний потенціал, наскільки вона вільна у виборі та на які вчинки спонукає її оточення.

Контрольні запитання:

1. Дайте визначення дисципліні «безпека життєдіяльності». Її мета та завдання.

2. Сформулюйте визначення поняттю «чинник». Класифікація чинників.

3. Аксіома про потенційну небезпеку.

4. Дайте визначення поняттю «ризик». Формула для обчислення ризику.

5. Системний підхід у БЖД.

6. Перелічте основні сучасні проблеми БЖД.

Література:

1. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник / Мохняк С.М., Дацько О.С., Козій О.І. і ін. – Львів: Видавництво Національного університету „Львівська політехніка”, 2009. - 264с.

2. Желібо Е.П. Безпека життєдіяльності.: Навчальний посібник. - К.: Каравела, 2001. - 320с.