Стратегічний, тактичний, оперативний рівень упр-ня операціями

Стратегічний рівень упр-ня операціями передбачає визначення цілей, розподіл стратегічних ресурсів, формування організаційної структури, упр-ня прибутком. Визначається апаратом упр-ня підприємством: головою правління, президентом, генеральним директором, директором, заступником директора, головним спеціалістом.

Організація упр-ня вир-вом на рівні підприємства здійснюється планово-економічним та виробничо-диспетчерським відділами. Спеціалісти цих відділів організують розробку виробничої програми підприємства, її економічне обгрунтування, розподіл за цехами та при необхідності відповідне корегування. Цей вид роботи відноситься до функції упр-ня виробничою програмою підприємства та реалізує по суті міжцехове планування та регулювання вир-ва.

Тактичний рівень упр-ня операціями передбачає надання завдань, планування, прийняття рішень, підбір кадрів, навчання персоналу контроль та координацію робіт, підтримку самостійності у роботі підлеглого. Визначається начальником відділу, начальником цеху, заступником начальника цеху по вир-ву. На рівні цехів здійснюється розробка серії виробничих програм та завдань для цеху, виробничих дільниць, бригад, тобто реалізується функція упр-ня виробничою програмою цеху. Цю роботу виконують спеціалісти виробничого бюро цеху.

Оперативний рівень упр-ня операціями включає функції календарного планування та диспетчеризації вир-ва, разнарядки робіт та контролю строків їх виконання. Оперативне упр-ня має велике значення як у сфері вир-ва, так і у сфері послуг. В оперативне упр-ня вир-вом на рівні виробничої дільниці, планово-управлінський персонал визначає об'єм партії одночасно виробляємої продукції, видачу нарядів на виконання робіт, розміщення замовлень на матеріали, контроль строків виконання та завершення робіт. В сфері надання послуг, оперативне упр-ня частіше за все визначає які роботи будуть виконуватись у той чи інший день, в якому порядку та хто їх буде виконувати.

35. Система планування операційної діял-ті; сфери, що охоплюються плануванням

Планування - це процес визначення цілей діял-ті і розвитку підприємства та обгрунтування шляхів і засобів їх досягнення. Планування охоплює пос-тановку конкретних задач на визначе-ний період та встановлення порядку та умов їх виконання. В процесі пла-нування визначаються напрямки роз-витку підприємства, види та об'єми випускаємої продукції, потребав ресу-рсах, ефективність їх використання та ін. Основні цілі планування: отриман-ня максимального прибутку; усунення негативної дії невизначеності, зміни сфери функціонування підприємства; зосередження уваги на головних зада-чах на визначеному етапі; забезпече-ння контролю і відповідного коригува-ння дій. Основні задачі планування: максимальне задоволення потреб споживачів у випускаємій продукції та підвищення ефективності вир-ва. Ці задачі визначають кінцеві результати діял-ті підприємства та реалізуються шляхом постановки та вирішення та-ких взаємопов'язаних окремих задач, як нарощування об'ємів вир-ва про-дукції, що користується попитом, ос-воєння нових та підвищення якості випускаємих виробів, механізація та автоматизація вир-ва, вдосконалення організації вир-ва, праці та упр-ня, покращення умов праці, підвищення кваліфікаційного та загальноосвітньо-го рівня працівників, виявлення резер-вів покращення використання вироб-ничих ресурсів, зниження собівартості продукції та збільшення прибутку. Си-стема планування на підприємстві включає планування діял-ті підприєм-ства в цілому та внутрішньовиробниче планування, тобто планування діял-ті структурних підрозділів підприємства - виробничих одиниць, цехів, дільниць, бригад.

36. Принципи, види та методи планування вир-ва (операцій)

Принципи планування вир-ва (операцій):

- участь максимальної кількості числа співробітників в роботі над пла-ном уже на самих ранніх етапах;

- безперервність - планування розглядається не як поодинокий акт, а як процес складання планів, що постійно поновлюється.Цей процес включає встановлення цілей, розробку стратегій, розподіл ресурсів, створення проектів перебудови організації у відповідності до зміни умов;

- координація та інтеграція; економічність; створення умов для виконання плану; науковий характер планування; пропорційність; обґрунтованість цілей; оптимальність використання ресурсів; комплексність; сбалансованість; органічна єдність планів та ін.

Види планування вир-ва (операцій):

- в залежності від тривалості планового періоду:

- перспективне

- поточне

- за змістом на підприємсві розрізняють:

- техніко-економічне

- оперативно-календарне.

Методи планування вир-ва (операцій):

балансовий, нормативний, математико-статистичні методи, методи лінійного програмування; екстраполяції, пофакторний.

37. Взаємозв'язок між стратегічним, тактичним та оперативним плануванням операцій

Стратегічне планування операцій, що допомагає менеджерам вирішува-ти питання виробничих потужностей та визначати стратегії випуску продук-ції, є прерогативою вищих рівнів мен-ту. При цьому вирішуються такі питан-ня, як розширення та розміщення вир-ва, впровадження нових виробів та науковий пошук, а також визначають-ся періоди та об'єми необхідних інве-стицій на протязі декількох років. Ета-пом реалізації стратегічного планува-ння є тактичне планування операцій.

Тактичне планування операцій охоплює часовий горизонт в один рік Та більш короткі періоди - квартал та місяць, в яких ураховуються коливання попиту. Воно існує у формі розробки поточних (короткострокових та оперативних) планів, що містять тактику рішення проблем, які стоять перед фірмою на даний плановий період: планування продажу, виробниче та фінансове планування, планування трудових ресурсів, запасів та субпідряду, аналіз оперативних планів та ін.

Оперативне планування операцій охоплює період від одного до десяти робочих днів (до двох календарних тижнів), але частіше за все воно є добовим. Таке планування звичайно складається з трьох основних елементів: виробничих програм цехів, дільниць, ліній, відображаючих реальне загруження виробничих потужностей; оперативних завдань цим підрозділам; планів-графіків руху виробів та їх окремих частин за технологічним ланцюгом. Оперативне планування визначає завантаження устаткування, послідовність виконання окремих операцій технологічного циклу; час, що відводиться для цього; розташування людей з урахуванням наявних виробничих потужностей, матеріальних ресурсів, персоналу.

38. Виробнича програма - склад, процес формування та послідовність розробки споріднених планів

Виробнича програма - головний розділ перспективного та річного бізнес-плану розвитку підприємства, в якому визначається об'єм виготовлення та випуску продукції за номенклатурою, асортиментом та якістю в натуральному та вартісному вираженні. Виробнича програма відображає основні напрямки та задачі розвитку підприємства у плановому періоді, виробничо-господарські зв'язки з іншими підприємствами, профіль та ступінь спеціалізації та комбінування вир-ва. Основні розділи виробничої програми для підприємств, зайнятих вир-вом матеріального продукту:

- план по вир-ву товарної (валової) продукції;

- план випуску продукції на експорт;

- план по підвищенню якості продукції;

- план реалізації продукції.

При розробці виробничої програми та споріднених планів, користуються одним з двох підходів:

1 підхід: планування виробничої програми та споріднених планів здійснюється на основі зовнішніх потреб та можливостей, тобто маркетинг привалює над вир-вом. Послідовність: маркетингові дослідження, операційний комплекс дій, складання плану по збуту, складання плану вир-ва, складання плану матеріально-технічного постачання, складання плану по виробничих потужностях, по трудовим ресурсам, по реконструкції, по ремонту та ін.

2 підхід: планування виробничої програми та споріднених планів здійснюється на основі внутрішніх потреб та можливостей, тобто вир-во привалює над маркетингом. Послідовність: аналіз виробничих можливостей, складання плану по збуту та ін. Застосовується підприємствами-монополістами. Цей підхід популярний у Японії.

39. Види систем оперативного планування.

Під системою оперативного планування розуміється методика і техніка планової роботи, що визначається ступенем її централізації, вибраною планово-обліковою одиницею, складом і точністю календарно-планових нормативів. Розрізняють 3 основних види систем оперативного планування: 1.подетальна, 2.покомплектна 3.позамовна. Вибір та область використання визначається типом вир-ва.