Топографічна анатомія очеревини.Хід очеревини.Канали і сумки, їх практичне значення.

Серозна оболонка, що вистеляє стінки черевної порожнини і обгортає її органи, називається очеревиною (peritoneum). Цю оболонку можна порівняти із закритим мішком, у якому розрізняють пристінкову (парієтальну) очеревину і нутрощеву (вісцеральну) очеревину.

Очеревина неоднаково вкриває внутрішні органи: з усіх боків — інтраперитонеальне положення (порожня, клубова, поперечна та сигмоподібна ободова кишка, сліпа кишка з червоподібним відростком, селезінка, шлунок, маткові труби; з трьох боків — мезоперитонеальне положення (печінка, жовчний міхур, висхідна та низхідна ободова, середня частина прямої кишки, матка, сечовий міхур); з одного боку або зовсім не вкриває — екстраперитонеальне положення (низхідна і горизонтальна частини дванадцятипалої кишки, підшлункова залоза, нирки, надниркові залози, передміхурова залоза, нижня частина прямої кишки).

Очеревина з нижньої поверхні діафрагми переходить на верхню поверхню печінки у вигляді двох зв'язок: серпоподібної і вінцевої. Вкривши верхню поверхню печінки в ділянці воріт, обидва листки очеревини сходяться і спускаються донизу у вигляді печінково-дванадцятипалої та печінково-шлункової зв'язок. Ці зв'язки разом з невеликою шлунково-діафрагмальною зв'язкою утворюють малий чепець. На малій кривині шлунка очеревинні листки малого чепця розходяться і вкривають передню та задню стінки шлунка.
На великій кривині шлунка листки очеревини зближаються і спускаються донизу у вигляді широкого «фартуха». Внизу передня дуплікатура повертається й прямує догори (висхідна дуплікатура великого чепця), зростається з поперечною ободовою кишкою і її брижею. Біля задньої стінки черевної порожнини листки висхідної дуплікатури знову розходяться: один листок по стінці піднімається догори й зливається із заднім листком вінцевої зв'язки печінки, а другий спускається по стінці донизу й переходить у задню пристінкову очеревину. По задній стінці черевної порожнини очеревина з обох боків спускається в порожнину спочатку великого, потім малого таза. У порожнині малого таза очеревина, названа сечостатевою очеревиною, вкриває пряму кишку, переходить вперед у чоловіків на сечовий міхур, а в жінок на задню стінку піхви, матку, а потім на сечовий міхур.

Сальникова сумка,знаходиться позаду шлунка і малого сальника. Передня стінка зазначеної сумки утворена малим чепцем (omentum minus), задньою стінкою шлунка та шлунково-ободовою зв'язкою (lig. gastrocolicum), яка є початковою частиною великого чепця, розташованою між шлунком і поперечною ободовою кишкою. Інколи (якщо вона добре означена) в передній стінці чепцевої сумки виділяють шлунково-селезінкову зв'язку.

Малий чепець є дублікатурою очеревини, що йде від воріт печінки до малої кривини шлунка і прилеглої частини дванадцятипалої кишки. Через це в чепці розрізняють печінково-дванадцятипалокишкову (lig. hepatoduodenale), печінково-шлункову (lig. hepatogastricum) і шлунково-діафрагмову (lig. phrenicogastricum) зв'язки.

Задня стінка чепцевої сумки є пристінковою очеревиною, за якою розташовані підшлункова залоза, верхня частина дванадцятипалої кишки, ліва нирка, ліва надниркова залоза, нижня порожниста вена, черевна частина аорти та черевний стовбур. Зверху сумка обмежена хвостатою часткою печінки і частково діафрагмою, а з лівого боку — селезінкою та шлунково-селезінковою зв'язкою (lig. gastrolienal).

Ліва стінка чепцевої сумки представлена селезінкою та її зв'язками, нижня — утворена поперечною ободовою кишкою та її брижею.

 

 

Вгорі вона має верхнє сальникове заглиблення, яке знаходиться між поперековою частиною діафрагми ззаду і задньою поверхнею хвостатої частки печінки спереду. Зліва сальникова сумка тягнеться аж до селезінки, утворюючи селезінкове заглиблення. Сальникова сумка має нижнє сальникове заглиблення.

Сальникова сумка за допомогою сальникового отвору foramen epiploicum діаметром з’єднується зверхнім поверхом очеревинної порожнини.Отвір обмежений: спереду – печінково – дванадцятипалою зв*язкою,ззаду-печінково-нирковою, знизу – нирково-дванадцятипалою.

Печінкова сумка (bursa hepatica) розташована між правою часткою печінки та діафрагмою. Вона обмежена зверху і спереду діафрагмою, знизу — верхньозадньою поверхнею правої частки печінки, ззаду — правою частиною вінцевої зв'язки печінки (lig. coronarium), зліва — серпоподібною зв'язкою (lig. falciforme). Частину печінкової сумки, між задньою поверхнею правої частки печінки, діафрагмою та вінцевою зв'язкою, називають правим піддіафрагмовим (надпенінковим) простором. Донизу він переходить у правий боковий канал нижнього, поверху черевної порожнини.

У межах правого піддіафрагмового простору можуть утворюватися підціафрагмові гнояки як ускладнення гнійного апендициту, холециститу, проривної виразки шлунка та дванадцятипалої кишки тощо.

Унаслідок поранення порожнистих органів, проривної виразки шлунка тощо в черевну порожнину проникає повітря, яке за умови вертикального положення тіла людини накопичується в печінковій сумці. Його можна виявити під час проведення рентгеноскопії.

Передшлункова сумка (bursa pregastrica) розташована спереду шлунка й обмежена зверху діафрагмою та лівою часткою печінки, ззаду — малим чепцем і передньою стінкою шлунка, спереду — передньою стінкою живота. Праворуч передшлункова сумка відокремлена від печінкової сумки серпоподібною та круглою зв'язками печінки, а ліворуч — вираженої межі не має.

Між верхньою поверхнею лівої частки печінки і нижньою поверхнею діафрагми визначається щілина, або лівий піддіафрагмовий простір, відмежований від лівого бокового каналу нижнього поверху очеревинної порожнини постійною діафрагмово-ободовокишковою зв'язкою (lig. phrenicolicum).