Стаття 15. Визнання людини померлою

Людина вважається померлою з моменту, коли встановлена смерть
її мозку. Смерть мозку означає повну і незворотну втрату всіх його
функцій. Момент смерті мозку може бути встановлено, якщо виключені
всі інші можливі за даних обставин причини втрати свідомості та
реакцій організму.

Діагностичні критерії смерті мозку та процедура констатації
моменту смерті людини встановлюються центральним органом
виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у
сфері охорони здоров'я.

Факт смерті потенційного донора встановлюється консиліумом
лікарів відповідного закладу охорони здоров'я або наукової
установи. Зазначені лікарі не можуть брати участі у взятті у цього
донора анатомічних матеріалів, у їх трансплантації чи виготовленні
біоімплантатів.

Стаття 16. Умови та порядок взяття анатомічних матеріалів у
померлих осіб для трансплантації та (або)
виготовлення біоімплантатів

Кожна повнолітня дієздатна особа може дати письмову згоду або
незгоду стати донором анатомічних матеріалів у разі своєї смерті.
За відсутності такої заяви анатомічні матеріали у померлої
повнолітньої дієздатної особи можуть бути взяті за згодою подружжя
або родичів, які проживали з нею до смерті. У померлих
неповнолітніх, обмежено дієздатних або недієздатних осіб
анатомічні матеріали можуть бути взяті за згодою їх законних
представників. {Частина перша статті 16 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 997-V від 27.04.2007}

Фізична особа має право розпорядитися щодо передачі після її
смерті органів та інших анатомічних матеріалів її тіла науковим,
медичним або навчальним закладам. {Статтю 16 доповнено частиною
згідно із Законом N 997-V від 27.04.2007}

У разі необхідності проведення судово-медичної експертизи
анатомічні матеріали у померлого донора беруться з дозволу і в
присутності судово-медичного експерта. Взяття анатомічних
матеріалів не повинне зашкодити веденню слідства, а
судово-медичний експерт протягом двадцяти чотирьох годин
зобов'язаний повідомити про це районного (міського) прокурора.
Взяття анатомічних матеріалів у померлого донора не повинне
призвести до спотворення його тіла.

Взяття анатомічних матеріалів у померлого донора оформляється
актом. Цей акт підписується лікарями, які брали участь у взятті
анатомічних матеріалів, а у випадку проведення судово-медичної
експертизи - і судово-медичним експертом, і додається до медичних
документів померлої особи.

Взяття анатомічних матеріалів у померлої особи для
трансплантації та (або) для виготовлення біоімплантатів не
допускається у разі наявності зробленої цією особою за життя заяви
про незгоду бути донором. У померлої повнолітньої дієздатної
особи, заява якої щодо донорства відсутня, а також у
неповнолітніх, обмежено дієздатних та недієздатних осіб взяття
анатомічних матеріалів не допускається, якщо на це не отримано або
неможливо отримати згоду осіб, зазначених у частині першій цієї
статті. Взяття анатомічних матеріалів у померлої особи не
допускається також при відсутності дозволу судово-медичного
експерта у разі необхідності проведення судово-медичної
експертизи.

Розділ V

 

ОСОБЛИВОСТІ ОТРИМАННЯ І ВИКОРИСТАННЯ ДЕЯКИХ ВИДІВ
АНАТОМІЧНИХ МАТЕРІАЛІВ

 

Стаття 17. Порядок використання для трансплантації органів
померлих донорів. Міждержавний обмін
гомотрансплантатами

В Україні діє єдина державна інформаційна система
трансплантації, до якої вносяться відомості про реципієнтів, а
також про осіб, які заявили про свою згоду або незгоду стати
донорами у разі смерті. Ці відомості є конфіденційними, становлять
лікарську таємницю і можуть бути розголошені лише у випадках,
передбачених цим Законом. Центральний орган виконавчої влади, що
забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я,
затверджує Положення про єдину державну інформаційну систему
трансплантації та забезпечує діяльність такої системи.

У разі, коли взятий у померлого донора орган через
відсутність біологічно сумісного реципієнта не може бути
використано для трансплантації у відповідному державному чи
комунальному закладі охорони здоров'я або державній науковій
установі, цей заклад або установа негайно надають інформацію про
зазначений орган до центрального органу виконавчої влади, що
забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я,
який оперативно здійснює пошук реципієнта в межах України.
Якщо біологічно сумісного з отриманим органом реципієнта в
межах України не знайдено, центральний орган виконавчої влади, що
забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я
надає інформацію про цей орган відповідним установам і
організаціям інших країн, з якими Україна уклала міжнародні
договори з питань трансплантації. Органи, взяті у померлих осіб, а
також кістковий мозок, взятий у живих донорів, можуть передаватися
іншим країнам лише на умовах рівноцінного обміну в порядку,
визначеному відповідними міжнародними договорами України.

Стаття 18. Заборона торгівлі органами та іншими анатомічними
матеріалами людини

Укладання угод, що передбачають купівлю-продаж органів або
інших анатомічних матеріалів людини, за винятком кісткового мозку,
забороняється.

Стаття 19. Надання фетальних матеріалів для трансплантації

Фетальні матеріали для трансплантації можуть надавати
акредитовані в установленому порядку заклади охорони здоров'я, які
проводять операції штучного переривання вагітності (аборти) з
дотриманням умов та порядку проведення таких операцій, встановлених законодавством України.

Фетальні матеріали для трансплантації надаються за згодою
жінки, яка прийняла остаточне рішення щодо штучного переривання
вагітності (аборту), та за умови збереження конфіденційності
відомостей про неї.

На осіб, фетальні матеріали яких надані для трансплантації,
не поширюються норми частин другої та третьої статті 22 і статті
23 цього Закону.

Стаття 20. Виготовлення і застосування біоімплантатів

Для виготовлення біоімплантатів використовуються анатомічні
матеріали померлих донорів, узяті з додержанням вимог цього
Закону.
Виготовлення біоімплантатів, їх застосування і контроль
якості, державна реєстрація та реалізація, ввезення на митну
територію України та вивезення за її межі здійснюються з
додержанням умов і в порядку, встановленому законодавством України
щодо виробів медичного призначення.

 

Стаття 21. Отримання та застосування ксенотрансплантатів

Державні та комунальні заклади охорони здоров'я, державні
наукові установи, які застосовують ксенотрансплантати, можуть їх
отримувати на підставі угод із господарюючими суб'єктами, що
вирощують відповідних тварин. Порядок застосування
ксенотрансплантатів встановлюється центральним
органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної
політики у сфері охорони здоров'я.

Утримання тварин і взяття у них ксенотрансплантатів повинні
здійснюватися з додержанням загальних принципів гуманного
поводження з тваринами.

Медико-біологічні вимоги до тварин, умови їх утримання,
порядок взяття у них ксенотрансплантатів затверджуються
центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування
державної політики у сфері охорони здоров’я.

Розділ VI

ПРАВА, СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ЖИВОГО ДОНОРА ТА
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО
ТРАНСПЛАНТАЦІЮ

 

Стаття 22. Права особи, яка дала згоду стати донором, і
живого донора

Особа, яка дала згоду стати донором, до взяття
гомотрансплантата має право відмовитися від даної нею раніше на це
згоди. На випадок смерті донора, зараження його інфекційною
хворобою, виникнення у нього інших хвороб чи розладів здоров'я у
зв'язку з виконанням ним донорської функції він підлягає
обов'язковому державному страхуванню в порядку, встановленому
Кабінетом Міністрів України.

Донору в порядку, встановленому законом України,
відшкодовується шкода, заподіяна ушкодженням здоров'я у зв'язку з
виконанням ним донорської функції з урахуванням додаткових витрат
на лікування, посилене харчування та інші заходи, спрямовані на
його соціально-трудову та професійну реабілітацію.