Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Волокнисті електроізоляційні матеріали
Волокнисті матеріали складаються з окремих тонких, зазвичай гнучких волокон, котрі відрізняються великою величиною відношення довжини до товщини. Їх можна поділити на природні й синтетичні. До природних волокон відносять матеріали рослинного походження (бавовну, папір), тваринного походження (шовк, вовна) і мінерального походження (азбест). Групу синтетичних волокон становлять полістирольні, поліетилентерефталатні, поліамідні, поліефірні, поліетиленові й інші волокна, котрі виготовляються шляхом витягування відповідних полімерів з розчинів і розплавів. До цієї групи слід також віднести ацетатний і мідно-аміачний шовки, скляні волокна. Електроізоляційні папери. З деревини, шляхом її хімічної переробки, одержують технічну целюлозу, чи клітковину, що є сировиною для виготовлення електроізоляційних паперів. За призначенням їх поділяють на конденсаторний, кабельний, просочувальний папір тощо. Конденсаторний папір є найбільш тонким і високоякісним видом електроізоляційних паперів; його випускають таких марок: КОН - звичайний конденсаторний папір; СКОН - спеціальний поліпшеної якості; МКОН - конденсаторний папір з малими діелектричними втратами. Для підвищення діелектричної проникності та електричної міцності папір просочують різними типами просочувальних мас. Пробивна напруга для певних паперів після просочення становить 240¼680 В, tg d = 0,009¼0,018 при температурі 60 °С, а при температурі 100 °С tg d = 0,01¼0,035. Мала товщина і можливість просочення дозволяють одержати доволі велике значення питомої ємності паперового конденсатора. Але сьогодні у конденсаторах, застосовуваних в електронній техніці, папір поступово витісняється синтетичними плівками з меншими діелектричними втратами. Тверді неорганічні діелектрики Стекла Стекла це неорганічні аморфні речовини, що являють собою складні системи різних оксидів. Параметри стекол визначаються їхнім хімічним складом та режимом теплової обробки і тому коливаються в дуже широких межах. Так, за нормальної температури, питомий опір стекол r = 106¼1015 Ом×м, але для певних стекол може становити 103 Ом×м, e = 4¼25; tg d = 0,0002¼0,01; Ем = 23¼500 МВ/м. Межа міцності стекла при розтяганні є невелика (100¼300 МПа) і збільшується з підвищенням вмісту в ньому оксидів кремнію Si2 і кальцію Ca. Лужні оксиди знижують міцність стекол. Скло протистоїть стисканню набагато краще, ніж розтяганню, межа міцності при стисканні становить 6000¼21000 МПа. З теплових властивостей стекол найбільше значення мають температура розм'якшення і температурний коефіцієнт лінійного поширення (ТКl). Необхідно, щоб значення ТКl скла і матеріалів, що сполучуються з ним, були приблизно однаковими, інакше за зміни температури може відбутися розтріскування скла, порушення герметичності в місці введення металевих ніжок у радіолампах.
Типи стекол. У залежності від призначення розрізняють такі основні види електротехнічних стекол: електровакуумні, ізоляторні, стеклоемалі тощо. Електровакуумні стекла застосовують для виготовлення балонів електронних і газорозрядних ламп, оболонок рентгенівських ламп, горловин кінескопів тощо. Крім того, їх широко застосовують у напівпровідниковій промисловості для одержання металоскляних спаїв у корпусах малопотужних приладів. Електровакуумні стекла поділяють на групи за ознакою спайності з певним металом чи сплавом. Так, стекла молібденової групи (С47-1¼С49-2) мають ТKl, близький до ТКl молібдену, і при спаюванні з ним утворюють вакуумно-щільні спайки. Стекла вольфрамової групи (С37-1¼С40-1) мають ТKl, близький до ТКl вольфраму, а стекла платинової групи (С87-1¼С90-1) мають ТКl, близький до ТКl платини. Назви стекол «молібденові», «вольфрамові», «платинові» визначаються не сполукою стекла, а лише тим, що значення ТКl цих стекол є близькі до ТКl молібдену, вольфраму, платини. У позначенні марки скла після букви С указують величину ТКl і серію розробки. Наприклад, позначення С89-5 належить до скла з ТKl = 89×10-7 К-1, серія 5. Ізоляторні стекла використовують в якості герметизованих введень у певні типи конденсаторів, терморезисторів, у напівпровідниковому виробництві для виготовлення ізоляторів у металевих корпусах таблеткового типу та ізоляторів у приладах великої потужності. Ці стекла використовують також для ізоляції штиркових введень у корпусах кремнієвих і германієвих транзисторів. Скляні ізолятори для напівпровідникових приладів виготовляють зі стекол С48-1, С49-2, С87-1, С88-1 тощо.
Боросилікатні (С37-1, С37-2, С38-1, С39-1 тощо) і алюмосилікатні (С39-2, С41-1, С48-3 тощо) стекла застосовують для виготовлення ізоляційних підкладок, що є основою для розташування активних і пасивних елементів інтегральних мікросхем. Стекла марок С89-1, С88-3, С48-2, С40-1, С38-1, С37-2 й ін. використовують при виготовленні литого мікродроту в скляній ізоляції. Дуже малий діаметр мікроволокна (до 1 мкм) дозволяє розв’язати в приладобудуванні низку питань, пов'язаних з мініатюризацією, підвищенням точності та стабільності, розширенням діапазону припустимих кліматичних і механічних впливів. Склоемалями називають склоподібні покриття, які наносять на поверхню виробів з метою захисту від корозії, електричної ізоляції, а також для одержання гарного зовнішнього вигляду. При емалюванні порошок скла подрібнюють, наносять на поверхню виробу й обпалюють. Внаслідок плавлення емаль розтікається поверхнею виробу і після охолодження залишається на ній у вигляді тонкого (0,1¼1,0 мм) суцільного склоподібного покриття. Склоемалі застосовують як електроізоляційний матеріал для трубчастих резисторів, у яких на зовнішню поверхню керамічної трубки нанесено дротову обмотку. Поверхневий шар емалі створює ізоляцію між окремими витками, між обмоткою і навколишнім середовищем, а також захищає її від впливу вологи, від окислення тощо. Скловолокно одержують з розплаву скла, частіше з бездугового алюмоборосилікатного. Розплавлена скломаса під дією власної ваги повільно випливає з платинових «човників» через філь’єри діаметром близько 1 мм. Виходячи з філь’єру, нитка намотується з великою швидкістю (близько 30 м/с) на барабан і, не встигаючи охолонути, витягується в тонке волокно діаметром у кілька мікрометрів. При витягуванні відбувається орієнтація молекул, що сприяє підвищенню гнучкості й механічної міцності скла. Зі скляних ниток виготовляють світловоди, ізоляцію монтажних, обмотувальних і мікроволокон, скляні тканини, які використовують у виробництві нагрівостійких склолакотканин і склотекстолітів. Коротке скловолокно застосовують як наповнювач у преспорошках, що йдуть на виготовлення пластмас. Скловолокно порівняно з органічними волокнами відрізняється більш високою нагрівостійкістю (проводи зі скловолокнистою ізоляцією можуть тривалий час працювати при температурах до 600 °С), підвищеною механічною міцністю (1,6¼25ГПа), досить малою гігроскопічністю (0,2¼4 %), добрими електроізоляційними властивостями. До недоліків скловолокнистої ізоляції відносять підвищену крихкість, низьку стійкість до стирання і згинання і мале значення відносного подовження при розриванні (2¼3 %). Світловоди являють собою світловедуче волокно, котре складається з двох шарів: світловедучої жили (1) з високим показником переломлення пс та ізоляційної оболонки (2) з меншим показником переломлення пі (рис.2.32 ). Випромінювання, що падає на вхідний торець прозорого світловоду, поширюється по ньому завдяки кількаразовому повному внутрішньому відбиттю від поверхні розділу жили та оболонки і виходить з протилежного торця. У таких світловодах втрати світлової енергії на поверхні розділу жили та оболонки є малі навіть для променів, що зазнають тисячі відбиттів; послаблення світла зумовлене лише поглинанням у матеріалі й відображенням від торців. Тому основний шлях зниження втрат у світловодах - чистота вихідних матеріалів і стерильність виробництва.
У видимій і ближній інфрачервоній області спектра найбільшого поширення набули світловодні волокна, виготовлені з оптичного скла. Для світловедучих жил використовують стекла типу важких флінтів ВФ, баритових флінтів БФ і надважких кронів НВК, а для ізоляційної оболонки застосовують стекла типу крону К чи типу легкого крону ЛК. (Флінти це лужні стекла з великим вмістом оксиду свинцю; крони - лужні стекла, що містять оксид барію.) У менш відповідальних випадках, наприклад для цілей освітлення, замість скляних світловодних волокон застосовують більш дешеві пластмасові волокна з поліметилметакрилату, полістиролу й інших пластмас. Волокна зі світлоізолюючими оболонками діаметром 2¼15 мкм укладають у пучки і спікають, одержуючи багатожильні світловоди діаметром 0,3¼3 мм. Загальне число світловедучих жил доходить до 100000. Ці світловоди передають не лише світловий сигнал, але й зображення з одного торця на протилежний. Щоб уникнути просочування світла з однієї світловедучої жили в сусідні, товщина світлоізолюючого прошарку між ними повинна становити не менш 1 мкм. Світловоди випускають як прямі, так і вигнуті чи закручені (при підігріванні). Джгути з тонких волокон, з'єднані лише на кінцях, є гнучкі. Їхній вигин не порушує передавання ними зображення. Світловоди широко застосовують для передавання різноманітної інформації в обчислювальній техніці, телебаченні, фототелеграфії тощо. Ситали Ситали - це склокристалічні матеріали, одержувані за допомогою спеціальної термообробки скла, що призводить до його часткової кристалізації. При виготовленні ситалів у скломасу, крім звичайних оксидів, уводять тонкодисперсні домішки, які слугують для утворення центрів кристалізації. Таким чином, ситали складаються з дуже дрібних кристалічних зерен, скріплених склоподібним прошарком. Вміст кристалічної фази в ситалах досягає 95 %, розміри оптимально розвинутих кристалів становлять 0,01¼1 мкм. Ситали, на відміну від стекол, є непрозорі або лише частково пропускають світло. Сьогодні ситали синтезовано на основі стекол широкого кола сполук: літій-, магній-, барій-, кальцій-, стронцій-, натрійалюмосилікатних, свинцевоборо-алюмосилікатних, калієвотитаносилікатних тощо.
Можливість зміни хімічного складу вихідного скла й режиму його термообробки дозволяє одержати матеріали з рідким сполученням фізикохімічних властивостей: високою механічною міцністю, твердістю, термічною і хімічною стійкістю, а за електроізоляційними властивостями ситали, як правило, перевершують скло однакового хімічного складу. Вони мають більш великий питомий опір і електричну міцність, а також більш низький tg d Інтервал робочих температур становить від –50 до +700°С. Приступність сировини і проста технологія забезпечують невисоку вартість виробів. Зазначені властивості ситалів дозволяють застосовувати їх при виробництві багатьох приладів електронної техніки, котрі працюють у широкому діапазоні частот і температур. Так, ситал марки СТ-38-1 використовують у НВЧ-приладах як підкладки для атенюаторів, опор для кріплення розрядників. Для виготовлення стрижнів електровакуумних ламп і деталей електронної техніки використовують пластини із ситалу марки СТ-50-2, а ситал марки СТ-50-1 застосовують при виготовленні підкладок тонкоплівкових і гібридних інтегральних схем.
|
||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-07; просмотров: 266; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.144.151.106 (0.011 с.) |