IV. Оцінювання мовних знань і вмінь

Оцінювання мовних знань і вмінь здійснюється тематично. Зміст контролю визначається згідно з функціональним підходом до шкільного мовного курсу.

1. Перевірці підлягають знання та вміння з мови, які необхідні передусім для правильного використання мовних одиниць.

Перевірка здійснюється фронтально в письмовій формі із за­стосуванням завдань тестового характеру. Учням пропонується:

—розпізнавати вивчені мовні явища;

—групувати, класифікувати;

—сполучати слова, доповнювати, трансформувати речення, добираючи належну форму слова, потрібну лексему, відповідні засоби зв'язку між частинами речення, між реченнями у групі пов'язаних між собою речень тощо;

—виявляти розуміння значення мовних одиниць та особливостей їх використання в мовленні.

2. Для контрольної перевірки використовуються завдання тес­тового характеру, складені на матеріалі слова, сполучення слів, речення, груп пов'язаних між собою речень. Учитель визначає, який із запропонованих нижче варіантів тестового контролю, з його погляду, доцільніший.

Варіант перший. Учням пропонується 12 тестових завдань з вибірковими відповідями.

Варіант другий. Рекомендується пропонувати учням 6 зав­дань, складність яких збільшується від класу до класу. Два з них мають торкатися розпізнавання мовних одиниць, а чотири — їх побудови, реконструювання, редагування, використання. До кож­ного завдання учням пропонується дібрати власні приклади.

3. Одиниця контролю: вибрані учнями правильні варіанти виконання завдань тестового характеру та самостійно дібрані приклади.

4. Оцінювання результатів контрольної роботи здійснюється так. Варіант перший. За кожне правильно виконане завдання учень одержує по одному балу. Варіант другий. За правильне виконання кожного з 6 запропонованих завдань учень одержує по 1 балу (у разі неправильного виконання 0 балів). Один бал за кожне зав­дання учневі додається в разі самостійного добору прикладів.

Оцінювання здійснюється таким чином, щоб за зазначену вище роботу учень міг одержати від 1 бала (за сумлінну роботу, яка не дала задовільного результату) до 12 балів (за бездоганно виконану роботу). У тому разі, коли учень з певних причин не виконав роботу, він має пройти відповідну перевірку додатково з тим, щоб одержати відповідний бал.

Оцінювання правописних (орфографічних і пунктуаційних) умінь учнів

Основною формою перевірки орфографічної та пунктуаційної грамотності є контрольний текстовий диктант.

1. Перевірці підлягають уміння правильно писати слова на ви­ вчені орфографічні правила і словникові слова, визначені для за­пам'ятовування; ставити розділові знаки відповідно до опрацьова­них правил пунктуації; належним чином оформляти роботу.

Перевірка здійснюється фронтально за традиційною методикою.

2. Матеріал для контрольного завдання. Для контрольного текстового диктанту використовується текст, доступний для учнів даного класу.

Обсяг диктанту по класах:

Клас	Кількість слів у тексті
10-й	170-180
11-й	180-190

Примітка. При визначенні кількості слів у диктанті враховують як самостійні, так і службові слова.

Для контрольних диктантів використовуються тексти, в яких кожне з опрацьованих протягом семестру правил орфографії та/чи пунктуації були представлені 3-5 прикладами.

3. Одиниця контролю: текст, записаний учнем з голосу вчителя.

4. Оцінювання. Диктант оцінюється однією оцінкою на основі таких критеріїв:

—орфографічні та пунктуаційні помилки оцінюються одна­ково;

—виправляються, але не враховуються такі орфографічні і пунктуаційні помилки:

1)на правила, які не включені до шкільної програми;

2)на ще не вивчені правила;

3)у словах з написаннями, що не перевіряються, над якими не проводилась спеціальна робота;

4)у передачі так званої авторської пунктуації;

—повторювані помилки (помилка у тому самому слові, яке повторюється в диктанті кілька разів), вважається однією помилкою; однотипні (помилки на те саме правило), але в різних словах, вважаються різними помилками;

—розрізняють грубі й негрубі помилки; зокрема, до негрубих відносяться такі:

1)у винятках з усіх правил;

2)у написанні великої букви в складних власних назвах;

3)у випадках написання разом і окремо префіксів у прислівниках, утворених від іменників з прийменниками;

4)у випадках, коли замість одного знака поставлений інший;

5)у випадках, що вимагають розрізнення не і ні (у сполученнях не хто інший, як...; не що інше, як...; ніхто інший не...; ніщо інше не...);

6)у пропуску одного із сполучуваних розділових знаків або в порушенні їх послідовності;

7)в заміні українських букв російськими;

—п'ять виправлень (неправильне написання на правильне) прирівнюються до однієї помилки;

—орфографічні та пунктуаційні помилки на неопрацьовані правила виправляються, але не враховуються.

Нормативи оцінювання за класами:

Бали	Кількість помилок	Бали	Кількість помилок
	15-16 і більше
	13-14
	11-12		1+1 (негруба)
	9-10
	7-8		1 (негруба)
	5-6		––

 

Контрольна перевірка здійснюється фронтально та індивіду­ально.

Фронтально оцінюються: аудіювання, читання мовчки, диктант, письмовий переказ та письмовий твір, мовні знання та вміння.

Індивідуально оцінюються: говоріння (діалог; усний переказ, усний твір) та читання вголос.

Для фронтальної та індивідуальної перевірки виділяються го­дини, що зазначені у відповідному орієнтовному плануванні тема­тичного контролю за рівнем навчальних досягнень учнів 10-12 класів з рідної мови.

Перевірка мовних знань та вмінь здійснюється за допомогою завдань тестового характеру (на їх виконання відводиться 15-20 хвилин уроку) або диктанту, залежно від характеру навчального матеріалу. Решта часу контрольного уроку може бути викорис­тана на виконання завдань з аудіювання, читання мовчки.

Оцінювання говоріння, читання вголос здійснюється індивідуально шляхом поступового накопичення оцінок для того, щоб кожний учень (учениця) одержав(ла) мінімум одну оцінку за виконання завдань на побудову діалогу, усного переказу й усного твору. Для цих видів робіт не відводять окремого уроку, а оцінки виводять один раз на рік і виставляють у колонки без дати.