Оцінка вибухопожежонебезпечності об’єкта

Система пожежної безпеки — це комплекс організаційних за­ходів і технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежі та збиткам від неї (ДСТУ 2272-2006 ССБГІ).

Пожежобезпечність об’єкта — стан об’єкта, за якого з регла­ментованою ймовірністю виключають можливість виникнення і розвитку пожежі та впливу на людей її небезпечних чинників, а також забезпечують захист матеріальних цінностей.

Основним напрямом забезпечення пожежної безпеки є усунен­ня умов виникнення пожежі та мінімізація її наслідків.

 

Для запобігання пожежі потрібно здійснювати заходи з про­філактики:

— утворення горючого середовища;

— виникнення або внесення до горючого середовища джерел запалювання.

 

Аналіз стану пожежовибухонебезпечності об’єкта полягає у визначенні наявності горючих речовин і можливих джерел запа­лювання, ймовірних шляхів поширення пожежі та наявності пот­рібних засобів пожежогасіння.

Горюче середовище є обов’язковою передумовою виникнення пожежі. Пожежі або вибухи в будівлях і спорудах можуть вини­кати через вибух устаткування або внаслідок пожежі чи вибуху безпосередньо в приміщенні, де використовують горючі речовини та матеріали. Залежно від агрегатного стану та ступеня подрібненості речовин горюче середовище можуть утворювати тверді, лег­козаймисті речовини, горючі рідини, горючий пил і гази.

Тверді горючі речовини, які зберігають у приміщеннях і на складах і застосовують у технологічних процесах, здатні утворю­вати з повітрям стійке горюче середовище. Їх не можна ізолюва­ти від кисню повітря, і вони здатні горіти безпосередньо в будів­лях, приміщеннях, машинах і апаратах.

Під час аналізу пожежної безпеки таких середовищ врахову­ють кількість матеріалів, інтенсивність і тривалість можливого горіння.

Легкозаймисті та горючі рідини використовують у багатьох тех­нологічних процесах фармацевтичного виробництва. Умовами здійснення таких процесів можуть бути висока температура, підви­щений тиск або вакуум, що обов’язково враховують під час аналізу пожежної безпеки. Також звертають увагу на ризик утворення го­рючого середовища всередині сховищ, апаратів, трубопроводів у разі зливання, наливання та перекачування рідин-діелектриків.

Виникнення вибухопожежонебезпечного горючого середови­ща усередині апаратів з легкозаймистими та горючими рідинами можливе за наявності пароповітряного простору та температури в діапазоні температурних меж запалювання.

Під час оброблення твердих речовин (подрібнення, розмелю­вання, просіювання тощо) утворюється горючий пил, який пере­буває у зваженому стані в повітрі або осідає на будівельних конс­трукціях, машинах, устаткуванні. При цьому пил здатний утворювати горюче середовище з повітрям, а також вибухати.

Горюче середовище у виробничих приміщеннях виникає в разі виходу пилу через нещільні з’єднання деталей апаратів і трубо­проводів, а всередині устаткування — коли співвідношення горю­чого пилу з повітрям створює вибухонебезпечну концентрацію.

Під час аналізу пожежної небезпеки виробничих приміщень, в яких виконують операції, що супроводжуються пилоутворенням, додатково встановлюють походження пилу (органічний, неорганічний), розмір часточок (ступінь подрібнення) та умови його займання, горіння або вибуху.

Горючі гази потрібно зберігати в герметичних посудинах і апа­ратах. У разі їх пошкоджень або порушень правил експлуатації гази можуть потрапляти в повітря й утворювати з ним вибухопожежонебезпечні суміші.

Усередині апаратів гази можуть утворювати вибухонебезпечне середовище, якщо досягають вибухонебезпечних концентрацій за певних співвідношень з киснем повітря.

Висновки щодо вибухопожежної небезпеки окремих примі­щень, будівель, споруд, технологічних процесів і устаткування роблять на підставі даних про умови виникнення пожежі, харак­теристики вибухопожежної небезпеки горючих середовищ, окре­мих речовин і матеріалів, основних джерел запалювання за допо­могою відповідних методик.

 

Існують два підходи до питань нормування в галузі забезпечен­ня вибухопожежної небезпеки:

— детермінований;

— імовірнісний.

 

Детермінований підхід ґрунтується на розподілі об’єктів за ступенем небезпеки, який визначають за параметром, що харак­теризує наслідки пожежі та вибуху, на категорії та класи із зазна­ченням їх конкретних кількісних меж.

Імовірнісний підхід заснований на концепції допустимого ризику та передбачає недопущення впливу на людей і матеріальні цінності небезпечних чинників пожежі з імовірністю, яка перевищує норма­тивну.