Тема 5. Формування передумов ринкової економіки в країнах європейської цивілізації (хvі – перша половина хvіі ст. )

Лекція 5.

Тема 5. Формування передумов ринкової економіки в країнах Європейської цивілізації (ХVІ – перша половина ХVІІ ст.)

 

План:

5. Особливості процесу первісного нагромадження капіталу.

6. Первісне нагромадження капіталу в Англії:

6.1. Основні риси аграрного перевороту в Англії.

6.2. Вплив Реформації католицької церкви.

6.3. Роль зовнішніх факторів у процесі первісного нагромадження капіталу.

7. Первісне нагромадження капіталу у Франції

8. Передумови і умови становлення ринкової економіки в країнах Західної Європи. Становлення та розвиток мануфактурного виробництва.

9. Економічні програми буржуазних революцій:

9.1. Англія.

9.2. Голландія:

9.2.1. Передумови та наслідки буржуазної революції.

9.2.2. Розвиток ринкової економіки Голландії в XVII столітті.

9.2.3. Причини відставання економіки Голландії у другій половині XVII ст.

9.3. США:

9.3.1. Колоніальне освоєння північноамериканських територій. Плантаційне рабство.

9.3.2. Економічні причини Війни за незалежність (буржуазної революції) і її наслідки.

10. Формування засад класичної політичної економії:

10.1. Економічні погляди Уїльяма Петті (Англія).

10.2. Економічні погляди П'єра Буагільбера (Франція).

Особливості процесу первісного нагромадження капіталу

У пізньому середньовіччі відбуваються розклад феодальної формації і зародження капіталістичного способу виробництва. Держави у період розкладу феодалізму типологічно можна розділити на 3 головні різновиди:

1) держави, в яких вперше зародившись беззворотньо розвивалися капіталістичні відносини, приводячи до ранньої ліквідації феодальної формації в результаті ранніх буржуазних революцій (Англія, Голландія, Франція);

2) країни, у яких рано розпочатий процес становлення капіталістичних відносин був (в межах 16-18 ст.) призупинений (Італія, Іспанія, Німеччина);

3) країни з більш уповільненим капіталістичним розвитком (східно- та центральноєвропейський регіон). В них стадія феодалізму тривала до середини та навіть другої половини 19 ст., і навіть після цього зберігалися феодальні пережитки.

Первісне нагромадження капіталу передувало зародженню ринкової економіки. Це був період перетворення основної маси дрібних товаровиробників (головним чином селян) у найманих робітників шляхом їхнього збезземелювання. У ході розкладання цехового ладу відбувалося руйнування ремісників, що також поповнювали ряди робітників. Крім формування ринку праці неодмінною умовою первісного нагромадження капіталу було зосередження значних коштів і матеріальних ресурсів у руках власників, що здійснювали процес виробництва в нових умовах. Процес первісного нагромадження капіталу в Англії проходив найбільше яскраво і драматично, тому його можна вважати класичним прикладом у світовій економічній історії.

6. Первісне нагромадження капіталу в Англії:

 

Англія.

Одним з важливих факторів переходу до ринкової економіки стала англійська революція 1642—1649 років, що зробила значно більший вплив на хід європейської і світової історії, чим революція в Нідерландах. Приводом до неї послужила вимога буржуазії, що народжується, про законодавче закріплення її нового економічного і політичного статусу. У ході революції до буржуазії приєдналося дрібне селянство, що постраждало в процесі обгородження і вимагало повернення земельних наділів. У результаті була скинута абсолютна монархія і проголошена республіка (1649) на чолі з Олівером Кромвелем, що обіцяв провести в країні радикальні реформи, зокрема вирішити аграрне питання на користь селян. Але надалі Кромвель відступив від своїх обіцянок: ставши в 1650 році лордом-протектором, він зосередив у своїх руках величезні диктаторські повноваження, які нічим не відрізнялися від влади короля.

Серед причин англійської революції можна назвати нерозв'язаність аграрного питання. Відомо, що до початку XVII століття вся земля в країні вважалася власністю короля, а лорди і дворяни (навіть якщо вони і купували землю) повинні були платити королю визначені суми за користування угіддями, при передачі земель у спадщину і при їхньому продажі. Усі лорди і дворяни вважалися лише користувачами королівський землі, а не повними її власниками. Це відносилося і до селян, навіть якщо по документах вони числилися власниками купленої землі.

У ході революції англійський парламент конфіскував усі володіння короля, церкви й ухвалив розпродати ці землі великими ділянками “новим дворянам” і буржуазії. Таким чином, землі стали їхньою повною власністю, і за них вже не стягувалася плата. Ті ж рішення стосувалися і селян. Але, незважаючи на ці міри, аграрне питання так і не було вирішене остаточно. Феодальна власність залишилася нерушимою, а обгородження відновилися.

У 1660-1680-х роках абсолютизм повернувся, але ненадовго, тому що незабаром він був обмежений конституцією. У 1689 році Білль (закон) про права закріпив за парламентом великі повноваження при рішенні питань державної важливості. Король більше не міг скасовувати закони, уводити податки, збирати військо без згоди парламенту. У результаті королівська влада в Англії перетворилася в конституційну монархію.

Англійська революція ознаменувала собою завершення епохи феодалізму, економічне і політичне посилення буржуазії, зростання ролі “нового дворянства” (джентрі і сквайрів) в органах державної влади, зокрема в парламенті. Революція закріпила волю торгового і промислового підприємництва, перемогу ринкових принципів господарювання.

 

9.2. Голландія:

Колоніальне освоєння північноамериканських територій. Плантаційне рабство.

Освоєння Північноамериканського континенту європейцями почалося майже одночасно з колонізацією островів Вест-Індії, територій у Центральній і Південній Америці. У цьому процесі брали участь іспанці, португальці, французи, голландці, англійці.

До середини 1530-х років Іспанія захопила землі сучасних штатів Техас і Флорида. У 1535 році Франція оголосила своєю колонією східні території нинішньої Канади, а в 1608 році тут була заснована французька колонія Нова Франція, головним містом якої став Квебек. Наприкінці XVI століття Іспанія приєднала до числа своїх колоній велику територію в басейні ріки Міссісіпі на захід від Аппалачських (Аллєганських) гір. У XVII столітті французи відвоювали цю колонію, і вона ввійшла в історію за назвою Луізіана. У 1718 році при впаданні Міссісіпі в Мексиканську затоку французами був заснований Новий Орлеан, що став головним містом Луізіани.

Населення французьких колоній займалося в основному торгівлею. І хоча їхня загальна площа була набагато більше, ніж, скажемо, площа англійських колоній, кількість колоністів було невелико. До середини XVIII століття їхнє число наближалося до 80 тис., тоді як англійців нараховувалося вже більш 1,5 млн чоловік.

Свій внесок в освоєння Північної Америки внесли і голландці, що входили до складу перших загонів, що направлялися в Новий Світ. У 1609 році вони заснували в усті ріки Гудзон свою першу колонію Нові Нідерланди. У 1626 році тут було закладене поселення Новий Амстердам, захоплене в 1664 році англійцями і перейменоване в 1674 році в Нью-Йорк (до цього часу Голландія втратила майже усі свої американські колонії).

Англійська колонізація Північної Америки почалася в перші роки XVII століття. У 1606 році король Яків I дозволив Лондонській і Плимутській торговим компаніям почати заселення й освоєння Атлантичного узбережжя, і в 1607 році торговці Лондонської компанії заклали Джеймстаун, що потім став головним містом англійської колонії Вірджинія. Незабаром у цьому регіоні були засновані ще чотири англійські колонії — Меріленд, Джорджія, Північна і Південна Кароліна, що склали південну групу майбутніх американських штатів.

Поступово йшов процес освоєння територій північно-східного узбережжя, де виникли наступні колонії: Род-Айленд, Массачусетс, Коннектікут і Н’ю-Гемпшир. У 1643 році вони утворили конфедерацію «З'єднані колонії Нової Англії». У цей же період сформувалася центральна група англійських колоній: Нью-Йорк, Нью-Джерсі, Пенсільванія і Делавер.

Протягом XVII століття майже все Атлантичне узбережжя Північної Америки виявилося в руках Англії. До 1760 років їй належало 13 колоній, що займали територію аж до Аппалачських гір. У XVIII столітті населення англійських колоній швидко збільшувалося і до кінця століття досягло майже 4 млн. чоловік, воно складалося з англійців шотландців, ірландців і вихідців з різних європейських країн. У соціальному плані нові жителі Північної Америки являли собою дуже строкату картину: серед них були дрібні підприємці, ремісники, торговці, що створювали перші мануфактури із застосуванням найманої праці, що займалися сільським господарством, торгівлею.

Із самого початку колоніальних завоювань Англія намагалася затвердити тут феодальні порядки. Цей намір був зафіксований у спеціально розробленому документі, що одержав назву «Основні положення», у якому передбачалося створення в північноамериканських колоніях чіткої феодальної ієрархії з погляду як політичного пристрою, так і економічних відносин (особливо в сільському господарстві). Тут зберігалися дворянські титули, встановлювався феодальний принцип майорату, починалися спроби перевести селян на оброк. Усе це робилося з метою закріплення північноамериканських земель як аграрно-сировинної периферії Англії.

Найбільше наочно це виявлялося в південних колоніях, де із самого початку затвердилося плантаційне господарство на зразок сформованого в іспанських колоніях Південної і Центральної Америки. У південних колоніях малися величезні земельні угіддя, що розподілялися урядом Англії серед аристократів, що бажали виїхати за океан. Нові латифундисти за допомогою англійської влади намагалися прикріпити селян до землі, але розвитку кріпосного права заважала відсутність законодавчих основ. До того ж наявність вільних земель приводила до того, що селяни, не бажаючи залишатися у феодальній залежності від плантаторів, придбали ділянки у власність і переселялися туди. І хоча в 1683 році англійський уряд заборонило приватним особам купувати землі в індіанців, а в 1730-1740-х роках були видані укази, що різко обмежували самовільне переселення людей на Захід, цей процес було важко зупинити. У латифундіях відчувався гострий брак робочої сили, тим більше що місцеве населення не бажало працювати на плантаціях, вважаючи за краще іти на Захід. Усе це привело до того, що вже в 1619 році у Вірджинію з Африки була доставлена перша партія негрів, яких продавали плантаторам для роботи на полях. У 1700 році в північноамериканських колоніях нараховувалося 27,8 тис. негрів, у 1750-м — 236,4 тис., а в 1770-м — майже 260 тис. До цього часу приблизно 40% населення південних колоній складали чорношкірі раби, а в цілому по всіх англійських колоніях у Північній Америці — близько 20%.

У центральних колоніях також переважав аграрний сектор, але він розвивався на основі фермерських господарств. Тут малися і латифундії, але найчастіше їх здавали фермерам у спадкоємну оренду. У цих господарствах переважно культивували пшеницю, а також створювали невеликі промислові підприємства по переробці сільськогосподарської продукції.

Північні колонії (Нова Англія) являли собою іншу картину. Ці землі освоювали в основному переселенці з європейських міст (ремісники, торговці), що переїхали в Америку через релігійні гоніння на батьківщині. Вони займалися головним чином морським промислом, у тому числі контрабандою, морським розбоєм. Заповзятливі люди створювали суднобудівні мануфактури, будували уздовж Атлантичного узбережжя гавані: Нью-Йорк (1626), Бостон (1630), Філадельфію (1682), Балтімор (1729) і ін. У результаті в Новій Англії йшло активне формування буржуазії з числа торговців, промисловців, судновласників, що і визначило торгово-промислову специфіку розвитку північних колоній.

Англійські колонії в Північній Америці мали дуже сприятливі природні умови для розвитку промисловості: багаті поклади корисних копалин, величезні лісові масиви, а також вільне населення, що прибуває з Європи. Усе це дозволяло досить швидко створити деревообробні і суднобудівні підприємства, чия продукція була набагато дешевше зробленої в Англії. У середині XVIII століття вже третину англійського флоту складали кораблі, побудовані в Північній Америці. Відтіля в метрополію поставлялися пиломатеріали, щогли, смола, дьоготь і ін. Величезну роль у розвитку суднобудування зіграв Навігаційний акт (1651), по якому в колонії не допускалися ніякі судна, крім англійських чи колоніальних. Велике значення придбало рибальство, особливо лов тріски. Наприкінці XVII століття став розвиватися китобійний промисел. Китовий вус і жир відправляли в Англію.

У Північній Америці досить швидко були побудовані текстильні мануфактури, особливо сукняні, на базі місцевого вівчарства (у 1609 році з Європи була завезена перша партія овець). Їхня продукція майже цілком задовольняла попит на вовняні тканини в північноамериканських колоніях. На основі місцевих покладів залізної руди почали створюватися металургійні заводи: перші примітивні доменні печі на деревному вугіллі були побудовані в Массачусетсі (1643), а в XVIII столітті американський чавун навіть стали вивозитися в Англію.

У розвитку Північної Америки ведучу роль грало купецтво, що доставляло в Англію хутро, ліс, смолу, мідь, залізну руду, рибу й інші продукти. Ще в 1644 році бостонські купці зробили перший рейс в Африку за рабами для американських плантацій, а в XVIII столітті розцвіла специфічна «трикутна торгівля» (патока-ром-раби). Американські торговці закуповували на островах Вест-Індії відходи цукрового виробництва (патоку), що привозили в Нову Англію і на її основі робили ром. Цей ром відправлявся в Африку для обміну на рабів. Негрів перевозили через океан і продавали плантаторам у якості дешевої робочої сили.

Лекція 5.

Тема 5. Формування передумов ринкової економіки в країнах Європейської цивілізації (ХVІ – перша половина ХVІІ ст.)

 

План:

5. Особливості процесу первісного нагромадження капіталу.

6. Первісне нагромадження капіталу в Англії:

6.1. Основні риси аграрного перевороту в Англії.

6.2. Вплив Реформації католицької церкви.

6.3. Роль зовнішніх факторів у процесі первісного нагромадження капіталу.

7. Первісне нагромадження капіталу у Франції

8. Передумови і умови становлення ринкової економіки в країнах Західної Європи. Становлення та розвиток мануфактурного виробництва.

9. Економічні програми буржуазних революцій:

9.1. Англія.

9.2. Голландія:

9.2.1. Передумови та наслідки буржуазної революції.

9.2.2. Розвиток ринкової економіки Голландії в XVII столітті.

9.2.3. Причини відставання економіки Голландії у другій половині XVII ст.

9.3. США:

9.3.1. Колоніальне освоєння північноамериканських територій. Плантаційне рабство.

9.3.2. Економічні причини Війни за незалежність (буржуазної революції) і її наслідки.

10. Формування засад класичної політичної економії:

10.1. Економічні погляди Уїльяма Петті (Англія).

10.2. Економічні погляди П'єра Буагільбера (Франція).