Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Види податкових правовідносин
Податкові правовідносини відображають певні функції, тому їх можна поділити на: 1) загально_регулятивні (спрямовані на закріплення кола суб’єктів податкового права, їх загального юридичного статусу); 2) конкретно_регулятивні (спрямовані на закріплення конкретної поведінки суб’єктів); 3) комплексні (що виникають на стику загально-регулятивних і конкретно1регулятивних відносин); 4) охоронні (спрямовані на реалізацію заходів державнопримусового характеру)1. Види правових відносин діють у єдності: конкретно-регулятивні правовідносини функціонують лише тоді, коли вступили в дію загально1регулятивні; охоронні відносини передбачають існування регулюючих обов’язків, при порушенні яких застосовуються заходи юридичної відповідальності. Отже, система податкових правовідносин складається з кількох «рівнів» правовідносин, що взаємодіють один з одним. Зміст загально_регулятивних відносин визначається нормами, що встановлюють принципи податків і повноваження окремих суб’єктів податкових правовідносин. Загальні і конкретно-регулятивні правовідносини утворюють основну масу правовідносин у суспільстві і регулюють суспільні відносини шляхом установлення суб’єктивних юридичних прав і обов’язків. Розвиток регулюючих відносин, своєчасна їх поява, безперешкодне і належне здійснення є свідченням повного і реального використання права. Загально-регулятивні правовідносини виконують в основному функцію закріплення кола суб’єктів права і їхнього статусу. Конкретно_регулятивні правовідносини виступають як форма реалізації загально-регулятивних податкових правовід носин. У цій ситуації загальні права й обов’язки проектуються на діяльність конкретних суб’єктів. Якщо загально-регулятивні податкові правовідносини виділяють із системи правовідносин ті, що пов’язані зі сплатою податків, то конкретні правовідносини це уточнюють за різними напрямами (за видами податків, за платниками). Конкретно-регулятивні відносини закріплюють конкретну поведінку суб’єктів, зміст їхніх прав і обов’язків. Комплексні податкові правовідносини перебувають на своєрідному стику конкретних і загально1регулятивних податкових правовідносин. Вони досить вузько персоніфіковані, передбачаючи конкретного платника (що відрізняє їх від загальних), але однією з їхніх ознак є складний зміст, що відрізняє їх від простих. Мабуть, можна порушити питання і про об’єднання в межах комплексних правовідносин податкових норм і норм інших галузей права. Наприклад, механізм формування і витрачання пенсійного фонду перебуває на стику податкових і трудових відносин (оскільки цей збір входить до переліку обов’язкових податків і зборів, об’єднаних податковою системою1).
Охоронні податкові правовідносини виникають за умови порушення прав і невиконання обов’язків, якщо учасники правовідносин мають потребу в правових способах захисту з боку держави. Однією із сторін таких правовідносин виступає компетентний суб’єкт, що є носієм владних повноважень і наділений державою повноваженнями примусу. Іншою стороною є особа або орган, до якого застосовуються способи державного примусу і який зобов’язаний їх зазнавати. При цьому право застосовувати способи державного примусу деталізуються санкцією правової норми. Охоронні податкові правовідносини формуються в процесі правового регулювання, опосередковують охоронну функцію податкового права. Охоронні правовідносини мають похідний характер. Вони забезпечують реалізацію міри державно-примусового впливу щодо осіб, які порушили юридичні обов’язки зі сплати податків. У межах охоронних податкових правовідносин здійснюється захист суб’єктивних прав, запроваджуються у життя заходи юридичної відповідальності. Зміст податкових правовідносин пов’язаний з аналізом категорій, що характеризують: об’єкт правовідносин, суб’єкт правовідносин, права й обов’язки суб’єктів правовідносин, підстави виникнення правовідносин. У цілому об’єктом регулювання в податкових правовідносинах виступають кошти платників, що надходять у доходи бюджетів. У вузькому значенні — це гроші, з приводу яких міжсуб’єктами податкових правовідносин формується правовийзв’язок. При цьому важливо розмежовувати об’єкт податковихправовідносин і об’єкт оподаткування. Об’єкти фінансових правовідносин різні за своєю формою, оскільки існує чимало видів правовідносин. Але за змістом це завжди державні грошові фонди, з приводу формування, розподілу і використання яких і формується певний юридичний зв’язок між суб’єктами фінансових правовідносин. Ю. А. Ровинський зазначав, що у фінансових правовідносинах виражається сукупність грошових відносин, що пов’язані з мобілізацією, розподілом і використанням коштів для розширення виробництва і задоволення потреб членів суспільства1.
Суб’єктом податкових правовідносин може бути будь_яка особа, поведінка якої регулюється нормами податкового права і яка може виступати учасником податкових правовідносин, носієм суб’єктивних прав і обов’язків. Суб’єкти податкових правовідносин мають правосуб’єктність, що передбачена нормами податкового права і характеризується можливістю бути учасником правовідносин, пов’язаних зі встановленням, зміною, скасуванням податкових платежів, і мати суб’єктивні права й обов’язки. Для участі у правовідносинах суб’єкти наділені правоздатністю і дієздатністю. Фактично вони представляють два елементи досить складної юридичної властивості — правосуб’єктності. Податкова правоздатність — передбачена нормами податкового права здатність мати права й обов’язки щодо сплати податків. Іншими словами, це можливість особи бути учасником податкових правовідносин, тобто податкова правоздатність виступає його загальноюридичною властивістю. Змістом податкової правоздатності є сукупність прав і обов’язків, що їх суб’єкти можуть мати відповідно до чинного законодавства. Податкова дієздатність — передбачена нормами податкового права здатність своїми діями створювати і реалізовувати права й обов’язки. Дієздатність полягає у здійсненні особою дій, спрямованих на: — придбання прав і створення обов’язків; — здійснення прав і обов’язків; — здатність відповідати за податкові правопорушення. Податкові правоздатність і дієздатність доповнюють одна одну і фактично є взаємозалежними. Правоздатність виникає з моменту появи (народження громадянина, реєстрації юридичної особи і т. ін.), дієздатність — по досягненні якоїсь умови (певного віку, статусу підприємця тощо). Іноді виникнення правоздатності та дієздатності в податкових правовідносинах збігається в часі (практично одночасно з реєстрацією юридичної особи виникає необхідність постановки її на облік у податковій інспекції, а з цього моменту, навіть якщо немає діяльності, — обов’язок подавати звітність, отже, відповідати за ухилення від цього). Як суб’єктів можна виділити три групи учасників податкових правовідносин: — державу (в особі органів влади, що встановлюють і регулюють оподаткування); — податкові органи; — платників податків. Особливим суб’єктом податкових правовідносин є держава. Держава, як носій суверенітету і учасник податкових правовідносин, має важливі особливості і посідає у правовідносинах особливе місце. Державний суверенітет полягає, зокрема, у тім, що держава встановлює податки, наділяє місцеві органи правом встановлювати податки1. У зв’язку з цією діяльністю дер жава є безпосереднім учасником податкових правовідносин. Стягнення податків, як і їхнє встановлення, слід розглядати як верховенство держави щодо влади, що виникає в процесі життєдіяльності суспільства2.
Діяльність держави як власника податкових надходжень опосередковується правовідносинами, які можна класифікувати за різними підставами (за видами податків і зборів; за видами платників тощо), і в яких беруть участь різні органи, суб’єкти, уповноважені державою здійснювати певні дії. На підставі цього виділяють різні державні органи як представників держави: податкові адміністрації, митні органи, податкова міліція. Учасниками правовідносин є також державні органи, що виконують різні функції державної влади. Діяльність органів, що діють від імені держави, регулюють в основному закони (а не інші правові акти). Своєрідним є і механізм контролю за їх діяльністю. Права й обов’язки суб’єктів податкових правовідносин Права й обов’язки суб’єктів податкових правовідносин характеризують їх юридичний зміст. Податковими правами йобов’язками обмежуються можливості й межі активностісуб’єктів правовідносин. Права й обов’язки суб’єктів залежатьвід типу правовідносин, особливостей механізму регулювання. Велика частина податкових правовідносин — це регулятивні правовідносини, завдяки яким закріплюються і розвиваються фінансові відносини за участю держави. Але при фінансовоправовому регулюванні необхідно використовувати й методи державного примусу. Сукупність прав і обов’язків податкових органів визначається тими цілями і завданнями, з якими законодавець пов’язує необхідність існування цих органів. Держава уповноважує останні на здійснення певних функцій в галузі управління та контролю за надходженням податків і зборів. Деталізація правового статусу цих органів відбувається через законодавче закріплення їх прав і обов’язків. Обов’язки і права платників податків визначено головним посиланням, що випливає з конституційної норми, якою закріплено першочерговий і безумовний обов’язок — сплачувати податки (ст. 67 Конституції України). Платники податків і зборів є насамперед зобов’язаними особами. Відповідно до цього податкове законодавство і закріплює переважно обов’язок. Саме імперативний податковий обов’язок визначає правосуб’єктність платників податків. Такими самими підходами характеризується правосуб’єктність юридичних і фізичних осіб, осіб, пов’язаних зі сплатою податків і зборів (банківські установи, податкові представники тощо).
|
|||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-07; просмотров: 88; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.14.70.203 (0.009 с.) |