Основні показники утворення та поводження з відходами у 2013 році

	Обсяги відходів І-ІV класів небезпеки	У тому числі І-ІІІ класів небезпеки
тис.т	у % до 2012р.	тис.т	у % до 2012р.
Утворено – всього	448117,6	99,4	923,8	67,5
Спалено	918,7	75,6	15,1	89,7
у тому числі з метою
отримання енергії	883,1	81,5	1,1	137,5
теплової переробки відходів	35,6	26,8	14,0	106,1
Утилізовано	147177,9	102,6	439,0	81,1
Видалено у спеціально відведені місця чи об’єкти	288121,1	99,5	103,0	70,2
Видалено у місця неорганізованого зберігання	111,6	111,6	0,0	67,9
Наявність на кінець 2013 року	15167368,9	101,7	12641,6	88,2

 

У 2013р. сумарний обсяг відходів, що утворилися у Дніпропетровській, Донецькій, Кіровоградській та Луганській областях, складає майже 92% від загального обсягу утворених відходів.

Відходи І-ІІІ класів небезпеки становлять незначну частку від загальної кількості, проте саме вони створюють ризики для здоров’я і навколишнього середовища. У 2013р. сумарний обсяг утворення відходів І-ІІІ класів небезпеки від економічної діяльностіпідприємств та організаційМиколаївської, Полтавської, Харківської, Донецької, Сумської, Херсонської та Дніпропетровської областей становить понад 84% від загального обсягу таких відходів (табл. 8, 9).

Таблиця 8

Утворення відходів у 2013 році

Класи відходів	Загальні обсяги утворення відходів, тис.т	Утворено на одну особу, кг
усього	у тому числі
від економічної діяльності	у домогос-подарствах
Всього І-ІV класів небезпеки	448117,6	439091,4	9026,2	9851,0
з них
І-ІІІ класів небезпеки	923,8	919,1	4,7	20,0

 

Таблиця 9

Поводження з відходами у 2013 році за регіонами, тис.т

Регіон	Обсяги утилізації відходів	Обсяги спалення відходів	Обсяги видалення відходів	Обсяги наявності відходів на кінець 2013р.
у спеціально відведені місця чи об’єкти	у місця неорганізованого зберігання
Україна	147177,9	918,7	288121,1	111,6	15167368,9
Автономна Республіка Крим	389,0	0,8	2349,2	–	55118,6
Вінницька	225,0	38,7	598,5	–	27832,9
Волинська	78,6	16,6	499,0	–	15505,5
Дніпропетровська	102195,5	25,2	199280,3	1,7	9739080,6
Донецька	10993,7	92,7	37420,4	0,1	2819404,7
Житомирська	89,3	36,5	233,7	–	6630,7
Закарпатська	5,7	10,2	120,5	–	1825,0
Запорізька	1338,6	79,2	2441,4	–	157910,2
Івано-Франківська	520,9	100,1	1143,9	30,4	40636,3
Київська	536,5	18,7	1578,2	10,1	41702,5
Кіровоградська	18292,1	5,9	20228,2	4,8	291142,6
Луганська	5305,4	37,9	13501,1	7,5	1539532,1
Львівська	164,2	36,0	1912,2	9,4	219908,2
Миколаївська	111,7	25,8	1852,3	1,4	46413,1
Одеська	26,6	14,2	585,2	0,1	1891,8
Полтавська	4365,2	25,7	707,4	38,3	25628,3
Рівненська	57,1	78,4	212,7	–	28206,0
Сумська	253,8	20,8	537,1	1,3	30391,1
Тернопільська	195,7	1,4	49,0	6,5	289,9
Харківська	281,4	51,2	1398,1	–	42480,8
Херсонська	94,2	21,3	87,2	0,0	883,0
Хмельницька	492,2	4,0	334,7	–	7686,2
Черкаська	784,2	6,1	209,1	–	4308,6
Чернівецька	90,8	16,7	202,9	–	2416,5
Чернігівська	233,4	8,2	325,9	–	9891,0
м.Київ	1,3	146,4	105,1	–	10038,6
м.Севастополь	55,8	0,0	207,8	–	614,1

Мінеральні відходи у 2013р. залишаються домінуючими у структурі утворення відходів за категоріями матеріалів (майже 75% від загального обсягу утворених відходів) наведено в табл. 10.

Таблиця 9

Утворення відходів та поводження з відходами

у 2013 році за категоріями матеріалів, тис.т

	Утворено	Утилізовано	Спалено	Видалено у спеціально відведені місця та об'єкти
Усього	448117,6	147177,9	918,7	288121,1
Використані розчинники	1,3	0,1	0,0	0,0
Відходи кислот, лугів чи солей	353,4	104,0	7,9	234,4
Відпрацьовані оливи	25,5	18,9	0,4	0,2
Відпрацьовані хімічні каталізатори	2,1	0,6	–	0,1
Відходи хімічних препаратів	6,8	9,7	1,5	1,4
Хімічні осади та залишки	2392,3	36,1	3,5	2309,6
Осад промислових стоків	4054,3	2222,7	0,1	1626,5
Відходи від медичної допомоги та біологічні	2,6	1,5	0,1	0,1
Металічні відходи	7354,3	6773,7	0,0	1503,9
Скляні відходи	40,1	14,0	0,0	0,1
Паперові та картонні відходи	147,0	37,5	0,5	7,3
Гумові відходи	29,8	8,5	0,1	0,5
Пластикові відходи	39,3	55,4	0,5	2,2
Деревні відходи	761,5	89,6	331,3	21,9
Текстильні відходи	11,8	1,6	0,2	2,1
Відходи, що містять поліхлордифеніли	0,4	0,0	–	–
Непридатне обладнання	19,4	4,7	0,0	0,3
Непридатні транспортні засоби	6,5	0,0	–	–
Відходи акумуляторів та батарей	8,2	26,7	–	0,0
Тваринні та рослинні відходи	9864,4	3606,4	412,4	22,7
Тваринні відходи, отримані при виготовленні харчових препаратів і продуктів	287,2	299,1	0,9	5,6
Тваринні екскременти, сеча та гній	4736,1	3139,8	–	341,6
Побутові та подібні відходи	10803,7	9,4	150,5	9504,4
Змішані та недиференційовані матеріали	6711,7	1681,5	2,5	2769,1
Залишки сортування	319,5	204,3	5,6	71,9
Звичайний осад	537,1	58,2	–	392,2
Пуста порода від днопоглиблювальних робіт	51171,6	22557,5	–	27870,5
Мінеральні відходи	328180,9	97791,2	0,6	228959,3
Відходи згоряння	19674,5	7840,8	0,0	12458,9
Забруднений ґрунт та забруднена пуста порода від днопоглиблювання	12,6	6,1	–	0,2
Затверділі, стабілізовані або засклянілі відходи	561,7	578,3	0,1	14,1

 

Переважна більшість утилізованих відходів за категоріями матеріалів – мінеральні відходи. Обсяг їх утилізації становив 97,8 млн.т, або 66,4% від загального обсягу утилізації.

Порівняно з 2012р. загальний обсяг утилізації відходів збільшився на 2,6%, у тому числі обсяг утилізації відходів І-ІІІ класів небезпеки зменшився на 18,9%.

Понад 89% обсягу утилізованих у 2013р. відходів припадає на підприємства Дніпропетровської, Кіровоградської, Донецької областей.

Загальний обсяг спалення відходів порівняно з 2012р. зменшився на 24,4% при цьому відбулося суттєве зменшення спалення відходів з метою їх теплової переробки (на 73,2%) та зменшення спалення відходів з метою отримання енергії (на 18,5%).

Видалення відходів у спеціально відведені місця чи об’єкти у 2013р. залишається домінуючим методом поводження з відходами. Його обсяг порівняно з 2012р. зменшився на 0,5%, у тому числі відходів І-ІІІ класів небезпеки – на 29,8%. Частка відходів, видалених у спеціально відведені місця чи об'єкти або спалених (без отримання енергії), у загальному обсязі утворених відходів у 2013р. порівняно з 2012р. залишилась без змін і становила 64,3%.

Станом на 1 січня 2014р. у спеціально відведених місцях чи об’єктах та на території підприємств країни, які були активні протягом 2013р., накопичилось 15,2 млрд.т відходів, з них 18,2 тис.т належать до І класу небезпеки, 349,4 тис.т – до ІІ класу, 12,3 млн.т – до ІІІ класу, 15154,7 млн.т – до ІV класу небезпеки.

На території трьох регіонів зберігається 93% обсягу накопичених у країні відходів ІV класу небезпеки, зокрема, в Дніпропетровській (9739,1 млн.т), Донецькій (2819,4 млн.т), Луганській (1539,5 млн.т) областях. У той же час, 90% відходів І-ІІІ класів небезпеки розміщені в інших чотирьох регіонах, зокрема, в Запорізькій (7,7 млн.т), Сумській (2,0 млн.т), Луганській (0,9 млн.т) та Донецькій (0,8 млн.т) областях.

За 2013р. зібрано, отримано для утилізації та видалення 14150,2 тис.т побутових та подібних відходів, з них майже 63 % – відходи, що утворились у домогосподарствах. Із загальної кількості зібраних, отриманих побутових та подібних відходів спалено – 150,5 тис.т, або 1,1%, утилізовано – 9,4 тис.т, або 0,1%, видалено у спеціально відведені місця та об'єкти – 9153,5 тис.т, або 64,7%.

В екологічній статистиці еколого-статистичну інформацію поділяють на:

- первинну і

- вторинну.

Первинна еколого-статистична інформація відображається в еколого-статистичній звітності. Еколого-статистична звітність складається підприєм­ствами й організаціями, діяльність яких пов'язана з використанням природних ресурсів, шкідливим впливом на довкілля або здійсненням природоохоронних заходів.

Збирання, опрацювання та аналіз еколого-статистичних даних ведеться у всіх міністерствах і відомствах, у веденні яких знаходяться підприємства і організації, що звітують.

З огляду на специфіку еколого-статистичного спостереження, дані екологічної статистики розробляються, як правило, в територіальному розрізі.

Вторинна еколого-статистична інформація знаходиться в екологічному паспорті підприємства.

Екологічний паспорт підприємства – зведений документ, що заповнюється у місцевих статистичних органах на основі еколого-статистичної звітності підприємства, містить пояснення щодо впливу господарської діяльності підприємства на довкілля, із вказаними заходами щодо охорони довкілля, розроблення заходів щодо використання відходів виробництва, їх утилізацію і основі еколого-економічні показники роботи підприємства.

Екологічні паспорти використовують для комплексного аналізу та контролю підприємств, що є основними забруднювачами довкілля як у регіоні та і у державі.

Еколого-статистичну інформацію про якість довкілля отримують з таких джерел:

Ø джерела первинної еколого-статистичної інормації, які є результатами первинних досліджень еколого-статистичного спостереження, становлять важливу частину фактичного еколого-статистичного матеріалу, який у сукупності з наявною системою попередніх еколого-статистичних спостережень дає узагальнюючу характеристику про стан довкілля або окремий компонент довкілля;

Ø джерела вторинної еколого-статистичної інормації, які дають зведену характеристику про якість довкілля, рівень забруднення довкілля підприємствами і організаціями, якість довкілля в окремих регіонах і та країни загалом;

Ø джерела науково-теоретичної інформації, що відображаються в наукових дослідженнях у сфері якості та охорони довкілля;

Ø джерела правової еколого-статистичної інформації, які характеризують базу та правові основи екологічної економіки.

Додатковим джерелом еколого-статистичної інформації є одноразові еколого-статистичного спостереження, інвентаризація викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря, водні, земельні ресурси, вибіркове еколого-статистичне спостереження причин простоїв і неефективної роботи очисних споруджень та ін.

Еколого-статистичної інормація має різний різний характер:

- синтетичний;

- аналітичний;

- оперативний.

Синтетичний характер еколого-статистичної інформації має значення для глобального впливу на великомасштабні екосистеми шляхом обліку обставин, що відносяться до охорони довкілля і раціонального використання природних ресурсів. Це проявляється в регіональних і міжгалузевих властивостях економіки природокористування. Наприклад, питання визначення економічної ефективності екологічних витрат не можуть бути успішно вирішені без синтезу інформаційних даних в області медицини і гігієни, метеорології і біології, технології, економіки тощо.

Аналітичний характер еколого-статистичної інформації диктується наявністю великого обсягу різнорідних і децентралізованих даних, що повинні бути приведені в порівнянний вигляд. Різнорідність інформаційних масивів обумовлена міжгалузевим характером економіки природокористування, а децентралізованість – особливістю первинного збору інформаційних еколого-статистичних зведень безпосередньо на підприємствах і в організаціях.

Оперативний характер випливає з задач оперативного впливу на локальні важелі деградації довкілля і виконує попереджувальні функції в найрізноманітніших напрямках підтримки рівноваги й охорони навколишнього середовища, відтворення її багатств і в першу чергу з позиції дбайливої та ощадливої витрати матеріально-сировинних і паливно-сировинних ресурсів.

При збиранні й обробленні еколого-статистичної інформації враховують такі аспекти:

- новизну і вдосконалення екологічної статистики;

- інерційність еколого-статистичної інформації;

- вплив фонових чинників;

- багатоетапне збирання еколого-статистичних даних і нормативних параметрів.

Новизна і розширення масштабів екологічної статистики полягає в нестандартності показників з охорони довкілля і раціональному використанню природних ресурсів, що у практичній роботі статистичних органів стали розроблятися вперше.

До таких показників відносяться:

- облік забруднювальних речовин і їх джерела,

- організовані і неорганізовані викиди;

- стаціонарні і пересувні джерела забруднення;

- екологічний ефект;

Забруднювальна речовина – речовина хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередкованого справляти негативний вплив на здоров’я людини та стан навколишнього середовища.

Стаціонарне джерело забруднення – підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об’єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднювальних речовин в атмосферу та забруднювальних речовин у одні об’єкти.

Пересувне джерело забруднення – транспортний засіб, рух якого супроводжується икидом в атмосферу забруднювальних речовин.

Збирання та оброблення різноманітної еколого-статистичної інформації незалежно від розміру показників, повинна мати закінчене єколого-економічне вираження:

а) збиток і втрати, що нанесені економіці в результаті забруднення довкілля;

б) нераціональне використання природних ресурсів і порушення рівноваги екосистем.

Інерційність еколого-статистичної інформації виявляється в тому, що негативні процеси, що виникають у результаті забруднення довкілля, виявляються не відразу, а поступово, викликаючи так званий "ефект відставання", що виникає і при зворотній дії, тобто на стадії запобігання забрудненню. Це важливо враховувати при зборі відповідних даних еколого-статистичної інформації. Наприклад, здійснення заходів щодо охорони атмосферного повітря від забруднення як у виробничій сфері, так і в районі викидів шкідливих речовин, може принести позитивний результат лише через декілька років, а не в рік запровадження в дію нових основних виробничих фондів природоохоронного призначення для охорони довкілля та раціонального використання ресурсів.

Вплив фонових чинників досить важливо враховувати для підвищення вірогідності еколого-статистичної інформації, тобто на функціонування ресурсо-економічних систем впливає велика кількість чинників, у результаті чого досить складно встановити причинно-наслідкові зв'язки. Наприклад, на розвиток сільського господарства зокрема, крім забруднення атмосферного повітря, ґрунту і водойм, великий вплив мають кліматичні, метеорологічні і топографічні фактори, особливості технології вирощування різних культур і система ведення господарства. Для виявлення таких зв'язків при збирання еколого-статистичної інформації треба особливо ретельно підходити до вибору району, проводити спостеження декількох господарств за декілька років.

Основу інформаційного забезпечення еколого-статистичного дослідження становлять дані статистичної звітності, які знаходяться у:

а) основних інформаційних джерелах:

- первісних документах еколого-статистичної звітності,

- регіональних статистичних бюлетенях і статистичних щорічниках державної служби статистики України,

- офіційних матеріалах Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Міністерства праці та соціального захисту України,

- матеріалах Національного банку України, Державного митного комітету України,

б) додатковими інформаційними джерелами служать:

- матеріали спеціально організованих статистичних спостережень,

- аналітичні матеріали (бізнес-огляди):

- українських НДІ;

- Інститут економічного прогнозування НАН України,

- Міжнародний центр перспективних досліджень,

- Інститут економіки НАН України,

- Інститут регіональних досліджень НАН України,

в) зарубіжних організацій:

- Міжнародний статистичний інститут,

- Світовий банк,

- Міжнародна організація праці,

- Міжнародний банк реконструкції та розвитку,

- Міжнародний валютний фонд,

- Міжнародна фінансова корпорація,

- Міжнародна асоціація розвитку,

- Статистична комісія ООН,

- Комісія з питань народонаселення Економічної та Соціальної ради ООН,

- Організація економічного співробітництва і розвитку,

- Конференція європейських статистиків та ін.

Інформацію про якість довкілля на окремих територіях чи об'єктах, про вплив антропогенної діяльності на якість довкілля та здоров'я людей, можна одержати за даними екологічної експертизи. Екологічний стан на окремих об'єктах описується в екологічних паспортах підприємства.

Банки еколого-статистичної інформа ції – це:

- вторинна накопичена еколого-статистична інформація, яка певним чином упорядкована чи опрацьована і найчастіше така інформація подається у вигляді статистичних збірників, щорічників;

- міжнародні порівняння показників соціально-еколого-економічного стану держав Євросоюзу та світу, а також міжнародні порівняння за окремими країнами світу.

Статистичні збірники «Довкілля України», «Довкілля Львівщини» та аналогічні збірники інших регіонів України представляють собою накопичену інформацію за ряд років, тобто є по суті банком статистичної інформації про стан довкілля держави та різних її областей.

Він складається з таких розділів, які наведемо в таблицях 11-16:

Таблиця 11

Статистичний збірник «Довкілля України»,

розділ «Охорона атмосферного повітря та основні показники»

№ з/п	Показник	Один. вим.
1.	викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря,всього
2.	викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря від пересувних джерел
3.	викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення
4.	викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел забруднення у розрахунку на квадратний кілометр
5.	викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел забруднення у розрахунку на одну особу
6.	групування регіонів за рівнем викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел забруднення у розрахунку на одну особу;
7.	кількість підприємств, що мають стаціонарні джерела забруднення»
8.	частка викидів шкідливих речовин від автотранспорту у загальному обсязі викидів
9.	обсяги викидів діоксиду вуглецю від стаціонарних джерел забру

 

 

Таблиця 12

Статистичний збірник «Довкілля України»,

розділ «Охорона та використання водних ресурсів та основні показники»

 

№ з/п	Показник	Один. вим.
1.	забір води із природних водних об’єктів;
2.	забір води із природних водних об’єктів у розрахунку на одну особу;
3.	забір води із підземних водних об’єктів;
4.	використання свіжої води;
5.	використання свіжої води на господарсько-питні потреби;
6.	використання свіжої води на господарсько-питні потреби у розрахунку на одну особу;
7.	групування регіонів за рівнем використання свіжої води на господарсько-питні потреби у розрахунку на одну особу;
8.	використання свіжої води на виробничі потреби;
9.	використання свіжої води на сільськогосподарські потреби»,
10.	економія забору води за рахунок оборотного та повторного водопостачання;
11.	загальне водовідведення;
12.	водовідведення в поверхневі водойми;
13.	скидання неочищених та недостатньо-очищених стічних вод у поверхневі водні об’єкти;
14.	скидання нормативно-очищених стічних вод у поверхневі водні об’єкти;
15.	скидання нормативно-чистих стічних вод у поверхневі водні об’єкти;
16.	обсяг оборотної та послідовно (повторно) використаної води

 

Таблиця 13

Статистичний збірник «Довкілля України»,

розділ «Земельні ресурси та їх охорона та основні показники»

№ з/п	Показник	Один. вим.
1.	загальна земельна площа та її розподіл
2.	розподіл сільськогосподарських угідь
3.	структура земельного фонду регіону, - зведена таблиця
4.	розподіл загальної земельної площі та сільськогосподарських угідь по землевласниках і землекористувачах, - зведена таблиця
5.	зведені показники внесення добрив на всіх землях сільськогосподарськими підприємствами

 

 

Таблиця 14

Статистичний збірник «Довкілля України»,

розділ «Охорона та використання лісових ресурсів та основні показники»

№ з/п	Показник	Один. вим.
1.	обсяг продукції (робіт, послуг) лісового господарства
2.	лісовідновлення
3.	кількість лісових пожеж
4.	лісова площа, пройдена пожежами
5.	збитки, заподіяні пожежами
6.	загибель лісових насаджень
7.	загибель лісових насаджень від несприятливих погодних умов
8.	загибель лісових насаджень
9.	загибель лісових насаджень від пожеж

 

Таблиця 15

Статистичний збірник «Довкілля України»,

розділ «Небезпечні відходи та основні показники»

№ з/п	Показник	Один. вим.
1.	наявність відходів І-ІІІ класів небезпеки у спеціально відведених місцях або об’єктах та на території підприємств (на початок року)
2.	наявність промислових токсичних відходів у сховищах організованого складування та на території підприємств
3.	утворилось небезпечних відходів І-ІІІ класів небезпеки
4.	одержано відходів від інших підприємств І-ІІІ класів небезпеки
5.	використано відходів І-ІІІ класів небезпеки
6.	знешкоджено відходів І-ІІІ класів небезпеки
7.	передано відходів І-ІІІ класів небезпеки іншим підприємствам
8.	наявність відходів І-ІІІ класів небезпеки у спеціально відведених місцях або об’єктах та на території підприємств (на кінець року)

 

 

Таблиця 16

Статистичний збірник «Довкілля України»,

розділ «Економічний механізм природокористування та основні показники»

№ з/п	Показник	Один. вим.
1.	кількість підприємств, яким пред’явлено та які сплатили збори за забруднення НПС;
2.	екологічні збори, пред’явлені підприємствам за забруднення НПС;
3.	екологічні збори, пред’явлені підприємствам за забруднення природних ресурсів;
4.	екологічні збори, сплачені підприємствами за забруднення природних ресурсів;
5.	екологічні збори, пред’явлені та сплачені підприємствами за забруднення природних ресурсів в межах встановлених лімітів;
6.	екологічні збори, пред’явлені та сплачені підприємствами за забруднення природних ресурсів понад встановлені ліміти;
7.	поточні витрати підприємств на основні природоохоронні заходи по природних ресурсах;
8.	витрати підприємств на капітальний ремонт основних виробничих фондів природоохоронного призначення.

Багатоетапний збір статистичних даних про стан довкілля та його об’єкти – одна з особливостей еколого-статистичної інформації. Наприклад, еколого-статистична інформація для розрахунку фактичних і потенційних збитків від забруднення повітряних або водних ресурсів потрібна за певний проміжок часу, що забезпечить не тільки кількісну, але і якісну характеристику збитків.

Інформацію про стан довкілля на окремих територіях чи об'єктах, про вплив антропогенної діяльності на стан довкілля та здоров'я людей можна отримати за даними екологічної експертизи а якість довкілля на окремих об'єктах описується в екологічних паспортах підприємства.

При державній службі статистики України функціонує відділ статистики сільського господарства та навколишнього середовища, який відслідковує основні показники, які характеризують стан розвитку сільськогосподарської галузі регіону, рибного, лісового та мисливського господарств. Одним із напрямків роботи відділу є екологічна статистика.