ТОП 10:

Стаття 12. Амбулаторна психіатрична допомога



Амбулаторна психіатрична допомога надається
лікарем-психіатром на прохання або за усвідомленою згодою особи;
щодо особи віком до 14 років (малолітньої особи) - на прохання або
за згодою її батьків чи іншого законного представника; щодо особи,
визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, - на
прохання або за згодою її опікуна. У разі незгоди одного із
батьків чи відсутності батьків або іншого законного представника
амбулаторна психіатрична допомога неповнолітньому здійснюється за
рішенням (згодою) органів опіки та піклування, яке може бути
оскаржено до суду.

Амбулаторна психіатрична допомога може надаватися без
усвідомленої згоди особи або без згоди її законного представника у
разі встановлення у неї тяжкого психічного розладу, внаслідок чого
вона завдасть значної шкоди своєму здоров'ю у зв'язку з
погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної
допомоги. Амбулаторна психіатрична допомога особі без її
усвідомленої згоди або без згоди її законного представника
надається лікарем-психіатром в примусовому порядку за рішенням
суду.
Питання про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги
в примусовому порядку вирішується судом за місцем проживання
особи. Заява про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги
в примусовому порядку направляється до суду лікарем-психіатром. До
заяви, в якій повинні бути викладені підстави для надання особі
амбулаторної психіатричної допомоги без її усвідомленої згоди та
без згоди її законного представника, передбачені частиною другою
цієї статті, додається висновок лікаря-психіатра, який містить
обгрунтування про необхідність надання особі такої допомоги.
Особа, якій надається амбулаторна психіатрична допомога в
примусовому порядку, повинна оглядатися лікарем-психіатром не
рідше одного разу на місяць, а комісією лікарів-психіатрів - не
рідше одного разу на 6 місяців для вирішення питання про
продовження чи припинення надання їй такої допомоги.
У разі необхідності продовження надання особі амбулаторної
психіатричної допомоги в примусовому порядку понад 6 місяців
лікар-психіатр повинен надіслати до суду за місцем проживання
особи заяву про продовження надання особі амбулаторної
психіатричної допомоги в примусовому порядку. До заяви, в якій
повинні бути викладені підстави надання особі амбулаторної
психіатричної допомоги без її усвідомленої згоди та без згоди її
законного представника, передбачені частиною другою цієї статті,
додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить
обгрунтування про необхідність продовження надання особі такої
допомоги. В подальшому продовження надання особі амбулаторної
психіатричної допомоги в примусовому порядку проводиться кожного
разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців.
У разі погіршення стану психічного здоров'я особи, якій
надається амбулаторна психіатрична допомога в примусовому порядку,
та ухилення від виконання цією особою або її законним
представником рішення суду про надання особі амбулаторної
психіатричної допомоги в примусовому порядку психіатрична допомога
може надаватися на підставах та в порядку, передбачених статтями
14, 16 і 17 цього Закону.

Надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в
примусовому порядку припиняється за рішенням комісії
лікарів-психіатрів у разі видужання особи або такої зміни стану її
психічного здоров'я, що не потребує надання амбулаторної
психіатричної допомоги в примусовому порядку, або за рішенням суду
про відмову в продовженні надання особі амбулаторної психіатричної
допомоги в примусовому порядку.

Клопотання про припинення надання особі амбулаторної
психіатричної допомоги в примусовому порядку може направлятися до
суду особою, якій надається ця допомога, або її законним
представником через 3 місяці з часу ухвалення судом рішення про
надання або продовження надання особі такої допомоги.

Стаття 13. Госпіталізація особи до психіатричного закладу
Особа госпіталізується до психіатричного закладу добровільно
- на її прохання або за її усвідомленою згодою. Особа віком до 14
років (малолітня особа) госпіталізується до психіатричного закладу
на прохання або за згодою її батьків чи іншого законного
представника. Особа, визнана у встановленому законом порядку
недієздатною, госпіталізується до психіатричного закладу на
прохання або за згодою її опікуна. У разі незгоди одного із
батьків або відсутності батьків чи законного представника
госпіталізація неповнолітнього до психіатричного закладу
проводиться за рішенням (згодою) органу опіки та піклування, яке
може бути оскаржено до суду. Згода на госпіталізацію фіксується у
медичній документації за підписом особи або її законного
представника та лікаря-психіатра.

Госпіталізація особи у випадках, передбачених частиною першою
цієї статті, здійснюється за рішенням лікаря-психіатра. Особа може бути госпіталізована до психіатричного закладу в
примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього
Закону, а також у випадках проведення експертизи стану психічного
здоров'я особи або застосування до особи, яка страждає на
психічний розлад і вчинила суспільно небезпечне діяння,
примусового заходу медичного характеру на підставах та в порядку,
передбачених законами України.

Стаття 14. Підстави для госпіталізації особи до
психіатричного закладу в примусовому порядку

Особа, яка страждає на психічний розлад, може бути
госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої
згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження
або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при
встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого
вона:

· вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють
собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих;

· неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві
потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Стаття 15. Огляд особи віком до 14 років (малолітньої особи)
та особи, визнаної недієздатною, госпіталізованих
до психіатричного закладу на прохання або за
згодою їх законних представників

Особа віком до 14 років (малолітня особа) та особа, визнана у
встановленому законом порядку недієздатною, госпіталізовані до
психіатричного закладу на прохання або за згодою їх законних
представників, підлягають обов'язковому протягом 48 годин з часу
госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів психіатричного
закладу для прийняття рішення про необхідність подальшого
перебування цих осіб у психіатричному закладі та надання їм
стаціонарної психіатричної допомоги.

При подальшому перебуванні в психіатричному закладі зазначені
в цій статті особи підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів
не рідше одного разу на місяць для вирішення питання про
необхідність продовження чи припинення надання їм стаціонарної
психіатричної допомоги.

У разі виявлення комісією лікарів-психіатрів зловживань,
допущених законними представниками особи віком до 14 років
(малолітньої особи) або особи, визнаної у встановленому законом
порядку недієздатною, власник психіатричного закладу або
уповноважений ним орган повідомляє про це органи опіки та
піклування за місцем проживання особи, яку було госпіталізовано.

 

Стаття 16. Огляд осіб, госпіталізованих до психіатричного
закладу в примусовому порядку

Особа, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу за
рішенням лікаря-психіатра на підставах, передбачених статтею 14
цього Закону, підлягає обов'язковому протягом 24 годин з часу
госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів психіатричного
закладу для прийняття рішення про доцільність госпіталізації. У
випадку, коли госпіталізація визнається недоцільною і особа не
висловлює бажання залишитися в психіатричному закладі, ця особа
підлягає негайній виписці.

У випадках, коли госпіталізація особи до психіатричного
закладу в примусовому порядку визнається доцільною, представник
психіатричного закладу, в якому перебуває особа, протягом 24 годин
направляє до суду за місцем знаходження психіатричного закладу
заяву про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в
примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього
Закону.
До заяви, в якій повинні бути викладені підстави
госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому
порядку, передбачені статтею 14 цього Закону, додається висновок
комісії лікарів-психіатрів, який містить обгрунтування про
необхідність такої госпіталізації.

До винесення судом рішення лікування може проводитися за
рішенням лікаря-психіатра (комісії лікарів-психіатрів).

Керівник психіатричного закладу зобов'язаний негайно
повідомити про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в
примусовому порядку членів її сім'ї, інших родичів або її
законного представника. У разі відсутності відомостей про
наявність членів сім'ї, інших родичів або законного представника в
особи, яку госпіталізовано, а також про їх місце проживання
повідомляються органи внутрішніх справ за місцем проживання цієї
особи.

 

Стаття 17. Продовження госпіталізації особи в примусовому
порядку

Перебування особи в психіатричному закладі в примусовому
порядку може здійснюватися лише протягом часу наявності підстав,
за якими було проведено госпіталізацію.

Особа, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу в
примусовому порядку, повинна оглядатися комісією
лікарів-психіатрів не рідше одного разу на місяць з метою
встановлення наявності підстав для продовження чи припинення такої
госпіталізації.

У разі необхідності продовження госпіталізації в примусовому
порядку понад 6 місяців представник психіатричного закладу повинен
направити до суду за місцем знаходження психіатричного закладу
заяву про продовження такої госпіталізації. До заяви, в якій
повинні бути викладені підстави госпіталізації особи до
психіатричного закладу в примусовому порядку, передбачені статтею
14 цього Закону, додається висновок комісії лікарів-психіатрів,
який містить обгрунтування про необхідність продовження такої
госпіталізації. В подальшому продовження госпіталізації особи в
психіатричному закладі проводиться кожного разу на строк, який не
може перевищувати 6 місяців.

Клопотання про припинення госпіталізації в примусовому
порядку можуть направлятися до суду особою, яку було
госпіталізовано в примусовому порядку, або її законним
представником через кожні 3 місяці з часу ухвалення судом рішення
про продовження такої госпіталізації.


Стаття 18. Виписка особи з психіатричного закладу

Виписка з психіатричного закладу здійснюється у разі
завершення обстеження чи експертизи психічного стану особи або
видужання особи чи такої зміни стану її психічного здоров'я, що не
потребує подальшого лікування в стаціонарних умовах. Виписка
особи, добровільно госпіталізованої до психіатричного закладу,
здійснюється за письмовою заявою цієї особи або її законного
представника чи за рішенням лікаря-психіатра.

Особі, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу
добровільно, або її законному представнику може бути відмовлено у
виписці цієї особи з психіатричного закладу, якщо комісією
лікарів-психіатрів будуть встановлені підстави госпіталізації в
примусовому порядку, передбачені статтею 14 цього Закону. У цьому
випадку питання про госпіталізацію особи в примусовому порядку,
продовження госпіталізації та виписка вирішуються відповідно до
статей 16 і 17, частин другої та третьої статті 22 цього Закону та
частини третьої цієї статті.

Виписка особи, яку було госпіталізовано до психіатричного
закладу в примусовому порядку, здійснюється за рішенням комісії
лікарів-психіатрів або за рішенням суду про відмову в продовженні
такої госпіталізації.

Виписка особи, яка вчинила суспільно небезпечні діяння та
щодо якої судом було застосовано примусові заходи медичного
характеру, здійснюється за рішенням суду.







Последнее изменение этой страницы: 2017-01-27; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.235.77.252 (0.007 с.)