Господарство країн Західної Європи

XVI—І пол. XVII ст. в еволюції європейської цивілізації були періодом переходу від феодального до індустріального суспільства. Перехідна епоха полягала у розкладі феодального господарства і генезі основних ознак індустріального суспільства. Для перехідного періоду характерні значні досягнення в галузі науки і техніки. Посилився між- і внутрішньогалузевий поділ праці.

Технічні досягнення:

1. Удосконалилися водяні млини внаслідок застосування верхньобійного колеса. Це дало змогу будувати млини не тільки на річках, а й там, де були сприятливі умови для розвитку виробництва, регулювати силу та рівномірність дії водяних двигунів. Їх застосовували в усіх галузях виробництва.

2. Істотні зрушення відбулися у текстильній промисловості, зокрема у виробництві сукна. Самопрядка замінила веретено, горизонтальні та стрічкові ткацькі верстати—примітивні вертикальні. Поширилися сукновальні водяні млини.

З'явилися в'язальні машини. Почалось виробництво шовкових та бавовняних тканин.

3. Технічний прогрес охопив гірниче і металургійне виробництво. Було механізовано процеси дроблення та промивання руди. Розвивалося доменне виробництво для добування заліза. З'явилися примітивні токарні, свердлильні, шліфувальні, гвинторізні верстати, механічні молоти.

4. Нове обладнання для шахт: механізми для відкачування води, подачі повітря, підняття руди та її подріблення.

4. В Європі почали виготовляти папір, що замінив пергамент. Розвивалося книгодрукування за допомогою літерного набору,

5. Використовувалися годинникові механізми з маятником.

6. Було сконструйовано телескоп, мікроскоп, термометр, барометр, гідрометр, окуляри.

7. З'явились нові типи кораблів (баржі, каравели), зросла їх вантажність (від 500 до 2 тис. т), поліпшилися мореплавні характеристики. Ширше публікувалися наукові праці, був виданий географічний атлас.

8. Відбулися агрокультурні зрушення: перехід до травосіяння та багатопілля, широке застосування добрив, багаторазова оранка, порайонна спеціалізація сільського господарства, підвищення продуктивності праці. Зросла товарність с/г Отже, технічні передумови підготували перехід від дрібного до великого виробництва, з’явилися нові галузі промисловості.

В економічному розвитку Західної Європи велику роль відіграли географічні відкриття кін. XV — поч. XVI ст.

Економічні передумови географічних відкриттів:

- криза левантійської торгівлі з другої половини XV ст. Після загарбання турками Константинополя у 1453 p. ними контролювалися Чорне та Середземне моря. Венеціанцям довелось платити велике мито, щоб залишити торгові факторії, а генуезців турки вигнали із своїх володінь. Західноєвропейські купці намагалися знищити монополію італійців у торгівлі зі Сходом,

- континентальну караванну торгівлю ускладнив розпад Монгольської імперії;

- торгові шляхи через Північну Африку були монополією арабів;

- стимулом до географічних відкриттів було золото як матеріалізація багатства. Відчувалася нестача грошей у товарному обігу. Видобуток коштовних металів був обмежений, значна їх частина йшла на прикраси. Пасивним залишався баланс Європи у східній торгівлі;

- іспанські дворяни після завершення війни з арабами і відвоювання у 1492 p. Гранади залишилися без засобів існування. Вони зневажали економічну діяльність і намагалися вийти із скрутного становища за допомогою територіальної експансії, вирушаючи в небезпечні експедиції;

- розвиток абсолютизму в Західній Європі створив політичні передумови для організації великих морських експедицій для колоніальних загарбань. Монархам потрібні були гроші для утримання війська, чиновників, двору.

Перші експедиції, що поклали початок великим географічним відкриттям, споряджалися за рахунок держави. Серед таких відкриттів успішною була подорож 1497— 1498 pp. португальця Васко да Гама, який відкрив морський шлях з Європи в Індію через Атлантичний океан. Х. Колумб у 1492 p., рушив на Захід через Атлантичний океан (шлях біля берегів Африки контролювала Португалія) і відкрив Америку. Колумб здійснив ще три експедиції до Америки в 1493—1496, 1498—1500, 1502—1504 pp. Першу навколосвітну подорож здійснила експедиція Магеллана в 1519—1521 pp.

Значення Великих географічних відкриттів для господарства Західної Європи:

- почалася перебудова європейських економічних відносин,

- виникли економічні зв'язки між найвіддаленішими областями, землями і народами різної матеріальної культури;

- торгові шляхи перемістилися з країн Середземного моря на океани;

- зовнішня торгівля досягла розмірів світової. До її обігу були залучені нові товари, до того не відомі в Європі: тютюн, кава, какао, чай та ін.;

- почалося формування світового ринку як складової частини індустріальної економіки;

- центрами світової торгівлі стали Лісабон, Севілья, з середини XVI ст. —Антверпен, у XVII — Амстердам.

- приплив до Європи благородних металів зумовив «революцію цін». Вона почалася в Іспанії, яка отримувала значну частку колоніального золота та срібла (в 1600 p.—83%). Ціни на товари зросли в Іспанії, Португалії у 4 рази, а на хліб—у 5 разів, у Франції—в 2,3, а в Англії—2,5 рази. Одночасно почалося здешевлення дорогоцінних металів.

Наслідки революції цін:

- збагатилися купці, які займалися посередницькою торгівлею,

- прискорився перехід до мануфактурного виробництва;

- збільшилися прибутки промисловців внаслідок здешевлення найманої праці;

- в аграрному укладі європейських країн зменшилися реальні розміри фіксованої грошової ренти або орендних платежів, тоді як ціни на сільськогосподарську продукцію зросли.

- безпосереднім результатом великих географічних відкриттів було створення колоніальної системи. Першими на шлях колоніального грабунку вступили Іспанія і Португалія, створивши величезні колоніальні володіння. Поступово їх витиснули Голландія, Англія, Франція;

- пограбування колоніальних народів принесло європейським колонізаторам величезні багатства й сприяло піднесенню економіки європейських країн;

Розклад господарства був пов'язаний з такими процесами, як розвиток товарного господарства; спеціалізація ремесла, що наближалася до рівня мануфактурного поділу праці; посилення майнової та соціальної диференціації; формування великих капіталів і розвиток розширеного відтворення.

Зміни у сільському господарстві:

- феодальна земельна власність поступово стала об'єктом купівлі-продажу,

- розорення дрібного і середнього дворянства. У Франції воно поповнювалося за рахунок "людей мантії" (чиновників, буржуазії);

- селянські цензиви еволюціонували у дрібну селянську власність, феодальна грошова рента і оренда — у капіталістичну ренту і оренду;

- використовувалася наймана робоча сила;

- стали вигідними ліквідація селянських наділів, перехід до фермерського господарства;

Генеза індустріальної цивілізації пов'язана з розвитком мануфактурного виробництва. Оскільки від ролі мануфактури в економічній структурі країн залежав розвиток їх у цілому, господарство XVI—XVIII ст. можна охарактеризувати як мануфактурне.

Передумови індустріалізації сільського господарства формувалися у трьох напрямах:

1) створення буржуазних форм земельної власності,

2) перетворення феодальної ренти на капіталістичну,

3) зростання товарності.

Ці процеси відбивали боротьбу між ринковим підприємництвом і дрібнотоварним виробництвом.

Зміни в сфері обігу і розподілу:

- просте товарне виробництво переростало в ринкове,

- розвивався міжнародний поділ праці;

- формувалися національні, європейські та світові ринки товарів і грошей;

- європейські феодальні країни були вилучені із світового ринку і перетворилися на країни-продавці продукції своїх аграризованих економік.

Зміни в організації світової торгівлі:

- з'явилися монопольні торгові компанії,

- вдосконалилися товарні біржі;

- зародилася страхова справа;

- доходи розподілялися через зарплату (найману працю), прибуток (капітал), ренту (земельну власність).