Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Ринок: суть, функції та умови формування
1. Інституціональні основи ринкової економіки. Домінування приватних інтересів. Ринкові відносини, їх суб’єкти і об’єкти. Визначення ринку: альтернативні теорії. Сутність ринку. 2. Попит і пропозиція. Ринкова рівновага. 3. Функції ринку. Умови його формування і розвитку. 4. Конкуренція, її суть, функції та форми. 5. Конкуренція і моделі ринків.
Ринок є складною соціально-економічною структурою, що відображує наявні відносини. Він є економічною категорією, що є однією з центральних в економічній теорії. Проте немає єдиної позиції щодо його універсального визначення. Приводиться безліч визначень цієї категорії, що виражають ті чи інші сторони ринкових відносин. Тлумачення може відбуватись на двох рівнях: науковому і побутовому. Ринок – система товарно-грошових відносин, що виникають між покупцем і продавцем з приводу купівлі–продажу товарів. Ринок – це обмін, сукупність купівлі–продажу, яка відбиває збалансування попиту і пропозиції, що здійснюється у відповідності з економічними законами товарного виробництва і обігу. Він є складним утворенням, що являє собою сферу обміну, сукупність процесів купівлі–продажу, які здійснюють збалансування попиту і пропозиції за рахунок цін, а з іншого боку забезпечує зв’язок між виробництвом і споживанням, безперервність процесу відтворення його цілісності. Ринок – суспільна форма організації і функціонування економіки, за якою забезпечується взаємодія виробництва і споживання через посередницькі інститути, що регулюють більшість виробників і споживачів, їх прямий і зворотній вплив. Те, що ринок включає не тільки відносини з купівлі–продажу, але й соціально-економічні (власність, виробництво, розподіл, споживання тощо), а також організаційно-економічні відносини (конкретні форми організації ринку), дає підстави розглядати ринок у економічні системі як підсистему. Інституціональні основи ринкової економіки становлять: приватна власність, свобода підприємницької діяльності, вільна конкуренція. Ринкові відносини – це відносини між його учасниками (суб’єкти ринкових відносин) з приводу купівлі–продажу товарів і послуг (об’єкти ринкових відносин). Суб’єкти – всі учасники ринку, об’єкти – товари і послуги, цінності, багатство, земля, робоча сила.
Ринковий механізм являє собою взаємодію ринкових елементів: ціни, попиту, пропозиції, конкуренції, кон’юнктури; що надає певної спрямованості економічній поведінці суспільства і узгоджує приватні та суспільні інтереси. Попит – це форма вираження потреби, платоспроможна потреба. На ринку мається справа не з попитом взагалі, а з попитом платоспроможним. Тому він включає в себе: – потреби (бажання придбати); – грошові засоби, що є в наявності для придбання товарів чи послуг. Отже, попит, як правило, виражається в грошовій формі. Пропозиція – сукупність товарів і послуг, які є чи можуть бути доставлені на ринок. Включає 2 моменти: – готовність виробників виробляти і продавати певний вид товару чи послуги; – умови, на яких виробники згодні продавати їх. Пропозиція має натуральний вигляд. Динаміка попиту і пропозиції визначається економічними законами, зокрема, законом попиту і законом пропозиції. Закон попиту регулює величину ринкової ціни. Зростання ціни за інших незмінних умов приводить до зменшення обсягу попиту і навпаки. Закон пропозиції регулює пропозицію залежно від рівня цін. Чим вища ціна товару за інших незмінних умов, тим більше стимулюється виробництво і продаж саме цього товару чи послуги. Ціна – грошовий вираз вартості. Проте ціна є грошовим виразом вартості, коли існує рівновага між попитом і пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються іншими причинами. Тому ціна – це грошова сума, яку сплачують чи одержують за конкретний товар. А. Вартісні фактори: 1. Величина вартості. 2. Продуктивність. 3. Інтенсивність. 4. Складність праці. Б. Фактори співвідношення попиту і пропозиції В. Психологічні фактори. Г. Державне регулювання. На ринку розрізняють ціну попиту, ціну пропозиції і рівноважну ціну. Ціна попиту – це гранично-максимальна ціна, яку покупці згідні платити за товар. Ціна пропозиції – це гранично-мінімальна ціна, за яку продавці згідні продати свій товар. Гроші: альтернативні теорії Чіткого й такого, щоб визнавалося економістами всіх теоретичних шкіл і напрямків, визначення сутності грошей не існує.
Раціоналістична концепція пояснює походження грошей як результат угоди між людьми, які переконалися в тому, що для пересування вартостей в обміні товарів необхідні спеціальні інструменти. Суб’єктивно-психологічний підхід полягає у тому, що гроші розглядають як штучну соціальну умовність. Відповідно до еволюційної концепції походження грошей, історія їх виникнення є результатом розвитку суспільного поділу праці, обміну, товарного виробництва. Аналіз історичного процесу розвитку обміну і форм вартості дає можливість зрозуміти, як із загальної маси товарів виокремився один товар, що почав виконувати роль грошей і спеціальним призначенням якого стала роль загального еквівалента. Більшість західних економістів виводять сутність грошей з того, які функції вони виконують. Металістична теорія грошей ототожнює їх із благородними металами. Прихильники цієї теорії визнають лише ті функції грошей, для виготовлення яких потрібні металеві гроші: міра вартості, засоби створення багатства і світові гроші. Основна ідея номіналістичної теорії грошей полягає в тому, що вони не мають товарної природи, а є умовним знаком, цінність якого визначається державою (або назвою) і не залежить від металевої субстанції. Кількісна теорія грошей стверджує, що вартість грошей обернено пропорційна до їх кількості; за грошима визнається лише функція засобу обігу. Відповідно до марксистської концепції гроші є товар, що стихійно виділився з маси всіх інших товарів і виконує роль загального еквівалента. Це особливий товар, в якому всі інші товари виражають свою вартість. Гроші, таким чином, є суспільною формою обліку затрат праці товаровиробників. Інфляція Інфляція – знецінення грошей через те, що в економіці їх стає більше, ніж потрібно. Інфляція може бути викликана скороченням виробництва при незмінній грошовій масі або додатковим випуском грошей в обіг при незмінній товарній масі. Розрізняють відкритий і подавлений типи інфляції. Відкритій інфляції властива тенденція до зростання цін. Вона формується в результаті двоякого механізму. Перший – це механізм адаптивних інфляційних очікувань. В основі другого механізму лежить взаємозв’язок витрат і цін. Це так звана інфляція витрат (спіраль "зарплата–ціна"). Інфляція буває не тільки відкритою. В деяких випадках держава, не демонтуючи причини інфляції, намагається подавляти форми її прояву. Якщо відкрита інфляція проявляється в загальному підвищенні цін, то подавлена – у хронічній нестачі товарів і послуг, їхньому перманентному дефіциті. Тому інфляційні очікування при подавленій інфляції називаються дефіцитними. Види інфляції 1. Повзуча (регульована, 5–7% на місяць). 2. Галопуюча (20–25%). 3. Гіперінфляція (50% на місяць). Стагфляція – застій (спад виробництва поєднується з розвитком інфляційних процесів. Дефляція – вилучення з обігу частини надлишкової грошової маси, випущеної в період інфляції. Фактори інфляції 1. Фінансування потреб (бюджетних) грошовою емісією. 2. Кредитна емісія. 3. Індексація доходів. 4. Дотації. Визначення, що найбільш чітко відображають суть ринку: 1. Місце, де відбувається процес купівлі–продажу результатів людської діяльності. 2. Ринок – це сукупність економічних відносин між людьми у сфері обміну, посередництвом яких здійснюється реалізація результатів людської праці. 3. Ринок – це місце, де відбувається остаточне визнання суспільством втіленої в результати діяльності праці. 4. Ринок – це місце збалансування попиту і пропозиції і ринкової ціни.
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-06; просмотров: 211; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.223.106.100 (0.01 с.) |