Інвестиційна діяльність та завдання її контролю

ВСТУП

Інвестиційна діяльність являє собою дуже привабливу сферу народного господарства, тому її аудит має важливе значення як важливий чинник незалежного незаангажованого контролю з боку громадськості.

Україна не в змозі проводити повністю всі інвестиційні процеси незалежно і тому має потребу в іноземних інвестиціях, які при даному розвитку економіки є дуже доречними, а тому є доречним їх аудит, так як не добросовісні підприємці під прикриттям інвестицій в економіку України, мають змогу відмивати «брудні» кошти та користуватись сприятливими умовами, для того щоб великі потоки інвестиційних ресурсів навпаки виводилися з нашої і так ослабленої світовою економічною кризою держави, таким чином аудит у цих умовах є великим важилєм контролю за інвестиційними потоками і не тільки.

Крім того що інвестиційні потоки важливо контролювати, їх ще потрібно правильно направляти та оцінювати, що повинно спрямовувати на думку про їх ефективність, а для довгострокових інвестицій(з серьойозним інвестором) потрібно ще розробити стратегію інвестування, тобто економічний план на довгострокову перспективу.

Актуальність та доцільність даної теми як ми бачимо просто безмежна, тому її вивчення та аналіз є не лише цікавим але й обґрунтованим.

Мета – дослідити матеріал зібраний у даній роботі та закріпити знання та досвід здобутий у процесі вивчення дисципліни «Організація і методика аудиту» на основі теми «Аудиторський контроль капітальних вкладень» по таким аспектам:

- інвестиційна діяльність та завдання її контролю;

- інвестиційна стратегія підприємств

- оцінка ефективності інвестицій

- об`єкти, джерела інформації та методичні прийоми аудиту інвестиційної діяльності.

Сьогодення, а саме закони бізнесу диктують свої умови існування, тому потрібно завжди знаходитись на пульсі подій. Світова економіка проходить дуже важливу стадію свого розвитку - стадію глобалізації та кооперації виробництва і тому потрібен сталий важіль контролю за економічними процесами, і як раз аудит є тим важилем впливу без якого не обійдеться в наш час жодна ринкова економіка світу.

 

 

ІНВЕСТИЦІЙНА СТРАТЕГІЯ ПІДПРИЄМСТВ

Інвестиційна стратегія завжди пов'язана з поточним станом підприємства, його діючою технічною, технологічною та фінансовою базою, здійснюваною фінансово- господарською діяльністю. Стратегія дає відповіді на основні питання, що завжди стоять перед адміністрацією підприємства:

1.Продовжувати чи коригувати здійснювану діяльність?

2.Якщо коригувати, то в яких напрямках?

3.В яких обсягах продовжувати чи коригувати діяльність?

4. Які це дасть результати через рік, два. три?

5.Які кошти для такого розвитку потрібні та де їх джерела?

Формування інвестиційного портфеля

Прогнозування та планування

Дослідження макроекономічних умов

Формування цілей і завдань

Стратегія розвитку підприємства

Розробка та оцінювання інвестиційних проектів

Забезпечення необхідності обсягів інвестиційних ресурсів

Оцінювання та прогнозування ефективності інвестиійної програми

Реалізація інвестиційної програми

Оперативне управління інвестиційними проектами

Моніторинг реалізації інвестиційної програми

Корекція інвестиційної діяльності

 

Мал. 2.5 Технологія управління інвестиційною діяльністю

ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙ

 

Таблиця 4.1

Таблиця 4.2

Таблиця 4.3

Таблиця 4.4

Таблиця 4.5

Таблиця проведення аудиту капітальних вкладень і фінансових інвестицій підприємства

№№ з/п	Об`єкти	Мета аудиту	Джерела інформації для проведення аудиту	Методичні прийоми аудиту	Особливості проведення аудиту	Аудиторський висновок
	Капітальні вкладення	Перевірка твердження, що капітальні інвестиції належать підприємству, відповідність оцінки та класифікації, достовірності відображення залишків капітальних інвестицій у звітності	кошториси, форма № 2-КБ, акти прийняття робіт, рахунки, фінансова звітність	Вибіркова перевірка, розрахунок, співставлення, інвентаризації, економічний аналіз, контрольні заміри,	можливо залучення фахівців з технології будівництва	МСА 800 “Аудиторський висновок про виконання завдань аудиту спеціального призначення”
	Фінансові інвестиції	Реальність фінансових інвестицій, розподіл на довгострокові та поточні, ведення бухгалтерського та податкового обліку, взаємоузгодженість форм фінансової звітності	Плани, інвестиційний проект, кошториси, фінансова звітність	Вибіркова перевірка, розрахунок, співставлення, інвентаризації, економічний та фінансовий аналіз,	можливо залучення фахівців з інвестиційного менеджменту	МСА 800 “Аудиторський висновок про виконання завдань аудиту спеціального призначення”

 

 

ВИСНОВОК

Всебічно дослідивши та проаналізувавши матеріал даної роботи можна та потрібно зробити наступні висновки:

Інвестиційна діяльність суб'єктів України за її межами регулюється законодавством України або держави, на території якої ця діяльність здійснюється, відповідними міжнародними договорами України, а також спеціальним законодавством України.

Всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форми власності і господарювання, мають рівні права по здійсненню інвестиційної діяльності. Інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види і об'єми інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі організацією конкурсів і тендерів. За рішенням інвестора права володіння і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам і юридичним особам в порядку, встановленому законом. Взаємовідносини у разі такої передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів.

Умови договорів, укладених між суб'єктами інвестиційної діяльності, знаходяться в силі весь термін дії договору. Інвестор повинен надати фінансовим органам декларацію про обсяги і джерела здійснення інвестицій, отримати дозвіл на капітальне будівництво відповідно до висновків експертизи інвестиційних проектів в межах дотримання санітарно-гігієнічних і екологічних вимог.

Джерелами фінансування інвестиційної діяльності є:

- власні фінансові ресурси інвестора (прибуток, амортизаційні відраху-вання, відшкодування збитків від аварій, стихійних лих, накопичені заощадження громадян, юридичних осіб і т. ін.);

- позикові фінансові кошти інвесторів (облігації позики, банківські і бюджетні кредити);

- позикові фінансові кошти інвестора (засоби, отримані від продажу акцій, пайові і інші внески громадян і юридичних осіб);

- бюджетні інвестиційні асигнування.

Державне регулювання інвестиційної діяльності здійснюється з метою реалізації економічної, науково-технічної і соціальної політики. Воно визначається показниками економічного і соціального розвитку України, республіканськими і регіональними програмами розвитку народного господарства і місцевими бюджетами, передбаченими в них обсягами державного фінансування інвестиційної діяльності.

Регулювання умов інвестиційної діяльності здійснюється:

- системою податків з диференціацією суб'єктів і об'єктів оподаткування, податкових ставок і пільг;

- проведенням кредитної і амортизаційної політики, у тому числі прискореної амортизації основних засобів;

- наданням фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, бюджетних позик на розвиток окремих регіонів, галузей виробництва;

- державними нормами і стандартами;

- антимонопольними заходами, роздержавленням і приватизацією власності;

- визначенням умов користування землею, водою і іншими природними ресурсами;

- політикою ціноутворення, проведенням експертизи інвестиційних проектів і інших заходів.

Отже, основним напрямом інвестиційної діяльності є вкладення майнових і інтелектуальних цінностей в капітальні вкладення і упровадження нової техніки, тому вони є важливим об'єктом аудиту.

Капітальні вкладення – це цілеспрямована система планового оновлення і розвитку матеріально-технічної бази підприємства відповідно до її участі в процесі розширеного відтворювання. Задачею аудиту капітальних вкладень є аудит реконструкції і заміни зношеного або застарілого устаткування і інших об'єктів основних засобів, будівництва нових і розширення діючих підприємств. При плануванні і виконанні капітальних інвестицій суб'єкти господарювання повинні дотримувати вимоги:

- максимального використовування діючих основних фондів з урахуванням їх технічного переозброєння і реконструкції;

- прискорення освоєння проектних потужностей введених в дію підприємств, об'єктів в порівнянні з нормативними термінами;

- комплексного будівництва і об'єктів в затверджені терміни;

- збалансованості плану по матеріальних, фінансових і трудових ресурсах.

Структура витрат капітальних інвестицій включає витрати на будівництво нових і реконструкцію діючих підприємств і об'єктів, придбання устаткування, що підлягає монтажу, а також машин, обладнання, інструмен-тів, господарського інвентарю, що не вимагає монтажу.

Упровадження нової техніки – це система заходів, направлених на прискорення науково-технічного прогресу на діючих підприємствах шляхом заміни морально застарілого обладнання досконалішим, відповідним прогресивній технології прогресу.

Задача аудиту інвестиційної діяльності полягає в сприянні найраціональнішому використовуванню майнових і інтелектуальних цінностей при створенні і модернізації основних фондів, реалізації цільових комплексних програм економічного і соціального розвитку України через капітальні вкладення. Відповідно до цього моделлю стандарту аудиту інвестиційної діяльності визначаються об'єкти, джерела інформації і методичні прийоми контролю.

Особливості об'єктів аудиту інвестиційної діяльності полягають в тому, що ці об'єкти в сукупності представляють самостійний вид діяльності, здійснюваний підприємством разом з основною діяльністю, виступаючи як забудовники (замовники). До них відносяться інвестиційні вкладення в майнових і інтелектуальних цінностях, інвестиційну і інноваційну діяльність, яка включає планування і фінансування капітальних вкладень, збалансованість ресурсами, а також виконання цих планів в і відображення їх в бухгалтерському обліку і звітності. Оскільки капітальні вкладення здійснюються в основному підрядними будівельними організаціями, то обов'язком замовників є забезпечення їх проектно-кошторисною документацією. Замовник відповідає перед підрядчиком за своєчасність і розробки і затвердження проектно-кошторисної документації, здачу її підрядної будівельної організації в терміни, передбачені договором, і належної якості. Тому проектно-кошторисна документація включається в ноу-хау і розглядається аудитом як об'єкт контролю, що представляє інтелектуальну цінність.

Джерелом інформації є законодавчі акти по інвестиційній діяльності, плануванню і фінансуванню капітальних інвестицій і нової техніки, розробці проектно-кошторисної документації, нормативно-планова документація, а також первинні документи, облікові регістри і звітність по інвестиційній діяльності, виконанню планів і капітальних вкладень і введенню в дію об'єктів і виробничих потужностей і інша фактографічна інформація.

Оцінка та прогнозування економічної ефективності інвестицій(капітальних вкладень) має важливе значення для досягнення інвестором найвищого прибутку. Для цього розраховуються економічні показники ефективності, тих чи інших капітальних вкладень, які попередньо дають змогу оцінити перспективність та доречність вкладення коштів та наявних фінансових ресурсів інвестора.

Держава в свою чергу, повинна відкривати для інвестора ті зони економічного простору, які не в змозі сама про інвестувати, а також створити в них сприятливі економічні умови на основі прийняття відповідних законодавчих актів та постанов, тим самим знижуючи, наприклад, податковий тягар та бюрократичну волокніту для вільного доступу інвестора на національний економічний простір. Але в свою чергу не обмежуючи фактичний рівень контролю за інвестиційними процесами, а в цьому їй як раз допоможе аудит, який буде неначе третьою силою в цих відносинах між державою та інвесторами, і тоді довіра між сторонами буде зростати, зміцнюючи їх відносини і прискорюючи економічне зростання економіки країни.

 

ВСТУП

Інвестиційна діяльність являє собою дуже привабливу сферу народного господарства, тому її аудит має важливе значення як важливий чинник незалежного незаангажованого контролю з боку громадськості.

Україна не в змозі проводити повністю всі інвестиційні процеси незалежно і тому має потребу в іноземних інвестиціях, які при даному розвитку економіки є дуже доречними, а тому є доречним їх аудит, так як не добросовісні підприємці під прикриттям інвестицій в економіку України, мають змогу відмивати «брудні» кошти та користуватись сприятливими умовами, для того щоб великі потоки інвестиційних ресурсів навпаки виводилися з нашої і так ослабленої світовою економічною кризою держави, таким чином аудит у цих умовах є великим важилєм контролю за інвестиційними потоками і не тільки.

Крім того що інвестиційні потоки важливо контролювати, їх ще потрібно правильно направляти та оцінювати, що повинно спрямовувати на думку про їх ефективність, а для довгострокових інвестицій(з серьойозним інвестором) потрібно ще розробити стратегію інвестування, тобто економічний план на довгострокову перспективу.

Актуальність та доцільність даної теми як ми бачимо просто безмежна, тому її вивчення та аналіз є не лише цікавим але й обґрунтованим.

Мета – дослідити матеріал зібраний у даній роботі та закріпити знання та досвід здобутий у процесі вивчення дисципліни «Організація і методика аудиту» на основі теми «Аудиторський контроль капітальних вкладень» по таким аспектам:

- інвестиційна діяльність та завдання її контролю;

- інвестиційна стратегія підприємств

- оцінка ефективності інвестицій

- об`єкти, джерела інформації та методичні прийоми аудиту інвестиційної діяльності.

Сьогодення, а саме закони бізнесу диктують свої умови існування, тому потрібно завжди знаходитись на пульсі подій. Світова економіка проходить дуже важливу стадію свого розвитку - стадію глобалізації та кооперації виробництва і тому потрібен сталий важіль контролю за економічними процесами, і як раз аудит є тим важилем впливу без якого не обійдеться в наш час жодна ринкова економіка світу.

 

 

ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ЗАВДАННЯ ЇЇ КОНТРОЛЮ

Інвестиції (від лат.-одягаю) — довгострокові вкладення майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти підприємницької діяльності, в результаті якої утворюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Інвестиційна діяльність суб'єкта господарювання залежить від розміру інвестиційного портфеля.

Інвестиційний портфель — сукупність цінних паперів, придбаних інвесторами. Як правило, це акції підприємств і компаній, облігації, боргові зобов'язання, переважно дов­гострокового характеру, центральних та місцевих органів влади, майнові і ощадні сертифікати фізичних осіб тощо. З метою одержання підвищених доходів, скорочення втрат через зниження курсу цінних паперів у сучасних умовах інвестори використовують складну методику управління і аудиту інвестиційного портфеля. Найбільш поширена так звана ступінчаста структура строків погашення цінних паперів, коли кошти від реалізації погашених цінних паперів реінвестуються (спрямовуються) на придбання нових цінних паперів з максимальним строком.

Розрізняють фінансові та реальні інвестиції.

Фінансові інвестиції — вкладення в акції, облігації та інші цінні папери, що випускаються приватними компаніями або державою, а також об'єкти тезаврації (страхування грошових капіталів і збережень від інфляційного знецінення), банківські депозити. Фінансові інвестиції лише частково направляються на збільшення реального капіталу, більша їх частина не є вкладенням капіталу в інвестиційну діяльність.

Реальні інвестиції (капітальні вкладення) — вкладення в основний капітал та на приріст матеріально-виробничих за­пасів. В сучасних умовах із збільшенням речовинних елементів основного капіталу швидко зростають вкладення в розвиток духовних продуктивних сил, в інтелектуальний потенціал, який стає найбільш активним елементом виробництва. Тому витрати на науку, освіту, підготовку та перепідготовку кадрів та ін. по суті є продуктивними. У країнах з розвиненою ринковою економікою ці витрати випереджають за темпами зростання вкладень в основний капітал у речовій формі.

Реальні інвестиції характеризуються галузевою та технологічною структурами, пропорції яких здебільшого визначають ефективність нагромадження. Зрушення у галузевій структурі економічно розвинених країн проявилися у випереджаючому зростанні інвестицій неречових елементів порівняно з речовими засобами в обробній промисловості, машинобудуванні, будівництві, транспорті та зв'язку.

Технологічна структура інвестицій визначається співвідношенням витрат на активні елементи основного капіталу (машини, устаткування) та на його пасивні елементи (будівлі, споруди). Ефективність реальних інвестицій підвищується при зростанні частки їх активних елементів.Переважну більшість реальних інвестицій в країнах розвиненою ринковою економікою становлять приватні інвестиції. Держава також бере участь в інвестиційному процесі вкладенням капіталу в державний сектор — як безпосередньо, так і надаючи кредити, субсидії, здійснюючи політику економічного регулювання. Основна частина державних інвестицій направляється насамперед у галузі інфраструктури, розвиток яких необхідний для нормального суспільного відтворення (наука, освіта, охорона здоров'я, навколишнє сере­довище, енергетика, транспорт і зв'язок).

Для характеристики реальних інвестицій аудитори використовують такі поняття: обсяг — вартісний показник капіталу, що вкладається; норма інвестиції — співвідношення обсягу інвестицій до валового національного продукту.

До майнових і інтелектуальних цінностей відносять:

- кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

рухоме і нерухоме майно (будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності);

- сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих (ноу-хау);

- майнові права, які гарантуються авторським правом, досвід та інші інтелектуальні цінності;

- права користування землею, водою, природними ресурсами, будівлями, спорудами, а також інші майнові права та цінності.

Інвестиції у відтворення основних фондів на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень.

В умовах ринкових відносин особливе значення в інвестиції має ноу-хау для розвитку технічного прогресу.

Ноу-хау — технічні знання і практичний досвід технічного, комерційного, управлінського, фінансового та іншого характеру, які становлять комерційну цінність, застосовуються у виробництві та професійній практиці і не забезпечені патентним захистом. Ноу-хау може включати в себе комерційні таємниці, незапатентовані технологічні процеси, інформацію виробничого і торговельного характеру, невідому широкій громадськості. Ця інформація може бути незалежною щодо патенту або ж необхідною для їх використання. Елементами ноу-хау можуть бути методичні рекомендації, пропозиції щодо використання, формули і рецептура, документація з виробництва, характеристики технологічного процесу та ін. Сюди також можна віднести знання і досвід у галузі маркетингу, в сфері упаковки і оформлення продукції, які потребують капіталовкладень, навички в проведенні лабораторних та інших досліджень. Однією з основних вимог ноу-хау є конфіденційність, таємність цього виду інформації. З плином часу ноу-хау втрачає комерційну цінність і стає доступною широкому колу осіб.

Комерціалізація ноу-хау широко використовується в міжнародній практиці. Зокрема, при складанні ліцензованих угод, договорів про всі можливі види технічного співробітництва, обміну та передавання технології, інвестиційного співробітництва, наданні інженерно-консультативних і аудиторських послуг. Включення в договори і угоди пунктів про передачу ноу-хау веде до збільшення доходів продавця, з однієї сторони, і до прискорення освоєння предметів угод покупців — з іншої, бо сприяє швидкому і повному передаванню нагромадженого технологічного досвіду, виробничих таємниць, участі спеціалістів продавця в пусконалагоджувальних роботах, навчанню технічного персоналу покупця. Особливо часто здійснюється комерційна передача ноу-хау при ліцензійних угодах і в контрактах на будівництво і експлуатацію промислових, сільськогосподарських та інфраструктурних об'єктів.

Інвестиції у відтворення основних фондів можуть здійснюватися у формі капітальних вкладень.

Інвестиційна діяльність — це сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави з реалізації інвестицій; інвестиційна діяльність — це придбання та реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.

Здійснюється діяльність відповідно до Закону України "Про інвестиційну діяльність", яким визначаються загальні правові, економічні і соціальні умови інвестиційної діяльності на території України (інвестиційні банки, інвестиційні і страхові компанії та ін.). Законодавство і нормативно-правові акти про інвестиційну діяльність спрямовані на забезпечення рівного захисту прав, інтересів та майна суб'єктів інвестиційної діяльності незалежно від форм власності, на ефективне; функціонування народного господарства України в умовах ринкової економіки.

Інвестиційна діяльність складається з таких елементів:

- інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, товариствами, а також суспільними і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності;

- державного інвестування, здійснюваного органами влади і управління за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів та позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних коштів та позичкових коштів;

- іноземного інвестування, здійснюваного іноземними громадянами, юридичними особами і державами;

- спільного інвестування, здійснюваного громадянами України та іноземними громадянами, юридичними особами і державами.

Інноваційна діяльність— це одна з форм інвестиційної діяльності, здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу, що включає:

- випуск і поширення принципово нових видів техніки і технології;

- прогресивні міжгалузеві структурні зрушення;

- реалізацію довгострокових науково-технічних програм великими строками окупності;

- фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил;

- розробку і впровадження нової ресурсозберігаючої технології, призначеної для поліпшення соціального і технологічного становища.

Республіканські, міждержавні та регіональні інвестиційні проекти і програми, що реалізуються за рахунок бюджетних і позабюджетних коштів, підлягають обов'язковому контролю через державну експертизу. Інвестиції за рахунок інших джерел підлягають державній експертизі з питань додержання екологічних і санітарно-гігієнічних вимог. Державну експертизу здійснюють спеціалізовані організації, а в разі потреби— експертні комісії, створені Верховною Радою України.

Завдання аудиторського контролю інвестиційної діяль­ності, незалежно від форм її здійснення, полягає у визначенні доцільності вкладення інвестиції, обгрунтованості використання коштів та ефективності розвитку технічного прогресу.