Класифікація виробничого освітлення. Джерела штучного освітлення

Природне освітлення підрозділяється на: бічне (одно- або двостороннє), яке здійснюване через світлові отвори (вікна) в зовнішніх стінах; верхнє, здійснюване через ліхтарі і світлові отвори в дахах і перекриттях; комбіноване – поєднання верхнього і бічного освітлення.

Штучне освітлення може бути загальним і комбінованим. Загальним називають освітлення, при якому світильники розміщуються у верхній зоні приміщення (не нижче 2,5 м над підлогою) рівномірно (загальне рівномірне освітлення) або з урахуванням розташування робочих місць (загальне локалізоване освітлення). Комбіноване освітлення складається із загального і місцевого. Його доцільно застосовувати при роботах високої точності, а також, якщо необхідно створити визначене або змінне, в процесі роботи, напрям світла. Місцеве освітлення створюється світильниками, які концентрують світловий потік безпосередньо на робочих місцях. Застосування тільки місцевого освітлення не допускається, враховуючи небезпеку виробничого травматизму і професійних захворювань.

 

 

 

По функціональному призначенню штучне освітлення підрозділяється на: робоче, аварійне, евакуаційне, охоронне, чергове.

Робоче освітлення призначене для забезпечення виробничого процесу, переміщення людей, рухи транспорту і є обов'язковим для всіх виробничих приміщень.

Аварійне освітлення використовується для продовження роботи у випадках, коли раптово відбудеться відключення робочого освітлення, і пов'язане з ним порушення нормального обслуговування устаткування може викликати вибух, пожежу, отруєння людей, порушення технологічного процесу. Мінімальна освітленість робочих поверхонь при аварійному освітленні повинна складати 5% освітленості нормованої для робочого освітлення, але не менше 2 лк.

Евакуаційне освітлення, призначено для забезпечення евакуації людей з приміщень при аварійному відключенні робочого освітлення. Його необхідно влаштовувати в місцях, небезпечних для проходу людей; у приміщеннях допоміжних будівель, де можуть одночасно знаходитися більше 100 чоловік; у проходах; на сходових клітках, у виробничих приміщеннях, де працює більше 50 чоловік. Мінімальна освітленість на підлозі основних проходів і на виходах при евакуаційному освітленні повинна бути не менше 0,5 лк, а на відкритих майданчиках – не менше 0,2 лк.

Охоронне освітлення влаштовується уздовж меж території, що охороняється в нічний час спеціальним персоналом. Найменша освітленість повинна бути 0,5 лк на рівні землі.

Чергове освітлення передбачається в неробочий час, при цьому, як правило, використовують частину світильників інших видів штучного освітлення.

Природне освітлення сприятливо впливає на органи зору, стимулює фізіологічні процеси, підвищує обмін речовин і покращує розвиток організму в цілому. Сонячне випромінювання зігріває і знезаражує повітря, очищаючи його від збудників багатьох хвороб (наприклад, вірусу грипу). Крім того, природне світло має і важливе психологічне значення, створюючи у тих, що працюють відчуття безпосереднього зв'язку з навколишнім середовищем.

Природному освітленню властиві і недоліки: воно непостійне в різний час дня і року, в різну погоду; нерівномірно розподіляється за площею виробничого приміщення, при незадовільній його організації може викликати засліплення органів зору.

На рівень освітленості приміщення при природному освітленні впливають наступні чинники: світловий клімат; площа і орієнтація світлових отворів; ступінь чистоти скла в світлових отворах; забарвлення стін і стелі приміщення; глибина приміщення; наявність предметів, що закривають вікно як зсередини, так і зовні приміщення.

 

Оскільки природне освітлення непостійне протягом дня, кількісна оцінка цього виду освітлення проводиться по відносному показнику – коефіцієнту природної освітленості (КПО):

КПО=	Евнут	*100%
Ен

 

де Е_внут – освітленість, що створюється світлом неба (безпосереднім або відображеним) в деякій точці усередині приміщення;

Е_н – освітленість горизонтальної поверхні, що створюється в той же час зовні світлом повністю відкритого небозводу.

Нормовані значення КПО визначені „ Будівельними нормами і правилами " (БНіП 11-4-79).

 

Штучне освітлення передбачається у всіх виробничих і побутових приміщеннях, де недостатньо природного світла, а також для освітлення приміщень в темний період доби.

Джерела штучного освітлення

Як джерела штучного освітлення широко використовуються лампи розжарювання і газорозрядні лампи.

Лампи розжарювання відносяться до теплових джерел світла. Під дією електричного струму нитка розжарення (вольфрамовий дріт) нагрівається до високої температури і випромінює потік променистої енергії. Переваги: простотою конструкції і виготовлення, щодо низькою вартістю, зручністю експлуатації, широким діапазоном напруги і потужностей. Недоліки: велика яскравість (засліплююча дія); низька світлова віддача (7–20 лм/Вт); відносно малий термін експлуатації (до 2,5 тис. ч.); переважання жовто-червоних променів в порівнянні з природним світлом; висока температура нагріву (до 140° З і вище), що робить їх пожеженезпечними.

Лампи розжарювання використовують, як правило, для місцевого освітлення, |, а також освітлення приміщень з тимчасовим перебуванням людей.

Газорозрядні лампи в результаті електричного розряду в середовищі інертних газів і пари металу і явища люмінесценції випромінюють світло оптичного діапазону спектру.

Основною перевагою газорозрядних ламп є їх економічність. Світлова віддача цих ламп складає 40–100 лм/Вт, що в 3–5 разів перевищує світлову віддачу ламп розжарювання. Термін експлуатації – до 10 тис. год., а температура нагріву (люмінесцентні) – 30–60° С. Крім того, газорозрядні лампи забезпечують світловий потік практично будь-якого спектру, шляхом підбору відповідних інертних газів, пари металу, люмінофора. Так, по спектральному складу видимого світла випускають люмінесцентні лампи: денного світла (ЛД), денного світла з покращеною передачею кольорів (ЛДК), холодного білого (ЛХБ), теплого білого (ЛТБ), білого (ЛБ) і ін.

Основним недоліком газорозрядних ламп є пульсація світлового потоку, яка може зумовити виникнення стробоскопічного ефекту. В результаті такого ефекту спотворюється зорове сприйняття предметів, що пересуваються і обертаються, що може збільшити небезпеку травматизму. До недоліків цих ламп можна також віднести складність схеми включення, шум дроселів, значний час між включенням і запаленням ламп, відносну дорожнечу.

Надійність і ефективність природного і штучного освітлення залежить від своєчасності і ретельності їх обслуговування. Забруднення скла світлових отворів, ламп і світильників може понизити освітленість приміщень в 1,5–2 рази. Тому вікна необхідно мити не рідше за два рази на рік для приміщень з незначним виділенням пилу; не рідше за чотири рази — при значному виділенні пилу. Періодичність чищення світильників – 4–12 разів на рік (залежно від характеру запиленої виробничих приміщень).

Періодично, не рідше за один раз на рік, необхідно перевіряти рівень освітленості в контрольних точках виробничого приміщення. Основний прилад для вимірювання освітленості – люксметр.

 

Контрольні питання.

1. Дайте визначення поняття «мікроклімат виробничих приміщень».

2. Які основні параметри мікроклімату Ви можете виокремити?

3. Які види вентиляції використовуються на виробництві?

Література.

1. Керб Л.П. Основи охорони праці. К., КНЕУ, 2003.

2. Жидецький В. Ц. Основи охорони праці. Підручник - 4-те вид., переробл. і доповн. - К.: Знання, 2010. - 373 с.

3. Основи охорони праці. навч. посібник / Р. М. Івах, Я. І. Бедрій, Б. О. Білінський, М. М. Козяр; під ред. Р. М. Іваха. - 4-те вид., переробл. і доповн. - К.: Кондор, 2010. - 462 с.

 

 

Лекція 6.3 (2 год.)

Вібрація

 

План

6.3.1 Джерела, класифікація і характеристики вібрації

6.3.2 Заходи та засоби захисту від вібрації