Тема 6: відповідальність за порушення у сфері житлових відносин. Вирішення житлових спорів

ТЕМА 6: ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ЖИТЛОВИХ ВІДНОСИН. ВИРІШЕННЯ ЖИТЛОВИХ СПОРІВ

 

 

1. Поняття відповідальності за порушення

Житлове правопорушення - це протиправне, винне діяння деліктоздатної особи, що посягає на деякі, охоронювані законом житлові правовідносини за що законодавством передбачається кримінальна, адміністративна, дисциплінарна, цивільно-правова і матеріальна відповідальність.

Підставами для настання відповідальності за порушення житлового законодавства є наявність вини в діях винних осіб. Конкретні види та склад відповідальності містяться в нормах цивільного, адміністративного та кримінального законодавств.

За порушення житлового законодавства передбачена відповідальність:

1) кримінальна,

2) адміністративна,

3) цивільна,

4) дисциплінарна та матеріальна (за нормами трудового права),

5) господарська.

 

Захист порушених житлових прав здійснюється в загальному порядку:

1) органами державної влади, що мають спеціальну компетенцію,

2) правоохоронними органами,

3) судовими органами,

4) органами нотаріату,

5) в порядку самозахисту.

Кримінальна відповідальність за порушення житлового законодавства

 

Кримінальна відповідальність за порушення житлового законодавства наступає за цілий ряд суспільно небезпечних діянь, які містять ознаки злочинів, передбачених Кримінальним кодексом. У тому числі і за порушення недоторканності житла громадян та зловживання опікунськими правами.

 

Відповідно до статті 162 Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, незаконне проведення в них огляду чи обшуку, а так само незаконне виселення чи інші дії, що порушують недоторканність житла громадян.

Об'єктом злочину є право людини на недоторканність житла та іншого володіння.

За частиною 2 цієї статті передбачено відповідальність за наявності додаткових кваліфікуючих ознак – вчинення злочину службовою особою або із застосуванням насильства чи з погрозою його застосування.

 

Відповідно до статті 167 Кримінального кодексу України встановлена відповідальність за використання опіки чи піклування з корисливою метою на шкоду підопічному (зайняття житлової площі, використання майна тощо).

 

Відповідно до статті 270-1 Кримінального кодексу України, злочином є умисне знищення або пошкодження об'єктів житлово-комунального господарства, якщо це призвело або могло призвести до неможливості експлуатації, порушення нормального функціонування таких об'єктів, що спричинило небезпеку для життя чи здоров'я людей або майнову шкоду у великому розмірі.

При цьому під об'єктами житлово-комунального господарства в цій статті розуміється житловий фонд, об'єкти благоустрою, теплопостачання, водопостачання та водовідведення, а також їх мережі чи складові (кришки люків, решітки на них тощо).

Майнова шкода вважається заподіяною у великих розмірах, якщо прямі збитки становлять суму, що в триста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а в особливо великих розмірах - якщо прямі збитки становлять суму, що в тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. При цьому під неоподаткованим мінімумом доходів громадян розуміється мінімальна заробітна плата.

 

Також порушення недоторканості житла виступає як додаткова кваліфікуюча ознака, що обтяжує відповідальність:

1) за частиною 3 статті 185 КК (крадіжка, поєднана із проникненням у житло),

2) за частиною 3 статті 186 КК (грабіж, поєднаний з проникненням у житло),

3) за частиною 3 статті 187 КК (розбій, поєднаний з проникненням у житло).

 

Самозахист житлових прав.

Під самозахистом розуміється увесь комплекс дозволених законом дій, які громадяни чи організації, житлові права яких потребують захисту, безпосередньо спрямовують на попередження порушення або відновлення порушених житлових прав. Дії осіб, що застосовуються ними в порядку самозахисту, мають відповідати змісту права, що порушено. При цьому посягання на житлові права з боку інших осіб повинно бути наявним. Самозахист є першою стадією у захисті порушених житлових прав. Він може бути єдиним засобом захисту, якщо порушене житлове право при його застосуванні відновлюється, а також може застосовуватись у комплексі з іншими засобами захисту, якщо самозахист не є ефективним. Наприклад, коли власник житла змінює на вхідних дверях у квартиру замок, це може створювати перешкоду для наймача житла у користуванні квартирою через відсутність ключа. У порядку самозахисту наймач може звернутись до власника з тим, щоб останній надав йому ключ від нового замка до вхідної двері квартири. Якщо власник надає наймачу ключ, це усуває перешкоду у праві користування житлом для наймача та в інших засобах захисту немає потреби. Але якщо власник житла відмовить наймачеві, останній може звернутись із позовною заявою до суду та продовжити захист свого порушеного права.

Державні органи та органи місцевого самоврядування можуть здійснювати захист житлових прав осіб у межах своєї компетенції. Така діяльність виявляється у скасуванні актів державних органів чи органів місцевого самоврядування більш низького рівня, державних підприємств і організацій, що порушують житлові права осіб. Так, згідно зі ст. 57 ЖК України рішення виконавчого комітету районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради з питань обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень, може бути оскаржено до виконавчого комітету вищестоящої Ради. Скарги на спільні рішення адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації і профспілкового комітету з цих питань, розглядаються виконавчим комітетом відповідної Ради. Суперечки з цих питань між адміністрацією (органом громадської організації) і профспілковим комітетом розглядаються їх вищестоящими органами.

Крім того, згідно зі ст. 121 ЦПК України у випадках, передбачених законом, органи державного управління можуть звернутися до суду з заявою про захист житлових прав та інтересів інших осіб, що охороняються законом. Органи державного управління можуть бути залучені судом до участі в процесі або вступити в процес за своєю ініціативою для надання висновку в справі з метою здійснення покладених на них обов'язків і для захисту прав громадян та інтересів держави. Участь зазначених органів державного управління у процесі для надання висновків у справі є обов'язковою, коли суд визнає це за необхідне.

ТЕМА 6: ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ЖИТЛОВИХ ВІДНОСИН. ВИРІШЕННЯ ЖИТЛОВИХ СПОРІВ

 

 

1. Поняття відповідальності за порушення

Житлове правопорушення - це протиправне, винне діяння деліктоздатної особи, що посягає на деякі, охоронювані законом житлові правовідносини за що законодавством передбачається кримінальна, адміністративна, дисциплінарна, цивільно-правова і матеріальна відповідальність.

Підставами для настання відповідальності за порушення житлового законодавства є наявність вини в діях винних осіб. Конкретні види та склад відповідальності містяться в нормах цивільного, адміністративного та кримінального законодавств.

За порушення житлового законодавства передбачена відповідальність:

1) кримінальна,

2) адміністративна,

3) цивільна,

4) дисциплінарна та матеріальна (за нормами трудового права),

5) господарська.

 

Захист порушених житлових прав здійснюється в загальному порядку:

1) органами державної влади, що мають спеціальну компетенцію,

2) правоохоронними органами,

3) судовими органами,

4) органами нотаріату,

5) в порядку самозахисту.