Управління потенціалом підприємства

УПРАВЛІННЯ ПОТЕНЦІАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА

Методичні рекомендації до виконання контрольної роботи

для студентів спеціальності
7/8.050107 «Економіка підприємства»

 

Київ 2016

 

 

УДК 65. 014.1(076.5)

ББК У2 91.5я7

У 677

 

Укладач: С.О. Ареф’єв

 

 

Рецензент:

 

Затверджено методично-редакційною радою Національного авіаційного університету (протокол №__ від _________ 2016р.)

 

Виробничий потенціал.

Дослідження виробничого потенціалу ґрунтується на аналізі ефективності виробничого діяльності. З метою розкриття спрямованості розвитку виробничого потенціалу необхідно описати асортимент продукції, її собівартість, виробничі фонди (видову структуру, вартість, рівень зносу основних та оборотних активів).

Для оцінки виробничого потенціалу даного підприємства використаємо метод експрес-діагностики. Відповідно до нього розрізняють потенціал трьох рівнів (табл. 1).

Цей метод дає змогу оцінити виробничий потенціал як сукупність потенціалів: основних фондів; матеріальних та трудових ресурсів. Методика визначення рівня виробничого потенціалу включає в себе такі етапи:

1. Визначення рівнів виробничого потенціалу та їх характеристика (табл.1):

 

Таблиця 1

Шкала визначення рівня потенціалу

Рівень виробничого потенціалу	Позначення	Характеристика
Високий	А	Підприємство перебуває у стані абсолютної рівноваги за всіма складовими відповідно до усіх критеріїв оцінки
Середній	В	Підприємство успішно існує в бізнесі, однак є труднощі, які долаються, оскільки працюють механізми адаптації
Низький	С	Наявність хронічних порушень більшості параметрів усіх функціональних складових: проблеми із забезпечення підприємства основними видами ресурсів і неефективне їх використання

2. Розробка узагальнених і часткових показників оцінки ефективності використання виробничого потенціалу за видами (основні і оборотні засоби, трудові ресурси).

3. Визначення порогових значень показників.

4. Надання кожному значенню показника, що потрапив у певний інтервал, бальної характеристики. Найбільший бал повинен відповідати найсприятливішому інтервалу, найменший – найкритичнішому. Шкала значень виглядатиме так:

- Коефіцієнти рівня виробничого потенціалу А – 10 балів;

- Коефіцієнти рівня виробничого потенціалу В – 6 балів;

- Коефіцієнти рівня виробничого потенціалу С – 2 бали.

Максимальне значення шкали – 30 балів (10*3), де 10 – максимальний бал розрахованих коефіцієнтів кожної структурної групи, 3 – кількість показників, що характеризують кожну із складових виробничого потенціалу. Мінімальне значення шкали – відповідно, 6 балів (2*3).

5. Надання інтервалам, визначеним в п.3, бальних значень. Підприємство можна зарахувати до розряду з високим рівнем виробничого потенціалу за таких значень розрахованих коефіцієнтів:

- всі три коефіцієнти – коефіцієнти рівня виробничого потенціалу А;

- два коефіцієнти – коефіцієнти рівня виробничого потенціалу А,

- один коефіцієнт – коефіцієнт рівня виробничого потенціалу В.

Підприємство можна зарахувати до розряду із середнім рівнем виробничого потенціалу з таких значень розрахованих коефіцієнтів:

- два коефіцієнти – коефіцієнти рівня виробничого потенціалу А, один коефіцієнт – коефіцієнт рівня виробничого потенціалу С;

- один коефіцієнт – коефіцієнт рівня виробничого потенціалу А, один коефіцієнт – коефіцієнт рівня виробничого потенціалу В, один коефіцієнт – коефіцієнт рівня виробничого потенціалу С;

- два коефіцієнти – коефіцієнти рівня виробничого потенціалу В, один коефіцієнт – коефіцієнт рівня виробничого потенціалу А;

- всі три коефіцієнти – коефіцієнти рівня виробничого потенціалу В;

- два коефіцієнти – коефіцієнти рівня виробничого потенціалу В, один коефіцієнт – коефіцієнт рівня виробничого потенціалу С.

Підприємство можна зарахувати до розряду з низьким рівнем виробничого потенціалу за таких значень розрахованих коефіцієнтів:

- два коефіцієнти – коефіцієнти рівня виробничого потенціалу С, один коефіцієнт – коефіцієнт рівня виробничого потенціалу А;

- два коефіцієнти – коефіцієнти рівня виробничого потенціалу С, один коефіцієнт – коефіцієнт рівня виробничого потенціалу виробничого потенціалу В;

- всі три коефіцієнти – коефіцієнти рівня виробничого потенціалу С.

Порогові значення бальної шкали: рівень виробничого потенціалу А – 26-30 балів; рівень виробничого потенціалу В – 14-22 бали; рівень виробничого потенціалу С – 6-14 балів.

Потенціал основних фондів.

Для оцінки потенціалу основних фондів ми використали три показники:

- знос основних фондів:

Знос ОФ = ;

- коефіцієнт оновлення основних фондів:

Кооф = , (1)

 

Кввед = ; (2)

 

Квиб = ; (3)

- фондовіддача:

 

Ф = ; (4)

 

Вагомість кожного з показників вважаємо однаковою, а шкалу співвідношення рівнів потенціалу наведено в табл. 2.

Таблиця 2

Шкала визначення рівня потенціалу основних фондів

Показник	Рівень потенціалу
Знос ОФ	А	<50%
В	50-70%
С	>70%
Коеф. оновлення ОФ	А	>1
В	=1
С	<1
Фондовіддача	А	>100%
В	30-100%
С	<30%

 

 

Кадровий потенціал

Ефективність використання кадрового потенціалу пропонується оцінювати за однією із запропонованих методик:

3.1 Для оцінки розміру кадрового потенціалу за витратною методикою пропонується використовувати такі показники:

1. Продуктивність праці промислово-виробничого персоналу:

Продуктивність праці = (ЧВ – МВ – ВЕ – АМ) / ЧП_С,

де ЧВ — чиста виручка від реалізації, тис. грн; МВ — матеріальні витрати, пов’язані з виробництвом та реалізацією певного обсягу продукції, тис. грн; ВЕ — вартість енергоносіїв, спожитих у процесі виробництва та реалізації продукції, тис. грн; АМ — сума амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних фондів підприємства, тис. грн; ЧП_С — середньоспискова чисельність промислово-виробничого персоналу, чол.

2. Коефіцієнт змінності робочої сили (К_ЗР):

К_ЗР = Ф_Д / Д_Н,

де Ф_Д — кількість людино-днів, фактично відпрацьованих працівниками у всіх змінах (чи за планом) протягом аналізованого періоду; Д_Н — кількість людино-днів, відпрацьованих у найбільш завантажену зміну протягом аналізованого періоду.

3. Коефіцієнт змінності роботи робочого місця (К_ЗМ):

,

де БВ —балансова вартість обладнання, розміщеного на робочому місці, тис. грн; Ч_М — частка витрат на модернізацію обладнання, встановленого на робочому місці, за весь строк служби у його загальній балансовій вартості; Ч_А — частка амортизаційних відрахувань на реновацію обладнання; ЛВ — ліквідаційна вартість обладнання робочого місця, тис. грн; Т — тривалість амортизаційного терміну, роки; Ф_Ч — середньодобовий ефективний фонд часу роботи обладнання; П_год — продуктивність робочого місця у розрахунку на одну годину, виробів; Ч_Р — частка прибутку, яка спрямовується на розвиток підприємства;

4. Коефіцієнт віддачі повної заробітної плати (К_ВЗП):

К_ВЗП = ЧВ / (Ф_ЗП + Ф_МС),

де ЧВ — чиста виручка від реалізації, тис. грн; Ф_ЗП — фонд заробітної плати промислово-виробничого персоналу, тис. грн; Ф_МС — фонд матеріального стимулювання персоналу підприємства, тис. грн.

5. Коефіцієнт творчої активності працівників (К_ТА):

К_ТА = П(Е_К) / в_А,

де П(Е_К) — чистий прибуток (економія витрат), отриманий від використання винаходів і раціоналізаторських пропозицій протягом аналізованого періоду, тис. грн.; В_А — витрати, пов’язані з розробкою, апробацією та впровадженням винаходів і раціоналізаторських пропозицій протягом аналізованого періоду, тис. грн.

 

3.2 На відміну від попередньої методики, оцінка потенціалу на основі одиниці живої праці дозволяє краще врахувати ефективність використання кадрового потенціалу підприємства. Розрахунки трудового потенціалу згідно з даною методикою проводяться за такими етапами:

1. Визначається одиниця оцінки живої праці одного робітника, шляхом встановлення її фондового аналога у вартісному виразі:

А = П_Т × (DФ_В / DП_Т),

де А — оцінка одиниці живої праці одного працівника; П_Т — продуктивність праці співробітника у звітному році, тис. грн.; D Ф_В — зростання фондоозброєності праці в розрахунку на одного працівника порівняно з базовим роком, %; DП_Т — зростання продуктивності праці працівника порівняно з базовим роком.

2. Визначається трудовий потенціал технологічного персоналу підприємства:

ТП_ТЕХ = А × ЧП × Е_Ф,

де ЧП — середньорічна чисельність промислово-виробничого персоналу, чол.; Е_Ф — коефіцієнт реалізації трудового потенціалу технологічного персоналу підприємства.

3. Управлінський потенціал у вартісному виразі визначається на основі частки витрат на адміністративно-управлінський апарат у загальній структурі витрат підприємства.

4. Загальний трудовий потенціал підприємства визначається шляхом підсумування вартості трудового потенціалу технологічного персоналу і вартості управлінського потенціалу.

3.3. Досить поширеною можна вважати коефіцієнтну методик у оцінки кадрового потенціалу підприємства, яка за своєю суттю є «гібридом» витратних і порівняльних підходів до оцінки. Усі коефіцієнти даної методики інтегруються в такі групи:

· показники професійної компетентності;

· показники творчої активності;

· показники повноти, якості та оперативності виконаних робіт;

· показники трудової дисципліни;

· показники колективної роботи тощо.

Усі групи показників представлені великою кількістю аналітичних коефіцієнтів другого рівня. Наприклад, система оцінки трудового потен­ціалу працівників згідно з коефіцієнтною методикою включає такі основні показники:

1. Коефіцієнт освіти:

К_ОСВ = А / 60,

де А — тривалість роботи працівника за спеціальністю, визначеною в дипломі (за аналізований період), місяців; 60 — максимальна норматив­на тривалість роботи за спеціальністю, визначеною у дипломі про вищу освіту, місяців.

2. Коефіцієнт посадового досвіду:

К_ДОСВ = В / 60,

де В — досвід роботи на певній посаді, місяців; 60 — максимальна нор­мативна тривалість роботи на певній посаді, місяців.

3. Коефіцієнт підвищення кваліфікації:

К_КВАЛ = Н / ПН,

де Н — фактична тривалість навчання з підвищення кваліфікації за період роботи за спеціальністю, місяців; ПН — нормативна тривалість навчання з підвищення кваліфікації (виходячи з припущення щодо необхідності щорічного навчання тривалістю 0,5 місяця), місяців.

4. Коефіцієнт раціоналізаторської активності:

К_РА = РП / СП / 12,

де РП — число раціоналізаторських пропозицій та винаходів, генерованих співробітником протягом терміну роботи за спеціальністю; СП — тривалість роботи працівника за спеціальністю, місяців.

5. Коефіцієнт оперативності виконання робіт:

К_ОПР = М / Р,

де М — фактична кількість робіт, виконаних у встановлені строки; Р — число робіт, фактично виконаних за аналізований період.

В кінці аналізу кадрового потенціалу необхідно зробити проміжні висновки щодо його рівня та резервів нарощування.

 

УПРАВЛІННЯ ПОТЕНЦІАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА

Методичні рекомендації до виконання контрольної роботи

для студентів спеціальності
7/8.050107 «Економіка підприємства»

 

Київ 2016

 

 

УДК 65. 014.1(076.5)

ББК У2 91.5я7

У 677

 

Укладач: С.О. Ареф’єв

 

 

Рецензент:

 

Затверджено методично-редакційною радою Національного авіаційного університету (протокол №__ від _________ 2016р.)