І. Аудіювання (слухання – розуміння)

1. Перевіряється здатність учня сприймати на слух незнайоме за змістом висловлювання із одного прослуховування:

а) розуміти:

мету висловлювання;

фактичний зміст;

причинно-наслідкові зв'язки;

тему і основну думку висловлювання;

виражально-зображувальні засоби прослуханого твору;

б) давати оцінку прослуханому.

Перевірка аудіювання учнів здійснюється фронтально за одним із варіантів.

Варіант перший: учитель читає один раз незнайомий учням текст, а потім пропонує серію запитань з варіантами відповідей. Учні повинні мовчки вислухати кожне запитанім, варіанти відповідей до нього, вибрати один із варіантів і записати лише його номер поряд із номером запитання: (наприклад 1. 3, де цифра «1» – номер запитання, а цифра «3» – номер обраної відповіді).

Варіант другий: учні одержують видрукувані запитання та варіанти відповідей на них і відзначають галочкою правильний, на їхню думку, варіант.

У 10-11 класах учням пропонують 12 запитань з чотирма варіантами відповідей.

Для одержання достовірних результатів тестування кількість варіантів відповідей на тестове завдання не повинна бути меншою від чотирьох. Запитання мають торкатися всіх зазначених вище характеристик висловлювання і розташовуватися в порядку наро­стання їх складності.

2. Матеріал для контрольного завдання: зв'язне висловлювання (текст) добирається відповідно до вимог програми для кожного класу.

Обсяг тексту (і відповідно тривалість звучання) орієнтовно визначається так:

Клас	Обсяг та час звучання текстів, що належать до
художнього стилю	інших стилів
10-й	900-1000 слів	9-10 хвилин	800-900 слів	8-9 хвилин
11-й	1000-1100	10-11	900-1000	9-10

 

3. Одиниця контролю: відповіді учнів на запитання за прослуханим текстом, одержані в результаті виконання тестових завдань.

4.Оцінювання: правильна відповідь на кожне із 6 запитань оцінюється двома балами, кожне із 12 запитань оцінюється одним балом. Оцінювання здійснюється з огляду на те, що за цей вид діяльності учень може одержати від 1 бала (за сумлінну роботу, яка ще не дала належного результату) до 12 балів (за бездоганно виконану роботу). У тому разі, коли учень з певних причин не виконав завдання, він має пройти перевірку додатково, щоб одер­жати відповідний бал.

 

II. Говоріння та письмо (діалогічне та монологічне мовлення)

Під час перевірки складених учнями висловлювань (діалогів, усних і письмових переказів та творів) ураховується ступінь пов­ноти вираження теми, міра самостійності виконання роботи, сту­пінь вияву творчих здібностей, особистого ставлення до змісту висловлювання.

Діалогічне мовлення

1. Перевіряється здатність учнів:

а) виявляти певний рівень обізнаності з теми, що обговорюється;

б) демонструвати вміння:

—складати діалог відповідно до запропонованої ситуації й мети спілкування;

—самостійно досягати комунікативної мети;

—використовувати репліки для стимулювання, підтримання діалогу, формули мовленнєвого етикету;

—дотримуватися теми спілкування;

—додержуватися правил спілкування;

—дотримуватися норм літературної мови;

—демонструвати певний рівень вправності у процесі діалогу (стислість, логічність, виразність, доречність, винахідливість тощо);

в) висловлювати особисту позицію щодо теми, яка обговорюється;

г) аргументувати висловлені тези, ввічливо спростовувати помилкові висловлювання співрозмовника.

Зазначені характеристики діалогу є основними критеріями при його оцінюванні.

Перевірка рівня сформованості діалогічного мовлення здій­снюється таким чином: учитель пропонує двом учням вибрати одну із запропонованих тем чи мовленнєвих ситуацій (теми чи ситуації пропонуються різного рівня складності), обдумати її й обговорити із товаришем перед класом у формі діалогу протягом 3-5 хвилин. Оцінка ставиться кожному з учнів.

2. Матеріал для контрольних завдань добирається з урахуванням тематики соціокультурної змістової лінії чинної програми, рівня підготовки, вікових особливостей та пізнавальних інтересів учнів.

3. Одиниця контролю: діалог, складений двома учнями. Обсяг діалогу визначається так:

Клас	Орієнтовна кількість реплік для двох учнів
10-й	14-16 реплік
11-й	16-18 реплік

 

Примітка. Під час оцінювання діалогу необхідно диференціювати репліки на розгорнуті (складаються з двох і більше речень) і нерозгорнуті (виражені одним реченням). Якщо репліки розгорнуті, то їх кількість зменшується. До вказаної кількості не зараховуються слова, що належать до мовленнєвого етикету (звертання, привітання, прощання тощо).

4. Оцінювання.

Оцінювання

Рівень	Бали	Характеристика складених учнями діалогів
Початковий (Бали цього рівня одер­жують учні, успіхи яких у самостій­ному скла­данні діало­гу поки що незначні)		В учня виникають значні труднощі у підтриманні ді­алогу. Здебільшого він відповідає на запитання лише «так» чи «ні» або аналогічними уривчастими речен­нями ствердного чи заперечного характеру.
	Учень відповідає на елементарні запитання коротки­ми репліками, що містять недоліки різного характеру, але сам досягти комунікативної мети не може.
	Учень бере участь у діалозі за найпростішою за зміс­том мовленнєвою ситуацією, може не лише відпові­дати на запитання співрозмовника, а й формулювати деякі запитання, припускаючись помилок різного ха­рактеру. Проте комунікативна мета досягається ним лише частково.
Середній (Балів цього рівня заслу­говують уч­ні, які досягли певних результатів у складанні діалогу за двома-чо­тирма показника­ми з несклад­ної теми, але за іншими критеріями результати поки що незначні)		Учень бере участь у діалозі з нескладної за змістом теми, в основному досягає мети спілкування, проте репліки його недостатньо вдалі, оскільки не врахо­вують належним чином ситуацію спілкування, не від­значаються послідовністю, доказовістю; трапляється чимало помилок у доборі слів, побудові речень, їх інтонуванні тощо.
	Учень бере участь у діалозі за нескладною за змістом мовленнєвою ситуацією, додержується елементарних правил поведінки в розмові, загалом досягає комуніка­тивної мети, проте допускає відхилення від теми, мов­лення його характеризується стереотипністю, недостат­ньою різноманітністю і потребує істотної корекції тощо.
	Учень успішно досягає комунікативної мети в діалозі з нескладної теми, його репліки загалом є змістовни­ми, відповідають основним правилам поведінки у роз­мові, нормам етикету, проте їм не вистачає самостій­ності суджень, їх аргументації, новизни, лаконізму в досягненні комунікативної мети, наявна певна кіль­кість помилок у мовному оформленні реплік тощо.
Достатній (Балів цього рівня заслу­говують учні, які само­стій­но, у цілому вправно за більшістю кри­те­ріїв склали ді­алог з теми, що містить певну проб­лему, проде­монструва­ли належну культуру спілкування, проте за де­якими з кри­теріїв (від 2-х до 4-х) їх мовлення ще містить певні недо­ліки)		Діалогічне мовлення учня за своїм змістом спрямову­ється на розв'язання певної проблеми, загалом є зміс­товним, набирає деяких рис невимушеності; з'явля­ються елементи особистісної позиції щодо предмета обговорення, правила спілкування в цілому додержу­ються, але ще є істотні недоліки (за 4-ма критеріями): невисокий рівень самостійності й аргументованості суджень, можуть траплятися відхилення від теми, по­милки в мовному оформленні реплік тощо.
	Учень загалом вправно бере участь у діалозі за ситу­ацією, що містить певну проблему, досягаючи кому­нікативної мети, висловлює судження і певною мірою аргументує їх за допомогою загальновідомих фактів, у діалозі з'являються елементи оцінних характерис­тик, узагальнень, що базуються на використанні при­слів'їв і приказок, проте допускаються певні недоліки за кількома критеріями (3-ма).
	Учні самостійно складають діалог з проблемної теми, демонструючи загалом достатній рівень вправності й культури мовлення (чітко висловлюють думки, вияв­ляють вміння сформулювати цікаве запитання, дати влучну, дотепну відповідь, здебільшого виявляють толерантність, стриманість, коректність у разі незго­ди з думкою співрозмовника), але в діалозі є певні недоліки за 2-ма критеріями, наприклад: нечітко вира­жається особиста позиція співбесідників, аргумента­ція не відзначається оригінальністю тощо.
Високий (Балів цього рівня заслу­говують уч­ні, які продемон­стру­вали високу культуру спілкування, переконливо аргументую­чи свої дум­ки з приводу проблемної теми, даючи можливість висловитися партнеру по діалогу; змо­гли зістави­ти різні по­гляди на той самий пред­мет, навести аргументи «за» і «про­ти» в їх об­говоренні тощо)		Учні складають діалог за проблемною ситуацією, де­монструючи належний рівень мовленнєвої культури, вміння формулювати думки, обґрунтовуючи власну позицію, виявляють готовність уважно і доброзичли­во вислухати співрозмовника, даючи можливість висловитися партнеру по діалогу; додержуються правил мовленнєвого етикету; структура діалогу, мовне оформ­лення реплік діалогу звичайно відповідає нормам, проте за одним із критеріїв можливі певні недоліки.
	Учні складають діалог, самостійно обравши аспект за­пропонованої теми (або ж самі визначають проблему для обговорення), переконливо й оригінально аргу­ментують свою позицію, зіставляють різні погляди на той самий предмет, розуміючи при цьому можливість інших підходів до обговорюваної проблеми, виявля­ють повагу до думки іншого; структура діалогу, мов­не оформлення реплік діалогу відповідає нормам.
	Учні складають глибокий за змістом і досконалий за формою діалог, самостійно обравши аспект запро­понованої теми (або ж самі визначають проблему для обговорення), демонструючи вміння уважно і добро­зичливо вислухати співрозмовника, коротко, виразно, оригінально сформулювати свою думку, дібрати ціка­ві, влучні, дотепні, переконливі аргументи на захист своєї позиції, у тому числі й з власного життєвого досвіду, зіставити різні погляди на той самий пред­мет; здатні змінити свою думку в разі незаперечних аргументів іншого; додержуються правил поведінки і мовленнєвого етикету в розмові.

 

Мовне оформлення оцінюють орієнтовно, спираючись на дос­від учителя і не підраховуючи помилок (зважаючи на технічні труднощі фіксації помилок різних типів в усному мовленні).

Примітка. Під мовним оформленням діалогу, тексту слід розуміти наявність/відсутність порушень лексичних, фразеологічних, граматич­них (морфологічних, синтаксичних), стилістичних, орфоепічних, акцен­тологічних, інтонаційних норм української літературної мови, а також соціальних норм українського мовленнєвого етикету.

Монологічне мовлення