Методологія, методикатаорганізаціянауковогодослідження: порівняльнийаналіз.

 

Методологія - складна, динамічна, цілісна, субординованасистемаспособів, прийомів, принципіврізнихрівнів, сферидії, спрямованості, евристичнихможливостей, змістів, структур.

Методика – сукупністьметодів, прийомівпроведеннябудь-якоїроботи. Методикадослідження – цесистемаправилвикористанняметодів, прийомівтаоперацій.

Вибірконкретнихметодівдослідженнядиктуєтьсяхарактеромфактичногоматеріалу, умовами і метоюконкретногодослідження. Методи є упорядкованоюсистемою, в якійвизначаєтьсяїхмісцевідповіднодоконкретногоетапудослідження, використаннятехнічнихприйомів і проведенняоперацій з теоретичним і фактичнимматеріалом у заданійпослідовності. В одній і тійженауковійгалузіможебутикількаметодик (комплексівметодів), якіпостійновдосконалюютьсяпідчаснауковоїроботи. Найскладнішою є методикаекспериментальнихдосліджень, яклабораторних, так і польових. У різнихнауковихгалузяхвикористовуютьсяметоди, щозбігаютьсязаназвою, наприклад, анкетування, тестування, шкалювання, однакцілі і методикаїхреалізаціїрізні.

8. Емпіричні методи науки.
Спостереження – це систематичне, цілеспрямоване, активне вивчення об’єкта дослідження, котрий перебуває в природному стані або в умовах наукового експерименту з метою отримання первинних даних як сукупності емпіричних тверджень. Основною проблемою, що виникає при використанні цього методу, є забезпечення об’єктивності і достовірності інформації. Для того, щоб спостереження було ефективним, необхідні наступні вимоги:
• навмисність, яка передбачає, що спостереження має проводитись для вирішення визначеного, чітко сформульованого завдання;
• планомірність, тобто проведення спостереження за планом, який відповідає поставленим завданням;
• цілеспрямованість, завдяки якій дослідник зосереджує увагу на тому, що його цікавить;
• активність спостерігача, яка означає, що він не просто сприймає всі факти, а шукає потрібні відповідно до своїх знань і досвіду;
• систематичність, яка передбачає проведення спостереження за певною схемою, системою.
Пізнавальним підсумком спостереження є опис – фіксація за допомогою мовних засобів (схеми, графіки, таблиці, рисунки тощо) емпіричної інформації про об’єкт дослідження.
Порівняння – це процес встановлення подібності або відмінності предметів та явищ дійсності, а також знаходження загального, властивого двом або кільком об’єктам. За допомогою цього методу виявляються кількісні та якісні характеристики досліджуваного об’єкта, класифікується, впорядковується та оцінюється зміст явищ і процесів. Шляхом порівняння встановлюються відносини рівності та відмінності. Для коректності порівняння необхідно дотримуватися певних вимог. По-перше, порівняння має здійснюватися за наявності об’єктивної спільності між об’єктами, явищами та процесами, а по-друге  за найважливішими, суттєвими ознаками.
Вимірювання – це визначення числового значення певної величини за допомогою одиниць виміру, система фіксації та реєстрації кількісних характеристик досліджуваного об’єкта. Його результати виражаються числами, що дає змогу проводити їхню статистичну та математичну обробку.
Вимірювання передбачає наявність таких основних елементів, як об’єкт вимірювання, одиниця виміру, спосіб вимірювання, суб’єкт вимірювання – спостерігач. Розрізняють пряме та опосередковане вимірювання, причому останнє вимагає використання математичних методів.
Застосування методу вимірювання передбачає фіксацію кількісних параметрів, але вони нерозривно пов’язані з якісною визначеністю об’єкта дослідження; врахування ж якісної визначеності є умовою отримання об’єктивних та достовірних кількісних його характеристик. Кількісні дані, відповідно, є основою для наукового аналізу якісних сторін досліджуваного об’єкта, виявлення його суттєвих властивостей і зв’язків, закономірностей поведінки та розвитку.
Експеримент (від лат. experimentum  проба, дослід) – це метод емпіричного дослідження, що базується на активному і цілеспрямованому впливі на об’єкт пізнання шляхом створення контрольованих і керованих штучних умов або використання природних умов, необхідних для виявлення відповідних властивостей і зв’язків.
Експеримент як метод наукового дослідження має наступні особливості:
• більш активне, ніж при спостереженні, відношення до об’єкта аж до його зміни і перетворення;
• багатократне відтворення досліджуваного об’єкта за бажанням дослідника;
• можливість виявлення таких властивостей і зв’язків, які не спостерігаються в природних умовах;
• можливість “контролю” за поведінкою об’єкта і перевірка її результатів;
• спрямування експерименту певною гіпотезою, ідеєю, концепцією і використання його для їх перевірки.
Експерименти поділяються на природні та розумові. Природні відповідно поділяються на: натуральні, коли об’єкт дослідження знаходиться в природних умовах, які можна змінювати за бажанням експериментатора; модельні, коли об’єкт дослідження замінюється його моделлю; соціальні, котрі спрямовані на вивчення суспільних явищ. Розумові експерименти – це система процедур, що проводяться з ідеалізованими об’єктами. Вони розглядаються як теоретична модель реальних експериментальних ситуацій; при цьому дослідник оперує концептуальними взірцями реальних об’єктів.

9. Теоретичні методи дослідження.

До теоретичних методів дослідження належать аналіз і синтез, індукція та дедукція, порівняння, класифікація, узагальнення, абстрагування, конкретизація.

Аналіз і синтез

Методи аналізу і синтезу застосовують у теоретичних дослідженнях під час визначення проблеми пошуку, формулювання гіпотези, завдань дослідження.Використовують їх і з метою коригування експерименту.Не обходиться без них і при підведенні підсумків дослідно-пошукової роботи, формулюванні висновків і рекомендацій.

Індукція та дедукція

У процесі використання цих методів відбувається перехід знання про одиничне та окреме у знання про загальне, і навпаки.У дослідженні його використовують для з'ясування причинно-наслідкових зв'язків між педагогічними явищами, узагальнення емпіричних даних на основі логічних міркувань від конкретного до загального.

За методом індукції на підставі загальних знань роблять висновки про загальне.Метод дедукції передбачає формулювання висновків шляхом від загального до конкретного.Основою дедуктивного методу є наукові положення, що не вимагають дослідно-експериментального підтвердження, а сприймаються як аксіоми.

У дослідженні методи індукції і дедукції завжди взаємодіють між собою як діалектична єдність пізнання загального та конкретного.

Порівняння

порівняння полягає в зіставленні отриманих результатів дослідження з наміченими цілями.У процесі дослідження отримані результати порівнюють не тільки з цілями, а й зі станом об'єкта до початку дослідження, що дає змогу простежити динаміку досліджуваного явища.

Класифікація

Завданням її є логічний розподіл п фактів, явищ, процесів за притаманною для певної групи ознакою.

Узагальнення

За своєю сутністю воно є логічною операцією, в результаті якої відбувається перехід від одиничного до загального, від менш загального до більш загального судження, знання, оцінки.

Абстрагування

До цього методу вдаються за необхідності виокремити із сукупності ознак, властивостей явища ті, що становлять предмет дослідження.Тобто абстрагування є процесом мисленнєвого відволікання дослідника від будь-яких ознак, якостей педагогічного явища, від самого явища з метою глибшого вивчення його.

Конкретизація

Цей розумовий процес передбачає надання предмету конкретного вираження.Під час конкретизації відбувається збагачення педагогічних понять новими ознаками, оскільки цей метод спрямований на висвітлення розвитку предмета як цілісної системи.