Оцінка ефективності фінансових інвестицій.

Ефективність фінансових інвестицій визначається на основі порівняння доходу та витрат. Як витрати при цьому виступають кошти інвестування в різні фондові інструменти. В цій якості виступає різниця між реальною вартістю окремих фондів інструментів та сумою коштів, витрачених на їх придбання.

Оскільки доход від цих інвестицій може бути отримано лише в майбут-ньому періоді, він повинен бути оціненим при порівняні в дійсній вартості.

Формула розрахунку ефективності фінансових інвестицій для будь-яких фондових інструментів (3.9) виглядає як:

або , (3.9)

де:Еф — ефективність інвестування в інструментах фондового ринку, %;

РВф — реальна вартість окремих фондових інструментів (приведена до дійсної вартості);

Іф — сума коштів, інвестованих до окремих фондових інструментів;

Дф (РВф — Іф) — доход від інвестиції до фондових інструментів.

Реальна дійсна вартість фондових інструментів формується під впливом двох основних показників:

1) суми майбутнього грошового потоку від конкретного виду фондового інструменту;

2) розміру дисконтної ставки, яка використовується при оцінці дійсної вартості грошового потоку.

1. Сума майбутнього грошового потоку по фінансових інвестиціях формується за іншими ознаками, ніж за реальними інвестиціями. У зв'язку з відсутністю основних фондів у складі майбутнього грошового потоку за фінансовими інвестиціями немає амортизаційних відрахувань. Як чистий прибуток по фінансових інструментах виступає чистий доход (тобто доход від вико­ристання відповідного фінансового активу за мінусом сплачених сум податків на цей доход). Формування майбутнього фінансо­вого потоку за окремими видами фондових інструментів має суттєві відмінні особливості.

За облігаціями, ощадними сертифікатами та ін. аналогічними кредитними інструментами сума майбутнього грошового потоку складається з сум надходження відсотків за цими активами та вартості самого активу на момент його погашення; при цьому є можливими 3 принципові варіанти формування майбутнього грошового потоку за цими видами фондових інструментів:

1) без сплати відсотків по фондовому інструменту. В даному випадку інвестор отримує лише 1 вид доходу — різницю між викупною ціною облігації та ціною придбання;

2) з періодичною сплатою відсотків та погашенням у кінці передбаче-ного періоду;

3) зі сплатою всієї суми відсотків при погашенні в кінці передбаченого терміну.

За акціями та інвестиційним сертифікатами сума майбутнього грошового потоку формується залежно від двох умов:

1) при використанні фондового інструменту впродовж невизначеного тривалого періоду часу.

В цьому випадку грошовий потік майбутнього періоду формується виключно за рахунок сум нарахованих дивідендів;

2) при використані фондового інструмента впродовж заздалегідь передбаченого терміну. В цьому випадку майбутній грошовий потік складається із сум надходжень дивідендів, суми придбання цього інструменту та курсової різниці по ньому.

 

4. ОБ`ЄКТИ, ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ ТА МЕТОДИЧНІ ПРИЙОМИ АУДИТУ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

При аудитi фiнансових iнвестицiй та капiтальних вкладень наводяться вiдповiдi на наступнi питання:

— склад та структура фiнансових iнвестицiй;

— формування балансовоiї вартостi придбаних цiнних паперiв, визначення витрат на їх придбання;

— джерела придбання цiнних паперiв i вiдображення в облiку коштiв, використаних на фiнансовi вкладення;

— правильнiсть зберiгання цiнних паперiв, оплата послуг депозитарiю, наявнiсть депозитарного договору;

— правильнiсть документального оформлення i вiдображення в облiку операцiй з цiнними паперами;

— достовiрнiсть визначення i вiдображення в облiку фiнансових результатiв вiд реалiзацiї цiнних паперiв;

— повнота сплати державного мита за операцiї з цiнними паперами;

— експертиза капiтальних вкладень i введення об”єктiв та виробничих потужностей у дію;

— експертиза створення та впровадження нової техніки;

— експертиза будiвельно-монтажних i ремонтних робіт;

— аудиторська експертиза iнвестицiйних проектiв.

Стосовно фiнансових iнвестицiй встановлюється вiдповiднiсть ведення облiку вимогам ПСБО 12 “Фiнансовi iнвестиції”:

— визнання активом;

— ведення облiку за кожною iнвестицiєю, наявнiсть аналiтичного облiку за строками погашення, видами, об”єктами;

— проведення переоцiнки iнвестицiй в залежностi вiд результатiв дiяльностi пiдприємства, в яке здiйснюються інвестиції;

— проведення амортизацiї рiзницi мiж собiвартiстю та вартiстю погашення фiнансових інвестицій;

— оцiнка iнвестицiй за собiвартiстю;

— вiдокремлення довгострокових та короткострокових інвестицій;

— застосування методiв оцiнки iнвестицiй на дату балансу в залежностi вiд того, в який об”єкт здiйснюються інвестиції;

— проведення дооцiнки та уцiнки інвестицій;

— видiлення у балансi iнвестицiй, якi облiковуються за методом участi в капiталi;

— коректнiсть надання iнформацiї про фiнансовi iнвестицiї у Примiтках до фiнансової звiтностi.

Об'єктами аудиту інвестиційної діяльності є інвестиційні проекти, знов створювані основні фонди і оборотні кошти, у всіх галузях і сферах господарства, цінні папери, цільові вкладення засобів, науково-технічна продукція, інтелектуальні права, витрати на капітальне будівництво, введення в дію об'єктів і виробничих потужностей, бухгалтерський облік і звітність по інвестиційній діяльності.

Суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності є громадяни і юридичні особи України, іноземні громадяни і юридичні особи інших держав.

Інвестори – це суб'єкти інвестиційної діяльності, які ухвалюють рішення про вкладення власних, запозичених і залучених майнових і інтелектуальних цінностей. Інвестори виступають в ролі вкладників, покупців, а також виконують функції учасника інвестиційної діяльності. Учасниками інвестиційної діяльності є громадяни і юридичні особи України, іноземні громадяни і юридичні особи, що забезпечують здійснення інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручень інвестора.

Інвестиційна діяльність суб'єктів України за її межами регулюється законодавством України або держави, на території якої ця діяльність здійснюється, відповідними міжнародними договорами України, а також спеціальним законодавством України.

Всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форми власності і господарювання, мають рівні права по здійсненню інвестиційної діяльності. Інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види і об'єми інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі організацією конкурсів і тендерів. За рішенням інвестора права володіння і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам і юридичним особам в порядку, встановленому законом. Взаємовідносини у разі такої передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів.

Умови договорів, укладених між суб'єктами інвестиційної діяльності, знаходяться в силі весь термін дії договору. Інвестор повинен надати фінансовим органам декларацію про обсяги і джерела здійснення інвестицій, отримати дозвіл на капітальне будівництво відповідно до висновків експертизи інвестиційних проектів в межах дотримання санітарно-гігієнічних і екологічних вимог.

Джерелами фінансування інвестиційної діяльності є:

- власні фінансові ресурси інвестора (прибуток, амортизаційні відраху-вання, відшкодування збитків від аварій, стихійних лих, накопичені заощадження громадян, юридичних осіб і т. ін.);

- позикові фінансові кошти інвесторів (облігації позики, банківські і бюджетні кредити);

- позикові фінансові кошти інвестора (засоби, отримані від продажу акцій, пайові і інші внески громадян і юридичних осіб);

- бюджетні інвестиційні асигнування.

Державне регулювання інвестиційної діяльності здійснюється з метою реалізації економічної, науково-технічної і соціальної політики. Воно визначається показниками економічного і соціального розвитку України, республіканськими і регіональними програмами розвитку народного господарства і місцевими бюджетами, передбаченими в них обсягами державного фінансування інвестиційної діяльності.

Регулювання умов інвестиційної діяльності здійснюється:

- системою податків з диференціацією суб'єктів і об'єктів оподаткування, податкових ставок і пільг;

- проведенням кредитної і амортизаційної політики, у тому числі прискореної амортизації основних засобів;

- наданням фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, бюджетних позик на розвиток окремих регіонів, галузей виробництва;

- державними нормами і стандартами;

- антимонопольними заходами, роздержавленням і приватизацією власності;

- визначенням умов користування землею, водою і іншими природними ресурсами;

- політикою ціноутворення, проведенням експертизи інвестиційних проектів і інших заходів.

Отже, основним напрямом інвестиційної діяльності є вкладення майнових і інтелектуальних цінностей в капітальні вкладення і упровадження нової техніки, тому вони є важливим об'єктом аудиту.

Капітальні вкладення – це цілеспрямована система планового оновлення і розвитку матеріально-технічної бази підприємства відповідно до її участі в процесі розширеного відтворювання. Задачею аудиту капітальних вкладень є аудит реконструкції і заміни зношеного або застарілого устаткування і інших об'єктів основних засобів, будівництва нових і розширення діючих підприємств. При плануванні і виконанні капітальних інвестицій суб'єкти господарювання повинні дотримувати вимоги:

- максимального використовування діючих основних фондів з урахуванням їх технічного переозброєння і реконструкції;

- прискорення освоєння проектних потужностей введених в дію підприємств, об'єктів в порівнянні з нормативними термінами;

- комплексного будівництва і об'єктів в затверджені терміни;

- збалансованості плану по матеріальних, фінансових і трудових ресурсах.

Структура витрат капітальних інвестицій включає витрати на будівництво нових і реконструкцію діючих підприємств і об'єктів, придбання устаткування, що підлягає монтажу, а також машин, обладнання, інструмен-тів, господарського інвентарю, що не вимагає монтажу.

Упровадження нової техніки – це система заходів, направлених на прискорення науково-технічного прогресу на діючих підприємствах шляхом заміни морально застарілого обладнання досконалішим, відповідним прогресивній технології прогресу.

Задача аудиту інвестиційної діяльності полягає в сприянні найраціональнішому використовуванню майнових і інтелектуальних цінностей при створенні і модернізації основних фондів, реалізації цільових комплексних програм економічного і соціального розвитку України через капітальні вкладення. Відповідно до цього моделлю стандарту аудиту інвестиційної діяльності визначаються об'єкти, джерела інформації і методичні прийоми контролю.

Особливості об'єктів аудиту інвестиційної діяльності полягають в тому, що ці об'єкти в сукупності представляють самостійний вид діяльності, здійснюваний підприємством разом з основною діяльністю, виступаючи як забудовники (замовники). До них відносяться інвестиційні вкладення в майнових і інтелектуальних цінностях, інвестиційну і інноваційну діяльність, яка включає планування і фінансування капітальних вкладень, збалансованість ресурсами, а також виконання цих планів в і відображення їх в бухгалтерському обліку і звітності. Оскільки капітальні вкладення здійснюються в основному підрядними будівельними організаціями, то обов'язком замовників є забезпечення їх проектно-кошторисною документацією. Замовник відповідає перед підрядчиком за своєчасність і розробки і затвердження проектно-кошторисної документації, здачу її підрядної будівельної організації в терміни, передбачені договором, і належної якості. Тому проектно-кошторисна документація включається в ноу-хау і розглядається аудитом як об'єкт контролю, що представляє інтелектуальну цінність.

Джерелом інформації є законодавчі акти по інвестиційній діяльності, плануванню і фінансуванню капітальних інвестицій і нової техніки, розробці проектно-кошторисної документації, нормативно-планова документація, а також первинні документи, облікові регістри і звітність по інвестиційній діяльності, виконанню планів і капітальних вкладень і введенню в дію об'єктів і виробничих потужностей і інша фактографічна інформація (див. табл. 4.1)

Особливістю методичних прийомів аудиту, узагальнення і реалізації його результатів полягає у вживанні таких органолептичних прийомів як:

- інвентаризація;

- контрольні виміри;

- технологічний контроль;

- експертизи різних видів;

- і ін. методи для дослідження якості об'єктів капітальних робіт, відповідності їх затвердженої проектно-кошторисної документації.

Розрахунково-аналітичні методичні прийоми використовуються при визначенні якісних і показників виконання планів капітальних інвестицій і упровадження нової техніки, виявлення невикористаних резервів.

 

Таблиця 4.1