Тема: «оцінка укриття працівників об’єкту господарської

Одеса – 2012

Осипенко В.І., Швець В.Г. Цивільний захист. Посібник до виконання практичних робіт. Для студентів всіх спеціальностей. - Одеса: ОДАХ, 2012. – 97 с.

 

Посібник розроблений викладачами секції БЖД і Цивільного захисту ОДАХ доцентом Осипенко В.І. і старшим викладачем Швець В.Г. відповідно до робочої програми навчальної дисципліни "Цивільний захист" для студентів всіх спеціальностей Одеської державної академії холоду.

Призначений для придбання навичок у вирішенні завдань під час виконання студентами практичних робіт за темами:

1. Осередки ураження.

2. Оцінка укриття працівників об’єкту господарської діяльності в захисних спорудах.

3. Організація і проведення рятувальних і невідкладних робіт.

4. Оцінка можливих наслідків аварії на вибухонебезпечному об'єкті.

 

У посібнику надається необхідний обсяг теоретичного матеріалу та наводяться приклади розв’язання задач, що дозволяє студенту більш глибоко опрацьовувати практичні завдання.

 

Посібник обговорений та затверджений на засіданні кафедри

Інженерної теплофізики

__09__ лютого 2012 р. Протокол №

 

доктор технічних наук, професор В.П. Желєзний

 

Голова секції БЖД та цивільного захисту О..Г. Манойло

 

ПОГОДЖЕНО

Директор інституту енергетики та екології

кандидат технічних наук, доцент М.М. Зацерклянний

 

© В.І. Осипенко

© В.Г.Швець

 

 

Зміст

Практична робота № 1 …………………………………………………..5

Тема: «Осередки ураження» …………………………………………….5

1. Загальні положення………………………………………………….......6

1.1 Ядерна зброя…………………………………………………............6

1.2 Осередок ядерного ураження………………………………….......14

2. Приклади розв’язання завдань…………………………………….......16

2.1 Визначення надмірного тиску ∆Рф…………………………......17

2.2 Визначення ступеня руйнування об’єкту…………………….....17

2.3 Визначення ступеня ураження людей…………………………..17

2.4 Визначення дози проникаючої радіації…………………………17

2.5 Визначення рівня радіації на вісі сліду………………………....17

2.6-9 Визначення розмірів зон радіоактивного зараження…………..17

2.10 Визначення величини світлового імпульсу…………………….18

2.11 Визначення ступеня опікової травми людей…………………...18

3. Вихідні дані для самостійного розв’язання задач згідно варіанту….19

4. Тестові завдання для контролю рівня опанування матеріалу теми....20

Практична робота № 2 …………………………………………………22

Тема: «Оцінка укриття працівників об’єкту господарської

діяльності в захисних спорудах» ……………………………..22

1. Загальні положення…………………………………………………….23

2. Приклади розв’язання завдань……………………………………......25

2.1 Оцінка захисних споруд за місткістю…………………………….25

2.2 Оцінка захисних споруд за можливістю захисту від факторів

ядерного вибуху……………………………………………………27

2.3 Оцінка захисних споруд за можливістю системи

життєзабезпечення………………………………………………...31

2.4 Оцінка захисних споруд за своєчасністю укриття людей……….34

3. Вихідні дані для самостійного розв’язання задач згідно варіанту….37

4. Тестові завдання для контролю рівня опанування матеріалу теми…39

 

Практична робота № 3 …………………………………………………41

Тема: «Організація і проведення рятувальних і невідкладних

робіт (Р і НР)» …………………………………………………...41

1. Загальні положення…………………………………………………….42

1.1 Мета і зміст рятувальних та інших невідкладних робіт…………42

1.2 Сили і засоби для проведення Р і НР………………………….......43

1.3 Умови успішного проведення Р і НР……………………………...43

1.4 Дії командира зведеної рятувальної команди (ЗвРК)

з організації і проведення Р і НР…………………………………..46

2. Приклади розв’язання завдань………………………………………....54

2.1 Визначення основних характеристик маршу при пересуванні

до осередку ураження……………………………………………...54

2.2 Визначення можливих доз опромінення особового складу при

подоланні радіоактивно забруднених районів……………………55

2.3 Визначення дози опромінення особового складу при проведенні

Р і НР після руйнування АЕС……………………………………...57

2.4 Визначення тривалості (початку) робіт особового складу ЗвРК

при проведенні Р і НР після руйнування АЕС…………………..58

3. Вихідні дані для самостійного розв’язання задач згідно варіанту….60

4. Тестові завдання для контролю рівня опанування матеріалу теми…61

 

Практична робота № 4 …………………………………………………64

Практична робота № 1

Тема: «Осередки ураження»

Мета роботи

Навчитися визначати основні параметри осередку ураження від факторів зброї масового ураження.

Отримати практику в рішенні завдань.

Порядок виконання роботи:

Ознайомитися із загальними положеннями щодо дії ядерної зброї.

Розглянути і в конспективній формі записати в зошит (конспект) уражаючі фактори ядерного вибуху та їх параметри.

На прикладі вирішення завдань з’ясувати методику оцінки осередку ураження від ядерного вибуху і в конспективній формі записати її в зошит.

Знайти відповіді на тестові завдання, що наведені на с. 20-21, для контролю рівня опанування матеріалу з даної теми.

Вихідні дані для самостійного розв’язання задач згідно варіанту наведені на с.19.

Результати розрахунків за зазначеними у варіанті вихідними даними показати у контрольній карточці за нижченаведеним зразком.

Зразок заповнення контрольної картки

Дата

Тема, номер варіанту

Надмірний тиск ∆Рф,(кПа)

Ступінь руйнувань

Ступінь ураження

Доза випромінювання ДП.Р,(рад)

Рівень радіації Р,(рад/год)

Розміри зон зараження (км)

Світловий імпульсІсв, (кДж/м^2)

Ступінь опіку

–

А

Б

В

Г

20.09.

Осередки Вар. № __

Середні

легка

3037,5

43 / 5,7

17 / 2,5

9,9 / 1,5

4,9 / 0,8

–

Загальні положення

Ядерна зброя

Під ядерною зброєю (ЯЗ) розуміються боєприпаси, вражаюча дія яких, заснована на використанні внутрішньо-ядерної енергії, що виділяється в результаті вибухової ядерної реакції.

Залежно від виду ядерної реакції боєприпаси розподіляються на ядерні і термоядерні.

Різновидом термоядерних боєприпасів є нейтронні боєприпаси.

Потужність ядерних боєприпасів прийнято вимірювати тротиловим еквівалентом, тобто кількістю звичайної вибухової речовини (тротилу), при вибуху якої виділяється стільки ж енергії, скільки і під час вибуху даного ядерного боєприпасу.

Тротиловий еквівалент (q) виражається в тоннах (т), кілотоннах (Кт) або мегатоннах (Мт).

За своєю потужністю ядерні боєприпаси умовно поділяють на:

- дуже малі (до 1 Кт);

- малі (від 1 до 10 Кт):

- середні (від 10 до 100 Кт):

- великі (від 100 Кт до 1 Мт);

- надвеликі (понад 1 Мт).

У залежності від вирішення тих чи інших тактичних завдань можливі наступні види ядерних вибухів:

Повітряний - здійснюється на висотах до декількох кілометрів. Характерним для повітряного вибуху є те, що область вибуху, яка світиться, не торкається поверхні Землі і має форму сфери.

Наземний (надводний) - здійснюється на поверхні Землі (води) або на такій висоті, коли область вибуху, яка світиться, торкається її поверхні і має, як правило, форму напівсфери.

Розподіл енергії між уражаючими чинниками ядерного вибуху залежить від виду боєприпасу (ядерного чи нейтронного) і може бути наступним (таблиця 1.1).

Таблиця 1.1 - Розподіл енергії між уражаючими чинниками ядерного вибуху

№ п/п	Назва вражаючого чинника	Розподіл енергії під час вибуху боєприпасу:
Ядерного	Нейтронного
	Ударна хвиля (УХ)	50%	40%
	Світлове випромінювання (СВ)	35%	25%
	Проникаюча радіація (ПР)	4%	30%
	Радіоактивне зараження (РЗ)	10%	5%
	Електромагнітний імпульс (ЕМІ)	1%	-

 

Проникаюча радіація.

Проникаючою радіацією ядерного вибуху називають потік гамма-випромінювання і нейтронів, що випромінюються із зони та хмари ядерного вибуху.

Джерелами проникаючої радіації є ядерні реакції, які протікають у заряді боєприпасу в момент вибуху.

Час дії проникаючої радіації на наземні об'єкти складає 10-15 с і визначається часом підйому хмари вибуху на висоту (2-3км). При такій висоті гамма і нейтронне випромінювання, поглинаючись товщею повітря, практично не досягає поверхні землі.

Основним параметром, що характеризує уражаючу дію проникаючої радіації, є доза випромінювання (Д_пр).

Доза випромінювання (проникаючої радіації) — це кількість енергії іонізуючих випромінювань, яка поглинута одиницею маси опроміненого середовища.

Доза проникаючої радіації (Д_пр) при різних потужностях ядерного боєприпасу та відстані до центру вибуху визначається табличним способом (див. [4] таблиця 1.11 с. 20).

Розрізняють експозиційну, поглинену і еквівалентну дози випромінювання

Експозиційна доза — це доза випромінювання в повітрі, яка характеризує потенційну небезпеку дії іонізуючих випромінювань при загальному і рівномірному опромінюванні тіла людини.

Експозиційна доза в системі одиниць СІ вимірюється в кулонах на кілограм (Кл/кг). Позасистемною одиницею експозиційної дози випромінювання є Рентген (Р);

1 Р = 2,58 ×10^-4 Кл/кг

Рентген (Р) — це доза гамма-випромінювання, під дією якої в 1 см³ сухого повітря за нормальними умовами (температура 0°С і тиск 760мм рт. ст.) утворюються іони, що несуть одну електростатичну одиницю кількості електрики кожного знаку. Дозі в 1 Р відповідає створення 2,08 ×10⁹ пар іонів в 1см³ повітря.

Поглинена доза точніше характеризує дію іонізуючих випромінювань на біологічні тканини. У системі одиниць СІ одиницею вимірювання поглиненої дози є Грей (Гр).

1Гр — це така поглинена доза, при якій 1кг опроміненої речовини поглинає енергію в 1 Дж, отже 1Гр = 1 Дж/кг.

Позасистемною одиницею поглиненої дози випромінювання є рад

1 рад = 10^-2 Гр або 1 Гр = 100 рад

1 рад = 1,14 Р або 1 Р = 0,87 рад

Еквівалентна доза – міра біологічного впливу на живі організми. Розраховується як поглинена доза помножена на коефіцієнт якості (КЯ). Одиницями виміру є Бер або Зіверт.

Значення КЯ для:

- рентгенівських, бета і гама променів дорівнює 1,

- для протонів і швидких нейтронів 3-10,

- для альфа випромінювання 20.

При КЯ = 1 можна рахувати, що 1 Р = 1 рад = 1 бер.

Також 1 Зв = 1 Гр.

Проникаюча радіація, розповсюджуючись у середовищі, іонізує її атоми, а при проходженні через живу тканину — атоми і молекули, що входять до складу клітин. Це приводить до порушення нормального обміну речовин, зміни характеру життєдіяльності клітин, окремих органів і систем організму. В результаті такої дії виникає променева хвороба.

Променева хвороба I ступеня (легкий) виникає при сумарній експозиційній дозі випромінювання від 100 до 200 рад. Прихований період продовжується 3-5 тижнів, після чого з'являються нездужання, загальна слабкість, нудота, запаморочення, підвищення температури. Після одужання працездатність людей, як правило, зберігається.

Променева хвороба II ступеня (середній) виникає при сумарній експозиційній дозі випромінювання від 200 до 400 рад. Протягом перших 2-3 діб спостерігається бурхлива первинна реакція організму (нудота і блювота). Потім наступає прихований період, що триває 15-20 діб. Ознаки захворювання вже виражені яскравіше.

Одужання при активному лікуванні наступає через 2-3 місяці.

Променева хвороба III ступеня (важкий) наступає при сумарній експозиційній дозі випромінювання від 400 до 600 рад. Первинна реакція різко виражена. Прихований період складає 5-10 діб. Хвороба протікає інтенсивно і важко. У разі сприятливого результату одужання може наступити через 3-6 місяців.

Променева хвороба IV ступеня (надзвичайно важкий), що наступає при сумарній експозиційній дозі випромінювання 600 рад і більше, є найбільш небезпечною і, як правило, приводить до смерті.

При опроміненні дозами понад 5000 рад виникає блискавична форма променевої хвороби. Первинна реакція при цьому виникає в перші хвилини після опромінення, а прихований період взагалі відсутній. Уражені гинуть в перші дні після опромінення.

 

Радіоактивне зараження.

 

Серед вражаючих чинників ядерного вибуху радіоактивне зараження займає особливе місце, оскільки його дії може піддаватися не тільки район, прилеглий до місця вибуху, але і місцевість, видалена на десятки і навіть сотні кілометрів. При цьому на великих площах і на тривалий час може створюватися зараження, що становить небезпеку для людей і тварин. Про це сьогодні реально нагадує аварія на Чорнобильській АЕС.

На радіоактивно зараженій місцевості джерелами радіоактивного випромінювання є:

- уламки (продукти) поділу ядерної вибухової речовини;

- наведена активність в ґрунті та інших матеріалах;

- частина ядерного заряду, що не розділилася.

При вибуху ядерного боєприпасу радіоактивні продукти підіймаються разом з хмарою вибуху, перемішуються з частинками ґрунту і під дією висотних вітрів пересуваються на великі відстані. По ходу пересування хмари вони випадають, заражаючи місцевість і утворюючи так званий радіоактивний слід (рисунок 1).

Рівні радіації на вісі сліду наземного вибуху на 1 годину після вибуху (при оцінці обстановки методом прогнозування) визначаються табличним способом (див. [4] таблиця 1.12 с. 21-23).

Слід радіоактивної хмари на рівнинній місцевості при незмінних напрямку і швидкості вітру має форму витягнутого еліпса. Його умовно розподіляють на чотири зони:

 

Зона Г P0 = 800 р/ч D∞ = 4000 Р

 

Рисунок 1 Схема радіоактивного зараження місцевості в

районі вибуху та по сліду руху радіоактивної

хмари

 

- помірного забруднення (зона А)

- сильного забруднення (зона Б)

- небезпечного забруднення (зона В)

- надзвичайно небезпечного забруднення (зона Г).

Розміри зон забруднення на сліді радіоактивного забруднення місцевості (при оцінці обстановки методом прогнозування) визначають табличним способом (див. [4] таблиця 1.13 с. 24).

 

Електромагнітний імпульс.

Електромагнітний імпульс (ЕМІ) - вражаючий фактор ядерної зброї, а також будь-яких інших джерел (наприклад, блискавки, спеціальної електромагнітної зброї, короткого замикання в електрообладнанні високої потужності).

Уражаюча дія ЕМІ обумовлена виникненням наведених напруг і струмів в різних провідниках. Дія ЕМІ проявляється, перш за все, по відношенню до електричної та радіоелектронної апаратури. Найбільш уразливі лінії зв’язку, сигналізації та управління. Захист від ЕМІ досягається екрануванням ліній енергопостачання та апаратури.

Електромагнітний імпульс ядерного вибуху являє собою короткочасно існуюче електромагнітне поле, яке виникає в результаті взаємодії гамма-променів і нейтронів ядерного вибуху з атомами газів повітря. Енергія ЕМІ розподілена в широкому діапазоні частот (від декількох герц до декількох мегагерц).

Район, де кванти гамма-променів взаємодіють з атмосферою, зветься районом джерела ЕМІ. Щільна атмосфера поблизу земної поверхні обмежує область розповсюдження квантів гамма-променів (середня довжина пробігу складає сотні метрів), тому при наземному вибуху район джерела займає площу всього в декілька квадратних кілометрів і приблизно співпадає з районом, де впливають інші уражаючі чинники ядерного вибуху (УХ, СВ та ПР).

При висотному ядерному вибуху кванти гамма-променів можуть пройти сотні кілометрів до взаємодії їх з атомами атмосфери. Тому розміри району джерела ЕМІ можуть досягати сотень і тисяч квадратних кілометрів.

Основними параметрами ЕМІ, що визначають його уражаючу дію, є характер зміни напруженості електричного і магнітного полів в часі (форма імпульсу та його амплітуда).

За формою ЕМІ - це електромагнітний імпульс з крутим переднім фронтом і тривалістю в декілька десятків мілісекунд.

При вибуху боєприпасів великої потужності амплітуда ЕМІ може досягати десятків тисяч вольт на метр.

ЕМІ безпосередньо на людину не впливає.

Під впливом ЕМІ в лініях та приладах електропередачі, зв'язку, управління і сигналізації, в антенах радіостанцій і т.і. можуть наводитися Е.Р.С. великої амплітуди, що може привести до виходу їх з ладу.

Особливо підпадає до дії ЕМІ радіоелектронна і обчислювальна техніка, виконана на напівпровідникових приладах та інтегральних мікросхемах.

За відсутності відповідного захисту, електро - і радіотехнічні системи, прилади і пристрої виходять з ладу або дають збої.

 

Осередок ядерного ураження.

В результаті дії уражаючих чинників ядерного вибуху утворюється складний осередок ядерного ураження (ОЯУ).

Під ОЯУ розуміється - територія, у межах якої в результаті дії уражаючих чинників ядерного вибуху відбулися масові поразки людей і тварин, руйнування і пошкодження споруд, технологічного устаткування, зараження атмосфери і місцевості, затоплення, пожежі.

Його розміри в основному залежать від потужності боєприпасу, виду вибуху і рельєфу місцевості.

Межею ОЯУ є умовна лінія на місцевості, де надмірний тиск у фронті УХ складає 10 кПа або 0,1 кгс/см².

Для рівнинної місцевості площу ОЯУ можна прийняти такою, щодо площі кола

де R - радіус (віддалення) межі ОЯУ від центру (епіцентру) вибуху.

З метою визначення характеру руйнувань і встановлення обсягу рятувальних та інших невідкладних робіт залежно від надмірного тиску у фронті ударної хвилі осередок ядерного ураження умовно поділяють на чотири зони.

Зона повних руйнувань характеризується надмірним тиском 50 кПа і більше та руйнуванням або сильною деформацією всіх несучих кон­струкцій і елементів споруди, утворенням суцільних завалів. Підземні (підвальні) частини споруд значно менше руйнуються. Повністю руйнуються житлові та виробничі споруди, протирадіаційні укриття (ПРУ), герметичні сховища поблизу центру вибуху. До 75 % герме­тичних сховищ і до 90 % підземних комунально-енергетичних ме­реж зберігаються.

Зона сильних руйнувань має надмірний тиск від 50 до 30 кПа. Руйнування виникають при надмірному тиску: багатоповерхових будинків — 25-30 кПа, малоповерхових будівель — 25-35 кПа, споруд виробничого типу — 30-50 кПа.

У зоні середніх руйнувань більшість несучих конструкцій збері­гається, лише частково деформується при надмірному тиску від 30 до 20 кПа. Середніх руйнувань зазнають багатоповерхові споруди при надмірному тиску 10-20 кПа, малоповерхові будівлі — 15-25 кПа, виробничі споруди — 20-30 кПа.

У зоні слабких руйнувань руйнуються вікна, двері, легкі перего­родки, з'являються тріщини, в основному в стінах верхніх поверхів. Підвали й нижні поверхи зберігаються. Незначні руйнування і по­шкодження на комунально-енергетичній мережі.

Слабкі руйнування будівель усіх типів виникають при надмірно­му тиску від 20 до 10 кПа.

Пошкодження характеризуються порушенням найбільш слабких елементів будівель: карнизів, перегородок, дверей, вікон та ін. По­шкодження будівель усіх типів виникають при надмірному тиску 3-5 кПа.

Їх розміри, залежно від потужності боєприпасу і виду вибуху, можна визначити табличним методом (див. [4] таблиця 1.3 с. 11).

 

Практична робота № 2

Загальні положення.

Оцінка укриття працівників ОГД в захисних спорудах полягає у визначенні показників, які характеризують надійний захист людей.

Надійність укриття в захисних спорудах забезпечується за наявністю наступних умов:

- загальна місткість захисних споруд на об’єкті дозволяє укрити найбільшу працюючу зміну;

- захисні властивості споруд відповідають таким, що вимагаються, тобто забезпечують захист від дії іонізуючих випромінювань, світлового випромінювання і ударної хвилі, які очікуються на об’єкті у надзвичайних ситуаціях;

- система життєзабезпечення захисних споруд забезпечує безперервне перебування в них людей не менше 2-х діб;

- розміщення (віддалення) захисних споруд від місць роботи дозволяє людям укритися за сигналами оповіщення ЦЗ у встановлені терміни;

- сховища і ПРУ своєчасно приводяться в готовність для прийому людей (протягом 12 годин після введення надзвичайної ситуації);

- працівники мають навички правильним діям за сигналами оповіщення ЦЗ;

- система сповіщення діє оперативно і надійно.

Оцінка укриття в захисних спорудах проводиться для екстремальних умов роботи об’єкту (цеху).

При проведенні оцінки укриття працівників об’єкту господарської діяльності в захисних спорудах необхідно виконати наступні завдання і визначити:

Завдання 1. Оцінка захисної споруди за місткістю

1. Площу основних приміщень, S_осн, м².

2. Місткість укриття (ПРУ) за площею, M_s, місць.

3. Місткість укриття (ПРУ) за об’ємом, M_Q, місць.

4. Коефіцієнт місткості, К_м.

Завдання 2. Оцінка захисної споруди за можливістю захисту від надлишкового тиску ударної хвилі і радіоактивного забруднення

5. Надлишковий тиск у фронті ударної хвилі, ∆Р_ф, кПа.

6. Коефіцієнт ослаблення дії радіоактивного забруднення К_осл^РЗ.

7. Максимальну дозу опромінення на відкритій місцевості, Д_відкр^РЗ, рад.

8. Потрібний коефіцієнт ослаблення радіації укриттям, К_{осл. потр.}

Завдання 3. Оцінка захисної споруди за можливістю системи життєзабезпечення

9. Загальну кількість людей, які можуть бути забезпечені чистим повітрям, N_людей

10. Коефіцієнт життєзабезпечення, К_{жз .}

Завдання 4. Оцінка захисної споруди за своєчасністю укриття людей.

11. Коефіцієнт своєчасності укриття, К_св.укр.

Режим І

Q^Ізаг = 3×П^І_ФВК+1×П^І_ЕРВ=3×1200+1×900=3600+900 = 4500м³/год.

Режим ІІ

Q^ІІзаг = 3×П^ІІ_ФВК = 3×300 = 900 м³/год.

2. Виявити кліматичну зону, яка визначається середньою температурою зовнішнього повітря самого теплого місяця, і норми подачі повітря на одну людину в годину в режимі фільтровентиляції (режим ІІ) і чистої вентиляції (режим І).

За умовами прикладу - середня температура самого теплого місяця +20-25°С → (таблиця 3.2) - ІІ кліматична зона.

Норма подачі повітря на одну людину (за таблицею 3.1) складає:

для режиму І Q^І_потр = 10 м³/год,

для режиму ІІ Q^ІІ_потр = 2 м³/год.

3. Визначити загальну кількість працівників ОГД, яких система може забезпечити чистим повітрям N_{заг.пов} в режимі І і ІІ.

Режим І: N^І_{заг.пов} = Q^І_заг: Q^І_потр = 4500: 10 = 450 чол. (9)

Режим ІІ: N^ІІ_{заг..пов} = Q^ІІ_заг: Q^ІІ_потр = 900: 2 = 450 чол.

4. Визначити коефіцієнт життєзабезпечення К_жз, який характеризує можливість забезпечення повітрям людей у сховищі в режимах І і ІІ

Режим І: К^І_жз = N^І_{заг.пов}: М_ф = 450: 624 = 0,7 (10)

Режим ІІ: К^ІІ_жз = N^ІІ_{заг.пов} : М_ф = 450: 624 = 0,7

де М_ф – фактична (розрахована) місткість сховища

(п. 4 с. 26).

Якщо К_жз < 1, то встановлена кількість фільтровентиляційних комплектів недостатня для забезпечення чистим повітрям людей за нормами у режимах І і ІІ відповідно.

Висновок

1. В даному прикладі К_жз < 1, тому система життєзабезпечення не може забезпечити чистим повітрям 170 чоловік (624 - 450) як у режимі І, так і в режимі ІІ.

2. Необхідно дообладнати систему повітропостачання одним комплектом ФВК-1.

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 3

Загальні положення

Приклад розрахунку

Вихідні дані:

1. Довжина маршруту руху L м = 80км (від вихідного пункту або рубежу до найбільш віддаленої точки нового району).

2. Середня швидкість руху похідної колони V = 35 км/год.

3. Тривалість зупинок протягом руху t_зуп = 1,5 години,.

4. Розрахований час втягування в новий район розташування t_втяг.= 0,5 години

Довідкові дані:

Формула розрахунку

tм =

Рішення:

Tм=

= 4 год 18 хв.

(1)

Задача 2. Визначити час початку руху (t _ПР) похідної колони ЗвРК, якщо час проходження визначеного рубежу головою похідної колони t _ПВР = 21.00 01.11.12, відстань від району розташування до визначеного рубежу (L _ВР) – 9 км, швидкість руху колони при витягуванні – 15 км/год.

Приклад розрахунку

Вихідні дані:

1. Відстань вихідного рубежу (пункту) від району розташування L _ВР = 9 км.

2. Швидкість руху при витягуванні колони V _вит = 15 км/год.

Довідкові дані:

Формула розрахунку

де t_ПВР – розрахований час проходження визначеного рубежу (пункту); год. хв.;

60 – коефіцієнт переведення годин у хвилини.

Рішення:

= 21.00 –

21.00 – 0.36 = 20.24

(2)

Тобто для своєчасного проходження визначеного вихідного пункту колона ЗвРК повинна почати рух в 20.24 01.11.12

 

Приклад розрахунку

Вихідні дані:

1. Середній рівень радіації на радіоактивно забрудненій ділянці місцевості під час її подолання особовим складом команди Р _сер = 25 Р/год.

2. Довжина зараженої ділянки місцевості маршруту L _м = 30 км.

3. Швидкість руху колони при подоланні зони радіоактивного зараження V = 25 км/год.

4. Коефіцієнт ослаблення дії радіації засобами транспорту команди, К _осл^РЗ = 2 (див. [4] таблиця 1.20 с. 28 автомобілі і автобуси).

Довідкові дані:

Формули розрахунку

Д_руху¹ =

Рішення:

Д _руху¹ = (3)

Задача 4. Визначити дозу опромінення, яку одержить особовий склад ЗвРК при подоланні радіоактивно забрудненої зони після руйнування АЕС. Рятувальна команда рухається на автомобілях, виміряний рівень радіації при вході в зону склав Р _вх = 15 Р/год, на виході Р _вих = 19 Р/год, тривалість подолання ділянки T _руху = 1,5 год.

Приклад розрахунку

Вихідні дані:

1. Рівень радіації при вході на ділянку зараженої місцевості при її подоланні Р _вх = 15 Р/год.

2. Рівень радіації при виході з ділянки зараженої місцевості при її подоланні Р _вих = 19 Р/год.

3. Час подолання радіоактивно забрудненої ділянки T_руху = 1,5 год.

4. Коефіцієнт ослаблення радіації засобами транспорту команди, К _осл^РЗ = 2 (див. [4] таблиця 1.20 с. 28 автомобілі і автобуси).

Довідкові дані:

Формула розрахунку (1.2)

Д_руху² =

Рішення:

Друху^2=

=

= 12,75 Р ≈ 13 Р

(4)

Задача 5. Визначити потрібну швидкість руху колони (V) на автомобілях і автобусах, з якою необхідно подолати зону радіоактивного зараження глибиною 17 км, якщо середній рівень радіації на маршруті – 95 Р/год, а допустимий ступінь опромінення особового складу – не більше 20 Р.

Приклад розрахунку

Вихідні дані:

1. Довжина зараженої ділянки маршруту L _м = 17 км.

2. Середній рівень радіації на забрудненій ділянці під час її подолання особовим складом команди Р _сер = 95 Р/год.

3. Допустимий ступінь опромінення особового складу команди Д _доп – не більше 20 Р.

Довідкові дані:

Формула розрахунку

 

Рішення:

(5)

Тобто, при подоланні забрудненої ділянки на маршруті необхідно рухатися з середньою швидкістю 40 км/год з тим, щоб особовий склад ЗвРК не отримав дозу опромінення більше встановленої (допустимої).

 

Приклад розрахунку

Вихідні дані:

1. Час виміру рівнів радіації на початку робіт t_п.р = 4 год.

2. Виміряні рівні радіації на початку роботи P t_{п.р = 4} = 5 Р/год.

3. Коефіцієнт ослаблення К _осл = 1 (див. [4] таблиця 1.20 с. 28 - на відкритій місцевості).

Довідкові дані:

Формула розрахунку

Рішення:

Визначити час закінчення робіт t_k.р, тобто

t_k.р = t_n.р + T _р = 4 + 6 = 10 год. (6)

Визначити рівень радіації на кінець робіт P_k

(7)

де К _t – визначається за даними таблиці 1.17 с. 26 [4].

Визначити дозу опромінення Д _опр^з, яку одержить особовий склад формування ЦЗ при вході в зону через t_п.р = 4 години після аварії. Вона буде складати

 

Д _опр³ = [1,7 ∙ (3,5 × 10 – 5 × 4)]: 1 = [1,7 ∙ (35-20) ]: 1 = 25,5 Р (8)

Приклад розрахунку

Вихідні дані:

1. Час виміру рівнів радіації на початку робіт t_п.р = 2 години

2. Виміряні рівні радіації на початку роботи P t_{п.р = 2} =3 Р/год.

3. Коефіцієнт ослаблення дії радіації К _осл = 1 (див. [4] таблиця 1.20 с. 28 - на відкритій місцевості).

4. Задана доза радіації Д _зад = 10 Р.

Довідкові дані:

Завдання вирішується графоаналітичним методом з використанням таблиць 1.17 та 1.18 с. 26 [4] або графіка 1 с. 27 [4]. Вирішення завдання може бути прямим (при визначенні тривалості робіт) або зворотнім (при вирішенні часу початку робіт).

Формула розрахунку

Рішення.

Визначаємо співвідношення α за формулою 2, наведеною на графіку 1 с. 27 [4]

(9)

 

По α = 0,4 та t_п.р = 2 год на перехресті значень за графіком 1 с. 27 [4] знаходимо криву з тривалістю робіт Т_р = 4 год. (10)

Аналогічно вирішується задача за допомогою таблиці 1.18 с. 26 [4] → Т_р = 4 год.

Тобто, формування може виконувати рятувальні та інші види робіт на зараженій території не більше 4 годин при заданій дозі радіації 10 Р.

 

3. Вихідні дані для самостійного розв’язання задач згідно варіанту