Управлінський облік прибутку

Прибуток (збиток) за кожен період діяльності підприємства є найважливішим підсумковим показником його діяльності, адже у його величині безпосередньо відображаються всі аспекти діяльності суб'єкта господарювання: технологія і організація виробництва, система управління та особливості діяльності. Відповідно, значна роль прибутку в розвитку підприємства та забезпеченні інтересів його власників і персоналу обумовлює необхідність ефективного управління ним. Управління прибутком є процесом розробки та прийняття управлінських рішень щодо його формування, розподілу та використання. За результатами економічного аналізу, що проводиться на основі даних бухгалтерського обліку, готуються проекти управлінських рішень, які дозволяють суб'єктам управління забезпечити ефективний розподіл прибутку та оптимізувати фінансовий стан підприємства. Розподіл прибутку повинен забезпечувати одночасно гармонізацію інтересів власників з інтересами держави та персоналу підприємства.

Основним завданням управління прибутком є оптимізація джерел його отримання і розподілу як у звітному, так і в майбутніх періодах. При розподілі прибутку необхідно врахувати інтереси власників, держави та суспільства в особі персоналу підприємства. Управління збитком передбачає вжиття заходів для його зменшення або усунення. Враховуючи важливість результатів цього процесу, він повинен базуватися на достовірній інформації, яку здатен забезпечити бухгалтерський облік за умови його раціональної організації.

Напрямами аналізу формування та розподілу фінансових результатів і доходів господарської діяльності підприємства є наступні: аналіз формування та розподілу доходів діяльності підприємства; рівня, динаміки, структури та якості фінансових результатів від різних видів діяльності; оцінка рентабельності діяльності підприємства; аналіз взаємозв'язку "витрати-обсяг-прибуток"; підрахунок резервів зростання прибутку та рентабельності; аналіз формування, розподілу та використання чистого прибутку; впливу використання прибутку на фінансовий стан підприємства.

На основі даних про величину та види доходів і фінансових результатів керівництво може визначати ефективність діяльності підприємства за різними напрямами: рентабельність, ліквідність, ділова активність та ін. Висновки за результатами проведеного аналізу повинні сприяти підвищенню ефективності окремих напрямів діяльності, диверсифікації джерел фінансування тощо. У підсумку управління прибутком спрямоване на забезпечення нормальної і стабільної діяльності суб'єкта господарювання.

Джерелами даних для управління доходами та результатами діяльності є записи на аналітичних рахунках, які відкриваються до рахунків класу 7 "Доходи і результати діяльності".

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи та розкриття її у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід".

 

Визнання, склад і оцінка доходів

Умови визнання доходу

Загальні критерії визнання статей у фінансовій звітності – ймовірність збільшення або зменшення майбутніх економічних вигод і достовірна оцінка. Для визнання доходу необхідним є не тільки надходження активу або зменшення зобов'язання, але й фінансовий наслідок цих подій, тобто збільшення власного капіталу (окрім внесків учасників (власників)). Отже, дохід визнається у момент збільшення активу або зменшення зобов'язань, які обумовлюють збільшення власного капіталу.

Доходом визнається зобов'язання, яке не підлягає погашенню, наприклад, ліквідація кредитора, прощення боргу, мирова угода та ін.

Для відображення в бухгалтерському обліку та звітності доходів використовуються принципи повне висвітлення, єдиного грошового вимірника, нарахування та відповідності доходів і витрат. Згідно з принципом повне висвітлення у фінансовій звітності повинна наводитися інформація про доходи та фінансові результати, яка здатна впливати на управлінські рішення. Інформація узагальнюється в єдиній грошовій одиниці, що забезпечується завдяки дії принципу єдиного грошового вимірника. Для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, які були понесені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності у момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів. У цьому полягає сутність принципу нарахування та відповідності доходів і витрат.

Застосування принципу нарахування та відповідності доходів і витрат під час визнання доходів як елементів фінансової звітності відбувається наступним чином (рис. 24.3).

 

Рис. 24.3. Умови визнання доходів у фінансовій звітності

 

Дохід визнається за умови, що його оцінка може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу застосовуються окремо до кожної операції. Проте для відображення сутності операції за певних умов необхідно застосовувати критерії визнання до окремих елементів однієї операції, які підлягають оцінці. Наприклад, вартість реалізації продукції включає суму за майбутні надані послуги (монтаж), яка підлягає визнанню. Ця сума підлягає відстроченню і визнається доходом у періоді надання такої послуги.

І навпаки, критерії визнання застосовуються до двох і більше операцій одночасно, якщо вони пов'язані таким чином, що сутність господарської операції не можна зрозуміти без розгляду декількох операцій у цілому. Наприклад, підприємство може реалізувати товари й водночас укласти окремий договір на придбання цих товарів пізніше. У даному випадку обидві операції повинні розглядатися одночасно.

Окремо слід розглянути дохід від реалізації продукції (товарів, інших активів) і дохід від надання послуг. Не визнається дохід, якщо здійснюється обмін продукцією (товарами, виконаними роботами, наданими послугами та іншими активами), які є подібними за призначенням і мають однакову справедливу вартість.

Не визнаються також доходами наступні надходження від інших осіб:

– суми податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, які підлягають перерахуванню до бюджету та позабюджетних фондів;

– суми надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо;

– суми попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

– суми авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

– суми завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором;

– надходження, які належать іншим особам;

– надходження від первинного розміщення цінних паперів тощо.

Деякі із зазначених надходжень мають особливий порядок відображення у бухгалтерському обліку. Зокрема, це стосується ПДВ, акцизу та інших податків, які включаються до ціни продажу, а також надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором. Відповідно до вимог П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати" до складу доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) включається вся сума надходжень, тобто без вирахування наданих знижок, повернення проданих товарів і непрямих податків (ПДВ, акцизу тощо). Таким чином, зазначені надходження повинні відображатися за кредитом рахунків з обліку доходів. Потім їх доходом, відображаються у бухгалтерському обліку без застосування рахунків класу 7 "Доходи і результати діяльності".

 

Критерії оцінки доходу

У бухгалтерському обліку дохід відображається у сумі справедливої вартості отриманих активів або тих, які підлягають одержанню. Сума доходу, яка виникає в результаті господарської операції, як правило, визначається шляхом домовленості між підприємством і покупцем або користувачем активу. Вона оцінюється за справедливою вартістю отриманої компенсації або тієї компенсації (грошових коштів або їх еквівалентів), яку може бути отримано з урахуванням суми будь-якої торговельної знижки, яка надається підприємством.

При здійсненні оцінки доходу суттєвим є правильне тлумачення двох його різновидів: валового та чистого.

Валовий дохід - це економічна вигода, яку одержало підприємство.

Чистий дохід - це зменшений валовий дохід на економічні елементи, визначені законодавчо. До чистого доходу не включаються суми, які надходять від третьої особи, податок на додану вартість, акциз, мито, надані знижки тощо.

Отже, реальним доходом є чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (ЧД), який розраховується шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (Д), податку на додану вартість (ПДВ), акцизного збору (АЗ), інших зборів або податків з обороту (ІЗП) та інших вирахувань з доходу (ІВ):

ЧД = Д - ПДВ – АЗ – ІЗП - ІВ.

Оцінка доходу відбувається у наступному порядку:

1) дохід, який підлягає отриманню або вже отриманий, відображається у сумі справедливої вартості активів, які отримані або підлягають отриманню;

2) у випадку відстрочення платежу, внаслідок чого виникає різниця між справедливою вартістю та номінальною сумою грошових коштів або їх еквівалентів, які підлягають отриманню за продукцію (товари, роботи, послуги та інші активи), така різниця визнається доходом у вигляді процентів;

3) за бартерними контрактами: дохід визначається за справедливою вартістю отриманих активів, робіт, послуг або тих, які підлягають отриманню, зменшеною або збільшеною відповідно на суму переданих або отриманих грошових коштів та їх еквівалентів.

Якщо неможливо визначити справедливу вартість отриманих активів, робіт,
послуг або таких, які підлягають отриманню за бартерним контрактом, дохід
визнається за справедливою вартістю переданих активів, робіт, послуг за
бартерним контрактом (крім грошових коштів та їх еквівалентів).