Заходи та засоби захисту від вібрації

Загальні методи боротьби з вібрацією базуються на аналізі рівнянь, які описують коливання машин у виробничих умовах і класифікуються таким чином:

Зниження вібрації в джерелі її виникнення досягається шляхом зменшення сили, яка викликає коливання.

Регулювання режиму резонансу. Для ослаблення вібрацій істотне значення має запобігання резонансним режимам роботи з метою виключення резонансу з частотою примушуючої сили.

Вібродемпферування. Цей метод зниження вібрації реалізується шляхом перетворення енергії механічних коливань коливальної системи на теплову енергію.

Віброгасіння. Для динамічного гасіння коливань використовуються динамічні вібропогашувачі: пружинні, маятникові, ексцентрикові, гідравлічні.

Віброізоляція полягає в зниженні передачі коливань від джерела збудження до об'єкту, який захищається, шляхом введення в коливальну систему додаткового пружного зв'язку.

Засоби індивідуального захисту від вібрації застосовують у разі, коли розглянуті вище технічні засоби не дозволяють понизити рівень вібрації до норми. Для захисту рук використовуються рукавиці, вкладиші, прокладки. Для захисту ніг – спеціальне взуття, підошви, наколінники. Для захисту тіла – нагрудники, пояси, спеціальні костюми.

З метою профілактики вібраційної хвороби для працівників рекомендується спеціальний режим праці. Наприклад, при роботі з ручними інструментами загальний час роботи у контакті з вібрацією не повинен перевищувати 2/3 робочого часу. При цьому тривалість безперервного впливу вібрації, включаючи мікропаузи, не повинна перевищувати 15–20 хв. Передбачається ще дві регламентовані перерви для активного відпочинку.

Всі, хто працює з джерелами вібрації, повинно проходити медичні огляди перед надходженням на роботу і періодичні, не рідше за 1 раз на рік.

 

Контрольні питання.

1. До яких негативних наслідків призводить вплив вібрації на організм людини?
2. Які засоби індивідуального та колективного захисту від вібрації Ви можете виокремити?
3. Як Ви розумієте поняття «вібродемпферування»?

Література.

1. Керб Л.П. Основи охорони праці. К., КНЕУ, 2003.

2. Жидецький В. Ц. Основи охорони праці. Підручник - 4-те вид., переробл. і доповн. - К.: Знання, 2010. - 373 с.

3. Основи охорони праці. навч. посібник / Р. М. Івах, Я. І. Бедрій, Б. О. Білінський, М. М. Козяр; під ред. Р. М. Іваха. - 4-те вид., переробл. і доповн. - К.: Кондор, 2010. - 462 с.

 

 

Лекція 6.4 (2 год.)

Шум, ультразвук та інфразвук

План

6.4.1 Класифікація шумів

6.4.2 Методи та засоби захисту від шуму

6.4.3 Інфра- та ультразвук. Методи та засоби захисту

Класифікація шумів

Шум як гігієнічний чинник – це сукупність звуків різної частоти і інтенсивності, які сприймаються органами слуху людини і викликають неприємне суб'єктивне відчуття.

Виробничим шумом називається шум на робочих місцях, на ділянках або на територіях підприємств, який виникає під час виробничого процесу.

Наслідком шкідливої дії виробничого шуму можуть бути професійні захворювання, підвищення загальної захворюваності, зниження працездатності, підвищення ступеня ризику травм і нещасних випадків, пов'язаних з порушенням сприйняття попереджувальних сигналів, порушення слухового контролю функціонування технологічного устаткування, зниження продуктивності праці.

По характеру порушення фізіологічних функцій шум розділяється на такій, який заважає (перешкоджає мовному зв'язку), дратівливий (викликає нервову напругу і внаслідок цього — зниження працездатності, загальна перевтома), шкідливий (порушує фізіологічні функції на тривалий період і викликає розвиток хронічних захворювань, які безпосередньо пов'язані із слуховим сприйняттям: погіршення слуху, гіпертонія, туберкульоз, виразка шлунку), такий, що травмує (різко порушує фізіологічні функції організму людини).

Характер виробничого шуму залежить від виду його джерел. Механічний шум виникає в результаті роботи різних механізмів з неврівноваженими масами унаслідок їх вібрації, а також одиночних або періодичних ударів в деталі складальних одиниць або конструкції в цілому. Аеродинамічний шум утворюється при русі повітря по трубопроводах, вентиляційним системам або унаслідок стаціонарних або нестаціонарних процесів в газах. Шум електромагнітного походження виникає унаслідок коливань елементів електромеханічних пристроїв (ротора, статора, сердечника, трансформатора і т. д.) під впливом змінних магнітних полів. Гідродинамічний шум виникає унаслідок процесів, які відбуваються в рідинах (гідравлічні удари, кавітація, турбулентність потоку і т. д.).

Шум як фізичне явище – це коливання пружного середовища. Він характеризується звуковим тиском як функцією частоти і часу. З фізіологічної точки зору шум визначається як відчуття, яке сприймається органами слуху під час дії на них звукових хвиль в діапазоні частот 16–20 000 Гц.

Чутні звуки обмежуються певною частотою звуку. Людина чує звуки в частотному діапазоні 16–20 000 Гц. Звуки з частотою 30–300 Гц вважаються низькими, з частотою 300–800 Гц середніми, з частотою більше 800 Гц – високими.

Шум, навіть коли він невеликий (при рівні 50–60 дБА), створює значне навантаження на нервову систему людини, надаючи на нього психологічну дію.

Відсутність необхідної тиші, особливо в нічний час, приводить до передчасної втоми, а часто і до захворювань. В зв'язку з цим необхідно відзначити, що шум в 30–40 дБА в нічний час може з'явитися серйозним подразливим чинником. Із збільшенням рівнів до 70 дБА і вище шум може надавати певну фізіологічну дію на людину, приводячи до видимих змін в його організмі.

Під впливом шуму, що перевищує 85–90 дБА, в першу чергу знижується слухова чутливість на високих частотах.

При дії шуму дуже високих рівнів (більше 145 дБ) можливий розрив барабанної перетинки.

Таблиця 6.4.1